Руйнування гірських порід

Перенесення річками продуктів

Продукти руйнування гірських порід переносяться річками наступними шляхами: 1) у розчиненому стані; 2) у завислому (змуленому) стані; 3) шляхом перекочування по дну річки.

Кількісно переважають дві останні форми переносу, які називаються “твердим розходом” річки. Особливо багато матеріалу великі річки переносять у завислому стані. Цей уламковий матеріал відноситься до глинистого, алевритового і піщаного. За рік його маса вимірюється у мільйонах тон. Наприклад, Дунай переносить таким шляхом близько 80 млн. т матеріалу на рік, Інд – близько 450 млн. т, Амудар’я – близько 570 млн. т.

Кількість матеріалу, якій переміщується (пересувається, перекочується) на дні річок у десятки разів менша, ніж кількість завислого матеріалу. Річки можуть переміщувати на дні пісок, гравій, гальку, валуни і навіть глиби. Здатність річок до перенесення уламкового матеріалу, залежить від швидкості течії. Чим більша швидкість течії, тім більші уламки переміщуються річкою. Відповідно до закону Ері, при збільшенні течії ріки в два рази, її здатність до транспортування збільшується в 64 рази, а при збільшенні течії у три рази – в 729 разів.

Експериментальним шляхом встановлено, що пісок переміщується при швидкостях течії від 0,15 до 0,20 м/сек.; галька – від 0,30 до 1,6 м/сек.; валуни – від 2,3 до 12 м/сек..

Найбільшу транспортувальну здатність мають гірські річки, швидкість течії яких досягає 12 м/сек.. На дні гірських річок інколи переміщуються не тільки окремі великі уламки, а навіть цілі шари гальок і валунів. Рівнинні річки течуть із швидкостями не більше 2,5 м/сек. і переміщують переважно глинисті частинки і пісок.

Під час переносу уламкового матеріалу по дну річки відбуваються два геологічних процеси: з одного боку, уламковий матеріал руйнує і заглиблює дно річки, з іншого – сам подрібнюється і обкочується. При цьому, гострокутні уламки порід обкочуються і перетворюються спочатку на гальки а потім гальки, у свою чергу, руйнуються і перетворюються на піщаний, алевритовий і глинистий матеріал.

Швидкість руйнування гальки залежить від її складу. Наприклад, галька пісковику повністю перетирається і руйнується на відстані близько 15 км, галька вапняку – на відстані близько 60 км, галька граніту – на відстані близько 300 км.

Найбільша кількість уламкового матеріалу переноситься річкою у повені, найменша – у межень.

Специфічними формами рельєфу, які утворюються у результаті руйнування річками гірських порід і перенесення продуктів руйнування є: ущелини, каньйони, пороги, перекати і водоспади.

Виникнення цих об’єктів обумовлене особливостями геологічної будови тієї чи іншої території.

Ущелина – це вузька і глибока долина (до 2000 м глибини), вироблена рікою у твердих корінних породах і яка у поперечному січенні утворює гострий кут. Ущелини зустрічаються переважно в межах гірських систем. Ущелина відрізняється від каньйону тим, що її дно зайнято руслом річки не повністю. Утворенню ущелин сприяють розривні порушення і розломи земної кори. Товщина алювіальних відкладів на дні ущелин переважно невелика і представлені вони галькою, валунами і глибами.

Каньйон (від іспанського canon – труба) – це глибока долина з дуже крутими, іноді східчастими схилами, і вузьким дном, яке повністю або майже повністю зайняте руслом. Каньйони характерні для плато, що складаються з горизонтально залягаючих осадових порід або лавових покривів і для гірських районів, які інтенсивно піднімаються. Часто каньйони пов’язані із розривними порушеннями і розломами земної кори.

Одним із найбільших каньйонів світу є так званий Великий Каньйон на річці Колорадо у США, глибиною до 1800 м. В Україні каньйоноподібний вигляд мають окремі ділянки річкових долин у Кримських горах і в Карпатах.

Поріг – це мілководна кам’яниста або скеляста ділянка русла із значним нахилом і швидкістю течії. Утворюється внаслідок нагромадження валунів, глиб або виходу на поверхню корінних порід, стійких до ерозії. Деякі пороги є залишками водоспадів або утворилися в результаті гірських обвалів.

На Україні пороги існують на гірських річках Карпат і Кримських гір. Крім того, у рівнинній частині України пороги утворилися внаслідок виходу на поверхню гранітів і гнейсів Українського кристалічного щита. Найбільш знаменитими тут були Дніпровські пороги, які нині залиті водами Дніпровського водосховища. Ці пороги знаходились між Дніпропетровськом і Запоріжжям і складались із цілого комплексу порогів довжиною 65 км і шириною 380-960 м.

Перекат – це мілководна ділянка русла, яка має вигляд валу, що перетинає русло під кутом 20-30°, з пологим схилом, оберненим проти течії, та крутим – за течією. Утворюється в результаті нерівномірного розмиву русла водним потоком та акумуляції наносів. Перекати складені пухкими алювіальними відкладами – переважно пісками і галькою. Більшість перекатів переміщується вниз за течією під час повеней. Швидкість цього переміщення змінюється від десятків сантиметрів до кількох сотень метрів за рік.

Водоспад – це падіння води з уступу, який перетинає русло ріки. Водоспади зустрічаються переважно у гірських районах але бувають і на рівнинах. Вода, падаючи з висоти з величезною силою розмиває русло нижче водоспаду. При цьому уламки порід, які містить вода, значно посилюють ерозійну діяльність річки під водоспадом, де утворюються різноманітні заглиблення у породах – ями, котли, чаші. В результаті цього більш міцні породи, розташовані у верхній частині водоспаду, утворюють навісні карнизи. З часом породи цих карнизи, руйнуються і уламки порід падають вниз. Таким чином, поступово, водоспад переміщується вверх по течії. Наприклад, відомий Ніагарський водоспад за весь час свого існування перемістився на 13 км. Швидкість його переміщення в середньому складає 1 м за рік.

Розрізняють наступні основні типи водоспадів: 1) ніагарський, коли вода падає широким потоком; 2) каскадний, коли вода падає по кількох уступах відносно вузьким струменем з величезної висоти; 3) карельський або падун, коли вода падає по крутому скелястому руслу на значній відстані.

Найвищий у світі водоспад Анхель знаходиться у Венесуелі на річці Чурун. Висота цього водоспаду становить 1054 м (у тому числі вільне падіння води - 979 м.). Найбільшу ширину (2700 м) має величезний водоспад Ігуасу на річці Ігуасу на кордоні Бразилії та Аргентини. До найбільших водоспадів світу відносяться також: Ніагарський (кордон США і Канади; висота 51 м, ширина 1100 м) і Вікторія (Південна Африка, висота 120 м, ширина 1800 м).

Найвищий в Україні водоспад Учансу знаходиться поблизу Ялти в Криму. Вода тут падає майже з прямовисного уступу заввишки 98 м, після чого утворюються ще три водоспади. Багато водоспадів є в Карпатах, але висота цих водоспадів у більшості випадків досягає лише декільков метрів і не перевищує 10 метрів.

Дата добавления: 2014-01-04