Поняття землевпорядного процесу

Землевпорядний процес – це заздалегідь встановлений порядок виконання робіт (сукупність послідовних і взаємопов’язаних дій, які виконуються у певному порядку і відповідають завданням землевпорядкування).

За своїм характером виконувані дії землевпорядного процесу поділяють на такі стадії (це періоди або етапи землевпорядних робіт, які відрізняються між собою завданням, змістом і глибиною вирішуваних питань): - підготовчі роботи (забезпечити інженерно-технічних працівників вихідною

інформацією);

- проектні роботи (складання проекту, розгляд та затвердження проектів);

- роботи по перенесенню проектів в натуру (передб. уточнення);

- роботи по виготовленню земелевпор. документів;

- автор. нагляд за здійсненням проектів.

Лекція №4

План

1 Розробка схем землевпорядкування адміністративних районів

2.Роботи по формуванню територій і встановлення меж сільських (селищних) рад.

3. Землевпорядкування міст.

1. Розробка схем землевпорядкування адміністративних районів.

Землевпорядна справа по цьому виді робіт включає:

текстову частину:

1. завдання на розробку схеми землевпорядкування;

2. пояснювальна записка;

3. матеріали погодження, експертизи і затвердження схем;

4. розрахункові таблиці;

графічну частину:

1 основні креслення:

- схема існуючого використання земель;

- схема перспективного використання земель;

- схема організації території району.

М-б, як правило, 1:50000.

2 допоміжні креслення:

- схема меліорації земель;

- схема протиерозійних заходів;

- схема природно-сільськогосподарського районування територій агровиробничого групування ґрунтів;

схема спеціалізації і концентрації сільськогосподарського виробництва;

вихідні планово-картографічні матеріали:

- карта землеволодінь земле користувального району;

- ґрунтова карта;

- різні схеми природного, кліматичного фізико-географічного та іншого районування територій;

спеціальні схеми проектних розробок (Схема розселення населення, розвёртка автодорог, генеральні плани населених пунктів).

Ґрунтові обстеження призначені для визначення характеру ґрунтового покриву шляхом дослідження ґрунтових розрізів копаючи ями, закладаючи шурфи, пробурюючи свердловини, риючи котловани, використовуючи природні розрізи (ями, розломи і т.і.).

За масштабом поділяються на:

• детальні (1:500-1:5000);
• крупно масштабні (1:10000-1:50000);
• дрібні (1:100000-1:500000).

Масштаб залежить від необхідної детальності при вивченні ґрунтового покриву. В результаті обстежень складають ґрунтові карти, що відображають ґрунтове покриття та межі ґрунтових контурів (з невисокою точністю).

На точність зображення меж впливають:

• масштаб знімання;
• тип планової основи;
• контрастність ґрунтового покриття.

Ґрунтові карти містять характеристики природних властивостей ґрунту (вміст гумусу, реакцію, механічний склад, материнські породи, засоленість, еродованість і т.і.). Ця інформація використовується як основа для обліку і оцінки земель. Ґрунтові відмінності України за характером виробничого використання та спільними природними властивостями об’єднані у агровиробничі групи (220 груп, що мають сві1й номенклатурний список і позначення).

Грунтово-меліоративні обстеження досліджують рівень засоленості ґрунтів у землях із підвищеним вмістом легкорозчинних солей. Складається картограма засоленості ґрунтів, на якій ґрунти відображаються за 3 показниками засолення (ступінь, глибина, тип засолення).

Геоботанічні обстеження вивчають рослинне покриття земель кормових сільськогосподарських угідь з метою найбільш доцільного їх використання або докорінного поліпшення.

