Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Ведення обліку різних категорій сімей

Соціально-педагогічна робота із сім’ями, що перебувають на грані розлучення.

Соціальна підтримка одиноких матерів.

Соціально-педагогічна діяльність з асоціальними сім’ями

Соціально-педагогічна робота із сім’ями, які мають дітей-інвалідів.

Соціально-педагогічна робота із сім’ї, в яких діти страждають від різних видів насильств з боку батьків або родичів

Типологія сімей, які потребують соціальної допомоги

ТЕМА 20

ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З РІЗНИМИ ТИПАМИ СІМЕЙ

 

2. Зміст соціально-педагогічної роботи з багатодітною сім’єю

9. Загальна схема діагностичного процесу в роботі з сім’єю

 

1. Типологія сімей, які потребують соціальної допомоги

Різні типи сімей, які мають проблеми у взаємостосунках, вихованні дітей, організації своєї життєдіяльності, потребують соціальної допомоги, підтримки, у тому числі матеріального забезпечення, організації побуту, вирішення проблем репродуктивного здоров’я, вільного часу. Визначимо типи сімей, які потребують від соціальних служб тих чи інших видів соціальної допомоги:

· Соціально-демографічної: сім’ї багатодітні, бездітні, які розлучаються, сім’ї з неповнолітніми батьками.

· Матеріально-житлової: малозабезпечені сім’ї, які перебувають у поганих житлових умовах; вагітні жінки, матері, на утриманні яких є неповнолітні діти, або які втратили роботу, потребують роботи зі скороченим днем чи вдома тощо.

· Медико-соціальної: сім’ї з дітьми, батьками-інвалідами з фізичними та психічними захворюваннями, які зловживають спиртними напоями, застосовують наркотичні речовини, мають прояви суїциду.

· Психологічної та соціально-педагогічної:

1) неблагополучні сім’ї - неповні, які ведуть аморальний спосіб життя, зі стійкими конфліктами між батьками та дітьми, сім’ї "нових" українців, зовні благополучні, але такі, що систематично припускають серйозні педагогічні прорахунки внаслідок педагогічної неосвіченості, безграмотності (надмірна батьківська любов, застосування фізичних покарань, формальне ставлення до дитини, неврахування індивідуально-психологічних особливостей дитини в процесі сімейного виховання);

2) діти і підлітки, які знаходяться у несприятливих сімейних умовах; у конфліктних взаємостосунках з батьками, вчителями, однолітками, сусідами; які залишилися без опіки батьків;

3) вихованці дитячих будинків та шкіл-інтернатів; важковиховувані підлітки, які припускають антигромадські вчинки, хуліганські дії; бродяжать, жебрують, ізольовані в колективі однолітків, мають аморальну, протиправну, агресивну поведінку, вживають алкоголь, наркотики, психотропні речовини, мають суїцидні спроби;

4) підлітки, які зазнають насильства, негативного впливу за місцем проживання, навчання (жорстоке ставлення, приниження, образи, домагання, яких дорослі залучають до вживання алкоголю, наркотиків), мають внутріособистісні проблеми, роздратованість, невпевненість у собі, боязкість, сором’язливість тощо.

· Соціально-правової: батьки перебувають у суперечності із законами суспільства, криміногенна обстановка в сім’ї, одного з батьків засуджено; молоді люди, які повернулися з місць позбавлення волі (ВТК, спецшколи, спецПТУ).

Кожна із зазначених категорій вимагає адекватної соціально-психологічної допомоги соціальної служби у підтримці та подоланні конфліктних ситуацій. Завдання полягає в тому, щоб захистити дітей, які зазнають різного роду насильства, від несприятливого впливу середовища, а також допомогти батькам у розв’язуванні складних питань у сімейному вихованні, налагодити взаємостосунки цих батьків зі школою. Тобто допомогти батькам і дітям адаптуватися в оточуючому середовищі, налагодити систему взаємостосунків з державними органами та громадськими організаціями, безконфліктно розв’язувати проблеми.

