Аналіз якості активів банку з погляду їх ліквідності

За ступенем ліквідності банківські активи поділяють на три групи.

1. Високоліквідні активи — це такі активи, які перебувають у готівковій формі або можуть бути швидко реалізовані на ринку. Це — готівкові кошти, дорожні чеки, банківські метали, кошти на рахунках в інших банках, державні цінні папери. У міжнародній практиці до складу високоліквідних активів можуть включатися банківські акцепти, векселі та цінні папери першокласних емітентів.

2. Ліквідні активи — це такі, які можуть бути перетворені в грошову форму протягом певного періоду часу (наприклад 30 днів). До цієї групи відносять платежі на користь банку з термінами виконання в зазначений період, такі як кредити, в тому числі і міжбанківські, дебіторська заборгованість, інші цінні папери (крім високоліквідних), які обертаються на ринку.

3. Низьколіквідні активи — це прострочені, пролонговані та безнадійні кредити, ненадійна дебіторська заборгованість, цінні папери, які не обертаються на ринку, господарські матеріли, будинки, споруди та інші основні фонди.

Структура активів банку (зокрема попит на кредити), а також структурні зрушення в ресурсній базі банку формуються під впливом певних чинників.

Вплив чинників вивчають, розподіливши їх за такими групами:

1) трендові — показують довгостроковий середній темп зростання кредитів та депозитів, який екстраполюється на майбутнє;

2) циклічні — відтворюють коливання ділової активності в країні протягом одного економічного циклу;

3) структурні — виявляють загальні тенденції зміни в структурі активів та ресурсної бази по групі чи системі банків;

4) сезонні — визначають зміни у стані кредитів та депозитів протягом певного періоду (тижні, місяці) порівняно із середньорічним;

5) випадкові та надзвичайні, пов’язані з особливостями діяльності клієнтів.

Ліквідність банку залежить, насамперед, від стабільності ресурсної бази.

Для оцінювання рівня стабільності ресурсної бази окремого банку використовують такі показники:

— рівень осідання грошових коштів за рахунком, %;

— середня тривалість зберігання коштів на рахунку, дні.

Показник рівня осідання грошових коштів за рахунком обчислюється як відношення різниці між залишками коштів на рахунку на кінець та на початок періоду до суми загальних надходжень за рахунком за той самий період:

де Р_о — рівень осідання коштів на рахунку, %;

ДК_п, ДК_к — залишки коштів на рахунку на початок та на кінець періоду відповідно, грн;

Н — сума надходжень за рахунком протягом періоду, грн.

Показник середньої тривалості зберігання коштів на рахунку обчислюється як відношення середніх залишків коштів на рахунку до середнього обороту за видачею коштів у розрахунку на кількість днів у періоді:

,

де Т — середня тривалість зберігання коштів на рахунку, дні;

ДК — середній залишок коштів на рахунку за період, грн;

П — середньоденний оборот за видачею коштів з рахунку, грн;

Д — кількість днів у періоді.

Дата добавления: 2014-01-04