Лекція №18. Тема 13: Міжнародні фінансово-кредитні установи та форми їх співробітництва з Україною.

а) Створення та призначення Чорноморського банку торгівлі та розвитку;

б) Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). Напрями співробітництва з Україною.

Лідерство являється актом бажання інших людей робити щось, що ти вважаєш потрібним зробити.

Національний борг, якщо він не занадто великий, буде нам національним благословенням.

1. Міжнародні валютно-фінансові інститути:

Міжнародні фінансові інституції створюються на світовому і регіональному рівнях для сприяння економічного розвитку країн-засновників цих організацій.

Міжнародний Валютний Фонд (МВФ) – міжнародна національна валютно-кредитна організація, що має статус спеціалізованої представницької установи ООН. МВФ був створений у 1944 р., а офіційну діяльність розпочав з березня 1947 р. Членами Фонду є 181 держава, у тому числі з вересня 1992 р. і Україна.

МВФ є організацією акціонерного типу, то його капітал утворюється за рахунок внесків країн-членів Фонду.

Для кожної держави-члена МВФ установлюється квота (внесок) виражена в СДР, що сплачується нею до МВФ. Розмір квоти залежить від масштабів економіки і стану держави-члена і визначається Радою керуючих. До 25% квоти сплачується в СДР чи інших прийнятих резервних активах, решта – у власній валюті держави-члена. Залежно від квоти у МВФ визначається кількість голосів держави в керівних органах Фонду, сума СДР при розподілі, обсяг одержання кредитів. Кожні п’ять років квоти переглядаються.

Метою створення Міжнародного валютного фонду (МВФ) було регулювання валютних відносин між країнами-членами. Його роль полягала в наступному:

1) контроль за виконанням членами МВФ визначених правил поведінки в галузі валютно-фінансових відносин,

2) надання ресурсів для фінансування дефіцитів платіжних балансів тим країнам, які цього потребують.

При наданні кредитів МВФ ставить перед країнами-боржниками деякі політичні та економічні умови, які втілюються у програмах перебудови економіки (принцип обумовленості). Такі програми охоплюють заходи, що належать до сфери бюджетно-податкової, кредитно-грошової політики, цінового механізму, зовнішньої торгівлі, міжнародних кредитних та валютно-розрахункових відносин. Вони пов'язані зі зменшенням державних витрат, підвищенням податків і ставки позичкового процента, зміною валютного курсу та ін.

При вступі у Фонд країна-учасниця здійснює відповідний внесок, який встановлюється квотою, розмір якої розраховується виходячи з оцінки економічного потенціалу окремих країн у світовому господарстві. Розмір квоти визначається на основі "ваги" голосу кожної країни в керівництві Фондом та обсяг її можливих запозичень.

1. На початку своєї діяльності, в кінці 40-х років, практично не було розвинутої системи міжнародних фінансових приватних ринків. Тому МВФ був джерелом коштів як для розвинутих країн, так і для країн, що розвиваються.

2. Протягом останніх 40-50-ти років. У світі відбулася швидка інтернаціоналізація приватного фінансового ринку. І сьогодні більшість розвинутих країн не потребують фінансових ресурсів Фонду, бо вони мають доступ до приватних фінансових ринків. Відбулась переорієнтація МВФ від статусу, так би мовити, міжнародного банкіра до організації, що сприяє економічному розвитку країн, які самі не в змозі вийти на фінансові ринки і потребують офіційної підтримки Фонду.

2) в межах механізмів пільгового фінансування. Пільгове фінансування надається у вигляді кредитів під низькі проценти, тобто держави-члени позичають валюту інших держав-членів або СДР в обмін на еквівалентну суму у своїй власній валюті за певну плату та вимагає, щоб держави-члени в межах визначеного терміну "викупили" свою валюту у МВФ, використовуючи для цього валюту інших держав-членів або СДР.

Програми перебудови економіки, які розробляє МВФ бувають відповідно трьох типів.

Характеристика типів програм МВФ

І тип

1. Призначена для країн колишнього СРСР та країн Східної Європи. 2. Має прості вимоги. 3. Не потребує складання інвестиційного апарату в країні.

ІІ тип

1. Програма розширеного фінансування. 2. Розрахована на три роки. 3. Мета – закріплення досягнень початкової стабілізації за програми ІІ типу та формування бази подальшого економічного зростання.