Відомо, що одним з найбільш значущих і масових базових майданчиків для соціально-педагогічної роботи є школа, що часто допускає прорахунки в роботі з неблагополучними сім’ями, дітьми з таких сімей, важковиховуваними учнями внаслідок професійної непідготовленості до такої роботи, і тому вона потребує підтримки, допомоги у проведенні соціально-педагогічної, психолого-педагогічної та медико-психологічної роботи. Взаємодія соціальних служб зі школою сприяє раціональному розв’язанню складних шкільно-сімейних проблем, які школа не спроможна розв’язати самостійно.

Практика свідчить, що діти, які прийшли до школи, не завжди достатньо підготовлені до навчання і перебування в шкільному колективі. В основному це стосується дітей, які не відвідували дитячих садків, часто хворіли, дітей із затримками психічного розвитку, сором’язливих, боязких. Тому завданням соціального педагога є зниження емоційної напруги таких дітей, навчаючи вчителів використовувати прийоми захисту від психологічних та соціальних стресів, контролю за способом життя дітей у неблагополучних сім’ях, допомогати в поліпшенні сімейного мікроклімату, оцінювати індивідуально-психологічні особливості і можливості дитини, створювати програми оптимізації її розвитку.

 

2. Зміст соціально-педагогічної роботи з багатодітною сім’єю

Значної уваги соціальних служб потребують багатодітні сім’ї. Це сім’ї, які мають трьох і більше дітей. Основні проблеми сучасної багатодітної сім’ї — це матеріальні, житлово-побутові, на які, без сумніву, накладаються виховні, рекреативні та комунікативні. Крім того, слід враховувати, що існують різні типи багатодітних сімей, в тому числі й неблагополучні (їх значна кількість), у яких діти з’являються випадково, є небажані або є засобом для одержання різних матеріальних благ. Проте багатодітна сім’я, навіть неблагополучна, має чимало своїх проблем, які їй важче розв’язувати в наш час, коли утримання та виховання навіть одного-двох дітей позбавляє можливості задовольнити культурні потреби, що, звичайно, позначається на вихованні дітей. Неабияке значення, крім матеріальних і житлово-побутових, має розв’язання виховних проблем. Часто молоді батьки не мають спеціальних знань і навичок у плані виховання, а це призводить до того, що в багатодітних сім’ях значною проблемою часто є навіть виховання дітей. Багато дітей з таких сімей не відвідують дошкільних закладів. Важко зараз розв’язувати і проблеми відпочинку цих дітей внаслідок того, що сім’я не в змозі оплатити й путівки, і заняття в гуртках, спортом. Можна сказати, що тут є і своя моральна проблема. У результаті змін, що відбуваються в суспільстві, змінилося ставлення до багатодітних сімей, вони позбавлені багатьох пільг, які мали раніше.

В такій ситуації багатодітна сім’я потребує до себе уваги й допомоги з боку суспільства. Завдання соціальних служб полягають В тому, щоб допомогти багатодітним сім’ям. Такі сім’ї більшою мірою, ніж інші, мають потребу в сімейному лікареві. Їм необхідна допомога і в працевлаштуванні батьків, наданні дітям можливості підробити, в організації їх літнього відпочинку. Батьки з таких сімей потребують спеціальних педагогічних консультацій. У завдання соціальних служб по роботі з багатодітними сім’ями входить організаційна роботаіз залученням організацій і служб, які можуть допомогти такій сім’ї. Важливо співпрацювати з іншими службами, які займаються багатодітними сім’ями (служби соціального забезпечення, профспілки, різні фонди тощо).

