Лекція ІІІ. 16. Теорії ергодизайну та їх застосування в художньому проектуванні. Основні тенденції розвитку науки у вітчизняній та світовій практиці

В основі теорії ергодизайну синтезувалось ряд наук, з допомогою яких дизайн, його естетична грань забезпечила якісну фізичну взаємодію людського тіла та різноманітних елементів предметного середовища і архітектурного простору. Важливим вихідним сегментом та інструментарієм ергодизайну залишаються антропометричні дані, які однак не замінять продуманий проект предметного середовища. Значна кількість довідників з проектних нормативів (див. спец. літ.) дає можливість проектантам свобідно на практиці застосовувати теорію антропометрії, прослідкувати за процесом встановлення норм та стандартів, творчо інтерпретувати та застосовувати цю класифікацію для нових формотворчих та конструктивних пошуків на потребу певного суспільного споживача. Взаємний вплив економічних імператив і людського фактору – вихідної точки для дизайнера, вимагає від нього особливої диференціації у підході розміщення людини в запроектованому середовищі чи обладнанні. Тому найбільш значним стає фактор функціонального призначення, де преференцію отримує поняття «приватного» та «громадського» з усіма складовими психологічно-естетичного змісту. Архітектори та дизайнери інтер’єрів несуть відповідальність за загальне планування приміщень різних призначень, тож застосування нових досліджень в галузі інженерної антропометрії оминаючи устарілі правила або інтуїтивні здогади без врахування людського фактору та динаміки, повинно стати основою проектної механіки дизайнерів усіх напрямів.

В теорії ергодизайну, важливий аспект взаємодії людини з навколишнім середовищем не тільки в зоні комфорту та естетичного формотворення, але і в форматі безпечності. У деяких випадках якість цього синтезу стає питанням життя та смерті. Зокрема статистика відзначає сферу проектування для дітей віком від одного року. Рівень смертності в США у 1965 році від випадкового удушення в ліжечках та колисках становило близько 18,6 осіб на 100 тисяч. Згідно статистики комісії безпеки споживчих товарів (США) близько 2 млн. дітей стають жертвами нещасних випадків через іграшки, обладнання у дитячих розважальних комплексах, велосипедах, тощо. Ймовірно, значний відсоток помилкових «дизайнерських знахідок» побудовані на розрахунках «середньостатистичної людини», що яскраво відобразилось в проектуванні архітектурно-предметного середовища СРСР. Основна «концепція» - сформувати приміщення для потреб середньостатистичної людини, формуючи потреби для більшості користувачів. Однак, такі проектні норми були підпорядковані певній ідеологічній програмі, де людський фактор фактично стає маргінальним. Тому на сьогоднішньому етапі схема «людина-середовище-стиль» повинна стати нормативною професійною засадою проектної суті дизайнера.

В історії виробництва був знайдений символ промислового дизайну, визначений Д.Дідро в 1776р. – досконала форма, щодо застосування; максимум, що опирається на тонкощі природної та синтетичної (штучної чи прикладної) геометрії.

Значення технологічного відкриття Тонета (див. лекція І.2) і його вічна трансформація з візуальної і концептуально-продуктивної точки зору продовжує існувати і в сьогоденні, у двох важливих форматах:

· Абсолютна правдивість виробу в контексті цивілізації його епохи з одночасною революційною обновою в змісті візуальної емансипації – точного визначення предмету вжитку нового виду та нового значення, який виник в процесі індустріального способу виробництва. У 1851 році на всесвітній виставці у Лондоні М. Тонету присуджено медаль «за новизну, оригінальність і елегантну форму». Вже в ці роки підтверджується факт нового спектру індустріальної естетики, хоча лише у 20-х рр. ХХ ст. провідні архітектори модернізму відкрили Тонета. У 50-х рр. ХІХ ст. сформувалась ідея, яка утвердилась ХХ ст. -демократизація, вихід за рамки одного стилю і можливість комбінування предметів обладнання приміщень, яке по своїй сутності не було пов’язано з конкретною історичною естетичною системою.

· Серійне виробництво – новий феномен 60-их років ХІХ ст. Успіх забезпечений різноманітністю виробництва, багатством типологічного і дизайнерського «репертуару», який постійно змінювався, розширявся в контексті щораз швидших змін способу життя. Перший каталог Тонета у 1859 р. – 25 виробів, а в 1873р. – 80 шт., 1884 р.- 110 найменувань, 1911 р. – 1400 одиниць (вішаки, сантехніка, дитячі меблі, носилки, пюпітри, складні столи, відкидні сидіння, тенісні ракетки, лижі, санки, спеціальні крісла для гоління, лави для церков, тощо).

