Встановлення технічного стану та придатності вогнепальної зброї до пострілів

Визначення технічного стану вогнепальної зброї, яка є речовим доказом у справі, має самостійне значення в двох випадках:

- коли власник порушується кримінальна справа за незаконне носіння, збереження, виготовлення, збут вогнепальної зброї (ч. I ст. 262 КК України або за недбале її зберігання (ст. 263 КК України);

- коли необхідно з'ясувати шляхом експертизи, чи можливий із вилученої зброї постріл на місці скоєння злочину або події (нещасного випадку), якщо достатніх доказів (наприклад, висновок ідентифікаційної судово-балістичної експертизи або достовірних показань свідків про цей факт) не має.

Дослідження технічного стану зброї істотно також для вирішення багатьох судово-балістичних питань (наприклад, про можливість придатності зброї до пострілу) і при ідентифікації зброї за стріляними кулями і гільзами [6, 8, 9].

У випадках, коли дослідження технічного стану зброї має самостійне значення, перед експертизою звичайно ставляться такі питання:

- чи справна вогнепальна зброя; чи можливо з неї проводити систематичну стрілянину?;

- чи можливий з неї постріл?;

- чи має зброя несправності, і наскільки легко їх можна усунути?;

- на яку граничну дистанцію можливі постріли з даної зброї?;

- чи можлива прицільна стрілянина з даної зброї на визначеній дистанції?

Підстави для вирішення питання. Підхід до дослідження технічного стану зброї в судовій балістиці декілька інший, ніж у військовій техніці, оскільки зброя розглядається як речовий доказ, як можливе знаряддя злочину.

Так, із погляду збройових техніків, безумовно, технічно несправним буде зброя зі зношеним каналом ствола, що дає розсіювання куль більше, ніж установлено технічними умовами для цієї зброї, зброя навіть із невеликими дефектами прицільного пристосування або при наявності незначних вад руків’я, приклада і т.д.

У судовій же балістиці основна увага приділяється дослідженню того, чи виконує зброя своє призначення, тобто чи відбувається з неї стрілянина, чи безпечна зброя для стрільця, чи володіє снаряд достатньою уражуючою дією.

На відміну від технічного огляду, що ставить ціллю визначення всіх наявних дефектів зброї, на підставі чого вирішується питання про її списання або ремонт, задачею судово-балістичного дослідження технічного стану зброї є з'ясування на підставі вивчення матеріальної частини зброї і криміналістичного досвіду практичної можливості використання її для вчинення злочину й умов, при котрих таке кримінальне використання зброї можливе.

Методика дослідження.Судово-балістичне дослідження технічного стану вогнепальної зброї складається в її огляду, вивчення роботи і взаємодії частин і механізмів, віднесення до певного виду, системи, моделі і проведення експериментальної стрільби.

Незалежно від поставлених перед експертом питань в дослідницький частині висновку повинні бути відображені наступні зведення:

- конструкція досліджуваного екземпляра зброї, розміри, маркувальні й інші позначення;

- наявність і стан окремих деталей;

- принцип дії вогнепальної зброї;

- взаємодія частин і механізмів, зусилля, необхідні для спуску курків (вимірюються пружинним динамометром), їхнє налагодження.

Спочатку робиться зовнішній огляд зброї, при якому випробується взаємодія частин; корисно також зробити її рентгенівську зйомку. Далі, зброя розбирається (неповне розбирання), з'ясовується, чи є всі деталі, чи немає яких-небудь поломок або дефектів, у чому вони виражені і як впливають на можливість проведення пострілів, чи не ослаблені пружини, які зазори між сполученими деталями, чи правильно взаємодіють між собою.

Якщо в процесі дослідження виявлені несправності зброї: знос деталей, неправильне складання, саморобне їхнє виготовлення й інші, необхідно сфотографувати відповідні деталі і їхні робочі поверхні, зазори між ними. У якості порівняльного матеріалу доцільно також фотографувати аналогічні деталі і вузли завідомо справної зброї тієї ж системи. До висновку можуть бути прикладені схеми вузлів і механізмів зброї.

У загальному випадку рекомендується оглянути основні частини і механізми зброї: канал ствола і надійність його зачинення, затвор із деталями, ударно-спусковий механізм, запобіжники, прицільні пристосування, магазин.

Вирішальне значення для висновку про можливість пострілу і систематичної стрільби зі зброї мають результати експериментальної стрільби.

Якщо зброя стара, дуже зношена, із дефектами ствола, замикаючого механізму або деталей, що з'єднують в одне ціле всі частини зброї, проводити експериментальну стрільбу необхідно дуже обережно (зброя повинна бути закріплена у верстаті, експерт в укритті і дистанційний вплив на спусковий гачок). Перед тим, як робити експериментальні постріли, досліджувану зброю доцільно підготувати для стрільби: наприклад, знешкодити густе мастило або іржу, що перешкоджають руху деталей, замінити окремі дефектні деталі. Для експериментів можуть бути використані гільзи патронів відповідного калібру, споряджені тільки капсулем (без кулі і порохового заряду).

Для судження про надійність дії зброї бажано зробити з неї не менше 3-5 пострілів. Для експериментальної стрільби із саморобного шомпольного пістолета калібру 5,6 мм можна використовувати пороховий заряд патрона кільцевого запалення відповідного калібру (5,6 мм).

