Зміни у вищому партійно-державному керівництві після смерті Л.Брежнєва. Михайло Горбачов і пошуки шляхів виходу із кризи

Схема

З середини 20-х рр. Україна, як і інші національні республіки, остаточно втратила залишки суверенітету.

УСРР за Конституцією СРСР 1924 р. мала право на вільний вихід із Союзу. Однак, провідні напрямки життє­діяльності країни (військово-морські й закордонні справи, зовнішня торгівля, залізничний транспорт) цілком входили до компетенції тільки союзного уряду.

Центральним струк­турам офіційно, шляхом створення так званих союзно-респуб­ліканських наркоматів підпорядковувалися:

- фінансова система,

- питання праці,

- продовольства,

- промисловості.

Статус само­стійних управлінських ланок у республіках зберігали всього шість інших наркоматів:

- юстиції,

- внутрішніх

- справ,

- землероб­ства,

- освіти,

- охорони здоров'я,

- соцзабезпечення.

Таким чином, не дивлячись на демократичний принцип рівноправності республік, покладений в основу створення СРСР на початку 20-х рр., подальший розвиток союзної дер­жави відбувався за сталінським сценарієм.

(шаруваті нашарування грунтів)

Такий геологічний розріз може мати кілька нашарувань по глибині.

Всі варіанти фундаментів 2-схеми застосовні і для 3 схеми.

При реальному нашаруванні грунтів можливо безліч комбінацій у варіантах глибини закладення фундаменту.

II. Кліматичні особливості району

При промерзанні грунту вода, що заповнює пори між частинками, розширюється і деформує грунт, випучівая його догори.

τ – дотичні сили пученія; σ – нормальні сили пученія; d_f - розрахункова глибина промерзання грунту; Dd - пучение поверхні грунту.

Пученію схильні пилуваті піски, суглинки і глини - м'якопластичного і текучі.

Глинисті грунти можуть не відчувати здимання при низькому Р.Г.В. (Н_УГВ ≥ d_f+2м)

і при знаходженні їх в твердому і напівтвердої стані, тобто при

W < W_Р+0,25Ј_Р; Ј_L < 0,25

При такій вологості пучение відбувається ~ 1% - що вважається незначним і в розрахунок не приймається. Однак при проектуванні необхідно враховувати, що вологість W, визначена при дослідженні, в процесі будівництва може змінюватися (зняття трав'яного покриву, порушення природного стоку і т. п.). Дуже часто вологість грунтів зростає з часом або піднімається УГВ. В цьому випадку непучиністих грунтах можуть переходити в категорію пучинистих.

Тому необхідно обережно підходити до вирішення (визначення)

d_{залож. фунд.} в глинистих грунтах.

Якщо грунти пучіністие, то фундамент потрібно закладати нижче розрахункової глибини промерзання.

d > d_f

де d_f – розрахункова глибина сезонного промерзання грунту - це глибина промерзання близько споруджуваного фундаменту.

	df = f (температури приміщення, висоти фундаменту і т.д.)

	df =kh dfn

d_fn – нормативна глибина сезонного промерзання грунту (середнє значення максимальної глибини промерзання за 10 років під очищеною від снігу поверхнею).

	dfn = dо√│∑Мt│

k_h = 0,4…1,1 – коефіцієнт впливу теплового режиму будівель на промерзання грунту біля зовнішніх стін.

При d_fn > 2,5 м - необхідний теплотехнічний розрахунок.

М_t - безрозмірний коефіцієнт, число дорівнює сумі абсолютних значень негативних середньомісячних температур за зиму в даному районі.

d_о – коефіцієнт, що залежить від властивостей грунту;

Для Європейської території нашої країни d_fn - можна визначити по карті.

d_о = 0,23 – глина, суглинок

d_о = 0,28 – супесь, мелкий песок

d_о = 0,30 – крупный песок, гравий

II. Конструктивні особливості будівлі, що зводиться, а також сусідніх споруд.

1. Наявність фундаментів існуючих (примикають) будівель.

2. Наявність фундаментів під устаткування.

3. Наявність тунелів і комунікацій.

4. Наявність підвалу.

