Законодавство в області електронної комерції

Технічний аспект поняття електронного підпису

Використання електронного цифрового підпису базується на двох основних інструментах:

1) шифрування з відкритим ключем та

2) хеш-значення документа.

При шифруванні з відкритим ключем використовуються два ключі (коди) — секретний (приватний/особистий) ключ, що є лише у власника підпису, і відповідний йому відкритий (публічний) ключ, що передається адресату повідомлення.

Повідомлення, зашифроване з допомогою особистого ключа, можна розшифрувати, використовуючи відкритий ключ, од­нак за допомогою відкритого ключа неможливо встановити закритий ключ, що використовується для створення шифро­ваних повідомлень.

Хеш-значення документа — це контрольна сума, іншими словами, цифровий дайджест повідомлення (message digest), що обчислюється за допомогою функції хешування (хеш-функції), таким чином, що хеш-значення кожного докумен­та різне. І при внесенні найменшої зміни в документ (навіть, якщо змінити одну кому) його хеш-значення зміниться.

Електронний цифровий підпис, з технічної точки зору, ви­глядає як хеш-значення документа, що встановлене за допомо­гою відомого алгоритму і зашифроване секретним ключом відправника, при цьому електронний цифровий підпис має містити вказівку на метод обчислення хеш-значення (хешфункцію). Таким чином, отримувач документа може за допомогою відкритого ключа відправника розшифрувати хеш-значення вказане відправником і порівняти його з фактичним хеш-значенням отриманого документа. Якщо вони співпада­ють, то це слугує гарантією того, що документ був підписаний саме власником даного секретного ключа і що в процесі пере­дачі документа в нього не вносились зміни. Звичайно, що всі ці операції здійснюються спеціальною програмою.

Електронним цифровим підписом можна підписати текст чи частину тексту, в даному випадку електронний цифровий підпис представляє собою визначений набір символів, що включаються в текст.

Підписаний таким чином текст разом з цифровим підпи­сом може бути роздрукований на папері, збережений на магнітному носії, переданий по комп'ютерній мережі. Якщо електронним цифровим підписом підписується файл повністю (це може бути текстовий або ж графічний файл), то електронний цифровий підпис традиційно формується у ви­гляді окремого файлу (файлу електронного цифрового підпи­су), що приєднується до підписаного файлу.

В даний час відбувається уніфікація правових актів дер­жав світу в області електронної комерції, відповідно до реко­мендацій міжнародних організацій.

1. Центральне місце в зазначених документах займає Типо­
вий закон UNCITRAL про електронну комерцію. Закон готу­
вався протягом 1985-1996 років комісією з міжнародної
торгівлі ООН (UNCITRAL). Його ціль — уніфікація законо­
давств держав, відповідно до вимог, що виникають у зв'язку з
розвитком телекомунікаційних технологій. Закон складається
з двох частин — електронна комерція в цілому й електронна
комерція в перевезенні вантажів. Відзначається, що ряд
функцій паперового контракту властивий і контрактові, що ук­
ладається в електронному вигляді, у тому числі: читабельність;
незмінюваність; можливість робити копії; можливість аутен-
тифікації за допомогою підпису; простота збереження. Зако­
ном закладений принцип не дискримінації. Інформація не мо­
же бути позбавлена юридичної чинності, дійсності або позивної
сили на тій лише підставі, що вона передається в електронній
формі. У Типовому законі визначено, що є оригіналом контрак­
ту, умови оферти й акцепту в електронному вигляді, час і місце
одержання або відсилання електронного повідомлення і ін.

2. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН А/51/628 від
30.01.97 р. рекомендує державам при розробці законодавства
«враховувати положення Типового закону через необхідність
уніфікації законодавства, застосованого до альтернативних
паперових форм, методів передачі і збереження інформації».

3. У США з метою зближення законодавства штатів
Національна конференція уповноважених з уніфікації законів
штатів СИТА в 1999 році розробила і передала для обговорення і
прийняття уніфікований закон про електронні транзакції
(UETA). Під транзакціями в UETA розуміються дії або набір
дій, що виникають у випадку, коли двоє або більш осіб
взаємодіють у сфері торгівлі або в адміністративних відносинах.

Закон не примушує сторони робити транзакції в елек­тронному вигляді — автономія волі сторін на першому місці. Закон також не передбачає повний набір норм, що регулю­ють електронну торгівлю. Ціль UETA — закріпити юридич­ну чинність транзакцій, зроблених в електронному вигляді.

4. Подібний підхід простежується й у Директиві ЄС «Про електронну комерцію». У преамбулі Директиви вказується, що «розвиток електронної комерції в інформаційному суспільстві обіцяє перспективи зайнятості в Співтоваристві, особливо щодо малих і середніх підприємств, і буде стимулю­вати економічний ріст і інвестиції європейських ком­паній...».