Свою специфіку має методика дослідження при вирішенні питання про максимальну дистанцію пострілу.

Якщо зброя заводського виготовлення і технічно справна, експертного дослідження для вирішення даного питання не потрібно. Про граничну дальність польоту кулі ми судимо по довідкових таблицях.

Необхідність же в балістичній експертизі може виникнути в наступних випадках:

- коли вилучена атипова зброя (саморобна або перероблена заводська, зокрема обрізи);

- коли в зброї застосовувалися атипові набої (саморобні або позаштатні для даної зброї).

Особливість такого дослідження, насамперед, у тому, що вирішальне значення для висновку мають результати експериментальної стрільби і специфіка її проведення.

Дистанція пострілу може виявитися значною, тому експериментальна стрільба проводиться не в тирі, а на місцевості, але з обов'язковою умовою забезпечення безпеки.

Експериментальну стрільбу рекомендується робити у воду (озеро, ставок, водоймище), на котрому немає човнів із людьми і транспорту. Про місце закінчення траєкторій куль судять по сплеску води від падіння кулі.

Для стрільби зброя закріплюється у верстаті з кутом узвишшя ствола біля 30⁰. Спостереження ведеться з точки на березі, що знаходиться осторонь від лінії прицілювання.

Для визначення відстані польоту кулі вимірюються (рис. 1):

- кут між лінією прицілювання і лінією, що з'єднує точки, звідки робляться постріли і виконуються спостереження;

- кут між другою лінією і лінією на сплеск води від падіння кулі;

- відстань (а) між точкою, відкіля робився постріл, і точкою спостереження.

По цим даним дальність польоту кулі визначається по формулі:

Рис. 1. Схема експерименту для визначення дальності польоту кулі з досліджуваної зброї:

А - місце, відкіля робляться постріли; Б - місце падіння кулі (сплеск води); О - орієнтир, у напрямку якого робляться постріли; В - точка, звідки робиться спостереження; х - відстань польоту кулі; а - відстань від місця, звідки робляться постріли, до точки спостереження; а -кут між лінією пострілу і лінією, що з'єднує місце пострілу і точку спостереження; б - кут між лінією, що з'єднує точку спостереження з місцем, звідки робився постріл, і лінією візування від точки спостереження на сплеск від кулі; в - кут між лінією пострілу і лінією візування на сплеск.

де: х—дальність польоту кулі;

а— кут між лініями, що проходять від точки спостереження сплеску води і до місця, відкіля робився постріл;

b- кут між лінією прицілювання і лінією, що з'єднує місце спостереження і точку, відкіля робився постріл.

Для одержання більш надійних результатів робиться мінімум 5 пострілів, після чого визначається середньоарифметичний результат.

Вимір кутів робиться за допомогою якогось геодезичного інструмента (наприклад, девіаційного пеленгатора ДП), відстань вимірюється кроками (3 кроки = 2 м) або лазерним далекоміром.

Специфічна також методика дослідження при вирішенні питання про можливість прицільної стрільби з досліджуваної зброї на визначеній дистанції. В цьому випадку необхідно проведення спеціальної експериментальної стрільби.

Прицільна стрільба зі зброї може бути ускладнена по наступних причинах:

- відсутність прицільних пристроїв; у цьому випадку можливість прицільної стрільби майже винятково залежить від суб'єктивних якостей людини що стріляє, а отже, питання не може вирішуватися судово-балістичною експертизою;

- приціл зброї порушений (збитий), у результаті чого при правильному прицілюванні кулі потрапляють вище, нижче або збоку цілі. Прицільна стрільба при цьому можлива після правильного встановлені прицілу або при наявності досвіду в людини, яка стріляє вносити поправки (перенесення точки прицілювання) на неправильність установки прицілу;

- зброя дає дуже велике розсіювання куль, що робить влучення в ціль випадковим.

Надмірно велике розсіювання куль може бути в саморобній зброї або заводський з сильно зношеним стволом, а так само при застосуванні саморобних, позаштатних для даної зброї або поганої якості набоїв.

Експериментальну стрільбу рекомендується проводити, керуючись наступними правилами:

- стрільба проводиться в тирі;

- зброя закріплюється у верстаті;

- спочатку робиться 3 постріли по мішені на великому листі з дистанцією в два рази меншої тієї, у відношенні якої експерту ставиться питання. Далі роблять 5-10 пострілів із досліджуваної дистанції й оцінюють результати влучення в мішень.

Експертний висновок.Основним змістом дослідницької частини експертного висновку є:

- опис вогнепальної зброї, її стан, дефекти і несправності, що виявлені при огляді;

- опис умов і результатів експериментальної стрільби.

У залежності від результатів дослідження зміст і форма висновків про технічний стан зброї можуть бути різними. В додатках в таблиці №1 дані основні форми таких висновків і їх підстави.

Дефекти, виявлені у зброї і котрі впливають на можливість пострілів, рекомендується зафіксувати за допомогою детальних фотографічних знімків, що додаються до висновку.

Для того щоб вирішити питання придатності короткоствольної вогнепальної зброї до пострілів необхідно розглянути конструктивні особливості ударно-спускових механізмів та їх різновид, а також механізмів автоматики та зачинення.

Дата добавления: 2014-01-04