Світова економіка та світовий борг

Показники зовнішнього боргу

Зовнішній борг — це сума зобов’язань країни перед зовнішніми кредиторами за непогашеними зовнішніми позиками та несплаченими за ними процентами. Боргові зобов’язання з терміном погашення понад рік називають довгостроковими, з терміном погашення протягом поточного року — короткостроковими. За типом позичальника зовнішні боргові зобов’язання бувають державні, гарантовані державою та приватні. Державний борг виникає в разі, коли зовнішніми кредиторами є уряди інших країн, центральні банки, інші урядові інститути, міжнародні фінансові організації. Борг, гарантований державою, — це борг приватних банків, компаній тощо, гарантом сплати якого є держава в особі певних офіційних інститутів. Приватний борг — борг приватних фірм, копаній, банків тощо, який не гарантований державою. За типом кредитора виділяють офіційні та приватні борги.

За методологією Всесвітнього банку визначають низку показників зовнішнього боргу для національної економіки, за якими можна зіставляти стан зовнішньої заборгованості різних країн. Серед них:

1. Відношення загальної суми зовнішнього боргу до експорту товарів та послуг — EDIT / XGS.
2. Відношення загальної суми зовнішнього боргу до валового внутрішнього продукту — EDIT / GNI.
3. Відношення платежів з обслуговування боргу до експорту товарів та послуг — TDS / XGS.
4. Відношення платежів з обслуговування зовнішнього боргу до валового внутрішнього продукту — INT / GNI.
5. Відношення офіційних резервів до загальної суми зовнішнього боргу — RES/ EDT.
6. Відношення офіційних резервів до імпорту товарів та послуг — RES/ MGS.
7. Частка короткострокового боргу в загальній сумі зовнішнього боргу — Short term / EDT.
8. Частка концесійного боргу в загальній сумі зовнішнього бор­гу — Concessional / EDT.
9. Частка боргу міжнародним організаціям у загальній сумі зовнішнього боргу — Multilateral / EDT.

У світі практично не залишилось країн, які б не мали боргів перед іншими країнами або ж перед міжнародними організаціями. При цьому більшість країн є одночасно й боржниками, і кредиторами. Залежність національних господарств від зовнішніх вливань буде закріплюватись і далі в процесі лібералізації та глобалізації фінансових ринків, незважаючи на збереження деякої їхньої ізольованості.

Мобільність та масштабність світових потоків фінансових ресурсів, яка зростала до кінця ХХ ст., базується на нерівномірності економічного розвитку та на нерівновазі поточних платіжних балансів.

Уся світова економіка є дефіцитною і має чітко виражені боргові риси.

Нерівномірність економічного розвитку є символом ХХ ст., і боргові проблеми окремих регіонів є головним доказом цього (табл. 27, рис. 24, 29).

Потрібно зазначити, що економічний розвиток та активність фінансових ринків вже не стільки пов’язані з рівнем благополуччя та ростом зайнятості, а багато в чому залежать від спекулятивних та біржових операцій.

Таблиця 27

Зростання світового ВВП (1981—2007 рр.), % [4, с. 39]

Регіони	1981—1990	1991—1997					2001—2007
Світ у цілому	3,1	2,3	3,2	1,8	1,9	2,7	3,2
Розвинуті країни:	3,1	2,1	2,8	1,7	1,6	2,3	2,6
ОЭСР	3,0	2,0	2,7	1,9	1,6	2,2	2,5
Інші	6,6	6,4	5,3	–1,8	2,0	3.9	5,2
Країни, що розвиваються:	3,0	3,1	4,8	2,0	2,7	4,3	5,2
Східна Азія й Океанія	7,7	9.9	7,1	1,3	4,8	5,9	6,6
Європа й Центральна Азія	2,6	–4,4	2,6	0,5	0,1	3,4	5,0
Латинська Америка та Карибський басейн	1,9	3,4	5,1	2,5	0,6	3,3	4,4
Близький Схід і Північна Африка	1,0	2,9	3,1	2,0	2,8	3,1	3,7
Південна Азія	5,7	5,7	5,0	4,6	4,9	5,6	5,5
Африка південніше Сахари	1,9	2,2	3,5	2,4	3,2	3,8	4,1
Окремі категорії:
Країни Південно-Схід­ної Азії в кризовому стані	6,9	7,2	4,5	–8,0	0,1	3,2	5,2
Країни з перехідною економікою	2,4	–5,5	1,7	–0,4	–0,6	3,0	4,8

Індонезія, Республіка Корея, Малайзія, Філіппіни та Таїланд. ВВП розраховано за ринковими цінами й курсами 1987 г.
Джерело: Global Economic Prospects for Developing Countries 1998—1999: Beyond Financial Crisis», 1999, The World Bank, New York.

