Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Вплив засобів масової інформації на соціалізацію молоді




Неможливо переоцінити вплив сучасних засобів масової інформації на формування підростаючого покоління. Адепти нової соціологічної теорії «Інформатизації суспільства» відводять цим засобам визначальне місце в системі відносин сучасного суспільства, оскільки вони перетворилися на необхідний елемент повсякденного життя людини, стали органічною частиною середовища його проживання. У зв'язку з прогресуючою «технологією життя», початком «комп'ютерного віку» у країнах Заходу не припиняється потік літератури, яка розглядає проблеми виховання молоді в цих умовах. Нові технології, насамперед мікроелектроніка, глибоко впроваджуються у виробництві, все активніше застосовуються у всіх типах навчально-виховних закладів, також у сферах дозвілля дітей та молоді.

Сучасне суспільство як ніколи насичене новітньою мікропроцесорною технікою. Радіо- і телеприймачами користуються у найвіддаленіших куточках нашої планети. Зараз навряд чи знайдеться сім'я, в якій не було б телевізора. Так, за даними французьких спеціалістів, у Франції в кожній сім'ї є телевізор, а у кожній четвертій є вже по два телевізори. США в цьому відношенні випередили Францію. Там у кожній п'ятій квартирі нараховуються три апарати, а в Японії навіть чотири телевізори в одній квартирі вже не рідкість.

У США понад 6000 систем кабельного телебачення обслуговують 37 млн. будинків. До початку 1990 року кількість сімей, які мають, відеомагнітофони. становила близько 25 млн.

У ФРН на початку 80-х років відеомагнітофони мали 25 відсотків всіх сімей, до початку 90-го року, за оцінками спеціалістів, їх кількість зросла на 50 відсотків. Як показало репрезентативне опитування, проведене за завданням міністерства освіти і науки ФРН. ще у 1982 році серед володарів відеомагнітофонів 10 відсотків становили юнаки і підлітки від 14 до 29 років.

Вік комп'ютера, не зважаючи на ряд переваг, що він надає, народжує урбаністичне дитинство, негативно впливає на психічний, емоційний та фізичний розвиток дітей. Проведення дітьми значної частини свого дозвілля вдома, біля телевізора веде за собою погіршення стану здоров'я, зниження інтересу до читання, спорту, до активних форм використання вільного часу, що призводить до формування пасивності, байдужості тощо.

Аналізуючи молоде покоління з післявоєнного періоду, деякі західні педагоги, зокрема професор Р.Вінкель (Західний Берлін), називають покоління молодих, що вступило в життя після 70-х років «поколінням електроніки і засобів інформації». на відміну від покоління 40-х років («діти війни»), покоління «економічного буму» 50-х — початку 60-х років («діти споживання»), періоду після 60-х років («діти кризи»). Покоління 70-х і наступних років, за Вінкелем, це «не діти». Жодне з поколінь не відчувало стільки страху жахів, незгод, скільки довелося відчути сучасному поколінню молоді.

Більшість авторів поділяє думку, що сучасне покоління — «інше», і воно є дуже «важким», але причини цих труднощів трактуються неоднозначно. Для одних ці причини криються у важких соціально-психологічних умовах, в яких жили і росли діти (страх перед загрозою термоядерної війни, втрати смислу життя. розчарування, депресії. наркоманія та інші соціальні лиха) Інші звинувачують насамперед саме дорослих, які винайшли нові технології, засоби масової інформації і цим не лише позбавили дітей радості дитинства (Н. Пестман), а й спричиняли зникнення самого поняття «дитинство».

У вік електронних засобів масової інформації втратили відмінність періоди дитинства і дорослого життя. Поява телевізора перетворила, як стверджується. культуру в «емоційне споживання» кадрів, які змінюються на екрані кожні три секунди.

Підраховано, що за перші п'ятнадцять років підліток проводить біля телевізора 16 годин, причому в кожній програмі він бачить як мінімум три. сцени насильства. За свідченням нейропсихологів, це справляє надмірний валив на праву півкулю, пов'язану з однобічним візуальним «сприйманням зовнішнього світу, куди і переміщується активність дитини. В той же час виключається ліва півкуля, де розміщені центри мислення і мови.

Дослідження, проведені у ряді країн з метою вивчення ступеня «споживання» дітьми телепередач, показали, що перші контакти з телебаченням діти мають уже у віці двох років. У віковій групі трирічних вже 60 відсотків дивляться телепередачі більш або менш регулярно. Як свідчать вчені, занадто великою є участь у регулярному перегляді телепередач дітей у віці від трьох до шести років.