Розпорядником фінансових ресурсів, наданих МВФ України, є НБУ. Отримання цих ресурсів обумовлено виконанням українською стороною погоджених з МВФ критеріїв ефективності, таких як рівень чистих міжнародних резервів НБУ, монетарні показники та дефіцит консолідованого бюджету тощо.

Кредити, що залучаються від МВФ, використовуються для підтримки курсу національної валюти та для фінансування дефіциту платіжного балансу України і покликані пом'якшити економічні труднощі у процесі проведення економічних реформ, які дають змогу забезпечити у перспективі економічне зростання в країні.

Група Світового банку є другою за значенням фінансовою інституцією у системі міжнародних фінансів. Світовий банк – багатостороння кредитна організація, яка складається з п’яти тісно пов’язаних між собою установ, що входять у систему ООН, загальною метою яких є надання фінансової допомоги країнам, що розвиваються, і країнам з перехідною економікою за рахунок розвинутих країн. Групу Світового банку утворюють: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) – головна складова групи (заснований у 1944 р.); Міжнародна фінансова корпорація (МФК) (заснована у 1956 р.); Міжнародна асоціація розвитку (МАР) (заснована у 1960 р.); Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (БАГІ) (засноване у 1988 р.); Міжнародний центр розв’язання інвестиційних суперечок (МЦРІС) (заснований у 1966 р.). Юридично і фінансово незалежні, ці установи мають власні статути, власний акціонерний капітал, окреме членство та окремі штати працівників. Проте вони мають спільне керівництво – президент МБРР одночасно є президентом МАР, МФК і БАГІ. Членства у МАР, БАГІ, МЦРІС або МФК набуває тільки країна-член МБРР. Світовий банк має сприяти економічному розвитку країн-членів шляхом залучення ресурсів з розвинутих країн до країн, що розвиваються, зменшенню бідності і підвищенню якості життя у країнах «третього світу». Основні напрями діяльності МБРР: - створення сприятливих умов для виробничих інвестицій; - стимулювання міжнародних довготермінових капіталовкладень; - сприяння реконструкції та розвитку економіки, конверсії військової економіки в цивільну; - гарантування приватних зарубіжних інвестицій.

Світовий банк являє собою групу споріднених організацій, тому досить часто говорять про групу Світового банку. До неї входять:

1. Міжнародний банк реконструкції та розвитку (саме його інколи називають скорочено Світовим банком),

4. Багатостороння агенція гарантування інвестицій,

5. Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів.

Цілями діяльності членів Групи Світового банку є зменшення бідності і підвищення життєвих стандартів країн-членів шляхом сприяння економічному розвитку останніх і залучення ресурсів з розвинутих країн до країн, що розвиваються. Якщо МВФ більше концентрує свою увагу на питаннях короткострокової фінансової стабільності в країнах, то як Світовий банк зосереджується переважно на середньо- та довгострокових (за терміном реалізації) проектах структурних та галузевих перетворень в економіках країн. Світовий банк концентрує свою увагу на перетвореннях на мікрорівні, на питаннях приватизації, дерегуляції галузевих перетворень, сприяє реформуванню енергетичної галузі, сільського господарства, соціального сектора тощо.

Світові організації
Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР)	Призначення: стимулювати приватні інвестиції у західноєвропейських країнах після Другої світової війни. Функції: 1) надає довгострокові позички країнам-членам, 2) гарантує кредити, які надані цим країнам приватними банками та іншими кредиторами на двосторонній основі. Участь у діяльності банку мають тільки члени МВФ. Участь в управлінні - право голосу в органах МБРР визначається розміром внеску до його капіталу.
Міжнародна асоціація розвитку (МАР)	Створена як філія МБРР у 1960 р. Призначення: зберегти вплив розвинутих західних держав на країни, розвиваються. Функції: надає безпроцентні кредити на строк до 50 років (з 1986 р. - строк надання кредитів скорочено до 40 років для найменш розвинутих країн та до 35 років - для інших країн "третього світу"). Погашення кредитів починається з 11-го року після початку їх використання. МАР надає кредити урядам та приватним організаціям найбідніших країн, що розвиваються. Право на отримання таких кредитів мають країни з річним доходом на душу населення, що не перевищує 835 дол. США.
Міжнародна фінансова корпорація (МФК)	Організована у 1959 р. за ініціативою США. Призначення: заохочування розвитку приватних підприємств у країнах, що розвиваються. Функції: надає кредити високорентабельним приватним підприємствам без гарантії уряду на строк від п'яти до 15 років за умови, що частину акцій компанії-позичальники продаютьМФК. Рівень процентів відповідає процентам, що існують на міжнародних фінансових ринках.
Багатостороння агенція гарантування інвестицій (БАТІ)	Функція – страхування капіталовкладень від політичного ризику на випадок експропріації, війни, зриву контрактів.
Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів (МЦУІК)	Засновано в 1966 р. Призначення: для сприяння припливу міжнародних інвестицій. Функції: створення умов для припинення й урегулювання спорів між урядами та іноземними інвесторами.