Творення прототипу для серійного виробництва проходило певні стадії – феномен Тонета, стілець №14, його технічні креслення з’явились у 50-их роках ХІХ ст., перші варіанти зреалізовані у віденській майстерні Тонета, а кінцеве проектування завершено в Моравії (теперішня Чехія) і запущене у серійне виробництво в Корічані у 1856р. Спосіб удосконалення був скерований на технологію, а саме економію праці і матеріалів, оптимальний дизайн, способи кріплення сидіння, надійність та ергономічність спинки і т.п., однак все проходило через призму сили уяви Тонета та інших проектантів. Результат – упрощувалась форма, яка повністю задовільняла з естетичної точки зору, матеріальна абсолютизація співвідношення функції і форми. Під кінець 19 ст. і період до початку Першої світової війни можна розглядати, як «золоту еру» творчого розквіту принципа Тонета. В цей період проектуванням меблів, зокрема з гнутої деревини, займались ведучі австрійські архітектори – Йозеф Гофман, Густав Зігель, Марсель Каммерер, Отто Вагнер, Отто Пручер, Коло Мозер, Леональд Бауер, Йозеф Урбан.

У 1910 р. ведучі богемські архітектори ідентифікували свою концепцію меблів у кубізмі, оскільки в Чехії було засновано чисельні філіали фабрики Тонета. Однак цей факт вплинув на стилістику та специфіку – «genius loci» (дух місцевості). Репрезентативна продукція була співзвучна каталожним даним, однак меблі з моравських районів зазнали певних стилістичних видозмін – більш скромніші, громісткіші, приближені до «пасторальних» форм народної архітектури.

Однак, в основі принципа Тонета, була закладена індустріальна та інтернаціональна суть і техніко-естетичні принципи гармонії. У 70-х роках 19 ст., в Європі принцип Тонета зазнав найбльшого розвитку, що опісля трансформувалося на чотири важливі категорії індустріального дизайну, практично до 50-60х років 20 ст.:

· Інтерпретація прототипів (70-ті роки 19 ст.);

· епоха початку 20 століття – модернізм поєднується з принципом Тонета, що своєрідно виразилось в початках співпраці архітекторів і дизайнерів, притім спостергіається відхід від «загальної стилістичної мови» на користь стильових особливостей;

· епоха 30-х років 20 ст. – спроба створити нові сучасні форми меблів, де гнута деревина трансформується в розробку технології гнутих металічних труб, які внесли новий символ в архітектуру та в благоустрій житла. З’являється стілець зі стальної трубки (ф-ка Тонета, «Баухауз»);

· епоха після І-ї світової війни (1914-18 рр.). Марсель Бройер, стілець №64 (1928 р.), коли досить короткий період резонував стиль 50-х років, сповідуючи принципи функціоналізму.

У З0-40-ві рр. 20 ст., на ринок предметного дизайну, особливо місцевої індустрії, виходить Прага (Чехія) (див. таблиця 81-86) – фабрика Тонет-Мундус, меблева фірма «Мюке-Мельдер», «Декарт», «SAB». Для усіх фірм проектували відомі архітектори К.Е. Орт, Л. Махон, К. Хонцик, Я. Хесоун, Ф. Желенка. Деякі фірми, окрім ліцензійних зразків виготовляли меблі, зокрема крісла, на замовлення. Цей період відзначається цікавими глобальними зв’язками та формуванням нових тенденцій «держава-світовий ринок».

Вперше починають формуватися проектно-конструкторські відділи (50-ті роки 20 ст.) Почався період нового підходу до традицій, одночасно були спроби відобразити форму, зміст, відповідно духові часу. Інтенсивні спроби нової інтерпретації «методи Тонета» припадають на 60-70-ті роки. Представники функціоналізму, зокрема Л. Цак, починає розробляти комплексне обмеблюванння житла – «маленька квартира», де столики, світильники, тапчани (лежаки) з висувними ящиками, двосторонні книжкові щафи і полиці, та інші прдмети інтр’єру зберігають в собі єдиний почерк дизайнера, що створює стилістично-однорідний, ергономічно-аргументований інтер’єр. Вже в 30-тих роках архітектори поступово відходять від «проектування» предметного обладнання кавртири, більше звертаються до готових, виготовлених індустріальними методами, більш дешевих меблів. На перший план виходить раціоналізм і принципи протодизанйу. Однак, зразки неперевершеної на протязі 200 років технології гнутої деревини, граматика мови Тонета є прототипом для багатьох сучасних дизайнерів, а формула «досягнення максимуму», яка базувалась на досконалості пропорцій, форми, матеріалу лягла в основу ергодизайну 21 століття.

Новий вид виробництва меблів із металевих трубок – динамічна презентація форми. Силует і структура більше не підкреслюють лінійний орнамент, а фіксують «трьох-вимірність меблевої машини». Образ стільця з металу наповнений «драматизмом», співзвучним з більш вишуканішою функцією, окрім сидіння пропонуючи своєму споживачеві непередбачену «технічну пригоду».

Символіка наповнених гідністю і вигідних меблів в стилі «Бідермайер» підійшла до кінця. Людина, що сіла на металевий стілець мріє про політ навколо землі і репрезентується активною, динамічною, діловою і антисентиментальною. То ж важливим сигментом ергодизайну є ідеологічні та теоритичні чинники, які у високорозвинених суспільствах випереджують загально визнані формати, а в певній мірі формують їх, за посередництвом проектно-прикладної діяльності. Яскравим прикладом є розвиток військово-промислового дизайну усієї галузі в 40-вих роках 20 ст., формування концепції ІКЕА (див. лекція І.2.) на середньо статистичного споживача, тощо.

Дата добавления: 2014-01-04