А. А. Фелсберг, А. Шидловська (кафедра технології ліків Ризького медичного інституту) досліджували сумісність алкалоїдів і азотистих основ з речовинами лужного характеру в мікстурах і краплях. Речовини лужного характеру вони поділили на дві групи, умовно позначивши одну групу слабко лужними, іншу – сильно лужними речовинами. У групу слабко лужних включені речовини, значення рН розчинів яких менше 8,0, - кофеїн - бензоат натрію, гексаметилентетрамін. У групу сильно лужних увійшли речовини, значення рН розчинів яких більше 8,0 - еуфілін, барбітал натрію, натрію гідрокарбонат, норсульфазол-натрій та ін.
Слабко лужні речовини в розведених розчинах (мікстурах) осаджують тільки основи дибазолу і папаверину, у концентрованих розчинах (краплях) - ще хініну і спазмолітину (табл. 8). Сильнолужні речовини не сумісні з дибазолом, папаверину гідрохлоридом, хініну гідрохлоридом, спазмолітином і димедролом у мікстурах і краплях, а з кодеїну фосфатом і етилморфіну гідрохлоридом - в краплях. Не слід кодеїн (сильна основа) поєднувати з етилморфіну гідрохлоридом, папаверином та іншими більш слабкими основами алкалоїдів. Дибазол, папаверину гідрохлорид і хініну гідрохлорид не сумісні у рідких лікарських препаратах з бромідами, йодидами, бензоатами і саліцилатами (табл. 9). Димедрол і спазмолітин не сумісні в рідких препаратах з йодидами і саліцилатами, а з бромідами і бензоатами - тільки в краплях. Кодеїну фосфат і етилморфіну гідрохлорид практично сумісні у всіх лікарських формах з бензоатами і саліцилатами, в мікстурах - також з бромідами і йодидами. У краплях та інших концентрованих розчинах з'являється важкорозчинний у воді осад гідробромідів або гідройодидів. Платифіліну гідротартрат сполучний з бензоатами, саліцилатами і бромідами, у мікстурах сполучний також з йодидами, у краплях з йодидами може утворюватися осад; ефедрину гідрохлорид сполучний з бензоатами, саліцилатами і галогенами як у мікстурах, так і в краплях.
Таблиця 9
Сумісність солей алкалоїдів і азотистих основ з бензоатами, саліцилатами, бромідами і йодидами (А. А. Фелсберг, В. А. Шидловска)
назва
Бензоати
Саліцилати
Броміди
Йодиди
М
К
М
К
М
К
М
К
Дибазол
+
+
+
+
+
+
+
+
Димедрол
-
+
+
+
-
+
+
+
Кодеїну фосфат
-
-
-
-
-
+
-
+
Папаверину гідрохлорид
+
+
+
+
+
+
+
+
Платифіліну гідротартрат
-
-
-
-
-
-
-
-
Спазмолітин
-
+
+
+
-
+
+
+
Хініну гідрохлорид
+
+
+
+
+
+
+
+
Етилморфіну гідрохлорид
-
-
-
-
-
+
-
+
Ефедрину гідрохлорид
-
-
-
-
-
-
-
-
Позначення: М - розведені розчини, мікстури; К - концентровані розчини, краплі; + випадає осад; - осаду немає.
Нижче приведені випадки утворення осаду алкалоїдів і азотистих основ на прикладах поєднань, що найчастіше зустрічаються в рецептурі Rр.: Рараvеrіnі hydrochloridi 0,15 Natrii hydrocarbonatis 5,0 Aquae purificatae 100 ml Тіncturae Vаlеrіаnае 5mlМіsсе. Dа. Signa. По 1 столовій ложці 3 рази в день.
