Політичний розвиток України. Утвердження національної державності. Україна в умовах розбудови незалежності

Україна в умовах розбудови незалежності

Лекція №12

Конституційні угоди

Доктринальні джерела

Прецедентне право

Прецедентне право це - сукупність судових рішень з конституційних питань, які надалі є обов'язковими при розгляді аналогічних проблем. До цих рішень належать рішення вищих судових інстанцій - Палатою лордів та Верховного суду, який складається з трьох самостійних судових установ - Апеляційного суду, Високого суду та Суду Корони.

Доктринальні джерела або труди видатних науковців у галузі юриспруденції використовуються як додаткове джерело британської конституції. До доктринальних джерел звертаються тоді, коли конституційно-правові відносини не врегульовані ні статутним правом, ні прецедентним правом, ні конституційними угодами. Так, у 1920 р. Палата лордів визначила королівську прерогативу, посилаючись на думку англійського конституціоналіста XIX ст. А. В. Дайсі.

Конституційні угоди регулюють широке коло суспільних відносин, які пов'язані з процесом здійснення державної влади. Це відносини між Монархом, законодавчою та виконавчою владою; між членами уряду; між палатами парламенту.

Конституційні угоди виникають на основі норм статутного права. Так, статути встановлюють, що Монарх: 1) затверджує біллі, які приймає парламент і користується правом абсолютного вето; 2) розпускає та скликає парламент; 3) призначає та зміщує міністрів, які несуть відповідальність перед Монархом.

Опорний конспект

План викладу матеріалу

1. Політичний розвиток України. Утвердження національної державності.

2. Економічні реформи. Становище в соціальній сфері.

3. Багатопартійність в Україні: класифікація сучасних політичних партій і
об'єднань.

4. Зовнішня політика України.

Ключові терміни та поняття:

- багатопартійність - ринкова економіка

- державна символіка - соборна держава

- державний суверенітет -унітарна держава

- конституційний процес - демократія

- опозиція - правова держава
-приватизація -референдум

Проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. стало своєрідною точкою відліку нового етапу історії держави, поклало початок перехідного періоду, суть якого у переході від становища "уламка імперії" - до власної державності, від формальної незалежності - до реального суверенітету. (Незалежне від будь-яких сил, обставин і осіб верховенство).

Основні державотворчі кроки.

Почнемо з того, що законом від 17 вересня 1991 р. назва "Українська Радянська Соціалістична Республіка" була замінена на споконвічну назву держави — "Україна".

Треба підкреслити, що найпершим державотворчим кроком було запровадження атрибутів державності. Важливими віхами на цьому шляху стали: визначення громадянства, фіксація кордонів, створення законодавчої бази міжнаціональних відносин, визнання національної символіки, запровадження власної грошової одиниці, створення власних збройних сил, створення правоохоронного органу - Служби* безпеки України (СБУ), створення таких інститутів, як Національний банк України, посольства та консульства, експортно-імпортні організації, Українська фондова біржа.

Визначення громадянства.

8 жовтня 1991 р. Верховна Рада прийняла закон "Про громадянство України", який визначив правовий статус її населення. Згідно цього закону громадянство надавалось усім, хто проживав на території 'України, незалежно від соціального стану, статі, політичних та релігійних поглядів, не був громадянином іншої держави і не заперечував проти цього. У 1993 р. Верховною Радою був прийнятий закон "Про громадянство". Він дав право стати громадянином України особі, яка прибула в Україну на постійне проживання і вона народилася, чи довела, що хоч один із батьків народився на її території і особа не перебуває у громадянстві інших держав.

Фіксація кордонів.

4 листопада 1991 р. Верховна Рада прийняла закон "Про державний кордон України", який проголошував недоторканість кордонів, визначав порядок їх охорони та правила перетину. 12 грудня 1991 р. з метою гарантування економічної безпеки республіки Президент України підписав указ "Про утворення державного митного комітету України". Після цього розпочався процес укріплення кордонів, створення митниць та остаточне врегулювання спірних питань про кордони з Росією, Білорусією, Румунією, Молдавією.

Внаслідок виваженої політики України удалося забеспечити міжнародно-правове визнання непорушності наших кордонів. "У травні 1997 р. у Києві Кучмою та Єльциним був підписаний "Великий договір", який набрав чинності 1 квітня 1991 р. - він вирішив болючу проблему про непорушність кордонів між двома державами. Верховна Рада України ратифікувала договір "Про кордони" між Росією та Україною у квітні 2004

р.:

Створення законодавчої бази міжнаціональних відносин.