Кредити Світового банку є достатньо привабливим джерелом зовнішнього фінансування. За класифікацією Світового банку Україна належить до третьої категорії країн (середній рівень доходів). Для таких країн строк погашення кредитів становить 17 років з пільговим періодом 5 років, протягом яких сплачуються лише відсотки. Ставка відсотка може бути фіксованою або плаваючою з прив'язкою до ставки ЛІБОР. Проценти за позиками Світового банку, які до цього часу залучені Україною, сплачуються за плаваючою ставкою. З урахуванням загальної маржі Світового банку ставка процентів для України становить близько 6,5 % річних.

а) Створення та призначення Чорноморського банку торгівлі та розвитку;

б) Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). Напрями співробітництва з Україною.

Регіональні міжнародні кредитно-фінансові інституції мають схожі цілі - це розвиток економіки, економічного співробітництва та інтеграції у регіоні. У них однотипний порядок формування пасивів, однакова форма правління, ідентичні об'єкти кредитування - переважно інфраструктура, сільське господарство, добувна промисловість. Усі вони видають кредити лише країнам-членам.

Поява цих інституцій пов'язана із прискоренням у 60-ті роки розпаду світової колоніальної системи, з поширенням регіонального співробітництва та економічної інтеграції країн, що розвиваються.

Регіональні міжнародні кредитно-фінансові інституції

Міжамериканський банк розвитку (МаБР)

заснований у 1960 р. як інвестиційна інституція для фінансування країн Латинської Америки. Членами його є 27 країн американського регіону та 17 нерегіональних країн-членів. Більшість голосів у МаБР належить США та іншим західним країнам. Штаб-квартира банку міститься у Вашингтоні. Найвищим органом є рада керуючих, в яку кожна країна направляє свого представника.

Африканський банк розвитку (АфБР)

почав операції 1 липня 1966 р., хоча Угоду про його заснування було підписано міністрами фінансів 23 незалежних африканських країн-співзасновників ще у 1963 р. Членами АфБР є 50 незалежних африканських держав і 25 нерегіональних членів. Ресурси АфБР складаються із внесків країн-членів та позичених коштів. Строки погашення та рівень процента залежать від рентабельності проекту, його важливості для розвитку африканської економіки та ін.

Азіатський банк розвитку (АзБР)

розпочав свої операції з 1968 р. після ратифікації Угоди про створення АзБР 15 країнами-співзасновницями. Його членами є країни азіатсько-тихоокеанського регіону, а також США, Канада та 13 західноєвропейських країн. У 1986 р. до членів АзБР вступила КНР. Згідно зі статутом регіональним членам має належати провідне місце у капіталі та у керівництві цією інституцією. Можливість пайовиків впливати на діяльність банку визначається їх участю у статутному капіталі. Згідно зі статутом питома вага будь-якої країни-члена у капіталі банку не повинна перевищувати 0,5% її ВНП.

Існують також інші регіональні й субрегіональні банки та фонди розвитку. Найвідоміші з них:

1. Центрально-американський банк економічної інтеграції, Гондурас.

4. Ісламський Банк Розвитку, Саудівська Аравія.

5. Фонд ОПЕК з Міжнародного співробітництва, Австрія.

6. Арабський Банк Економічного Розвитку Африки, Судан.

7. Арабський Фонд Економічного та соціального розвитку, Кувейт та ін.

У межах Європейського економічного співробітництва діють кілька регіональних міжнародних валютно-кредитних установ: Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС) та ін.

Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) було засновано у 1958 р. країнами - членами ЄС. Цілями створення Банку проголошувалося довгострокове (20-25 років) фінансування слабо розвинутих регіонів, здійснення спільних проектів країн-учасниць та ін. Банк очолює рада керуючих, до складу якої входять міністри фінансів країн-учасниць та Директорат. Німеччина, Франція, Англія та Італія мають найбільшу питому вагу у статутному капіталі банку, який становить приблизно 15 млрд. євро.

Джерела коштів - залучення коштів на європейському та міжнародному ринках капіталів за рахунок емісії облігацій.

Основні напрями вкладення коштів - розвиток енергетики, транспорту, телекомунікацій. Як правило, кошти ЄІБ доповнюють кошти, що вкладені позичальниками у проект. Кредит може покривати не більш як 50 % вартості проекту.

Мета: для сприяння країнам Центральної та Східної Європи у становленні ринкової економіки європейськими країнами було створено у 1991 р. Європейський банк реконструкції та розвитку.

Країнами Чорноморського басейну (Азербайджаном, Албанією, Болгарією, Вірменією, Грецією, Молдовою, Росією, Румунією, Туреччиною та Україною) засновано Чорноморський банк торгівлі та розвитку (ЧБТР) - регіональний багатонаціональний банк зі статутним капіталом 1 млрд. СДР. Угода про його створення була підписана цими країнами 30 червня 1994 р. у м. Тбілісі (Грузія). Відповідно до цієї Угоди ЧБТР мав почати діяльність у 1995 р. Однак через брак коштів у країн-учасниць та політичну нестабільність активні переговори та процес ратифікації угоди країнами-учасницями розпочалися лише у 1996 р. Операційну діяльність почато лише з 1 червня 1999 р. Штаб-квартира банку розташована у Салоніках (Греція). Внесок України до статутного фонду ЧБТР – 10 %, що становить 13,5 млн. СДР (18,15 млн. дол. США).

Мета: ЧБТР створено з метою поглиблення інтеграції та зміцнення зв’язків між країнами Чорноморського економічного співробітництва (ЧЕС). Пріоритетними для банку повинні стати питання, що стосуються транспортних сполучень (морських та сухопутних), енергетики, сільського господарства, торгівлі тощо.

1) технічна й консультативна допомога у виробленні ефективної економічної політики,

3) сприяння інвестуванню в економічні та соціальні проекти,

4) надання гарантії та взяття участі у гарантіях і фінансових структурах державного й приватного секторів,

5) поглиблення співпраці міжнародних фінансових установ розвитку з національними агенціями фінансів і розвитку країн-учасниць тощо.

Враховуючи особливості країн-учасниць, які перебувають на різних етапах розвитку і переходу до ринкових відносин, ЧБТР надаватиме їм допомогу в проведенні структурних економічних реформ, сприятиме розвитку конкуренції, приватизації, підприємництва та зміцненню економічних зв'язків між країнами ЧЕС.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) є регіональним міжнародним банком, що розпочав свою діяльність у 1991 р.

Мета: сприяти переходу до відкритої економіки, орієнтованої на ринок, та розвитку приватної підприємницької діяльності у країнах Центральної і Східної Європи та країнах-колишніх республіках СРСР. Він діє тільки в тих країнах, які дотримуються принципів багатопартійної демократії, плюралізму і ринкової економіки і запроваджують їх у життя. Дотримання цих принципів ретельно контролюється Банком.

Банк розташований у Лондоні, має статус міжнародної фінансової установи, до складу якої входять 60 членів: 58 держав, включаючи всі європейські країни, країни інших регіонів світу (США, Мексика, Австралія, Єгипет, Японія та ін.), Європейський союз (ЄС) і Європейський інвестиційний банк (ЄІБ). Статутний капітал банку становить 20 млрд. євро. Кожна країна-член представлена у Раді керуючих та Раді директорів Банку. В Україні ЄБРР має дипломатичний статус і статус привілейованого кредитора.

Головною особливістю ЄБРР, що відрізняє його від інших банків розвитку, є підтримка ним саме приватної підприємницької ініціативи. У цьому положенні виявляється сутність діяльності ЄБРР, яка проголошує, що не менше 60 % загального обсягу фінансування Банку повинно спрямовуватися до приватного сектора. У 1997 р. зобов'язання у цьому секторі становили 76 % за обсягами і 86% за кількістю від загального обсягу фінансування ЄБРР.