Незначна частина натрію гідрокарбонату витрачається на нейтралізацію кислот з настойки валеріани, реакція розчину залишається лужною - рН буде 9,0. Основа папаверину випадає в осад уже при рН 6,4 і практично не розчинна у воді. Ліки за рецептом не відпускаються. Rр.: Сосаіnі hуdrochloridi 0,5 Natrii tеtraboratis 4,0 Aquae purificatae 200 ml Міsсе. Dа. Signa. Примочка. Натрію тетраборат обумовлює лужне середовище розчину рН 9,3, що обов'язково приведе до випадання в осад основи кокаїну, розчинність якого 1:170. Оскільки в осаді отруйна речовина, ліки хворому не відпускаються. Утворення осаду алкалоїдів може супроводжуватися й іншими явищами, бо лужно-реагуючі речовини можуть взаємодіяти не тільки з алкалоїдами, але й з іншими компонентами лікарського препарату. Алкалоїди-основи можуть витісняти в осад інші основи алкалоїдів, що є більш слабкою основою. Rр.: Solutionis Аеthylmorphyni hуdrochloridi 1 % 10 ml Соdeіnі 0,15 Міsсе. Dа. Signa. По 15 крапель 3 рази в день. Розчин кодеїну в цьому лікарському препараті буде мати рН 9,5 (реакція сильно-лужна), тому буде утворюватись осад основи етилморфіну (розчинність 1:500). Подібно солям алкалоїдів поводяться солі слабких органічних азотистих основ у лужному середовищі. Зокрема, несумісні з лужнодіючими речовинами такі синтетичні замінники морфіну, як лідол, промедол та ін. Несумісні з речовинами лужного характеру і синтетичні замінники кокаїну: новокаїн, дикаїн. У лужному середовищі нестійкі також розчини прозерину, спазмолітину, дибазолу, промедолу, димедролу, етакридину лактату і деякі інші речовини. Алкалоїди групи пурину (кофеїн - бензоат натрію та еуфілін) стійкі лише в сильно-лужному середовищі. У кислому і навіть у слабко лужному випадають в осад їх основи. Алкалоїди групи пурину легко вступають у взаємодію з солями інших алкалоїдів і азотистих основ. Однак кофеїн і теофілін не завжди знаходяться в осаді, бо вони порівняно добре розчинні у воді і наявність їх в осаді залежить від кількості розчинника. Rр.: Solutionis Еuphyllini 2,5 % 10 ml Dimedroli 0,1 Міsсе. Dа. Signа. По 5 крапель 3 рази в день. Утворення основи димедролу відбувається при рН = 8,0 або вище. Розчини еуфіліну мають вищу лужність. Утворюється білий кристалічний осад, який складається з основи димедролу і теофіліну. У даному прописі води недостатньо для розчинення всього утвореного теофіліну. Лікарський препарат хворому відпускати не можна, бо в осаді знаходяться сильнодіючі лікарські речовини. Осади солей алкалоїдів спостерігаються в тих випадках, коли в результаті реакції обміну утворюються важкорозчинні солі алкалоїдів. Rр.: Сосаіnі hydrochloridi Chinini hydrochloridi ana 0,1 Zinci sulfatis 0,05 Sol. Acidi borici 2 % 10 ml Міsсе. Dа. Signа. По 2 краплі в обидва ока. При поєднанні цинку сульфату з хініну гідрохлоридом утворюється білий кристалічний осад хініну сульфату, розчинність якого у воді 1:800. Він утворюється відразу після виготовлення лікарського препарату, який не повинен бути відпущений хворому. Подібні прописи дуже різноманітні, можуть змінюватися кількість компонентів або їх асортимент. Утворення осаду хініну сульфату найчастіше спостерігається в очних краплях. Потенційні несумісності алкалоїдів і азотистих основ з дубильними речовинами являють собою їх поєднання з таніном, водними витягами, екстрактами, настойками з лікарських рослин, які містять дубильні речовини. Це можуть бути відвари з кори дуба, кореневища ракових шийок, кореневищ і кореня родовика, кореневища перстачу, листя мучниці, рідкі екстракти глоду, водяного перцю, калини та ін. Винятки складають хініну гідрохлорид, морфіну гідрохлорид, кодеїн. Rр.: Оmnoponi 0,3 Таnnіnі 4,0 Тincturae