Цивільна відповідальність за завдану шкоду

Майнова відповідальність за порушення земельного законодавства

Під майновою відповідальність у правовій доктрині зазвичай розуміють різновиди юридичної відповідальності, які передбачають компенсацію заподіяної шкоди. Хоча майнові санкції можуть бути характерними для багатьох видів відповідальності, наприклад, адміністративної та кримінальної, проте у перерахованих випадках відповідальність має не компенсаційне, а каральне призначення, тому до майнової відповідальності традиційно відносять лише

(1) цивільну відповідальність,

(2) матеріальну відповідальність за трудовим правом, та, з певною долею умовності,

(3) відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

У правовому регулюванні відносин щодо застосування цивільної відповідальності можна умовно виділити три рівні:

(1) норми "загального" цивільного законодавства та норми господарського законодавства, що їх практично повністю відтворюють,

(2) норми екологічного законодавства, що передбачають особливості відповідальності за екологічні правопорушення, і

(3) норми земельного законодавства, що передбачають особливості відповідальності за власне земельні правопорушення як різновиди екологічних правопорушень.

(1) До першої групи норм належать положення Глав 81 ("Створення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи"), 82 (" Відшкодування шкоди") ЦК України, які передбачають загальні засади цивільної відповідальності, яка зазвичай настає за цивільно-правовий делікт, що в загальному випадку включає в себе протиправну дію, шкоду, причинний зв'язок, вину. Цивільним законодавством може передбачатися відповідальність і за шкоду, заподіяну правомірними діями (в стані крайньої необхідності - ст. 1171 ЦК України) або шкоду, заподіяну без вини (джерелом підвищеної екологічної небезпеки - ст. 1187 ЦК України). Положення цивільного законодавства значною мірою відтворені у Главі 25 ГК України ("Відшкодування збитків у сфері господарювання").

(2) До другої групи норм належать положення ст. ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". Ч. 1 ст. 69 Закону встановлює істотну специфіку цивільної відповідальності за екологічні (у т. ч. земельні) правопорушення:

"Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів."

Таким чином, щодо земельних правопорушень зазвичай не застосовуються ст. 1193 ЦК України щодо можливості зниження розміру відшкодування при врахуванні вини потерпілого та матеріального становища фізичної особи, що заподіяла шкоду.

Також важливою є вказівка ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", за якою

"Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України."

Таке положення встановлює відступ від загального правила, встановленого ст. 1166 ЦК України, про відшкодування шкоди у повному обсязі, оскільки "розмір, встановлений законодавством", у конкретній ситуації може бути більшим або меншим "повного" розміру шкоди (цей розмір у випадку екологічних правопорушень часто просто неможливо достовірно встановити, що і обумовило потребу у регулюванні розміру відшкодування законодавством).

Законодавство встановлює такі способи визначення розміру шкоди, заподіяної земельними правопорушеннями:

- витратний (відшкодуванню підлягають витрати на усунення шкоди): напр., ст. 48 Закону України "Про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення" встановлює обов'язок порушників "компенсувати додаткові витрати органів, установ та закладів санітарно-епідеміологічної служби на проведення санітарних та протиепідемічних заходів і витрати лікувально-профілактичних закладів на подання медичної допомоги потерпілим";

- розрахунковий: див., напр., постанову КМ України від 15.02.2002 № 175 "Про затвердження Тимчасової методики оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру", наказ Мінекобезпеки України від 27.10.1997 № 171 "Про затвердження Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства".

NB. Засмічення - внесення субстанцій, що, на відміну від забруднення, можуть бути видалені механічним способом.

У випадках, коли законодавство не встановлює спеціальних правил обчислення заподіяної шкоди, вона обраховується у загальному порядку.

Екологічне законодавство також відтворює положення "загальноцивільного" щодо можливості відповідальності без вини: така можливість передбачена ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 72 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", ст. З Закону України "Про цивільну відповідальність про ядерну шкоду та її фінансове забезпечення".

(3) Нарешті, специфіка відшкодування шкоди встановлена нормами земельного законодавства.

Ст. 156 ЗК України передбачає можливість відшкодування шкоди і у деяких випадках, коли вона заподіюється правомірно:

"Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

Г) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки."

Ч. 2 ст. 157 ЗК України встановлює правило, за яким "[п]орядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України". Постановою КМ України від 19.04.1993 № 284 "Про затвердження порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" встановлений відповідний порядок. Порядком, зокрема, передбачено визначення розміру збитків спеціальними комісіями. На наш погляд, встановлений постановою порядок стосується переважно випадків правомірного заподіяння збитків, а також не перешкоджає безпосередньому зверненню зацікавлених осіб до суду.

Деякі аспекти застосування цивільної відповідальності за земельні правопорушення розглядаються у Роз'ясненні Вищого арбітражного суду України N 02-5/743 від 27.06.2001 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування" (зокрема, п. 11), а також Постанові Пленуму ВС України 16.04.2004 № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (п. 12 та ін.).

4.2. Матеріальна відповідальність за земельні правопорушення

наступає в силу загальних положень трудового законодавства - ст. ст. 130-138 Глави 9 ''Гарантії при покладенні на працівника матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації" Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Специфікою даного виду відповідальності є, з одного боку, спрощений позасудовий порядок застосування, а з іншого - обмежений характер - насамперед, відповідальність зазвичай обмежується розміром середньомісячного заробітку.

Дата добавления: 2014-01-04