Але слід сказати, що конкретної допомоги з боку соціальної служби потребує кожна конкретна сім’я. Насамперед, це виявлення соціальних, економічних, побутових, психолого-педагогічних, правових, медичних та інших проблем, що існують у кожній сім’ї. Особливого значення для багатодітної сім’ї набуває вирішення проблеми влаштування матері на роботу. Адже в сучасних умовах чимало багатодітних сімей розв’язують свої матеріально-економічні проблеми так: чоловік повністю бере на себе забезпечення сім’ї, вважаючи, що жінка повинна займатися домашнім господарством, і від того буде більше користі, ніж від тих незначних грошей, які вона заробить. Проте, як свідчать дослідження, заняття матері професійною діяльністю позитивно позначається на вихованні дітей, на їх інтелектуальному розвитку, бо в мами з’являється більше знань і соціального досвіду. Вона швидше знаходить контакт з дітьми, усуває сімейні конфлікти.

У зв’язку з цим таким сім’ям слід допомагати у працевлаштуванні чоловіків, дітям дати можливість підробити, а матері — працювати неповний день за плинним графіком. Педагогічні консультації для цих батьків можуть вміщувати такі питання:

§ харчування дітей і збереження їх здоров’я;

§ роль матері і батька в організації правильних взаємостосунків у сім’ї;

§ найбільш поширені помилки у вихованні;

§ виховання дітей з психічними та фізичними вадами.

Заохочення і покарання дітей у багатодітній сім’ї має свою специфіку, тому батьки повинні здобувати спеціальні педагогічні знання у вигляді лекцій та індивідуальних консультацій.

 

3. Соціально-педагогічна робота із сім’ї, в яких діти страждають від різних видів насильств з боку батьків або родичів

Уваги соціальних працівників вимагають і ті сім’ї, в яких діти страждають від різних видів насильств з боку батьків або родичів: незадоволення потреб дитини в харчуванні, одязі, медичному догляді, чистоті, режимі дня; застосування фізичних покарань, жорстоке виховання (відсутність тепла, надмірна вимогливість без урахування фізичних, емоційних та інтелектуальних можливостей дитини, постійні зауваження, насмішки). Усе це призводить до емоційних травм, відбивається на психічному розвитку дитини, збільшується кількість дитячих суїцидів, випадків бродяжництва, втеч з дому.

Виявити такі сім’ї соціальному педагогові можуть допомогти вихователі дошкільних установ, учителі шкіл, лікарі в поліклініках, сусіди. Дітям у таких випадках можуть допомогти притулки, у яких дитина, яка пішла з дому, може мешкати якийсь час, отримати допомогу, пораду. Такі притулки є зараз майже в кожному великому місті. Крім того, існує практика, коли дитину бере до себе інша сім’я і тримає її деякий час у випадку насильства над нею власних батьків.

 

4. Соціально-педагогічна робота із сім’ями, які мають дітей-інвалідів.

Сім’ї, які мають дітей-інвалідів, потребують конкретної допомоги соціальних служб. Це влаштування таких дітей в інтернати, спеціальні школи та дитячі будинки; педагогічне консультування батьків щодо виховання дітей-інвалідів залежно від типу та групи інвалідності. Проте постають проблеми, які не завжди можна раціонально розв’язати. Наприклад, з метою створення соціальної і трудової реабілітації дітей-інвалідів із захворюваннями опорно-рухового апарату в Дніпропетровській області реалізується програма "Соціальний гувернер". Вона передбачає підготовку спеціалістів для медико-соціальної реабілітації дітей, хворих на церебральний параліч, для роботи в сім’ях, які мають дітей-інвалідів, і для соціальних закладів. Крім того, передбачається навчання батьків доглядати за дитиною.

Необхідність цього продиктована тим, що в нашому суспільстві не приділяють належної уваги соціалізації дітей-інвалідів, спілкуванню з оточуючими (батьками, лікарями, соціальними працівниками, однолітками), особливостям психічних проявів.