Valerianae 6 ml Аquae purificatae 180 ml Міsсе. Dа. Signа. По 1 столовій ложці 3 рази в день. Утворюється світло - коричневий дрібний аморфний осад танатів алкалоїдів опію. Осад отруйний. Лікарський препарат за рецептом не відпускається. Зустрічаються випадки, коли з відваром листя мучниці сполучуються в одному прописі кілька компонентів, кожен з яких реагує з дубильними речовинами: Rр.: Decocti foliorum Uvae Ursi ex 10,0 – 200 ml Coffeini - natrii benzoates 1,5 Ехtracti Веllаdоnnае 0,15 Нехаmethylentetramini 4,0 Міsсе. Dа. Signа. По 1 столовій ложці 3 рази в день. В результаті хімічної взаємодії утворюється рясний пластівчастий осад, основну масу якого складають танати гексаметилентетраміну і кофеїну. Властивість дубильних речовин утворювати нерозчинні осади з алкалоїдами у вигляді танатів алкалоїдів використовується для ідентифікації алкалоїдів. Утворення осаду серцевих глікозидів відбувається в лікарських препаратах з важкими металами, дубильними речовинами, солями алкалоїдів і галогенами. Найчастіше зустрічаються випадки утворення осаду в результаті взаємодії серцевих глікозидів з дубильними речовинами. Rр.: Тіnсturae Leonuri Tincturae Convallariae ana 6 ml Ехtracti Сrаtаеgі fluidi 8 ml Міsсе. Dа. Signа. По 20 крапель 3 рази в день. Дубильні речовини з рідкого екстракту глоду осаджують серцеві глікозиди з настойки конвалії. У такому вигляді лікарський препарат відпускати не можна. За згодою лікаря настойку конвалії можна відпустити окремо. Серцеві глікозиди утворюють осади з хініну гідрохлоридом, омнопоном, папаверину гідрохлоридом, стрихніну нітратом, кокаїну гідрохлоридом. Азотисті основи, як правило, таких осадів не дають. Що стосується утворення осадів при взаємодії серцевих глікозидів з солями алкалоїдів, то вони утворюються при порівняно високій концентрації алкалоїдів. Це найчастіше спостерігається в краплях. Rр.: Оmnoponi 0,3 Тіncturae Strychni 5 ml Соffеіnі 0,1 Тіnсturae Соnvаllаrіае 15 ml Міsсе. Dа. Signа. По 10 крапель 3 рази в день. Утворюється бурий аморфний осад, тому лікарський препарат не може бути відпущений. Поєднання серцевих глікозидів з галогенами (йодом) зустрічається так само рідко, як і з важкими металами. Серцеві глікозиди дуже чутливі до дії кислот, кислореагуючих рідин (сиропи, зокрема малиновий), лугів і окислювачів. У цьому випадку серцеві глікозиди частково або повністю піддаються гідролітичному розщепленню з утворенням отруйних осадів, відбувається інактивація глікозидів. Rр.: Рараvеrіnі hуdrосhlоrіdі 0,5 Апаlgini 3,0 Nаtrii nitritis 1,0 Аdonosidi 8 ml Тіncturae Сrаtаеgі 10 ml Sol. Natrii bromidi 2 % 200 ml Міsсе. Dа. Signа. По 1 столовій ложці 3 рази в день. У даному випадку в лужному середовищі, створюваному анальгіном, під впливом натрію нітриту і дубильних речовин настойки глоду випадає основа папаверину. Азотиста кислота, що утворилася, розкладається до окислів азоту, які окисляють серцеві глікозиди адонізиду. У лужному середовищі відбувається їх омилення, а під дією дубильних речовин - утворення осаду серцевих глікозидів. Ліки набувають неприємного запаху і містять отруйний осад. Утворення осаду похідних барбітурової кислоти і сульфаніламідних препаратів відбувається під впливом кислот (іноді навіть слабких), лужноземельних металів, у результаті обмінних реакцій із солями алкалоїдів і азотистих основ, під впливом сполук важких металів. Натрієві солі - похідні барбітурової кислоти і сульфаніламідних препаратів - дуже чутливі до впливу кислот. Нейтралізація їх може здійснюватися навіть органічними кислотами з водних витягів і галенових препаратів. При цьому вона відбувається не повністю, осади невеликі, білі кристалічні, рівномірно розподіляються