Банк діє у країнах-операціях, число яких становить 26. З метою координації діяльності на місцях ЄБРР відкрив 28 представництв у всіх своїх країнах-операціях, за винятком однієї (Вірменія). Ці представництва беруть участь у процесі розроблення нових проектів і виконанні затверджених, тісно співпрацюючи з місцевими організаціями. У сучасних умовах організаційна структура Банку дещо трансформується, що виявляється в посиленні діяльності на місцях. Така децентралізація, на думку керівництва Банку, дасть змогу ефективніше реагувати на зміни ринкової кон'юнктури й удосконалювати критерії прийняття рішень. Представництва поєднуються у територіальні відділи. Україна, разом із Румунією, Боснією і Герцеговиною та Хорватією, входить до складу групи Південної і Східної Європи (ВGСЕЕ). Діяльністю територіальних груп керує Банківський департамент.

Усі повноваження щодо управління ЄБРР покладені на Раду керуючих на чолі з Головою і двома заступниками. Вона складається з міністрів фінансів або керуючих центральними банками країн-учасниць і представників від ЄС і ЄІБ. Рада керуючих делегує ряд своїх повноважень Раді директорів, яка відповідає за поточну діяльність Банку.

До Ради директорів входять Президент, три віце-президенти і 23 директори. Кожен віце-президент координує діяльність тієї чи іншої територіальної групи.

Збори акціонерів проводяться щорічно у квітні-травні почергово у Лондоні (у непарні роки) та в одній із країн-членів банку (у парні роки). Сьомі щорічні збори (1998 р.) відбулися у Києві.

Свою діяльність Банк будує за стратегією керованого зростання, на основі жорсткого дотримання здорових банківських принципів.

Функції ЄБРР:
Сприяння переходу до ринкової економіки та оцінка впливу своїх проектів на процес переходу країн на ринкові умови господарювання	Підтримка приватної підприємницької ініціативи	Заохочення спільного фінансування проектів та залучення прямих іноземних інвестицій у приватний та державний сектори	Мобілізація внутрішнього та зовнішнього капіталу	Допомога в діяльності інших інституцій

Фінансування ЄБРР залежить від конкретності проектів і надається як на зміцнення фінансових інституцій або структурну реорганізацію великих компаній, так і у вигляді дрібних кредитів компаніям, що мають навіть кілька працівників.

Залучаючи ресурси на міжнародних ринках, поряд із власними ресурсами, ЄБРР надає свої послуги за комерційними цінами, дуже часто разом із партнерами (співфінансування). ЄБРР співпрацює з багатьма міжнародними інституціями, і насамперед із Групою Світового банку (СБ).

ЄБРР здійснює як пряме, так і опосередковане фінансування.

1. Пряме - це фінансування безпосередньо Банком, фінансуються великі за обсягом інвестиції або інфраструктурні проекти як приватні, так і за участі місцевої або центральної влади.

2. Опосередковане фінансування відбувається через фінансових посередників (місцеві банки або інвестиційні фонди).

Залежно від порядку фінансування ЄБРР використовує різноманітні фінансові інструменти.

До інструментів прямого фінансування ЄБРР належать:
1.	Кредити	Надаються на конкретні потреби з урахуванням кредито- і платоспроможності позичальника. Кредитний ризик або повністю бере на себе Банк, або частково синдиціюється. Кредит може бути забезпечений майном позичальника або пов'язаний з акціонерним капіталом.
2.	Інвестиції в акціонерний капітал	Банк купує субконтрольні пакети акцій, а також гарантує розміщення випуску акцій. При прямом вкладанні в акціонерний капітал Банк дуже часто назначає свого представника у спостережний комітет для забезпечення прозорості внутрішнього управління, підзвітності керівництва і розробляє чітку стратегію реалізації свого пакета акцій.
3.	Гарантії ЄБРР	Вони допомагають позичальникам в отриманні доступу до фінансування і розподілу ризиків відповідно до побажань ЄБРР і його партнерів з фінансування. Гарантії на експортні кредити і роздрібні банківські послуги він не надає.

Опосередковане фінансування застосовується для надання незначних за обсягом кредитів. Інструментами його є:

1. Кредитні лінії ЄБРР середньо- і довгострокового характеру фінансовим посередникам, якими є місцеві банки, для задоволення внутрішнього попиту на кредити на умовах ЄБРР.