- можливість виникнення додаткового бічного тиску (не рекомендується) ∆H/L ≤ tgφ

5. Спосіб виробництва робіт

Аналогічно і вплив фундаментів існуючого обладнання.

3 4

		Необхідно виключити можливість випирання грунту і можливість промерзання грунту з боку підвалу під час виконання робіт dmin ≥ 0,5 dfn

Якщо фундамент закладають на різну глибину (зовнішні і внутрішні стіни), то необхідний поступовий (плавний) перехід від однієї глибини до іншої.

5 На глибину залягання фундаменту впливає і спосіб виконання рабіт

Производство работ d

Необхідність задоволення вимог:

1 - збереження структури грунту;

2 - врахування можливості будівельної організації;

3 - забезпечити максимум збірних і механізований робіт.

Зі смертю Л.Брежнєва в листопаді 1982 р. розпочався перехідний період у реорганізації вищого партійно-державного керівництва. Наступником Л. Брежнєва став Ю.Андропов. Його недовготривале керівництво характеризувалося спробами зміцнити адміністративно-командну систему. Ю.Андропов вважався досвідченим радянським політиком, добре обізнаним у роботі партійно-бюрократичного апарату, здатним провести зміни, але він не встиг реалізувати свої наміри, оскільки на посаді Генерального секретаря ЦК КПРС перебував тільки два роки. Коли помер Ю.Андропов, його місце заступив А.Черненко – прихильник консервативного бюрократичного режиму, що не бажав проводити реформи, яких потребувала країна. Зростало відчуження Комуністичної партії від народу, падав її авторитет у суспільстві. Різко посилилася недовіра населення до офіційної влади. Країна перебувала на межі загальнополітичної кризи.

У березні 1985 р. Генеральним секретарем ЦК КПРС став М.Горбачов, наймолодший на той час член політбюро. Його обрання свідчило про відхід правлячої верхівки від тогочасної традиції, коли вищі посади займали, як правило, немолоді кадри.

Новий лідер, спираючись на новаторське крило у вищому керівництві, намагався проводити реформи так, щоб не змінитисоціально-економічну та політичну систему, а тільки оновити її, зберігаючи в цій планову економіку, сувору централізацію влади та панівне становище Комуністичної партії. На квітневому (1985 р.) пленумі ЦК КПРС було заявлено про потребу докорінних змін в економіці, соціальному та духовному житті. Такий курс з часом дістав назву «перебудова» і зводився до зак­ликів «Прискорення», «демократизації» та «гласності». Оновлення суспільства передбачалося провести через серію заходів, що запроваджувалися б центральним керівництвом і суворо контролювалися його структурами на місцях.

«Перебудова» розпочалася з економіки, зі спроби вивести її з кризового стану та забезпечити її ефективний розвиток. Передбачалося, зокрема, широко використовувати досягнення науки та техніки, активізувати діяльність виробників на основі прийнятого закону про трудові колективи, запровадити систему державного прийманнявиробленої продукції, частково реорганізувати управлінські структури. Пріоритетна увага приділялася машинобудівній галузі, планувалася її модернізація. Економічна реформа мала реорганізуватиуправління господарством на принципах госпрозрахунку, самоокупності та самофінансування. Розширювались права підприємств, почалося запровадження орендних та акціонерних форм господарювання, створювалися кооперативи у торгівлі та промисловості. Успіх прискорення пов'язувався з децентралізацією управління народним господарством. Складовим елементом цієї реформи в Україні мала стати запроваджувана з квітня 1988 р. генеральна схема управління, яка передбачала перехід підприємств від адміністративно-командних до економічних методів господарювання. На основі прискорених перетворень в економіці передбачалося також вирішити соціальні проблем З цією метою на державному рівні приймалися численні програми, серед них: продовольча, соціального переустрою сіл, житлова тощо. Але зберігався план, і він централізовано доводився згори, а це не стимулювало керівників підприємств збільшувати прибутки за рахунок ефективності та якості роботи, а штовхало їх на підвищення цін на вироблену продукцію. Це призводило до повного ігнорування інтересів споживача, неконтрольованого зростання грошових витрат на розвиток виробництва.