при збовтуванні. В такому випадку лікарський препарат можна відпустити з етикеткою «Перед вживанням розбовтувати». При поєднанні в одному лікарському препараті натрієвих солей барбітурової кислоти лужноземельних металів утворюються їх гідроксиди і похідні барбітурової кислоти. Rр.: Ваrbitali – natrii 4,0 Саlсіі сhlоrіdі 10,0 Каliі bromidi 6,0 Аquae риrіfiсаtае 200 ml Міsсе. Dа. Signа. П о 1 столовій ложці 3 рази в день. Утворюється рясний білий кристалічний осад з барбіталу і кальцію гідроксиду. Зважаючи на те, що в осаді барбітал - сильнодіюча речовина, лікарський препарат хворому відпускати не можна. При взаємодії натрієвих солей похідних барбітурової кислоти і сульфаніламідних препаратів із солями алкалоїдів і азотистих основ відбуваються обмінні реакції, в результаті яких в осаді наявні представники обох груп. Rр.: Ваrbitali – natrii 4,0 Рараvеrіnі hуdrochloridi 0,3 Тіncturae Valerianae 10 ml Sol. Nаtrіі bromidi 8,0 - 200 ml Міsсе. Dа. Signа. По 1 столовій ложці 3 рази в день. В результаті обмінної реакції випадає осад барбіталу і папаверину основи. Утворенню осаду барбіталу сприяють кислоти з настойки валеріани. Навіть якщо з пропису виключити барбітал – натрій, лікарський препарат відпускати не можна, тому що в осаді буде папаверину гідробромід. Якщо основи алкалоїдів розчинні, то в осаді будуть тільки похідні барбітурової кислоти або сульфаніламідні препарати. Rр.: Ерhedrini hydrochloridi 0,3 Sol. Norsulfazoli – natrii 5 % 10 ml Sol. Аdrenalini hydrochloridi 1:1000 gtts XV Міsсе. Dа. Signа. Краплі для носа. В осаді буде тільки норсульфазол, розчинність у воді якого 1:2000. У лужному середовищі можливе окислення адреналіну з утворенням забарвлених продуктів. Краплі з осадом відпускати не можна. Похідні барбітурової кислоти і сульфаніламідні препарати з важкими металами в прописах зустрічаються рідко. Найчастіше в таких взаємодіях бере участь сульфацил натрію. Утворення осаду сполук важких металів відбувається при взаємодії з дубильними речовинами, серцевими глікозидами, сполуками галогенів, алкалоїдами й азотистими основами, натрієвими солями похідних барбітурової кислоти і сульфаніламідних препаратів. Осади можуть утворюватися в результаті обмінних реакцій між солями важких металів. Rр.: Соdеіni 0,12 Аrgenti nitratis 0,15 Аquae purificatae 200 ml Міsсе. Dа. Signа. По 1 столовій ложці 3 рази в день. Утворюється кодеїну нітрат, добре розчинний у воді, і бурий аморфний осад срібла. Ліки мають неприємний вигляд, містять осад, і хворому їх не відпускають. Основи алкалоїдів чи азотистих основ утворюються, якщо їх солі поєднуються з лужними солями важких металів. Нерозчинні солі відповідних металів утворюються при взаємодії з дубильними речовинами. Rр.:Dес. соrticis Quercus 200ml Рlumbi acetatis 2,0 Міsсе. Dа. Signа. Примочка. Утворюється бурий рясний, добре розподілюваний при збовтуванні осад танатів свинцю. За згодою лікаря лікарський препарат можна відпустити з етикеткою «Перед вживанням розбовтувати», оскільки його в'яжуча і протизапальна дія зберігається. Осади в лікарських препаратах з антибіотиками випадають під дією кислот, лугів, а також деяких спиртів, солей важких металів і ферментів. Навіть такі слабкі органічні кислоти, як аскорбінова і саліцилова, перетворюють пеніцилін у неактивну пеніцилінову кислоту (мінеральні кислоти призводять до більш глибокого гідролізу антибіотика). Речовини лужного характеру розкривають лактамне кільце пеніциліну і утворюють фізіологічне неактивні солі пеніцилінової кислоти, що не мають антибіотичної активності. Солі важких металів (ртуті, свинцю та ін.) інактивують пеніцилін внаслідок розщеплення тіазолідинового кільця і, крім того, утворюють