Бойових дій на морі

Вимоги міжнародного гуманітарного права щодо ведення

Ведення бойових дій це дії ВМС у війні. У відповідності з Гаазькою Конвенцією про початок воєнних дій 1907 року (Україна бере участь) держави визнають, що воєнні дії між ними не повинні починатись без оголошення війни.

Відповідно до Конституції України (ст.106 п.19) Президент вносить у ВР України представлення про оголошення стану війни, а Верховна Рада відповідно до п.9 статті 85 Конституції на підставі даного представлення оголошую стан війни.

Визначимося з театром війни.

Театр війни на морі (морської війни) – це внутрішні морські води, територіальне море воюючих держав і відкрите море. Забороняється використовувати в якості театру морської війни територіальне море і повітря над ним нейтральних держав.

Відповідно до норм МП право сторін у збройному конфлікті (війні) вибирати методи або засоби ведення війни не є необмеженими.

Цей принцип, сформульований IY Гаазькою конвенцією 1907 року, знайшов своє підтвердження в 1 Додатковому протоколі 1977 року до Женевських конвенцій 1949 року.

Таким чином, МП обмежує законні засоби і методи ведення війни. Дано визначення, а що таке засоби та методи ведення війни?

Засоби ведення війни – це зброя й інші засоби застосовані збройними силами і ВМС в тому числі у війні для заподіяння шкоди і поразки супротивника.

Методи ведення війни – це способи застосування засобів війни.

В разі, коли війна розпочалась, то засоби і методи її ведення на морі повинні бути правомірними, тобто повинні обумовлюватись і обмежуватись юридичними нормами права війни, які передбачають наступне:

1. Дозволяється застосовувати тільки той рівень і вид сили, який є необхідний для підкріплення ворога з мінімальними втратами часу, життів та ресурсів і який не заборонений законом.

2. Яке - не будь надмірне застосування сили для часткового чи повного підкорення ворога, що перевищує мінімальні трати часу, життів та ресурсів заборонено.

Право збройних конфліктів (ПЗК) базується головним чином, на різниці між комбатантами і не комбатантами, Збройними силами і цивільним населенням. Ця різниця ділить населення країни, що знаходиться у воєнному конфлікті, на дві загальні групи: Збройні сили (комбатанти) і цивільне населення (не комбатанти).

Термін “комбатанти” охоплює тих осіб, які мають право згідно міжнародно-правових норм приймати безпосередню участь у збройних конфліктах та застосовувати зброю під час бойових дій. До них відносяться усі члени регулярних збройних сил, які є сторонами конфлікту, за винятком медичного персоналу, персоналу цивільної оборони та військових священиків. До комбатів також слід відносити нерегулярні підрозділи, які перебувають під командуванням, відкрито носять зброю під час бойових дій чи мають якісь ознаки, що відрізняють їх від цивільного населення.

Термін “не комбатанти” охоплює тих осіб, які є частиною збройних сил (входять до складу збройних сил), які не беруть участь і безпосередньо не підтримують воєнні дії. До не комбатантів можуть відноситись і особи, які відряджені до збройних сил чи супроводжуються їх, такі як медичний персонал, військові священики і цивільні військові кореспонденти. Не комбатанти не можуть бути об’єктами нападу.

Дата добавления: 2014-01-04