Слайд № 7

Принципи адвокатської діяльності:

У ч. 1 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» закріплено основні принципи адвокатської діяльності. Це принципи: верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

Конституція України проголосила, що в Україні діє принцип верховенства права (ст. 8). Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Конституція України, проголошуючи і закріплюючи принцип верховенства права, гарантує належні умови ефективного захисту прав і свобод громадян.

Верховенство права - цей принцип вимагає від адвокатури зіставляти свої дії з нормами Конституції України та іншими правовими нормами.

Принцип законності – цей принцип вимагає від адвокатури діяти неухильно в рамках діючого законодавства.

Принцип незалежності в діяльності адвокатури тісно пов’язаний з гарантіями такої діяльності. Адвокатура є незалежною від держави і законодавством забороняється будь-яке втручання у професійну діяльність адвокатів і їх об’єднань з боку органів державної влади, місцевого самоврядування, прокуратури, судів, інших державних органів і посадових осіб. Це свідчить як про встановлення нормою права принципу незалежності адвокатури, так і, одночасно, є гарантією такої незалежності.

Інститут адвокатури виник і діє не тільки для захисту приватного інтересу, але й публічного. Участь адвоката в цивільному, адміністративному або кримінальному процесі не є байдужою самій державі, інтересам публічним. Суспільство та й держава в цілому зацікавлені, щоб за допомогою адвоката, в тому числі, покарання понесла лише винна особа і істинна була встановлена. Саме присутність у процесі адвоката, який може займати різну позицію до обвинувачення, у тому числі й опозиційну, примушує судову владу повніше й глибше, критичніше ставитися до зібраних досудовим слідством доказів. Будучи в судовому засіданні опозицією до державних органів, до влади, адвокат тим самим уподібнюється до контролюючої владу сили.

Зрештою, це є однією з ознак здорової демократії у суспільстві. Взагалі вже стало аксіомою положення, що ставлення суспільства до інституту адвокатури свідчить про рівень демократизму, гуманізму й законності у державі.

Слід пам’ятати, чим надійніше захищено адвоката, тим краще захищено інтереси особи, яку він захищає. Адвокат захищає не просто людину, а цінності, які Конституція України визнала «найвищими» серед інших: життя і здоров’я, недоторканність і безпеку людини. Причому, оскільки ця цінність «найвища», то жодне інше явище не може оцінюватися суспільством вище, аніж людина, не може перевершити цінність людини. Усі інші соціальні цінності мають бути підпорядковані, «субординовані» цінностям людини.

Отже, держава має бути заінтересованою у тому, щоб гарантувати при виконанні адвокатом його професійних правозахисних функцій торжество принципів верховенства права та незалежності адвокатури.

Незалежність адвокатури гарантується всією діяльністю органів правосудця: чим більш професійними, законними будуть дії суду, тим більше адвокат почуватиметься вільним при виконанні професійного обов’язку. Ось чому ще в XIX ст. адвокати стверджували, що захисникам легше добитися успіху й почуватися незалежним, коли вони виступають перед колегіальним судовим органом, у складі якого декілька суддів, бо за таких обставин йому легше розраховувати, що когось з них він переконає у своїй правоті.

Польський дослідник історії адвокатури А. Нєміровський стверджував «Коли трибунал складався з одного судді, захисник почував себе обмеженим у свободі, тому що мусив пристосовуватися до свого одного слухача, навпаки, коли кількість суддів зростала, незалежність збільшувалася, захисник був більш вільним, бо мав можливість знайти своїх однодумців».

Відповідно до світових стандартів, закріплених в Основних положеннях про роль адвокатів, кожен адвокат «повинен мати кримінальний і цивільний імунітет від переслідувань за заяви, що стосуються справи, зроблені у письмовій або усній формі при сумлінному виконанні свого обов’язку й здійсненні професійних обов’язків у суді, трибуналі або іншому юридичному або адміністративному органі» (п. 20 Основних положень).

Основними положеннями про роль адвокатів встановлено завдання державних органів: сприяти і забезпечувати належну роль адвокатів, «яка має гарантуватися урядами при розробленні національного законодавства та його застосуванні». Уряди мають виключити загрозу застосування адміністративних, економічних та інших санкцій за будь-які дії, до яких удаються адвокати відповідно до професійних обов’язків, стандартів й етичних норм. При загрозі безпеки для адвокатів у зв’язку з виконанням професійного обов’язку вони мають бути адекватно захищені владою. Адвокати не можуть ідентифікуватися з їх клієнтами та справами клієнтів у зв’язку із виконанням першими професійних обов’язків. Суд чи адміністративний орган не повинні відмовляти у визнанні права адвоката, що практикує, представляти інтереси свого клієнта, якщо цього адвоката не було дискваліфіковано відповідно до національного законодавства й практики його застосування. Компетентна влада зобов’язана забезпечити адвокатові можливість своєчасно отримувати інформацію, документи та матеріали справи, зокрема у кримінальному процесі – не пізніше закінчення розслідування. Уряди мають визнавати й додержувати конфіденційність комунікацій й консультацій між адвокатом та клієнтом у рамках їх відносин, пов’язаних із виконанням адвокатом своїх професійних обов’язків (пункти 16-19, 21-22 «Основних положень...»).