з антибіотиками погано розчинні сполуки. Тому не рекомендується змішувати пеніцилінові мазі з цинковою, ртутною, свинцевою мазями. Rр.: Веnzylpenicillini – kalii 100 000 ЕВ Sol. Асіdі ascorbinici 5 % 5 ml Міsсе. Dа. Signа. Очні краплі. У кислому середовищі, створюваному кислотою аскорбіновою, випадає в осад бензил-пеніцилінова кислота, яка швидко інактивується. Очні краплі з осадом не відпускають. Rр.: Streptomycini sulfatis 250 000 ЕВ Sol. Norsulfasoli – natrii 2 % 100 ml Міsсе. Dа. Signа. По 1 столовій ложці 3 рази в день. У лужному середовищі норсульфазол-натрію відбувається розкладання стрептоміцину сульфату з виділенням стрептоміцину-основи.
Зміна кольору, запаху і виділення газів у лікарських формах - свідчення глибоких хімічних перетворень їх компонентів із втратою терапевтичної активності. Ці явища можуть відбуватися результаті реакції витіснення слабких кислот і лугів більш сильними, реакції відновлення, при поєднанні натрію нітриту, солей амонію, карбонатів і гідрокарбонатів, перекису водню з різними компонентами, при руйнуванні хлоралгідрату, гексаметилентетраміну і газоподібних речовин. Слабкими кислотами, із солей яких можуть виділятися гази, є азотиста, тіосірчана і вугільна. При взаємодії цих солей з сильнішими кислотами утворюються відповідно оксиди азоту, диоксиди сірки чи вуглецю.
Rр.: Natrii nitritis 2,0 Асidi hydrochlorici 5 ml Тіnсturae Strychni 4 ml Aque purificatae 20 ml Міsсе. Dа. Signа. По 20 крапель 3 рази в день. У результаті взаємодії між інгредієнтами виділяються червоно-бурі пари оксиду азоту з неприємним запахом. Лікарський препарат забарвлюється у світло – жовтий колір. Пропис нераціональний і лікарський препарат за ним не відпускається. Rр.:Sol. Нуdrogenii peroxydi concentrate 6 ml Resorcini Natrii tetraboratis аnа 2,0 Lаnоlіnі Vаsеlіnі аnа 15,0 Міsсе fiat unguentum Dа. Signа. Змазувати ділянки ураження шкіри. Перекис водню руйнується в присутності лугів (натрію тетраборат), окисляє феноли (резорцин). Резорцин, у свою чергу, окисляється в лужному середовищі навіть киснем повітря. В результаті пергідроль розкладається з бурхливим виділенням газоподібного кисню і мазь спучується, як тісто при бродінні. Резорцин поступово окисляється і мазь буріє. Пропис нераціональний, мазь хворому не відпускають. Виключення з пропису будь-якого інгредієнта не робить її раціональною, бо всі діючі компоненти несумісні один з одним. Слабкими основами, із солей яких можуть виділятися під дією лугів газоподібні речовини, є аміак і його сполуки з формальдегідом (гексаметилентетрамін). Гексаметилентетрамін у поєднанні з аскорбіновою кислотою розкладається з виділенням формальдегіду, який відчувається по запаху. Натрію тіосульфат при поєднанні з димедролом, кислотою аскорбіновою утворює мутні розчини, виділяється сірка і сірчистий ангідрид. Кальцію і натрію карбонати несумісні з кислотами сильнішими, ніж вугільна. СаСО3 + 2НС1 → СаСl2 + Н2О + СО2↓ При поєднанні мазі Вількінсона з кислотою саліциловою в процесі зберігання виділяється вуглекислий газ, який утворюється при взаємодії кальцію карбонату, що входить до складу мазі, з кислотою саліциловою. У лужному середовищі можна спостерігати розкладання хлоралгідрату з утворенням хлороформу, який відчувається по запаху. Rр.: Infusi radicis Althaeae 180 ml Сhlorali hydrati 6,0 Каlii hydrocarbonatis 4,0 Міsсе. Dа. Signа. По 1 столовій ложці 3 рази в день. Під впливом натрію гідрокарбонату з хлоралгідрату виділяється хлороформ. Лікарський препарат стає каламутним і з'являється характерний запах. Пропис нераціональний, відпускати не можна. За згодою лікаря можна виключити натрію гідрокарбонат, тоді пропис стане раціональним.
