Особливості та види освітлення екстер’єрів

Відкриті простори – екстер’єри – переважно незабудовані міські та міжміські території, які використовуються для різної діяльності людини. До відкритих міських просторів з установками штучного освітлення відносяться: транспортна інфраструктура міста з житловими та промисловими територіями, інфраструктура міського центру та об’єкти ландшафтно-рекреаційної інфраструктури.

Зовнішнє освітлення – це складна система, що включає в себе:

Ø Вулиці та дороги, а на них перехрестя, пішоходні переходи, зупинки пасажирського транспорту;

Ø Площі та транспортні розв’язки;

Ø Естакади та мости;

Ø Тунелі та підземні переходи;

Ø Зупинки автотранспорту;

Ø Будівлі (громадські, житлові, промислові);

Ø Внутрішньорайонні простори;

Ø Пішоходні зони;

Ø Витвори монументально-декоративного мистецтва (пам’ятники, монументи);

Ø Елементи благоустрою (парки, сквери, водойми, фонтани), а також реклама, світлові знаки та табло, світлофори.

Сюди входять установки функціонального освітлення – фрагментів території та установки вибіркового освітлення об’єктів. До другої групи відносяться освітлювальні установки зовнішнього архітектурного або декоративно-художнього освітлення, світлової інформації та реклами. Вони активно приймають участь в оптичному формуванні архітектурного світлового простору, основу якого складають установки функціонального освітлення. Негативний вплив світлового середовища може виникати у випадку візуального хаосу, що створюється різними освітлювальними установками, при виникненні у пішохода зорових ілюзій від дії реклами, сигналізації, «стихії світла» вікон, вітрин та вітражів.

Світлотехнічний компонент – головний в формоутворенні світлового середовища, він керований та постійно удосконалюється. Він характеризується фрагментною дискретністю освітлюваних просторів деяким спільним рівнем освітленості при наявності джерел світла з надмірною яскравістю; високою контрастністю та неоднорідністю освітлення; різноманітним напрямом світлових потоків з різною інтенсивністю та колірністю випромінювання; складним тінеутворенням, стихійною динамікою.

Освітлення архітектурних об’єктів в нічний час збільшує тривалість експонування, дозволяє в умовах обмеженої видимості сприймати архітектурний вигляд міста. Штучне світло активно формує нову естетично значиму компоненту візуальної структури міського середовища.

Додаючи естетичну складову в міське середовище необхідно враховувати взаємодію світла та архітектурної форми в усіх її видах та категоріях. Тоді утворюються світловий простір, світлові форми, світло пластика і т.д. з відмінними від денних візуальними якостями.

При розробці вечірнього світлового образу об’єкта можливі два принципово різні напрямки творчого пошуку: подібність його денному образу або створення специфічного нічного, декоративно-театралізованого контробразу, що не має прямих зорових аналогів в умовах природного освітлення та має власні виразні якості. Для пам’ятників архітектури, історії, культури та монументального мистецтва, зорові стереотипи яких вже склалися в свідомості, більш природний перший шлях. Для сучасних споруд творчо продуктивний другий.

Дата добавления: 2014-01-04