Інвалідність призводить до обмеження життєдіяльності людини, її соціальної дезадаптації внаслідок відхилень у фізичному та психічному розвитку, обмеженої здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, спілкування, майбутньої трудової діяльності. Система навчання і виховання цих дітей недосконала. У зв’язку із цим має створюватись комплекс соціальних та психолого-, медико-педагопчних проблем із соціальної орієнтації таких дітей. Корекційну роботу найчастіше виконують самі батьки, проте багато з них не володіють спеціальними знаннями з дефектології та медико-соціальної реабілітації.

Підготовка соціального гувернера до роботи з дитиною-інвалідом удома до надання йому загальноосвітніх знань (у межах можливого), прищеплення навичок самостійної роботи і самообслуговування, адаптації до потреб сучасного життя є сьогодні виходом із скрутного становища сім’ї яка виховує дітей-інвалідів. Робота соціального гувернера з дітьми-інвалідами в сім’ях забезпечуватиме їм можливість здобути освіту та професію, займатися громадською діяльністю, розширювати спілкування з однолітками, дорослими. Це сприяє створенню оптимальних умов для коригування відхилень у розвитку дитини, для її навчання, виховання, соціально-трудової адаптації. Соціальний гувернер розв’язує питання соціального забезпечення дитини-інваліда, допомагає розв’язувати житлово-побутові, транспортні, морально-психологічні проблеми, організовувати вільний час, заняття спортом, задоволення культурних потреб. Крім того, він проводить значну роботу із сім’єю, у якій виховується дитина-інвалід: оздоровлення інших дітей у сім’ї, які внаслідок недостатнього Догляду, матеріальної незабезпеченості чи зайнятості батьків часто хворіють, навчаються гірше своїх можливостей, мають менше часу на дозвілля. Таким сім’ям необхідні медико-генетичні консультації, Допомога у створенні нормального сімейного мікроклімату, недоданні пригніченості, невпевненості, конфліктності між батьками та дітьми, у вихованні правильного ставлення до такої Дитини усіх членів сім’ї.

У роботі із сім’ями інвалідів дуже важливо організувати службу знайомств і не обов’язково з метою одруження (хоч і це не відкидається).

 

5. Соціально-педагогічна діяльність з асоціальними сім’ями

Особливу увагу соціальні служби повинні приділяти роботі з асоціальними сім’ями (сім’ями алкоголіків, наркоманів, які ведуть аморальний спосіб життя). Така сім’я не може нормально функціонувати, адже за умов псевдоблагополуччя спостерігаються відсутність довір’я у стосунках, розподілу ролей у сім’ї та конфліктність. У таких сім’ях має місце співзалежність інших членів сім’ї від хворого на алкоголізм, що полягає у постійній зайнятості його проблемами, тривозі, почутті вини та сорому, безнадії, відчаю, низькій самооцінці. З’являється страх перед тим, що можна залишитись без чоловіка, що в дітей не буде батька, що скажуть сусіди та ін. Усе це створює нервову обстановку в сім’ї. Такі сім’ї потребують спеціальної допомоги. Але насамперед їх треба виявити. Подальша робота полягає у налагодженні контактів з органами внутрішніх справ з метою примусового лікування, позбавлення батьківських прав, захисту дітей. Дуже важливо позбавити дітей від негативного впливу батьків-алкоголіків, інакше руйнівний вплив такої сім’ї призведе і їх до алкоголізму, бродяжництва, злочинності.

З цією метою дітей влаштовують до дитячих будинків, у школи-інтернати, благополучні сім’ї. Допомагає в роботі влаштування в дитячому притулку, в якому дитина може перебувати деякий час, поки вирішаться її справи. Там вона може отримати медичну, психолого-педагогічну, корекційну допомогу.

 

6. Соціальна підтримка одиноких матерів.

