Соціально-педагогічна робота з жертвами насильства

Соціально-педагогічна робота з дітьми-сиротами та безхатченками

В Україні таку роботу проводять установи освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, органи внутрішніх справ, благодійні організації та фонди.

Систему закладів утворюють: будинки малятка, дитячі будинки, загальноосвітні школи-інтернати, спеціалізовані дитячі будинки для дітей з вадами здоров’я, дитячі будинки сімейного типу, притулки для неповнолітніх.

Основні проблеми дітей-сиріт — слабке здоров’я, незахищеність, вразливість, підвищена тривожність, почуття неповноцінності. Означені проблеми визначають форми та методи соціально-педагогічної роботи: розміщення дітей-сиріт у відповідні заклади, догляд, виховання, лікування, організація навчання, дозвілля, корекція, реабілітація, усиновлення, патронаж, залучення до роботи волонтерів, громадських організацій, релігійних громад.

Жертви насильства — особи, які зазнають насильства як примус, що здійснює соціальний суб’єкт (індивід, група, соціум) для досягнення поставлених цілей.

Можна назвати такі основні проблеми насильства:

· садизм (у галузі сексуальних та інших стосунків) і мазохізм (садизм щодо відношенню до власного «Я»);

· агресія як тенденція, що виявляються в реальній поведінці або фантазуванні, мета якої полягає в нанесенні збитку, шкоди іншій людині, групі (принизити, примусити до яких-небудь дій і т. ін.);

· агресія, у свою чергу, може бути реактивною (реакція суб’єкта на фрустрацію у вигляді експресивних, імпульсивних і афективних проявів); ворожою (реактивна агресія, супроводжувана емоційним станом у вигляді ворожості, гніву, ненависті тощо, що здійснюється усвідомлено й цілеспрямовано) та інструментальною, що характеризується нейтральністю мети в дії суб’єкта;

· агресивність суб’єкта є його стійкою рисою особистості, що може бути спрямована «назовні» (на іншого) і на самого себе (насамперед, це стосується суїцидальної поведінки).

Соціальний педагог повинен здійснювати контроль за проявами агресії на насильства. Зокрема за дітьми, молоддю, жінками, людьми похилого віку, чоловіками, мігрантами, іноземцями та іншими людьми.

Людина, яка була піддана насильству знаходиться у стані страху і збудження. Тому потребує підтримки і заспокоєння. Потрібно відгородити потерпілого від цікавих людей і глумливого ставлення. У випадку нетактовного втручання в особисту проблему соціальний педагог повинен допомогти змінити школу, місце проживання, звернутися до міліції чи в суд.

Профілактична робота повинна спрямовуватися на підготовку дитини до дорослого життя: люди бувають різні, не потрібно брати від незнайомих подарунки, солодощі, ходити з ними на прогулянку тощо.

Для жертв насильства створені соціальні готелі, кризові центри, телефонні консультативні центри, відділення психологічного розвантаження.

Існує також певна кількість теорій подолання наслідків і профілактики насильства:

- ефект сублімації (трансформація потягу до насильства в бік витіснення);

- ефект катарсису (зміна ставлення до насильства на основі психологічної розрядки, що настає внаслідок дій, які заміщують реальний прояв насильства);

- ефект розвитку психологічних процесів (оволодіння клієнтом засобами розв’язання конфліктних ситуацій, автоагресії, емпатії, ідентифікації тощо).

Дата добавления: 2014-01-04