Інформаційна складова

План.

Тема 9. (Лекція 16). Антикризова діяльність підприємства.

1. Економічна безпека підприємства.

2. Реструктуризація підприємства.

3. Санація та її види.

4. Банкрутство підприємства.

1. Економічна безпека фірми (підприємства, організації) — це такий стан корпоративних ресурсів (капіталу, персоналу, інформації і технології, техніки та устаткування, прав) і підприємницьких можливостей, за якого гарантується найбільш ефективне їхнє використання для стабільного функціонування та динамічного науково-технічного й соціального розвитку. Рівень економічної безпеки фірми залежить від того, наскільки ефективно її керівництво і спеціалісти (менеджери) будуть спроможні уникнути можливих загроз і ліквідувати шкідливі наслідки окремих негативних складових зовнішнього і внутрішнього середовища.

До негативних впливів на економічну безпеку відносять:

1) свідомі чи несвідомі дії окремих посадових осіб і суб'єктів господарювання (органів державної влади, міжнародних організацій, підприємств конкурентів;

2) збіг об'єктивних обставин (стан фінансової кон'юнктури на ринках даного підприємства, наукові відкриття та технологічні розробки, форс-мажорні обставини тощо).

Головна мета економічної безпеки підприємства - гарантувати його стабільне та максимально ефективне функціонування тепер і високий потенціал розвитку в майбутньому.

Основні функціональні цілі економічної безпеки:

· висока фінансова ефективність роботи, фінансова стійкість та незалежність підприємства (організації);

· забезпечення технологічної незалежності та досягнення високої конкурентоспроможності;

· досягнення високого рівня кваліфікації персоналу;

· забезпечення захисту інформаційного поля, комерційної таємниці;

· ефективна організація безпеки персоналу підприємства, його капіталу, майна, комерційних інтересів.

Основні напрями організації економічної безпеки за окремими функціональними складовими:

Фінансова складова – оцінюютьсязагрози економічній безпеці, що мають політико-правовий характер і включають:

• внутрішні негативні дії (неефективне фінансове планування та управління активами; малоефективна ринкова стратегія; помил­кова цінова й кадрова політика);

• зовнішні негативні дії (спекулятивні операції на ринку цінних паперів; цінова та інші форми конкуренції; лобіювання конкурен­тами неефективних рішень органів влади);

• форс-мажорні обставини (стихійне лихо, страйки, військові конфлікти) та обставини, наближені до форс-мажорних (неспри­ятливі законодавчі акти, ембарго, блокада, зміна курсу валют, тощо).

Інтелектуальна і кадрова складова передбачає збереження та розвиток інтелектуального потенціалу підприємства та ефективне управління персоналом.

Техніко-технологічна складова передбачає здійснення кількох послідовних етапів:

Перший етап - аналіз ринку технологій стосовно виробництва продукції.

Другий етап - аналіз конкретних технологічних процесів і їх поліпшення.

На третьому етапі здійснюється аналіз товарних ринків, оцінка перспектив їх розвитку.

Четвертий етап передбачає розробку технологічної стратегії розвитку підприємства - виробника продукції.

П'ятий етап передбачає реалізацію планів технологічного розвитку підприємства в процесі здійснення ним виробничо-господарської діяльності.

Шостий етап - аналізуються результати практичної реалізації попередніх етапів.

Політико-правова складова охоплює такі елементи дії організаційно-економічного спрямування:

1) аналіз загроз негативних впливів;

2) оцінка поточного рівня забезпечення;

3) планування комплексу заходів, спрямованих на підвищення цього рівня;

4) здійснення ресурсного планування;

5) планування роботи відповідних функціональних підрозділів підприємства

(організації);

6) оперативна реалізація запропонованого комплексу заходів щодо організації належного рівня безпеки.

Відповідні служби підприємства (організації) виконують певні функції, які в сукупності характери­зують процес створення та захисту інформацій­ної складової економічної безпеки. До таких належать:

1) збирання всіх видів інформації, що має відношення до діяльності того чи іншого суб'єкта господарювання (інформація щодо всіх видів ринків, політичних подій, тенденцій макроекономічного розвитку світової та національної економік; корисну науково-технічну інформацію);

2) аналіз одержуваної інформації;

3) прогнозування тенденцій розвитку науково-технологічних, економічних і політичних процесів на підприємстві (в організації), в країні та у світі стосовно конкретної сфери бізнесу (діяльності), а також показників, яких необхідно досягти суб'єкту господарю­вання (наприклад, фінансові прогнози, прогнози об'єктів вироб­ництва й технологічного розвитку);

4) оцінка рівня економічної безпеки за всіма складовими та в цілому, розробка рекомендацій для підвищення цього рівня на кон­кретному суб'єкті господарювання;

5) інші види діяльності з розробки інформаційної складової еко­номічної безпеки (зв'язок із громадськістю, формування сприятли­вого іміджу фірми, захист конфіденційної інформації).

2. Реструктуризація підприємства – це:

а) комплекс заходів (організаційно - економічних, правових, технічних), спрямованих на зміну структури підприємства, організаційно-правових форм та форм власності.

б) здатність привести підприємство до фінансового оздоровлення, збільшити обсяг випуску конкурентоспроможної продукції, підвищити ефективність виробництва.

Метою проведення реструктуризації є створення повноцінних су­б’єктів підприємницької діяльності, здатних ефективно функціонувати в умовах ринкової економіки та виробляти конкурентоспроможну продукцію.

Реструктуризація підприємства спрямовується на розв’язання двох основних завдань:

по-перше, якнайскоріше забезпечити виживання підприємства;

по-друге, відновити конкурентоспроможність підприємства на ринку. Реструктуризація підприємств здійснюється в таких формах:

Оперативна реструктуризація означає забезпечення ліквідності й суттєве поліпшення результатів діяльності підприємства. Вона триває приблизно 3-4 місяці. При цьому проводиться комплекс заходів:

● зміна окремих складових організаційної структури підприємства;

● створення і виокремлювання нових структурних підрозділів;

● оперативне зниження дебіторської заборгованості;

● зменшення величини оборотних фондів через виявлення і реалізацію (ліквідацію) зайвих запасів;

● відмова (продаж паю) від пайової участі в інших підприємствах;

● скорочення обсягів основних фондів;

● аналітична оцінка й припинення вкладання неефективних інвестицій,

● зниження всіх видів витрат.

Стратегічна реструктуризація підприємства забезпечує довготермінову його конкурентоспроможність. Для цього необхідно визначити стратегічну мету підприємства, розробити стратегію розвитку, а також напрями та інструменти реалізації цієї мети.

Дата добавления: 2014-01-04