Принцип конфіденційності покладає на адвоката обов’язок не розголошувати відомостей, які він отримав від клієнта. Як записано в ст. 2.3.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, «конфіденційність є першорядним і фундаментальним правом та обов’язком адвоката». Адвокат в однаковій мірі зобов’язаний зберігати в таємниці як відомості, одержані від клієнта, так і інформацію про клієнта, без строку давності. Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено також заборону адвокатам та адвокатським бюро, об’єднанням розголошувати відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці, і використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб.

Законодавство передбачає гарантії забезпечення конфіденційності у діяльності адвокатури. Законом забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вимагання від адвоката, його помічника, посадових осіб і технічних працівників адвокатських об’єднань відомостей, що становлять адвокатську таємницю. З цих питань вони не можуть бути допитані як свідки.

Документи, пов’язані з виконанням адвокатом доручення, не підлягають огляду, розголошенню чи вилученню без його згоди.

Слід зазначити, що в повсякденній практичній роботі адвоката, на превеликий жаль, трапляються випадки порушення встановлених законом гарантій діяльності адвоката. Досить поширеним є недодержання вимог законодавства стосовно участі адвоката у кримінальному судочинстві, спроби вивести адвоката-захисника з процесу будь-яким шляхом, психологічним тиском, прослуховуванням розмов адвоката з його клієнтом, які становлять адвокатську таємницю, погрозами і навіть провокаційними діями щодо адвокатів тощо.

Принцип уникнення конфлікту інтересів передбачає уникнення суперечностей між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов'язками, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов'язків, а також на вчинення чи не вчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності.

Організаційні форми та засади діяльності адвокатури в Україні

Особа, що одержала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, має право здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності) (п.3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

У ст. 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначається порядок здійснення адвокатської діяльності адвокатом індивідуально:

1. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

2. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Стаття 14 Закону визначає порядок діяльності адвокатського бюро:

1. Адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив.

2. Державна реєстрація адвокатського бюро здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців", з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

3. Адвокатське бюро має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням.

4. Про створення, реорганізацію або ліквідацію адвокатського бюро адвокат, який створив адвокатське бюро, протягом трьох днів з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців письмово повідомляє відповідну раду адвокатів регіону.

5. Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське бюро.

6. Адвокатське бюро може залучати до виконання укладених бюро договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське бюро зобов'язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

Стаття 15 Закону визначає порядок діяльності адвокатського об'єднання:

1. Адвокатське об'єднання є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту.

2. Державна реєстрація адвокатського об'єднання здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців", з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

3. Адвокатське об'єднання має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням.

4. Про створення, реорганізацію або ліквідацію адвокатського об'єднання, зміну складу його учасників адвокатське об'єднання протягом трьох днів з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців письмово повідомляє відповідну раду адвокатів регіону.

5. Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське об'єднання. Від імені адвокатського об'єднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об'єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об'єднання.

6. Адвокатське об'єднання може залучати до виконання укладених об'єднанням договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське об'єднання зобов'язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

Адвокатські бюро і об’єднання діють на засадах добровільності, колегіальності, гласності.

Добровільність означає, що адвокат без будь-якого примусу, добровільно стає членом певного об’єднання. Адвокат вільний у своєму виборі не лише в частині, з ким йому об’єднуватися, а й у тому, чи виходити, і коли, з об’єднання.

Колегіальність - це засада, що означає прийняття найбільш важливих для життєдіяльності адвокатського бюро і об’єднання рішень колегіально. «Керівництво» адвокатського бюро і об’єднання – це не єдиноначальне керівництво, а представник колегіального волевиявлення, яке є рівним серед інших членів об’єднання.

Гласність, як засада, виявляється в діяльності адвокатських об’єднань, насамперед у тому, що всі питання самоврядного життя бюро і об’єднання вирішуються відкрито для кожного його члена і з його участю. Це і вибори до органів управління об’єднання, обговорення проблем функціонування колективу не лише в частині безпосереднього виконання своїх професійних обов’язків, але і щодо господарсько-фінансових питань тощо.

3. Види адвокатської діяльності.

Стаття 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає види адвокатської діяльності.

Дата добавления: 2014-01-04