Соціальної підтримки вимагають і одинокі матері, в тому числі неповнолітні, яких в Україні останнім часом стає все більше. Значну кількість дітей ними покинуто. Крім того, ці матері палять, вживають алкоголь, тому діти в них часто народжуються кволими, недоношеними, з аномаліями розвитку, мають хронічні захворювання. Низька медична культура і медична активність призводять до того, що вони не звертають,уваги на ознаки невротизації дитини. Неповнолітні матері, як і їх діти, потребують корекційнрї психологічної допомоги, бо народження дитини, крім позитивних емоцій, якщо мати збирається сама виховувати дитину, може мати й негативні: небажана дитина, стреси внаслідок психологічної непідготовленості, переляку, невпевненості в майбутньому. Корекційна робота з цими матерями полягає у наданні їм допомоги щодо виховання дитини, психологічної підтримки у становленні до себе як особистості, працевлаштування та ін. Крім того, таким сім’ям потрібна медико-соціальна допомога, медико-соціальний патронаж, а для неповнолітніх матерів — роз’яснення питань планування сім’ї, профілактики вагітності.

 

7. Соціально-педагогічна робота із сім’ями, що перебувають на грані розлучення.

Значна увага має приділятися сім’ям, що перебувають на грані розлучення. Причинами розлучень можуть бути соціально-економічні, соціальні й біологічні, психолого-педагогічні й фізіологічні прояви. До соціально-економічних причин належать матеріальні нестатки, відсутність нормальних житлово-побутових умов для проживання сім’ї. Причини соціального й біологічного характеру - хвороби членів сім’ї, несерйозність у ставленні до шлюбу, наявність другої сім’ї, подружня невірність, пияцтво, алкоголізм, наркотична залежність тощо. Причини психофізіологічні -фізіологічна несумісність, імпотенція, фригідність, велика різниця у віці, небажання мати дітей; соціальні психолого-педагогічні причини — соціальна та психологічна несумісність; різниця в рівні культури; різні характери, погляди на сімейне життя і виховання дітей; відсутність взаємодопомоги та взаєморозуміння; неповага один до одного; різні цілі життя й життєві цінності; складний характер (ревнощі, жорстокість, скупість). Як свідчить практика, переважають соціально-психологічні причини, що стають основою сімейних конфліктів і призводять до розлучення.

Взагалі конфлікт вважається рушійною силою розвитку сім’ї; відкриті або приховані конфлікти виникають в усіх сім’ях. Справа полягає в тому, як вони розв’язуються і як члени родини вміють справлятися з тими суперечностями, з якими стикається сім’я в процесі розвитку. Якщо в сім’ї існують стійкі конфліктні ситуації, то причини їх - серйозні розбіжності в поглядах, інтересах, потребах та ін. Наприклад, розбіжності в уявленнях про сімейні цінності, подружня невірність, низький рівень етико-психологічної культури подружжя; прагнення одного до лідерства в сім’ї, неповага до іншого члена подружжя, споживацьке ставлення до сім’ї, ревнощі, антигромадська спрямованість вчинків (зловживання алкоголем і наркотиками); нерозуміння відмінності в психології та біоритмах почуттів протилежної статі. Проте багато конфліктів не мають серйозних причин, а з’являються вони у зв’язку з низьким рівнем розвитку обох або одного з членів подружжя. В основі конфлікту - ствердження своєї правоти, в результаті чого конфлікт поглиблюється, розростається. У роздратованому стані вступає в дію система узагальнень і перебільшень (люди пам’ятають лише погане) типу; "Ти завжди так робиш", "Усі ви такі...", "Скільки разів говорити про одне й те саме...".

Існують так звані конфлікти молодого подружжя, коли відбувається пристосування один до одного. І від того, чи зуміє подружжя знайти способи розв’язання конфлікту, залежить подальша стабільність сім’ї. А небезпека конфліктів молодих подружніх пар полягає в тому, що вони не володіють цими способами розв’язання конфліктних ситуацій, і якщо конфлікти стають нормою, назріває розлучення. Адже під час конфлікту розвивається ворожнеча один до одного, травмується психіка, гіперболізуються недоліки - усе більше образ і стресового стану.