2. Політика керівництва України в роки «перебудови»

Поступово в республіках відбувалася лібералізація суспільно-політичного життя. З 1986 р. на волю випускали дисидентів, які були ізольовані від суспільства. З тюрем, концтаборів і заслання в Україну повернулося понад 300 політв'язнів.З Кримінального кодексу УРСР були вилучені статті, за якими судили людей за їхні ідейні переконання або ж навіть за критичне слово на адресу партійно-державної влади. Вже на початок серпня 1989 р. було реабілітовано понад 59 тис. чоловік, які несправедливо постраждали від репресій тоталітарного режиму.

Однак робота в цьому напрямку проводилася непослідовно. Залишалися нерозглянутими в судовому порядку справи ще 370 тис. осіб. Владні структури не реагували на вимоги громадськості реабілітувати людей, які переслідувалися владою та були засуджені і 60-80-х роках

Новим явищем суспільного життя в умовах «перебудови» стала проголошена зверху « гласність », яка поступово переросла у свободу слова. Влада змушена була відмінити цензуру на засоби масової інформації. Цього вимагали демократичні сили, в республіках з'явилася чимала кількість позацензурних видань, газет, часописів. Припинилося « глушіння » зарубіжних радіостанцій.

Було оголошено про вибори делегатів З'їзду народних депутатів СРСР і запропоновано новий виборчий закон. Вперше за радянські часи цей закон містив елементи альтернатив-ності, передбачаючи вибори депутата з кількох кандидатів. Але, разом з тим, віддавав третину місць представникам партійної номенклатури, а також громадських організацій, що перебували під впливом Комуністичної партії. Внаслідок цього значна частина депутатів так і не обиралася виборцями, а фактично призначалася партійним апаратом.

У березні – травні 1989 р. відбулися вибори делегатів З'їзду народних депутатів СРСР Це були перші вільні вибори за радянських часів. До складу депутатів поряд з комуністичною номенклатурою були обрані представники де­мократичних сил.

У травні того ж року розпочав свою роботу Перший з’їзд народних депутатів СРСР. Депутатський корпус України з урахуванням представників громадських організацій складав 321 особу, з них близько 50 були прихильниками демократичних реформ.

Влітку 1989 р. на арену політичної боротьби вийшов робітничий рух. В умовах соціальної напруженості особливо активно заявили про себе шахтарі. їхній страйк – перший відкритий за багато десятиріч охопив найважливіші вугледобувні регіони Союзу: Воркуту та Кузбас, на Україні– Донбас і Львівсько-Волинський вугільний басейн. Шахтарі висловили недовіру забюрократизованим профспілкам. Уряд змушений був визнати справедливими економічні вимоги страй­ків і вжив заходи для їх задоволення.

Займаючи впродовж десятиліть монопольне становище в українському суспільстві, майже трьохмільйонна Компартія України не була підготовлена до діяльності в умовах конкуренції, яку почали створювати їй демократичні сили, зокрема, Народний Рух, Українська Гельсінська Спілка, Асоціація «Зелений світ» тощо.

3. Декларація про державний суверенітет республіки.

В листопаді 1988 р. державний суверенітет проголосила Естонія. Про державний суверенітет також заявили Литва, Латвія, Азербайджан, Молдова. 12 червня 1990 р. була прийнята Декларація про державний суверенітет Росії. 16 липня 1990 р. Декларацію про державний суверенітет республіки прийняла Верховна Рада України. Проголошення суверенітету Союзними республіками дістало назву «парад суверенітетів».

«Перебудова» не досягла поставлених цілей. Вона не вивела країну з економічної та політичної кризи, не забезпечила стабільний розвиток суспільства. Навпаки, вона показала, що існуюча система не піддасться глибокому реформуванню. Однак відсутність розгорнутої та чіткої програми «перебудови», слабкість реформаційною ядра в правлячій партії не дали змоги здійснити докорінні перетворення. «Перебудова» не досягла намічених цілей і тому, що її ініціатори намагалися розв'язати завдання, які виключали одне одного, а саме: поєднати самостійність підприємств з централізованим плануванням, політичний плюралізм з монопольним керівництвом КПРС, суверенітет республік зі збереженням єдиної союзної держави.

Дата добавления: 2014-01-04