2. Інвестиції в приватні акціонерні капітали здійснюються банком шляхом підписки на звичайні і привілейовані акції, або в інших формах. Об'єктом вкладень є, як правило, капітали інвестиційних фондів, які надалі самі вкладають ці кошти у приватні середні компанії, або в капітали банків з метою підтримки і розвитку фінансового сектора. І

3. Програми розвитку банків. ЄБРР намагається допомогти місцевим банкам набути надійної репутації, яка б допомогла їм працювати на міжнародних фінансових ринках, мати доступ до інвестиційних ресурсів. ЄБРР може виступати у ролі гаранта. Здійснює програму різноманітної технічної допомоги банкам.

4. Співфінансування. Частка інвестицій ЄБРР у проектах приватного сектора, як правило, обмежується 35 %. Саме тому Банк виступає у ролі каталізатора залучення інших інвесторів. Основними партнерами ЄБРР у співфінансуванні виступають:

- комерційні банки - шляхом участі у кредитах ЄБРР, пере відступлення прав, боргових зобов'язань, паралельних кредитів і кредитних ліній;

- офіційні партнерські установи - державні організації і фінансові установи, спеціально створювані на основі міжурядових угод;

- експортно-кредитні агенції - на основі прямого фінансування експортно-кредитних та інвестиційно-страхових гарантій;

- міжнародні фінансові установи - кредитування економічної і соціальної інфраструктур у приватному секторі й кредити під державну гарантію на здійснення великих проектів.

Найстарішою кредитною інституцією регіонального типу є Банк народних розрахунків (БМР). Банк було засновано у ході реалізації плану Юнга після Першої світової війни 20 січня 1930 р. відповідно до міжурядових угод. Основна мета його створення полягала у врегулюванні проблем платежів Німеччини. Засновниками БМР стали група із шести центральних банків (Бельгії, Великобританії, Німеччини, Італії, Франції та Японії) і група банків США на чолі з Банкірським домом Моргана. За згодою сторін Банк був розташований у Швейцарії, яка надала йому Установчу хартію, але його діяльність регулюється міжнародним правом. Ціль: сприяти співробітництву центральних банків країн-учасниць і надавати додаткові можливості щодо здійснення міжнародних фінансових операцій (стаття 3 першого Статуту). БМР розпочав свою діяльність 17 травня 1930 р. у Базелі. До 1932 р. його учасниками стали ще 19 країн Європи.

Банк міжнародних розрахунків незмінно залишається центральною банківською установою на світовій арені. Він належить центральним банкам країн-членів, контролюється ними, надає чимало суто спеціалізованих послуг центральним банкам як членам БМР, так і іншим центральним банкам.

Одна з основних цілей міжнародної діяльності Банку полягає в зміцненні міжнародної фінансової стабільності. Особливої актуальності така діяльність набуває в сучасних умовах інтеграції світових фінансових ринків. Роль банку в системі міжнародних відносин:

- БМР є місцем зустрічі представників центральних банків;

- є банком центральних банків - зберігає їх депозити, які становлять значну частку світових валютних резервів, здійснює розрахунки між ними на кліринговій основі;

- є агентом або довіреною особою з різноманітних міжнародних фінансових домовленостей.

Адміністративна структура БМР має три органи: загальні збори акціонерів, рада директорів і правління.

Загальні збори скликаються щороку, як правило, у другий понеділок червня з представників центральних банків-акціонерів, голоси яких поділяються пропорційно до кількості їх акцій.

Під егідою БМР і за його підтримки працюють три комітети з розроблення та погодження нормативних банківських стандартів:

1) Базельський комітет з банківського нагляду - розробляє мінімальні принципи ефективного банківського нагляду;

2) Базєльський комітет з систем платежів і розрахунків – здійснює нагляд за міжнародними розрахунками і розробляє нові механізми міжнародних розрахунків. Найбільш значущими є його рекомендації щодо розрахунків за фінансовими деривативами, урахування системних різиків тощо;

3) Постійний комітет з євровалют - вивчає і надає рекомендації щодо удосконалення банківського регулювання ринку євровалют.

За роки свого існування БМР перетворився на провідний інформаційно-дослідницький центр з монетарних і фінансових проблем. Він збирає і публікує інформацію про стан на міжнародному ринку банківських і фінансових послуг. Дослідження банку мають прикладний характер. БМР готує міжбанківську базу даних, доступ до якої мають центральні банки. Вона містить інформацію про діяльність центральних банків на зовнішніх валютних ринках та про стан цих ринків.