Регулювання земельних правовідносин органами державної влади і місцевого самоврядування

1. Поняття.

2. Системи органів у сфері регулювання земельних правовідносин.

· Органи загальної компетенції

· Міжгалузеві органи

· Галузеві

3. Повноваження Президента в земельних правовідносинах.

В літературі вживаються терміни „управління землями”, „управління земельним фондом”, але управляти нерухомим об’єктом не можна, бо управління – це сфера соціальних відносин.

Управління у галузі використання, відтворення і охорони земель – специфічний вид земельних правовідносин, де реалізується спеціальна правосуб’єктність (управлінська діяльність) уповноважених державних органів та інших інституцій, які зобов’язані забезпечити виконання всіма юо, фо вимог земельного законодавства щодо ефективного використання зд, їх охорони, включаючи і використання примусових заходів для досягнення цієї мети.

Зараз при реформуванні земельних відносин таке розуміння регулятивного впливу держави на учасників земельних відносин не дозволяє визначити регулюючу роль і місце органів в забезпеченні здійсненні прав на землю, використання і охорони земель різних форм власності. Регулюючий вплив органів має поширюватися не лише на охорону і раціонального використання земель, а у цілому на правовий режим землі як об’єкта права власності українського народу і поведінку суб’єктів земельних правовідносин.

Органи наділені владними повноваженнями, вони зобов’язані забезпечувати регулювання земельних правовідносин через систему організаційних, економічних, фінансових, правових та інших інститутів.

„ Регулювання ” вживається у ЗК в ст. 3, ст.26 ЗУ „Про мс”…Але тлумачення терміну немає. Регулювання – підпорядкування певним правилам, упорядкування.

В правовому розумінні державне регулювання суспільних правовідносин треба розглядати через механізм правового регулювання і його елементів – нормативне визначення правил поведінки, реалізація права, діяльність органів з їх метою забезпечення.

Держава в особі її органів зобов’язана перед громадянами та іншими суб’єктами щодо здійснення прав на землю, використання землі та має забезпечити запровадження таких загальнообов’язкових правил поведінки, які в свою чергу гарантували б стабільність земельного ладу, права на землю, охорону землі, законність і правопорядок у земельних правовідносинах.

Регулюючий вплив органів має поширюватися на всю систему земельних правовідносин і запобігати прояву таких негативних явищ як спекуляція землею, скупка земельних ділянок, незаконне збагачення за рахунок приватизованих зд, корупційним діям з боку окремих представників органів, забезпечувати доступ до інформації про наявність земель запасу в н/п, реалізацію права громадян щодо набуття зд на права власності і користування.

Здійснюється регулювання на національному, регіональному, місцевому рівнях.

Функції – основні напрями регулювання земельних правовідносин:

· Планування використання земель

· Розподілу і перерозподілу земель

· Землеустрій

· Контроль за використанням і охороною земель

· Моніторинг земель

· Інші

Державне регулювання земельних правовідносин – законодавчо забезпечена на національному, регіональному та місцевому рівнях діяльність органів щодо реалізації функцій держави і закріплених у законах і підзаконних актах повноважень у сфері використання і охорони земель.

Регулювання ширше за поняття управління, воно його охоплює.!!!!!

Дата добавления: 2014-01-04