Рис. 24. Річне зростання ВВП у країнах, що розвиваються, у 1991—2007 рр. [4, с. 39]

До важелів світового фінансового дисбалансу належать дисбаланс поточних платежів, дисбаланс заощаджень та інвестицій, позичкові та непозичкові ресурси.

Нині США є важелем світового фінансового дисбалансу. Свій дефіцит поточних платежів країна покриває за рахунок іноземних ресурсів та накачування доларових коштів у міжнарод­ний обіг. Фактично всі країни світу є нетто-позичальниками. Швеція, Австралія, Нова Зеландія та інші мають хронічний дефіцит поточного платіжного балансу.

У 1975—2000 рр. дисбаланс інвестицій та заощаджень збільшився більше ніж у 2 рази, що також характеризує світову економіку як боргову.

Порівняння позичкових ресурсів (міжнародних боргових цінних паперів і синдикованих позик) та непозичкових ресурсів (прямих і портфельних інвестицій, допомоги та ін.) свідчить про перевагу перших.

Сукупна світова заборгованість нерезидентам перевищує обсяг світової заборгованості за зовнішніми борговими зобов’я­заннями. Причому це стосується як розвинутих ринків, так і тих, що формуються, хоча останні відрізняються високою дохідністю й водночас великими ризиками, а тому фатально притягують зарубіжних інвесторів.

Загальний об’єм світових потоків інвестування за останні 10 років зріс майже у 2,5 рази — зі 160 до 390 млрд доларів на рік. 12 основних країн здійснювали 92 % світового прямого інвестування. Країни, що розвиваються, здійснювали близько 6 % світового прямого інвестування (рис. 25, 26, 27, 28).

Рис. 25. Пряме закордонне інвестування у 1998 р. [4, с. 45]

Історично склалося, що найбільші двосторонні потоки прямого інвестування мають США та Великобританія.

Рис. 26. Чисті потоки довгострокового приватного капіталу в країни, що розвиваються [4, с. 46]

Рис. 27. Зміни в чистих потоках капіталів у ринки, що формуються [4, с. 46]

Рис. 28. Прямі іноземні інвестиції у колишні соціалістичні країни (центральна Європа) [4, с. 47]

Петля міжнародної заборгованості почала затягуватися внаслідок суб’єктивної недооцінки ситуації, як з боку позичальників, так із боку кредиторів (табл. 28).

Таблиця 28

Боргові зобов’язання країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою перед банками розвинутих країн на 1 січня 1999 р., млрд дол. [4, с. 47]

Країни	Усі країни	Японія	Велика- Британія	США	Євро- простір	Франція	Німеччина
Азія	639,5	186,7	84,6	31,7	237,4	55,3	92,6
Китай	59,3	17,5	7,8	2,1	23,5	8,0	7,4
Гонконг	174,6	54,6	32,8	6,1	59,4	12,6	24,1
Азія-5	210,4	74,3	15,1	16,6	98,9	20,0	26,9
Латинська Америка	295,7	14,8	23,1	64,2	140,7	25,1	39,5
Аргентина	60,2	1,7	5,2	10,2	34,3	5,2	7,5
Бразилія	84,6	5,2	5,8	16,8	37,6	7,9	12,8
Мексика	62,9	4,4	5,7	16,7	24,9	6,1	6,1
Країни з перехідною економікою	133,5	4,1	3,9	12,4	92,5	11,1	52,5
Росія	76,0	1,0	1,8	7,8	51,6	6,7	31,3
Близький Схід	57,3	3,0	6,5	5,3	25,7	7,0	11,6
Африка	58,3	2,3	3,9	4,8	39,4	18,7	9,4
Усі країни	1185,1	210,9	122,0	118,4	535,7	117,2	205,6

Рис. 29. Зовнішній борг країн, що розвиваються (1,9 трлн дол.) [4, с. 50]

Дата добавления: 2014-01-04