Визначення сортності тканин

Сортність тканин

Лекція 12.

План

1. Визначення сортності тканин.

2. Стандартизація тканин.

3. Поняття про асортимент, артикул і прейскурант.

Визначення сортності тканин має велике значення. Сорт тканини визначають комплексним методом оцінки рівня якості. Якість готових тканин визначається на оздоблювальних фабриках відповідно до норм стандартів на сортність тканин.

Сортність готових тканин визначають за:

- міцністю забарвлення;

- показниками фізико-механічних властивостей;

- дефектами зовнішнього вигляду.

Під міцністю забарвлення тканини розуміють здатність забарвлень протистояти різним фізико-механічним впливам, яким вони піддаються в умовах експлуатації (дії світла, води, поту, прання, тертя, прасування, хімічного чищення). Міцність забарвлення тканини визначають за ступенем просвітління початкового забарвлення після дослідження, а для деяких видів – за ступенем забарвлення білого взірця тканини.

Оцінку міцності фарбування тканин проводять після лабораторних випробувань. На досліджувані тканини впливають світлом, розчином мила, водою, розчином, що імітує піт. Тканини піддають хімчистці, прасуванню, тертю. Вид впливу вибирають залежно від волокнистого складу і призначення тканини. Під впливом зазначених факторів тканина змінює забарвлення. Ступінь втрати забарвлення оцінюють, порівнявши тканину зі шкалою еталонних забарвлень. Перший зразок шкали має початкове забарвлення, забарвлення наступних зразків деякою мірою змінюються. Зміна оцінюється в балах. У залежності від стійкості фарбування тканини можуть бути звичайного, міцного й особливо міцного фарбування. Наприклад, для темних вовняних тканин установлені наступні нормативи стійкості до впливу світла: особливо міцне забарвлення тканини оцінюється 7 балами, міцне забарвлення - 6 балами, звичайне - 5 балами.

Відхилення від норм міцності забарвлення не допускається для бавовняних, лляних і шовкових тканин I сорту. Вовняні тканини I сорту можуть мати відхилення від норм міцності і забарвлення, оцінені 1 балом.

При оцінюванні якісті тканини перевіряють ряд показників фізико-механічних властивостей: ширину, вагу, щільність вздовж основи і утоку, міцність вздовж основи і утоку, зсідання після замочування і прання, тощо. Для вовняних тканин крім того визначають ще й вміст жиру, рослинних і хімічних волокон.

Перевірку проводять у лабораторії на відповідних приладах і устаткуванні. Результати лабораторних іспитів тканини порівнюють з нормативами, зазначеними в стандартах на цю тканину. Виявлені відхилення від норм оцінюють балами.

Для тканини I сорту фізико-механічні показники повинні відповідати нормам, зазначеним у нормативно-технічній документації на тканину. Якщо фізико-механічні властивості тканини мають хоча б одне відхилення від норм, то тканина не може бути оцінена I сортом і переводиться в II чи III сорт. Якщо відхилення занадто велике і перевищує величину, допустиму стандартом, то тканина бракується. Те саме відхилення у тканин різного волокнистого складу оцінюється у різне число балів. Так, відхилення від норм бавовняних і лляних тканин оцінюють 11 балами. У вовняних тканин мінімально можливі відхилення оцінюють 16 балами. У шовкових тканин мінімальні відхилення від норм оцінюють 8-31 балом залежно від групи тканини.

При відхиленнях декількох показників фізико-механічних властивостей для шовкових тканин враховують тільки те відхилення, що оцінене максимальним балом, для інших тканин підраховують суму балів з усіх відхилень показників від норм.

Поверхня тканини часто має дефекти. Вони добре помітні і псують її зовнішній вигляд. Дефекти з’являються через низьку якість вихідної сировини і через технологічні помилки в процесах прядіння, ткацтва й обробки і називаються дефектами чи вадами зовнішнього вигляду тканин.

Вади зовнішнього вигляду фіксуються при перегляді лицьової сторони тканини на столі чи на спеціальному верстаті. Виділені дефекти зовнішнього вигляду оцінюють балами залежно від виду, місця розташування і поширеності на всій довжині зразка тканини.