Психологи виділяють такі варіанти розв’язання конфліктних ситуацій у сім’ї:

· примус, коли нав’язується таке розв’язання конфліктної ситуації, що задовольняє лише ініціатора конфлікту ("Я сказав, і буде так, як я хочу..."). Такий спосіб має найбільш несприятливі наслідки,бо це позначається на інших членах сім’ї, принижується гідність. І коли навіть настає зовнішнє благополуччя, у будь-який момент конфлікт може спалахнути з новою силою;

· конфронтація. Ніхто не приймає позиції іншого, кожний залишається при своїй думці. Посилюється роздратованість, бо один одного не розуміють ("Я буду так...", "А ти такий...", "А ти така..."). Розв’язання конфлікту відтягується на невизначений час;

· втеча від роз’яснення суперечностей, тобто розв’язання конфліктної ситуації відкладається, а конфлікт залишається. Проте позитивне тут, що залишається час на обдумування, прийняття якогось рішення і поновлення процесу розв’язання конфліктної ситуації;

· згладжування напруги - подекуди це дає змогу зняти напругу зовсім і досягти нормальних взаємостосунків, проте іноді конфлікт може відновитися;

· компроміс - це найкращий спосіб розв’язання конфліктної ситуації, пошук найбільш сприятливого і справедливого для обох сторін рішення. У результаті компромісу вимоги стають відвертими, намічаються взаємні поступки, має місце рівність прав і обов’язків обох членів подружжя. Проте для ефективного компромісу необхідно звузити предмет суперечки до мінімуму; управляти своїми негативними емоціями; пам’ятати, що з’ясування відносин поглиблює конфлікт; у сварці ніколи немає правих; прагнути зрозуміти позицію іншого; вирішувати конфлікт з позиції доброти; не приклеювати один одному ярлики ("Ти завжди..."); розв’язуючи конфліктну ситуацію, не з’ясовувати, хто винен, а шукати виходу зі становища (як нам бути).Дуже допомагає в цьому випадку почуття гумору. Але, звичайно, найкраще — це попередити конфлікт, не загострювати ситуацію.

Звичайно, наявність стійких конфліктів негативно позначається на вихованні дітей, деформує їх особистість, сприяє формуванню цілого ряду негативних якостей особистості, атакож появі нервово-психічних захворювань у всіх членів сім’ї.

Робота з такими сім’ями, як вже зазначалося, має індивідуальний характер і полягає у проведенні психологічних консультацій, комунікативних та поведінковихтренінгів. Наведемо приклади таких тренінгів.

Для визначення, чи існує в сім’ї небезпека розлучення, можна запропонувати спеціальний тест, результати якого допоможуть зрозуміти, чи загрожує розлучення сім’ї, чи може вона подолати труднощі, з якими стикається в процесі сімейного життя, чи в сім’ї складається ситуація, яка може призвести до розлучення. У такому випадку для усунення такої ситуації необхідно переглянути розподіл сімейних обов’язків. Кожному з подружжя слід постаратися з’ясувати для себе причини незадоволеності партнера і засоби її усунення. Бажано змінити способи спілкування в сім’ї: якомога доброзичливіше, ніжно, уважно, ласкаво звертатись і спілкуватись один з одним, якомога менше докорів і зауважень. Слід намагатися виділити і посилити те, що поєднує подружжя (діти, невирішені проблеми, загальні бажання, потреби тощо).

Підрахуйте загальну кількість балів і залежно від цього визначте ступінь небезпеки розлучення.

Від 0 до 2 - розлучення практично не загрожує. У Вас є всі умови подолати труднощі, що виникають, і створити міцну сім’ю. Окремі сварки, дисонанси істотно не впливають на взаємостосунки в цілому.