Опитування, проведені серед школярів різних типів західнонімецьких шкіл, свідчать про те, що 90 відсотків учнів дивляться відеофільми. причому деякі з них до 20 фільмів на тиждень, в тому числі заборонених для їх віку. Дослідженнями виявлено таку залежність між тривалим сидінням перед телевізором й поганою встигаємістю у школі. Все це. природно, не може не викликати протесту з боку батьків, учителів та інших людей, які усвідомлюють, якої шкоди завдає відеоіндустрія підростаючому поколінню.

Як підмічають спеціалісти — медики, відверто непристойні відеофільми, фільми жаху тощо небезпечні для дітей з високою збудливістю. Пристрасть до таких відеофільмів провокує асоціальну поведінку, агресивність, жорстокість, вандалізм, злочинність. Воно веде до серйозних патологічних наслідків.

Нині індустрія розваг, на жаль, продовжує спрямовувати засоби масової інформації на формування у молоді соціальної, політичної і духовної апатії, пасивності, примітивних смаків, інтересів і потреб, зневажливого ставлення до справжньої культури, до історії, сучасних досягнень людської цивілізації.

Невипадково у США навколо проблеми дозвілля молоді розгорнулася запекла боротьба. Зараз у дискусію про те, які розважальні програми можна назвати «підходящими» для 66,5 мли. американців у віці до 19 років вступила практично вся країна, батьки, популярні зірки телеекрану. Американська громадськість підняла голос протесту, закликала до прийняття рішучих заходів проти непристойних теле- і відеопрограм. За даними журналу «Піпл». у фільмі «Рембо» демонструються 44 засоби вбивства, не враховуючи групових, які відбулися під час численних вибухів. На думку «Національної асоціації навчальних закладів», більша частина самогубств до яких вдаються підлітки США, пов'язана зі станом депресії, викликаної відеопродукцією.

Прогресивні сили світу, в тому числі й педагогічна громадськість, не можуть не думати про психологічні та моральні втрати і наслідки, особливо для дітей та молоді, сьогоднішньої практики «культурного імперіалізму» з його пропагандою масової культури, культу насильства, вседозволеності, низьких інстинктів людини, звичаїв злочинного світу. Використання культури як джерела наживи, як каналу, через який формується перекручене уявлення про світ, про життя негативно відбивається на духовному розвиткові молоді.

Німецький письменник Бертольд Брехт підкреслював, що при використанні творів культури для маніпулювання людською свідомістю відбувається процес, який він назвав «переплавкою духовних цінностей».

Серйозно турбує і те, що сучасна молодь більше уваги приділяє «агресивним формам культури», які розповсюджуються із швидкістю епідемії завдяки поширенню засобів масової інформації, а книга, як джерело духовного розвитку відступає на другий план.

Так, у колишньому Радянському Союзі, за даними соціологічних опитувань останніх років, у бюджеті вільного часу молоді книга займає лише п'яте місце, переважають сучасна музика, спілкування, телебачення, заняття за інтересами. У загальному обсязі читання старшокласників класична література лише займає 4,5 відсотки.

Відчуження молоді від книги — це тривожний симптом. За словами французького просвітителя Дені Діро, «коли люди перестають читати, вони перестають міркувати». Американські педагоги також стикнулися з таким серйозним фактом, як повна відсутність у дітей інтересу до читання. Причину такого явища вони вважають у тому, що у СІНА довгі роки формувалося покоління, «яке не читає книжок», а дивиться х телевізор. Високорозвинена індустрія розваг надає молоді широкий спектр можливостей щодо проведення дозвілля, тому приділяти серйозну увагу читанню, підкреслюють вони, може лише той, хто з дитинства орієнтований на це. і сьогодні в країні налічується до 70 відсотків осіб, які, одержавши середню освіту, в подальшому майже нічого не читають.

Професор Д. Бааке з ФРН говорить про «вторинну неграмотність» як про серйозну соціальну проблему країни. Під цим він розуміє такий стан коли молоді люди навчившись читати та писати, читають так мало, що по відношенню до літератури ведуть себе як неграмотні люди, не сприймаючи її.

В Австрії, згідно з проведеним опитуванням, у культурній сфері 55 відсотки населення країни, що мають обов'язкову шкільну освіту, протягом року не читали жодної книги або в кращому випадку — одну, 67 відсотків населення Австрії, старші за 15 років, протягом року не купують жодної книги. Цей стан «напівграмотності». як його характеризують в Австрії, широко розповсюджений і в нашій країні. У Франції 65 відсотків людей не читають книжок. Більше половини всіх книг, які читають у країні, припадає па частку лише 10 відсотків населення.

