Галузеві підходи до охорони навколишнього середовища

Охорона тваринного і рослинного світу. Сутністю міжнародно-правового регулювання охорони флори та фауни є стійке гармонійне регулювання збереження живих і неживих ресурсів.

Діяльність людини загрожує зникненню багатьох представників тваринного і рослинного світу. Для протидії цьому процесу прийнято низку міжнародних актів, а саме: Конвенція про збереження фауни і флори в їх природному стані 1933; Міжнародна конвенція про охорону птахів 1950 р.; Європейська конвенція про захист тварин при міжнародному перевезенні 1968 р.; Конвенція про охорону мігруючих видів диких тварин 1979 р.; Європейська конвенція з охорони дикої флори, фауни і природних середовищ існування 1979 р.; Угода про тропічні ліси 2006 р.; Конвенція про охорону біологічного різноманіття 1992 р. тощо.

Особливістю міжнародно-правового регулювання охорони фауни та флори є прийняття конвенцій з охорони окремих їх видів чи представників, наприклад: Міжнародна конвенція з регулювання китобійного промислу 1946 р.; Конвенція про збереження тюленів Антарктики 1972 р.; Угода про збереження білих ведмедів 1973 р.; Міжамериканська конвенція з охорони і збереженню морських черепах 1996 р. та ін.

Метою міжнародного співробітництва є збереження дикої флори і фауни та їх природних середовищ існування. Особлива увага приділяється зникаючим та вразливим видам, включаючи і мігруючі. Держави беруть на себе зобов'язання здійснювати заходи для збереження популяцій дикої флори і фауни або їх адаптації на необхідному рівні.

Вживаючи заходи щодо збереження природного тваринного і рослинного світу, суб'єкти міжнародного права прагнуть підтримувати біологічне різноманіття Землі, що має важливе значення для екологічного, генетичного, соціального, економічного, наукового, виховного, культурного розвитку. Збереження біологічного різноманіття є спільною справою всього людства. З цією метою в 1992 р. прийнята Конвенція про біологічне різноманіття. Для розвитку її положень держави розробляють національні стратегії, плани і програми збереження та сталого використання біологічного різноманіття.

Охорона атмосфери. З охороною атмосферного повітря тісно пов'язаний людський вплив на клімат і погодні умови. Події, що відбуваються в середовищі проживання людини, свідчать про істотні кліматичні зміни на планеті Земля. Ці зміни багато в чому пов'язані з діяльністю людини, зокрема з наростанням парникового ефекту, тобто глобального потепління внаслідок насичення атмосфери двоокисом вуглецю, основним джерелом якого є автотранспорт і промисловість держав. Зміна клімату в глобальних масштабах може звести нанівець всі зусилля, що вживаються міжнародним співтовариством щодо збереження свого середовища проживання.

Стурбоване цією проблемою міжнародне співтовариство прийняло в 1992 р. Рамкову конвенцію ООН про зміну клімату. У 1997 р. Конвенція була доповнена Кіотським протоколом. Головна спрямованість положень цих документів полягає у вживанні заходів, які дозволили б знизити викид парникових газів в атмосферу.

З охороною атмосферного повітря на міжнародному рівні пов'язана ще одна проблема - збереження озонової оболонки Землі, розташованої у верхніх шарах атмосфери на висоті приблизно 15-20 км над земною поверхнею. Вирішенню цієї проблеми присвячені такі міжнародні акти, як: Віденська конвенція про охорону озонового шару 1985р. та Монреальський протокол 1987 р. до неї. Про їх значення свідчить той факт, що у 1994 р. Генеральна Асамблея ООН своєю резолюцією 49/114 проголосила 16 вересня (день прийняття Протоколу) Міжнародним днем охорони озонового шару.

Результатом зміни клімату та діяльності людини є також триваючий нині процес деградації землі (опустелювання). Основою регулювання всіх видів діяльності щодо боротьби з опустелюванням у міжнародних відносинах є Конвенція ООН про боротьбу з опустелюванням у тих країнах, які відчувають серйозну посуху та (або) опустелювання, особливо в Африці, 1994р. У ній робиться акцент на поліпшення родючості, відновлення, охорону та раціональне використання земель і водних ресурсів. Актуальність и важливість вирішення цього питання для майбутнього існування людства засвідчила Генеральна Асамблея ООН проголосивши 19 грудня 2007 період 2010-2020 рр.. Десятиліттям ООН, присвяченим пустелям і боротьби з опустелюванням (Резолюція 62/195).

Дата добавления: 2014-01-04