1 листопада Верховна Рада прийняла "Декларацію прав національностей України", в якій підкреслюється, що Україна гарантує всім народам, національним групам, громадянам, що проживають на її території, рівні економічні, політичні, соціальні і культурні права.

Наступним важливим документом став закон "Про національні меншини в Україні". Він зафіксував право кожного народу на культурно-національну автономію.

Визнання національної символіки.

Треба щоб студенти знали, що компартійно-радянська номенклатура до визначення національної символіки відносилася боляче. Адже йшлося про символіку УНР, тобто до держави, негативне ставлення* до якої прищеплювалося усім громадянам УРСР з дитинства. Першим кроком в цьому напрямку була відмова держави від радянської символіки. Так 4 вересня 1991 р. номенклатура підтримала рішення Верховної Ради про підняття над будинком ВР синьо-живтого прапора замість червоно-блакитного. Далі пішли більш рішучі рішення. 15 січня 1992 р. іірезидіум Верховної Ради видав указ "Про державний гімн України".

Приймалася музична редакція гімну "Ще не вмерла Україна", автором якої був композитор М.Вербицький. Слова гімну на вірш Чубинського "Ще не вмерла Україна" були затверджені Верховною Радою у 2003 році.

28 січня 1992 р. Верховна Рада проголосила державним синьо-жовтий прапор. Переконуючи своїх колег по партії (комуністів) Л.Кравчук знайшов потрібні слова: "Прапор, за який пропонується голосувати, уже "працює", хочемо ми цього чи ні. Без цього прапора зараз, повірте, і в дипломатичному, і в правовому міжнародному, і в реальному житті стає вже не просто важко, а стає соромно і смішно. Це є реальність. Проста життєва реальність..."

Далі, після тривалих дебатів наприкінці лютого 1992 р. парламент затвердив і тризуб як Малий герб України. У постанові зазначалося, що тризуб є головним елементом майбутнього великого Державного герба України, який нажаль ще не прийняли.

Запровадження власної грошової одиниці.

Цей процес розпочався з того, що у 1992 р. на території республіки було започатковано обіг купонів багаторазового використання, що дало можливість Україні вийти з рубльової зони. Далі, 2 вересня 1996 р., відповідно до Указу Президента на зміну купону прийшла справжня національна валюта — гривня.

Створення власних збройних сил.

6 грудня 1991 р. Верховна Рада прийняла закон про Збройні сили України. Ним проголошувалося як незалежна держава створює власні Збройні сили: війська наземної оборони, війська оборони повітряного простору і військово-морські сили. Було створено Міністерство оброни України, яке очолив генерал авіації К.Морозов.

Верховна Рада прийняла майже півсотні документів щодо Збройних Сил, що свідчить про керований характер будівництва Збройних Сил.

Зараз вступив в силу план реформування армії, який передбачає перехід від призива до контрактної системи укомплектування армії і завершиться до 2010 року.

Доцільно підкреслити: приорітетним напрямом державотворчого процесу є формування трьох основних гілок влади — законодавчої, виконавчої та судової.

Вищим законодавчім органом України є Верховна Рада, яка дісталася у спадок від Української РСР. Процес її становлення буде розглянуто на лекції.

Вищим органом у системі виконавчої влади є Кабінет Міністрів України. Процес становлення цього органу також буде розглянуто на лекції.

Необхідно підкреслити, що державотворчі процеси надзвичайно ускладнювалися відсутністю нової Конституції. Діючою ж залишалась Конституція УРСР 1978 р., до якої в умовах розбудови самостійної держави було внесено понад 200 поправок.

28 червня 1996 р. Верховна Рада прийняла нову Конституцію з прийняттям якої завершилося остаточне формування законодавчої і судової влади в Україні.

Главою держави є Президент, який виступає гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав та свобод людини і громадянина. Президент обирається громадянами держави строком на 5 років. (Про політичну реформу і зміни до Конституції розповісти окремо, або запропонувати виступи з повідомленням у групах студентам).

Органами державної влади на місцях є обласні, районні, а також у містах Києві та Севастополі відповідні державні адміністрації. їх-голови у 2005 р. в останнє призначив Президент України, а оперативне керівництво місцевими державними адміністраціями здійснює Кабінет Міністрів.

Конституція визнає і гарантує місцеве самоврядування, яке здійснюється як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування — сільські, селищні, міські, районні та обласні ради.

Дата добавления: 2014-01-04