Фінансовий ринок. Регіональний фінансовий ринок включає регіональні сегменти національних ринків капіталу, грошей та цінних паперів

Регіональний фінансовий ринок включає регіональні сегменти національних ринків капіталу, грошей та цінних паперів.

На регіональному ринку капіталів суб’єкти господарювання надають і дістають позички з метою їх подальшого використання у процесі виробництва. Надання грошей у позичку (на засадах повернення, терміновості й прибутковості) називається кредитом.

Розрізняють такі види кредитів:

§ банківський;

§ комерційний;

§ споживчий;

§ іпотечний (під заставу нерухомості тощо);

§ державний;

§ міжнародний.

В принципі регіональний ринок капіталів мало чим відрізняється від національного ринку капіталів (див. п. 2).

Регіональний ринок грошей близький до регіонального ринку капіталів, оскільки на ньому також відбувається рух грошей. Однак ці ринки прийнято розрізняти за двома критеріями: 1) на ринку капіталів гроші купують для придбання засобів виробництва, тоді як на ринку грошей – для придбання будь-яких товарів; 2) вважається, що ринок грошей охоплює лише короткострокові позички, а також ринок валют, тоді як ринок капіталів – ринок середньо- і довгострокових кредитів.

Загальний попит на грошовому ринку в регіоні складається з попиту на гроші для угод (купівлі товарів тощо) і попиту на гроші з боку фінансових активів (для позики грошей під проценти). Елементами грошової пропозиції є готівкові та безготівкові гроші. Взаємодія попиту та пропозиції грошей веде до встановлення в регіоні їх ціни, або норми процента. Відомо, наприклад, що ціна грошей у великих містах, економічно розвинутих та геостратегічних регіонах (наприклад, у Криму) є вищою. Загалом же попит на гроші є тим більшим, чим меншою є норма процента, і навпаки.

Регіональний ринок цінних паперів тісно пов’язаний з двома попередніми. Адже відомо, що продаж цінних паперів (акцій та облігацій), як і використання кредиту, є джерелом додаткових коштів для інвестиційної діяльності.

Первинний ринок цінних паперів регіону безпосередньо пов’язаний з емісією (випуском) та продажем цінних паперів за номінальною ціною, вторинний – з їх перепродажем за курсовою ціною.

Попит на цінні папери залежить від обсягу тимчасово вільних коштів у регіоні, від величини доходу (дивіденду), що його дають цінні папери своїм власникам, та від величини доходу при іншому використані грошей, скажімо, коли вони надаються в користування як позичка.

Пропозиція цінних паперів визначається потребою емітентів (підприємств, установ, організацій, держави) в інвестиціях, погашення бюджетних витрат тощо.

Фінансовий ринок в регіонахфункціонує здебільшого як єдине ціле. Якщо, наприклад, в регіонах з відносно вищими доходами спостерігаються більш високі ціни, ніж в інших регіонах (з меншими доходами), то це призводить до надлишку грошової маси і, відповідно, до зниження позичкового процента, тобто здешевлення кредитів. Звісно, для таких регіонів характерними є процеси активного кредитування та інвестування в економіку.

Дата добавления: 2014-01-04