Зміна консистенції лікарського препарату супроводжується зміною його активності у зв'язку зі зміною дисперсності лікарських і допоміжних речовин. Це спостерігається у водовміщуючих мазях з цинку оксидом і кислотою саліциловою (утворюється маса цинку саліцилату, що важко диспергується), при поєднанні в мазях розчину метилцелюлози з резорцином і йодом. Зміна консистенції відбувається і при поєднанні натрій-карбоксиметилцелюлози із солями важких і полівалентних металів.
Для усунення цієї несумісності використовується заміна лікарської форми або виділення одного з компонентів. Зміни, що протікають без видимих проявів, можуть виникати в лікарських препаратах, які містять антибіотики, серцеві глікозиди, ферменти, вітаміни, солі алкалоїдів і азотистих основ, в результаті реакцій гідролізу, окисно-відновних та ін. Несумісні поєднання лікарських речовин дуже часто трапляються з антибіотиками. Ці речовини досить чутливі до рН середовища. Невелике зменшення чи збільшення значення рН сильно впливає на ступінь інактивації антибіотика. В усіх випадках, коли інактивується яка-небудь лікарська речовина, лікарський препарат не відпускається, про що негайно повідомляють лікаря. Бензилпеніцилін - натрій у водних розчинах інактивується перекисом водню, спиртом етиловим та іншими реагентами. Інактивація супроводжується розривом лактамного кільця з утворенням пеніциламіну і пеніцилальдегіду - продуктів неактивних, але розчинних у воді, тому ця реакція перебігає без видимих зовнішніх змін. Водні розчини стрептоміцину сульфату найбільш стійкі при рН 3-7, а в лужному середовищі легко інактивуються. Активність стрептоміцину сульфату знижується в присутності глюкози, нуклеїнових кислот, пептону, сироватки крові. Він осаджується алкалоїдними реактивами, барвниками, а також легко піддається окисленню. Тетрацикліни в основному стабільні у кислому і нейтральному середовищі і легко руйнуються в лужному, проте окситетрацикліни руйнуються у кислому середовищі. Хлористоводневі солі тетрациклінів утворюють несумісні поєднання, характерні для хлоридів і алкалоїдів. Натрієві солі у водних розчинах через лужне середовище несумісні із солями органічних основ, кислотами і різними металами. Тетрацикліни легко піддаються окисленню, несумісні з кислотами аскорбіновою і нікотиновою, сульфацил-натрієм, натрію тетраборатом, кальцію хлоридом, ефедрину гідрохлоридом, тіаміну бромідом, цинку сульфатом. У препаратах серцевих глікозидів під впливом кислот і лугів відбувається гідроліз, знижується їх активність. Rр.: Infusu foliorum Digitalis ех 0,5 - 200 ml Асіdi hydrochlorici 4 ml Мisce. Dа. Signа. По 1 столовій ложці 3 рази в день. Під впливом кислоти хлористоводневої у лікарському препараті відбувається гідроліз серцевих глікозидів, які містяться в настої наперстянки. Уже через кілька годин активність серцевих глікозидів знижується на 50-60, а через добу - на 80 %. Лужнореагуючі лікарські засоби гідролізують серцеві глікозиди у меншій мірі. Через кілька годин після виготовлення активність серцевих глікозидів знижується до 