Види бюджетних трансфертів та їх правове регулювання

Органи місцевого самоврядування повинні самостійно планувати власні доходи і постійно прагнути до збільшення частки власних податкових і неподаткових доходів в загальній сумі доходів бюджетів, що посилюватиме автономію і незалежність місцевих бюджетів, задекларовану Європейською хартією місцевого самоврядування та Бюджетним Кодексом України.

Але в силу того, що в Україні власних доходів місцевих бюджетів бракує, традиційно використовуються такі інструменти бюджетного регулювання:

1. відсоткові відрахування від загальнодержавних податків і зборів (регулюючі і закріплені доходи);

2. бюджетні трансферти (бюджетні дотації, субсидії і субвенції, вилучення коштів до Державного бюджету України, міжбюджетні взаєморозрахунки);

3. бюджетні позички.

Залежно від цільового спрямування коштів бюджетні трансферти поділяються на дві групи:

1. Поточні - грошові допомоги, які одержують бюджети нижчих рівнів при нестачі доходних джерел, тобто метою надання поточних трансфертів є збалансування бюджетів, яким вони надаються. До поточних трансфертів належать:

— дотації, одержані з державного бюджету;

— дотації, одержані з республіканського бюджету АРК, обласних, міських (міст Києва та Севастополя) бюджетів;

— дотації, одержані з районних та міських бюджетів, крім міст районного підпорядкування;

— кошти, одержані за взаємними розрахунками з Державним бюджетом;

— кошти, одержані сільськими, селищними та міськими (міст районного підпорядкування) бюджетами;

— надходження коштів з бюджетів нижчих рівнів.

2. Капітальні - передбачають цільове використання одержаних коштів і тому безпосередньо впливають на структуру видатків бюджетів, які їх отримують. До капітальних трансфертів належать:

— субвенції, одержані з Державного бюджету;

— субвенції, одержані з республіканського бюджету АРК, обласних, міських (міст Києва та Севастополя) бюджетів

— субвенції, одержані з районних та міських бюджетів, крім міст районного підпорядкування;

— надходження лишків доходів до бюджету АРК, обласних, міських бюджетів;

— надходження лишків доходів до районних та міських бюджетів.

Бюджетний кодекс України передбачає такі типи бюджетних трансфертів:

Стаття 97. Трансферти, які надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам.

Стаття 98. Дотація вирівнювання бюджетам міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим, міст обласного значення і районним бюджетам.

Стаття 99. Дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим та обласним бюджетам.

Стаття 100. Кошти, що передаються до Державного бюджету України з бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів, міських (міст Києва і Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення) бюджетів.

Стаття 101. Міжбюджетні трансферти між місцевими бюджетами.

Стаття 102. Субвенція з Державного бюджету України місцевим бюджетам на здійснення програм соціального захисту.

Стаття 103. Субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок наданих державою податкових пільг.

Стаття 104. Субвенції на утримання об’єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об’єктів спільного користування.

Стаття 105. Субвенції з Державного бюджету України на виконання інвестиційних проектів.

Стаття 106. Субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань.

Стаття 107. Субвенції на виконання інвестиційних проектів з місцевих бюджетів.

Регулювання міжбюджетних відносин як елемент бюджетного процесу застосовується на всіх його етапах, крім останнього (складання, розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету).

3. Міжбюджетні відносини в зарубіжних країнах можуть бути згруповані в три основні моделі:

· Перша модель ґрунтується на повному розмежуванні окремих податків між різними адміністративними рівнями влади і на закріпленні їх у законодавчому порядку за відповідними рівнями системи бюджетів. Така модель частково характерна для США.

· Друга модель ґрунтується на зафіксованому в законодавстві пайовому розподілі основних податків між різними адміністративними рівнями влади і на відповідному закріпленні цих часток за рівнями системи бюджетів. Ця модель частково характерна для ФРН. У такий спосіб у цій країні розподіляється ПДВ.

· Третя модель характеризується застосуванням різними рівнями влади спільної бази оподаткування. При цьому кожен рівень влади встановлює власну ставку на основі однієї бази оподаткування. Загальна ставка оподаткування, таким чином, є сумою податкових ставок різних рівнів влади. У такий спосіб розподіляється прибутковий податок у Швеції.

У зарубіжних країнах сформувалася розгалужена система трансфертів. Вони є інструментом проведення державної регіональної фінансової політики. За рахунок трансфертів у багатьох країнах формується домінуюча частина доходів місцевих бюджетів (на Мальті - 98%, у Румунії - 79, у Латвії - 68, у Словенії - 67, у Великобританії - 77, у Нідерландах-60%).

За сучасних умов у багатьох країнах спостерігається тенденція до спрощення системи трансфертів, зменшення чисельності їх видів. Йде процес заміщення спеціальних трансфертів загальними, тобто не обумовленими конкретною метою. Це стало вимогою Європейської хартії місцевого самоврядування.

Дата добавления: 2014-01-04