Розрізняють вадимісцеві, котрі мають невеликі розміри і розташовані на обмежених ділянках тканини (плями, дірки, близни,...) іпоширені на всьому куску чи на значній його частині (засміченість, різновідтінковість, смугастість, зміщення візерунків).

Це можуть бути наслідки дефектів пряжі, ткацтва і оздоблення тканини. Кожен дефект оцінюють певною кількістю балів, яка залежить від того, з якого боку тканини він розташований.

Місцеві дефекти згідно зі стандартом оцінюють 0,5-8 балами залежно від виду, призначення тканини і розміру, значимості дефекту. Наприклад, місцевий дефект «жирна нитка в утоці» оцінюється в бавовняних одежних тканинах 5 балами, у бавовняних підкладкових - 2 балами, у шовкових підкладкових - 4 балами.

Тканини I сорту можуть мати один-два місцеві незначні дефекти, кожний з який оцінюється 1-2 балами.

Грубі місцеві дефекти зовнішнього вигляду в кусках тканин, призначених для торгівлі, не допускаються. Наприклад, у шовкових тканинах не допускаються плями більші 1см², у ворсових тканинах - ділянки, на яких немає ворсу. Ділянки з грубими дефектами або вирізують з куска тканини, або кусок тканини розрізають, якщо величина грубого дефекту менше 2 см². Число вирізів і розрізів куска обмежується стандартами.

У тканинах, призначених для промислової переробки, грубі місцеві дефекти не вирізують, а відзначають на початку і кінці дефекту нитками як умовний виріз (білими нитками і клеймом «У») чи як умовний розріз (червоною ниткою і клеймом «Р»). Число фактичних розрізів чи умовних вирізів повинне відповідати вимогам стандарту на сортність тканини.

Число місцевих дефектів може бути більше чи менше залежно від довжини куска, тобто для того, щоб два куски різної довжини були оцінені одним сортом, на коротшому куску повинне бути менше дефектів, оцінюваних однаковим числом балів.

Поширені дефекти оцінюють більшим числом балів, ніж місцеві дефекти. У бавовняних тканин кожен поширений дефект оцінюється 11 балами. У шовкових тканин за поширений дефект дають від 8 до 18 балів залежно від ступеня виразності дефекту і групи тканини. Наприклад, шишковатість і засміченість пряжі в шовковій одежній тканині оцінюється 18 балами, а в шовковій підкладковій тканині - 8 балами. У тканинах I сорту поширені дефекти не допускаються.

У бавовняних, лляних тканинах II сорту допускається не більш одного поширеного дефекту. У вовняних гладкофарбованих тканинах II сорту допускається не більш одного розповсюдженого дефекту, а в тканинах із друкованим малюнком - не більш двох поширених дефектів. У шовкових тканинах II сорту допускається тільки один помітно виражений поширений дефект, а в тканинах III сорту - один яскраво виражений поширений дефект. У лляних тканинах II сорту число місцевих дефектів на умовній площі 30 м² не повинно перевищувати величини, оцінюваної 17 балами.

У вовняних, шовкових і лляних тканинах для одягу дефекти, що знаходяться в пружку, при визначенні сортності не враховуються. У бавовняних тканинах I сорту, вироблених на пневматичних ткацьких верстатах, допускається бахрома на пружку.

Оцінювання проводять шляхом розглядання тканини з лицьового боку у відділі технічного контролю. При цьому відхилення показників фізико-механічних властивостей від норм, зазначених у стандартах на тканині, дефекти зовнішнього вигляду, виявлені при перегляді тканини, оцінюють у балах. Чим значніший дефект зовнішнього вигляду чи відхилення від норми показників фізико-механічних властивостей, тим вищий бал.

Після виявлення усіх відхилень від нормативних показників фізико-механічних властивостей, міцності фарбування, дефектів зовнішнього вигляду й оцінки всіх дефектів у балах установлюють сорт тканини. Для цього підсумовують бали по всіх трьох групах показників якості. Це сумарне число балів і визначає сорт тканини. Бавовняні, лляні і вовняні тканини бувають I і II сорту; шовкові тканини -1, II і III сорту.

У табл. 4 зазначене сумарне число балів, що допускається на тканини кожного сорту.

Таблиця

Число балів, що допускається для тканин різних сортів

Тканини	Сорт
I	II	III
Бавовняні Лляні Вовняні Шовкові

Дата добавления: 2014-01-04