Дата набрання чинності: 26.11.2003

Дата підписання: 26.11.2003

Віце-прем'єр-міністр України Віталій Гайдук, Віце-прем'єр-міністр Республіки Польща Марек Поль, Віце-президент Європейської Комісії Лойола де Паласіо, відповідно:

- Оцінили прогрес, досягнутий починаючи з 27 травня 2003 р. в рамках спільної тристоронньої ЄС – Україна – Польща експертної робочої групи з питань розвитку системи транспортування нафти Одеса – Броди – Плоцьк, та погодилися з тим, що

значний прогрес досягнуто завдяки підписанню міжурядової «Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Польща щодо використання потужностей системи транспортування вуглеводнів «Одеса – Броди» та її інтеграції з польськими потужностями».

- Підтвердили домовленості Сторін щодо поглиблення співробітництва у напрямку прискорення процесу заповнення «Укртранснафтою» нафтопроводу Одеса – Броди легкою малосірчаною нафтою (технологічною нафтою) для того, щоб створити додаткові умови для початку використання нафтопроводу та розпочати постачання нафтопереробним заводам Польщі та інших країн Центральної Європи сумісним залізничним транспортом на початку 2004 року.

- Закликали всі зацікавлені приватні компанії приєднатися до заснованого «ПЕРНом» та «Укртранснафтою» спільного підприємства з метою прискорення початку спо­рудження ділянки нафтопроводу між Броди та Плоцьком.

- Знову підтвердили свій намір продовжувати діалог на різних рівнях для сприяння реалізації цього проекту та висловили свою готовність співпрацювати з урядами інших країн та різними організаціями, включаючи міжнародні фінансові інституції та приватний сектор, з урахуванням інтересів усіх задіяних Сторін.

Віталій Гайдук Лойола де Паласіо Марек Поль

Віце-прем'єр-міністр Віце-президент Віце-прем'єр-міністр України Європейської Комісії Республіки Польща

Вчинено у Брюсселі 26 листопада 2003 року

СПІЛЬНА ЗАЯВА — документ зобов'язувального спрямування. Цей до­кумент інформує про те суттєве, що з'явилося у ході переговорів, чи то в галузі спільних міжнародних проблем, чи то в галузі двосторонніх відносин.

Наприклад:

СПІЛЬНА ЗАЯВА

ПРЕЗИДЕНТІВ УКРАЇНИ, ЛИТВИ ТА ПОЛЬЩІ ЩОДО ВРЕГУЛЮВАННЯ СИТУАЦІЇ У ГРУЗІЇ¹

Ми із задоволенням відзначаємо зусилля головуючого в ОБСЄ міністра закордонних справ Бельгії К. де Гухта, головуючого в Європейському Союзі міністра закордонних справ Фінляндії Ерккі Туоміоя, а також інших представників міжнародної громадськості, які сприяють вирішенню проблеми.

Ми переконані, що їх залучення стане основним чинником, який зробить можливим вирішення конфліктів на території Грузії для забезпечення суверенності, безпеки і територіальної цілісності цієї держави.

Висловлюємо стурбованість розвитком ситуації навколо Грузії і закликаємо обидві сторони виявляти виваженість і спокій, утримуватися від взаємних звинувачень, перейти до діалогу й переговорів. Використання погроз і відсутність готовності до поступок може призвести лише до подальшого погіршення ситуації.

Кожен конфлікт може бути врегульований шляхом переговорів, у яких ми готові взяти участь як посередники. Д

ДЕКЛАРАЦІЯ – одно-, дво- чи багатосторонній акт, у якому держави, міжурядові або міжнародні громадські організації визначають принципи в галузі політики, міжнародних зносин чи міжнародного права.

Декларація – документ дуже вагомий, такий, що зобов'язує. У деклараціях проголошуються погляди, що збігаються, спільні наміри.

Якщо мова комюніке ділова, суха, то для спільної заяви й особливо декларації властива піднесеність стилю, урочистість.

У заключному документі є дві групи питань: міжнародні та двосторонні відносини.

Щодо першого, то кожна зі сторін намагається відобразити в комюніке, спільній заяві, декларації своє ставлення до наболілих питань – світових і регіональних, до міжнародних подій, що привертають увагу громадськості. Відсутність таких узагальнень дає підстави для міркувань про відсутність спільних поглядів на наявні проблеми.

Наступна група питань є точним, реалістичним, адекватним змістові пе­реговорів відображенням досягнутих результатів і позицій сторін. У розкритті суті двосторонніх відносин не треба зосереджуватися на розбіжностях. Мета другої частини заключного документа – зафіксувати кінцеві результати зустрічі, наголосити на спільності поглядів і позицій, правильно розставити акценти.

Типовими виразами, за допомогою яких фіксують результати переговорів, обміну думками, є:

«Сторони виявили єдність у тому...», «Сторони вирішили почати найближчим часом переговори (про те-то)», «Була визнана доцільність і своєчасність того...», «Сторони визнали за необхідне...», «Було досягнуто згоди про доціль­ність...», «Сторони дійшли згоди про (щодо)», «Сторони визнали корисним здійснення (певних кроків, заходів)», «Сторони дотримуються погляду», «У ході обміну думками (поглядами) виявилася близькість поглядів (із таких питань, із широкого кола питань)», «Сторони домовилися спільно розглянути та розробити (такі-то заходи, плани співробітництва і т. ін.)», «Сторони висловили готовність», «Сторони погодилися стосовно важливості того, що...», «Було висловлено обопільне (взаємне) прагнення (намагання)...», «Сторони висловили свою впевненість...», «Розгляд (таких-то питань) дозволив констатувати...».

У разі неможливості досягнути високого ступеня узагальнення сторони висловлюють свої позиції щодо політичних, економічних, науково-технічних, культурних, екологічних тощо проблем.

У протокольній частині комюніке, спільної заяви та декларації інформується про те, які міста чи важливі промислові, наукові та культурні центри й об'єкти були відвідані, який прийом виявило населення; перелічуються Учасники переговорів (візитів) із точним зазначенням їхніх посад, звань, титулів: написання прізвищ та ініціалів повинне відповідати транскрипції мови, послідовність прізвищ визначається місцем кожного на протокольних сходинках. Аби запобігти невиразностям, неточностям, кожна сторона складає протокольну частину, що стосується саме її, і в такому вигляді ця частина подається до заключного документа.

У протокольній частині ретельно вивіряються та дотримуються градації, обумовлені однаковим чи різним рівнем учасників переговорів і зустрічей. Зокрема, не пишуть, що між міністрами (учасниками переговорів) та главою держави.

Дата добавления: 2014-01-04