Від 3 до 5 - у Ваших взаємостосунках іноді має місце напруженість. Ви не завжди буваєте задоволені собою, чоловіком; не завжди можете стримувати свої невдоволення, роздратованість. Такі моменти найбільш небезпечні для розлучення, тому їх краще уникати. Сімейне життя іноді малюється Вам у похмурих тонах, але взагалі Ви задоволені ним. У Ваших взаємостосунках більше уваги бажано приділяти культурі подружнього спілкування, турбуватися один про одного, вміти поступатися, знаходити компромісне рішення.

Від 6 до 9 — у сім’ї складається чи може скластися ситуація розлучення.

№ п/п   Запитання   Відповідь   Бал  
1.   Що найважливіше для Вас?   Сам шлюб, можливість вважатися сімейною людиною. Шлюбний партнер; з ним і без, шлюбу було б життя не гірше    
2.   Чи залежите Ви від батьків матеріально?   Так Ні    
3.   Чи легковажно ставитеся до шлюбу, чи не вважаєте Ви його чимось схожим на гру дорослих?   Так Ні    
4.   Чи збігаються Ваші погляди на шлюб з очікуванням від нього?   Так Ні    
5.   Чи однаковому типу сімейного укладу, побуту Ви зі своїм партнером, з іншими членами сім ‘ї надаєте перевагу?   Так Ні    
6.   Як часто бувають у Вас сварки, конфлікти, з’ясування відносин?   Так, часто Ні    
7.   Чи є у Вас загальні інтереси, захоплення,погляди?   Так, є Ні    
8.   Скільки у Вас дітей?   Двоє (і більше) Менше двох    
9.   Рівень вихованості у Ваших дітей?   Високий Середній (нижчий від середнього)    

 

На основі діагностування надаються різні види допомоги, підтримки молодим сім’ям і дітям із цих сімей, здійснюється корекційна і реабілітаційна робота. Усе це буде успішним, якщо в роботі з клієнтами соціальних служб — молодими сім’ями та дітьми із цих сімей — пануватиме атмосфера доброзичливості й зацікавленості, відповідна оточуюча обстановка, якщо соціальний-педагог матиме такий кваліфікаційний рівень, що зможе розкрити потенційні можливості клієнта, допомогти йому самостійно справитися зі своїми проблемами. Цьому допоможе вміння зрозуміти внутрішній світ клієнта, встановити відкриту, теплу атмосферу.

Соціальний педагогу роботі із сім’єю повинен дотримуватися принципів, які допомагають йому в розв’язанні професійних завдань. Це гуманізм, віра в людину, кращі виявлення її особистості та потенційні можливості, які допоможуть розв’язати ті складні проблеми, які вона має; це віра в те, що людина має великі можливості щодо самовдосконалення. Здатність до емпатії допомагає соціальному педагогові зрозуміти внутрішній світ іншої людини, отже, правильно оцінити її особистість, знайти в ній внутрішні можливості для розв’язання особистісних проблем. Соціальний педагог має бути толерантним, доброзичливо ставитися до клієнта, оцінювати його в цілому, а не окремі його вчинки. Якщо соціальний педагог застосовує авторитарність, не має гнучкої педагогічної позиції, не вміє об’єктивно оцінювати виховні можливості сім’ї і кожного з батьків, добре орієнтуватися в обстановці, це, звичайно, гальмуватиме встановлення його взаємостосунків з клієнтами. Крім того, якщо батьки мають низьку загальну та педагогічну культуру, суб’єктивно оцінюють поведінку та особистість дитини, безвідповідально ставляться до виховання, це теж дуже утруднює спілкування соціального педагога з батьками.

8. Ведення обліку різних категорій сімей.

Ведення обліку різних категорій сімей, чиї діти навчаються в даній школі (багатодітні, малозабезпечені, неблагополучні тощо).

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Заповідники й національні природні парки України | Алгоритм вивчення сім’ї
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 2203; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.01 сек.