Директива регулює відносини в таких областях, як виз­нання електронних контрактів; визнання позивної сили еле­ктронних контрактів; процедура укладання контрактів он­лайн і мінімальні вимоги про надання інформації учасника­ми договору (істотні умови електронного контракту); відповідальність інформаційних посередників (interediary service provider) за відправлення, одержання або збереження електронних документів, надання доступу до мережі, а та­кож інформування учасників угод про технічну сторону ук­ладання угод у електронному вигляді.

Комерція залежить від довіри між сторонами. Сторони в електронній угоді повинні мати визначений ступінь довіри до партнера, властиву «традиційним» (у простій письмовій формі) методам укладання угод, тобто бути упевненими, що * угода легітимна в такому сенсі:

- покупець і продавець є тими, за кого себе видають;

- продавець має право продавати запропонований їм товар;

- покупець має у своєму розпорядженні засоби для
здійснення угоди;

- механізми доставки товару й оплати можливі, легальні
і безпечні;

, - проданий товар відповідає описові і придатний;

- куплений товар (або послуга) може і буде доставлений
покупцеві.

Як і американський закон, Директива передбачає прин­цип не дискримінації (у країнах ЄС контракти не повинні бу­ти позбавлені юридичної чинності тільки на підставі того, що вони укладені в електронному вигляді).

При цьому Директива ЄС і Уніфікований закон США вра­ховують рекомендації, що містяться в Типовому законі UNCITRAL, доповнюючи і розвиваючи його у відповідності зі специфікою національних законодавств.

5. Наступним кроком у цьому напрямку було прийняття
Правил ООН про електронний обмін даними в керуванні, ко­
мерції і транспорті (UN/EDIFACT, 1988 рік). Правила при­
значені для узгодження технічних параметрів обміну елек­
тронними даними.

6. З метою збільшення правової захищеності сторін при
комерційних трансакціях Європейською економічною
комісією ООН у 1995 році був підготовлений Типовий кон­
тракт для міжнародного комерційного використання елек­
тронного обміну даними. Вироблені рекомендації не
належать до торговельних контрактів у цілому, а тільки в ча­
стині безпосередньої передачі електронних даних.

7. Поруч з міжнародними організаціями (Центром ООН зі
сприяння торгівлі й електронному бізнесові, Центром спри­
яння ООН процедурі і практиці для керування, комерції і
транспорту, Європейською Економічною Комісією ООН
(UN/CEFACT), Організацією з поширення стандартів струк-
турованої інформації (OASIS)) у 1999 році були об'єднані зу­
силля в розробці міжнародного стандарту мови XML
(Extensible Markup Language) для електронного бізнесу
(ebXML) — технічної бази для уніфікації обміну комерційни­
ми електронними даними.

Результатом проекту має стати розробка єдиного глобаль­ного відкритого XML-стандарту — ebXML, сформованого з урахуванням досвіду електронної комерції останнього деся­тиліття. Введення стандарту в дію приведе до можливості створення єдиного глобального електронного ринку, що у

свою чергу дозволить усім сторонам, незалежно від їхнього розміру, брати участь в електронному бізнесі з використан­ням глобальної мережі Інтернет.

7.10. Правові основи електронної комерції в Україні

В Україні робота над створенням правових основ електрон­ної комерції почалася влітку 2000 року з виходом Наказу Пре­зидента України №928/2000 від 31.07.2000 р. «Про заходи для розвитку національної складової глобальної інфор­маційної мережі Інтернет і забезпеченню широкого доступу до цієї мережі в Україні». Відповідно до Наказу, були підготов­лені закони України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи й електронний документообіг».

При розробці законодавства України в цій сфері варто враховувати принцип технологічної нейтральності (держава не може віддавати перевагу якомусь одному устаткуванню, що забезпечує обмін електронними повідомленнями), і прин­цип прозорості, обумовлений як «забезпечення загальнодос­тупності відповідної інформації про умови доступу до вико­ристання мереж і послуг загального користування», згідно статті 4 Додатка про комунікації GATS.

Крім прийняття цих законів залишається цілий ком­плекс неурегульованих відносин, пов'язаних з використан­ням електронної інформації в таких областях: митниця і по­датки, електронні платіжні системи, захист інтелектуальної власності, безпека, конфіденційність і ін.

Як показує сучасна міжнародна практика регулювання торгівлі, головний підхід до врегулювання правовідносин — саморегулювання. Протягом всієї історії бізнес створює свої правила гри (особливо в нових областях) з метою уникнути і розв'язати можливі конфлікти, а також створити довіру між сторонами. Непотрібне втручання держави тільки шкодить загальному розвиткові і викликає роздратування і недовіру, як до влади, так і до нових сфер діяльності.

Дата добавления: 2014-01-04