Сучасна типологія права

Сучасна типологія права — порівняно нова галузь юридичного знання, що є вченням про типи правових систем.

Історично в кожній країні склалася своя система права, сформувалися особливості правової свідомості та правової культури, діє своя система юридичних установ. Разом із тим існують елементи схожості національних правових систем, які дозволяють згрупувати їх у більші спільності — типи, або сім'ї, правових систем.

Тип (сім'я) правової системи — сукупність національних правових систем, заснована на спільності джерел, структури права та історичного шляху його формування.

Завданням типології є встановлення типової належності правової системи того або іншого народу (держави), а також порівняльне дослідження і класифікація правових систем. Типологія правових систем створює «правову карту світу», що показує, до яких правових типів (сім'ям) належать правові системи народів земної кулі.

Критерії класифікації правових систем:

1) єдність генезису. Правові системи, що належать до одного типу, мають загальне історичне коріння, зокрема — загальні пам'ятки права, базуються на одних і тих же правових засадах, розвивалися у схожих умовах. Наприклад, правові системи Росії, України та Білорусі мають загальні історичні пам'ятки — Руську правду і княжі статути, канонічне право, що прийшло з Візантії;

2) спільність форм права та їхнього співвідношення. Наприклад, для країн романо-германської правової сім’ї основним джерелом права є нормативно-правовий акт. Всі інші форми права відіграють допоміжну роль;

3) єдність структури системи права і норми права. Наприклад, для романо-германського типу права характерний поділ системи права на приватне і публічне, на галузі й інститути, структура норми права має однаковий триланковий характер;

4) єдність ідеологічних (філософських, політичних, релігійних) основ і принципів права. Наприклад, для романо-германського типу права характерна доктрина верховенства закону, а для релігійного типу — доктрина верховенства релігійних норм у системі соціального регулювання;

5) єдність юридичної техніки, тобто уніфікована термінологія або, принаймні, загальні підходи до її формування, схожі категорії, конструкції та поняття. Наприклад, для романо-германської сім'ї характерним є використання римської юридичної термінології;

6) схожість правових установ і правової практики. Наприклад, для романо-германської сім'ї характерною є правозастосовча діяльність суддів, а для англо-американської — правотворчість суддів.

У рамках типу правової системи можливі більш дрібні елементи, представлені групою правових систем. Так, усередині романо-германської правової сім'ї виділяють групу романського права (Франція, Італія, Бельгія, Іспанія, Швейцарія, Португалія, Румунія), право латиноамериканських країн, групу німецького права (ФРН, Австрія, Угорщина, скандинавські країни). Іноді скандинавські країни також виділяють в особливу групу.

Дата добавления: 2014-01-04