Картину бездуховності, яка прогресує, можна доповнити ставленням людей до театру та інших культурно-видовищних закладів. Так. наприклад у Франції, 87 відсотків населення не ходить до театру, 78 відсотків юнаків та дівчат жодного разу не були на концертах. Ці дані відбивають загальну тенденцію, яка свідчить про те, що все менше людей читають серйозну літературу, найчастіше вони захоплюються розважальними журналами і бульварною пресою, а діти — беззмістовними коміксами з суперменами на обкладинках.

Звичайно, найбільше нарікань отримує школа на те, що вона погано вчить, не розвиває інтересу до книги, до серйозного читання. В цьому зв'язку не можна не пригадати слова видатного педагога В. О. Сухомлинського. який писав, що дитині необхідно прививати любов до книги з дитинства. Якщо читання не стане для неї духовною потребою, то у роки дозрівання душа підлітка буде порожньою і беззмістовною, а на світ божий. Бог знає звідки, полізе все погане.

Невипадково «бездуховність», яка охопила все людство, виявляється саме у молоді в її емоційній глухоті до справжньої культури, нерозвиненості естетичних смаків, відсутності почуття милосердя, співчуття, творчої ініціативи, утилітарному ставленні до життя.

3.5. Соціально-психологічний вплив ЗМІ

Сучасна людина відрізняється особливою прихильністю до радіо, кіно, телебачення. Перевага досягнень людства на шляху до технічного прогресу над традиційними засобами його морального та духовного розвитку (книга, театр, живопис) все більше відчувається в молодіжному середовищі. Зміни в культурно-ціннісних орієнтаціях сучасників не можна пояснити лише об'єктивним впливом науково-технічного розвитку суспільства. Необхідно враховувати ті зміни, які відбуваються у змісті і функціонуванні засобів комунікації і соціально-психологічних механізмів сприймання їх молоддю.

Психолого — педагогічний аспект проблеми «підліток і телеекран» дає певне уявлення про динаміку взаємовідносин кіномистецтва і молодіжного середовища. Найбільш активним елементом цієї системи є молодь віком від 12 до 15 років. Підліток — глядач активний. Він дивиться те, що йому пропонує блакитний екран. Соціальні дослідження засвідчують, що підлітки — активна оцінювальна категорія, яка має свої смаки і свою субкультуру. Вікові психологічні особливості підлітків виводять їх на більш широкі соціальні контакти, вимагають поширення кола соціальної взаємодії. Складний процес прискореного взросління, усвідомлення себе дорослою людиною супроводжується багатьма складнощами, головна причина яких —

недостатність життєвого досвіду. Прагнення до з'ясування усіх життєвих подробиць дорослого життя приводить підлітка до кінозалу або відеосалону. де у повному обсязі пропонуються найменші відтінки життєвого досвіду дорослої льодин. Гостросюжетне видовищне зображення життя нерідко відсуває на другий план моральність, естетичність кіномистецтва.

Сюжети відеофільмів нерідко пов'язані з проблемами, які хвилюють підлітків, відбивають їх напружений психологічний стан.

Парадоксом спілкування підлітків з телеекраном є взаємодія позаєстетичих мотивацій звертання молоді до кіномистецтва і ціннісним ставленням до цього. Ці два моменти тісно пов'язані між собою. Відомий психолог Л.С.Виготський підкреслював, що сприйняття мистецтва вимагає від особистості розвиненої фантазії. Глядач, що не володіє вмінням фантазувати, домислювати побачене, не здатний відчути повною мірою зміст і значення художнього твору. Підлітковий вік — це пік романтичних мрій, фантастичних планів щодо свого майбутнього. Однак реальне життя орієнтує молодь на прагматичне ставлення до нього. Це гальмує, розвиток уяви і. звичайно, впливає на рівень інтересу молоді до художніх творів.

Сприйняття кіномистецтва (як і будь-яких інших видів художньої творчості) неможливе без розвиненої фантазії. Але й вона не може розвиватися без його впливу. Важливого значення тут набуває діяльність кіноклубів, естетичних гуртків тощо. Але естетичне виховання не буде успішним, якщо кіномистецтво не відповідає зростаючим потребам молоді. Вітчизняна кінопродукція упродовж тривалого часу тяжіла до морального наставництва, готових життєвих рецептів, констатації фактів шкільного життя, які поступово звели нанівець інтерес молоді до вітчизняних фільмів. Відсутність «недомовленого», можливості самостійно домислити події. статичність фактів та оцінок спонукає підлітків до перегляду Іноземних фільмів які. в більшості своїй зводять естетичний ідеал до мінімуму. Його компенсують, динаміка розвитку сюжету, дієвість, подій, видовищна яскравість, спецефекти.

