Психосемантика кольору

В різних галузях науки вчені виокремлюють фізіологічну та психологічну складові впливу кольору. Ці дві складові мають близькість до емоцій — тілесних проявів нашої душі, тобто нашого інтелекту. Ще античні вчені помітили тісний зв`язок між кольором, фарбою та емоціями. Сьогодні підтверджується певне відношення кольору до емоцій в стійких словесних сполученнях типу "певна пофарбованість емоцій", "емоціональне пофарбування переживань". Все це підводить нас до визначення кольору як ідеального (психічного), що пов`язано з матеріальним (фізичним чи фізіологічним) через емоції, почуття як їхнє інформаційно-енергетичне співвідношення. Такий підхід дозволяє сполучати різні мови різних галузей наук, і крім того, мистецтва та релігії для "відтворення" Образу Людини.

Наприкінці ХХ ст. з`явилися основні принципи такого підходу — теорія та методологія хроматизму. Хроматизм — міждисциплінарне дослідження реальної людини в реальному світло-колірному оточенні зовнішнього середовища. Назва цього вчення відходить до древньогрецького поняття "хрома", до якого античні автори укладали наступні поняття:
-колір, як психічне, безпредметне, ідеальне;
-фарба, як фізичне, предметне, матеріальне;
-офарблення тіла людини, як фізіологічне;
-емоції, як їхнє інформаційно-енергетичне співвідношення.

Об'єктивно ці відношення проявляються у вираженнях "багровіти від гніву", "чорніти від горя", "біліти від страху", "червоніти від сорому", "жовтіти від зради", "зеленіти від туги" та ін. Ці вирази дійсно розкривають нам смисл емоційних відношень між психічним (кольором) та фізіологічним (кольором шкіряного покрову) як між ідеальним і матеріальним. Це доводить і відоме положення — емоції пов'язують "дух і тіло". Цим питанням займалися філософи, письменники, поети, художники, психологи, фізіологи, лікарі. Питаннями емоційного впливу кольору на людину займалися багато які практики та теоретики мистецтва — Леонардо да Вінчі, Ґете, Делакруа, Дерібере, Алпатов, Грабар, Юон, Волков. Психосемантика кольору сьогодні переживає етап свого становлення як самостійного розділу психології сприйняття кольору. Практична потреба в ній існує в прикладній галузі психології — в психології реклами та психології мистецтва.
Зелений колір найзвичний для органу зору, фізіологічно нейтральний колір. Око людини відрізняє найбільшу кількість відтінків жовтих, зелених, блакитних та вохристих кольорів, тому що в природі більш всього зустрічаються саме ці кольори. Друга причина — максимум фізіологічної чутливості око людини має саме до цих кольорів та око здатне сприймати здебільшого саме цей відрізок довжин хвиль (пригадайте розд. "Сприйняття кольору" і не плутайте швидкість реагування ока та максимум його чутливості до відтінків).

Дата добавления: 2014-01-04