30-40, а через добу - до 60 % і надалі продовжує знижуватися. Тому поєднання настоїв наперстянки і горицвіту з натрію гідрокарбонатом, натрієвими солями барбітурової кислоти і сульфаніламідними препаратами несумісні. Що стосується вітамінів, то для жиророзчинних вітамінів потрібно враховувати їх легку окиснюваність киснем повітря (вітаміни А, Е, D). Водорозчинні вітаміни В1 (тіаміну хлорид і бромід) руйнуються в лугах і нейтральних розчинах, інактивуються під впливом окислювачів і відновників, особливо в лужному середовищі. Рибофлавін у нейтральному середовищі - слабкий окислювач і сильний відновник. На світлі, особливо в лужному середовищі, розкладається. Тіамін (вітамін В1) може розкладатися в розчинах з нікотинамідом і кислотою нікотиновою, окислення тіаміну киснем повітря значно прискорюється в присутності рибофлавіну. Розкладається відновниками (формальдегідом, глюкозою, натрію сульфатом та ін.). Ціанокобаламін (вітамін В12) несполучний в розчинах з окислювачами (перекисом водню, калію перманганатом), відновниками (кислотою аскорбіновою, натрію тіосульфатом, хлоралгідратом, цистеїном та ін.) - інактивація ціанокобаламіну, який розкладається під дією солей важких металів і нікотинаміду. У водних розчинах вітамін С інактивується вітамінами В12, РР, В2. Вітамін В1 розкладається вітаміном В6, а вітамін В12 підсилює алергійні реакції, викликані вітаміном В1. Рекомендується поєднання вітамінів В6 і В12, але в цьому випадку необхідно вводити їх окремо в різні дні чи принаймні у різний час доби. З метою зниження частоти психічних травм у хворих вітаміни С і В6 сумісно не вводять. Легко окисляються також ретинол (вітамін А), рибофлавін (вітамін В2), ергокальциферол (вітамін D), токоферолу ацетат (вітамін Е). Його активність зменшується на 50 %. Найбільше він стійкий у розчинах при рН = 5,0. У водних розчинах (особливо на світлі) прискорює реакцію окислення аскорбінової і фолієвої кислот, тіаміну. При ін'єкціях рибофлавін не можна вводити в одному шприці з тіаміну бромідом (окислення тіаміну), з ціанокобаламіном (руйнування рибофлавіну іонами кобальту), спільне введення з нікотиновою кислотою призводить до порушення обміну нікотинової кислоти (табл. 10, 11). При нагріванні розчину рибофлавіну (при рН 7,2 - 7,9) протягом години У лікарських препаратах, які містять ферменти, несумісні сполучення з іншими лікарськими речовинами утворюють в основному пепсин і панкреатин. Традиційну мікстуру пепсину з кислотою хлористоводневою, лікарі іноді ускладнюють, додаючи різні настойки (м'яти, полиню, красавки та ін.), вітаміни, в основному, кислоту аскорбінову, і деякі інші лікарські речовини, які знижують перетравлюючу здатність пепсину. Наприклад: Rр.:Sol. Acidi hydrochlorici 2 % 200 ml Pepsini 4,0 Асidi аsсоrbіnісі 2,0 Тіnсturae Absinnthii 5 ml Міsсе. Dа. Signа. По 1 столовій ложці 3 рази в день. Експериментальне встановлено, що 1/10 частина кислоти аскорбінової від прописаного пепсину не знижує його перетравну здатність.
Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав!Последнее добавление