Захистити підлітка від антиестетичного впливу відеопродукції звичайною забороною нині не можна У виховній роботі соціального педагога в цій галузі суспільного виховання необхідно в першу чергу враховувати мотиви звертання молоді до мистецтва, коригувати ці мотиви і потреби відповідно до завдань суспільного виховання.

Провідним мотивом підлітків у спілкуванні з мистецтвом кіно є збагаченння особистого життєвого досвіду, інтерес до поведінки людей в різких життєвих ситуація, «примірювання» їх до свого життя.

Для того щоб досягти виховного ефекту, не достатньо відвідувати кінозали, де демонструються зразки «високого» стилю поведінки людей. Підліток спочатку співчуває герою, а потім наслідує. Йому недостатньо бачити зразок. Необхідний процес становлення моральної поведінки.

Підсумовуючи все сказане, можна зробити висновок, що «тєлефобія» існує переважно як негативний фактор виховання: кіно відволікає від навчання, гальмує фізичний розвиток дитини, надає далеко не естетичні зразки поведінки. Проте й уникнути впливу телевізора не можна. Діти сприймають телебачення як канал інформаційний і канал комунікативний, що вирішує проблеми, які їх цікавлять.

Сучасна людина в деякому смислі є «телелюдиною». Телебачення — це важливий фактор її існування. Вона є не тільки джерелом інформації. Кількість часу, проведеного біля телевізора, демократичність, доступність телепродукції — все це справляє великий формуючий вплив на смаки й уподобання людини.

Молодь, особливо підлітки — найбільш активна глядацька ауди­торія. За даними соціальних наук, підлітки сприймають телеекран як інфомуючий канал і як співрозмовника. Бажання розширити обсяг відомостей про навколишнє життя, приємно провести час — ось основні мотиви дитини. З іншого боку, існують мотиви особистісного ставлення. Підлітки звертаються до телеекрана, щоб отримати підтвердження або заперечення їх позицій, як суспільне значущих, придатних до порівняння з суспільними зразками. Соціальне — цінна інформація високого морального і художнього ґатунку, яку надає телебачення, може допомогти дитині вийти за межі безпосередньої соціальної ситуації, в якій вона опинилася, розгорнути перед нею широке поле соціальної взаємодії з іншими людьми, допомогти вийти з моральної та психологічної кризи.

Юні глядачі спілкуються з телебаченням двома шляхами: перший полягає у спробі відштовхнутися від змісту передачі перейти до загальної точки зору. Вона, як правило, формується шляхом абстрагування від похідного змісту в загальні поняття та схеми поведінки, «формуючи життя». При цьому діти щиро вірять в те, що вони занурюються в глибину явищ. Але, як свідчать їх висловлювання, багатство явищ в їх міркуваннях просто втрачає різнобарвність і багаговаріантність, явища стають предметом загальних мовних формул, відірваних від життя. Цікава позиція дітей: вони шукають в кіногерої найбільш абстрактний образ, узагальнені ознаки життєвих явищ, які дадуть можливість створити свою багатоваріантну модель.

Другий шлях — це прагнення конкретизувати проблеми, які прозвучали в передачі. Досить часто діти буквально без змін переносять побачене у свій життєвий досвід. Наївно-реалістичний характер сприйняття часто виводить дитину за межі тих аспектів проблеми, які піднімалися у передачі.

Отже, як бачимо, спілкування молоді з телебаченням — найбільш суспільно значуща форма дії засобів масової інформації та комунікації. Це спілкування маг багатогранний характер і відрізняється переплетенням мотивів, потреб і засобів їх задоволення. Молодь легко бере участь у різних формах видовищного телеспілкування (як засобу емоційної релаксації), прагне знайти в телеекрані довірену особу, шукає особистісного контакту, прагне стати активним учасником теледіалогу.

Індустрія розваг продовжує спрямовувати засоби масової інформації на формування у молоді соціальної, політичної і духовної апатії, пасивності, примітивних смаків інтересів, потреб, зневажливого ставлення до справжньої культури, до історії і сучасних досягнень людської цивілізації. Тому невипадково, що у цивілізованих країнах світу розгорнулася боротьба навколо проблем дозвілля молоді, впливу на неї продукції засобів масової інформації, які орієнтуються на створення умов для «задоволення та веселощів молоді».

 

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 2742; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.032 сек.