Польові роботи при цьому являють собою зокремлення геоботанічних контурів, знімання, опис контурів, визначення врожайності по типах угідь. Ботанічний контур – угіддя, що об’єднують близькі групи рослинних асоціацій та близькі водні, рельєфні та ін. характеристики. Знімання виконується в масштабі 1:10000і менше. Робиться опис рослинності, умов зростання, технічного стану угідь. В камеральних роботах складається план кормових угідь, визначається їх продуктивність, розробляється економічно обґрунтована схема їх використання та поліпшення малопродуктивних угідь. Результати враховуються при оцінці якості ґрунтів та економічній оцінці кормових угідь.

Агрохімічні обстеження проводяться для визначення вмісту поживних речовин та зон техногенного забруднення земель. В результаті обстежень складаються агрохімічні паспорти. Обстеження виконуються кожні 3 роки на осушених та зрошених землях; на богарних – через 5 років, або в рік зміни власника. Показники якісного стану ґрунту визначаються Українською державною службою моніторингу.

2. Роботи по формуванню територій і встановлення меж сільських (селищних) рад.

Особливості:

- межі повинні проводитись по межах землеволодінь і землекористувань;

- по границі лісів, річки (тобто викор. природні границі).

Територія селищ формується із земель усіх без винятку землеволодінь, землекористувань виходячи з принципу компактності територій.

Територія селищ включає землі всіх категорій, незалежно від їх цільового призначення.

1. Спочатку, на основі земельно-кадастрових і історичних матеріалів, матеріалів агрогосподарських і спеціальних обстежень, землеустрою, контурно-меліоративних та грунто-охоронних організацій територій, проектів, меліорації земель, планування і забудови, тощо розробляють схему формування території на планово-кртографічному матеріалі всієї території адміністративного району. Території сільських (селищних) рад формують з урахуванням існуючої системи розселення поселень і перспектив його розвитку, розміщення землеволодіння, землекористування, гідрографії і рельєфу місцевості, забезпечується компактності територій та функціональних зв’язків між об’єктами виробництва і обслуговування населення.

2. Здійснюють проектування на планах внутрішньогосподарського землеустрою (М1:25000, 1:10000). Проектування передбачає попереднє детальне обстеження території і уточнення ситуації на місцевості, перевірку назви, місцеположення та фактично зайняту площу всіх землевпорядників і землекористувачів, визначення складу і якості земельних угідь. Визначають границі особливо цінних продуктивних земель, землі заповідників, національних дендрологічних і меморіальних парків, ботанічних садів, поховань і археологічних пам’яток.

На графічні матеріали наносять границі та плани земель запасу агровиробничої групи грунтів та відповідні показники оцінки земель.

3. Складається проектна документація: текстові матеріали і планово-картографічні матеріали.

Текстові:

1. пояснювальна записка;

2. документи погодження і затвердження проекту;

Пояснювальна записка містить:

- завдання на розробку проекту;

- техніко-економічні показники;

- коротку характеристику району;

- особливості формування територій і встановлення меж;

- загальну площу території, селищ та склад земельних угідь;

- короткий опис виконаних робіт;

- список всіх землевласників, землекористувачів, склад їх земельних угідь;

- зведена відомість земель за групами землевласників і землекористувачів, та за категоріями земель (ст..19 ЗКУ);

Планова картографія:

1. карта-схема, формування території і встановлення меж сільської ради;

2. креслення меж сільської ради (поворот точки, відстань між ними, кути прив’язки);

3. креслення перенесення проекту меж у натуру.

Дивись вказівки по складанню проекту, формування територій і встановлення меж сільських (селищних рад) народних депутатів.

3. Землевпорядкування міст.

1. Насиченість територій міст об’єктами.

2. Ціна землі ділянок вище.

Зміни системи землекористування у місті:

1. Приватизація земель (сервітут);

2. Здійснення нових планів розвитку міст. Перед розробкою плану розвитку міських територій проводять проектно-вишукувальні і дослідні роботи з питань землекористування:

а) визначають існуючі типи землекористувань;

б)виявляють, які зміни відбуваються у зв’язку з ростом або реконструкцією міст, їх типи;

в) ув’язують існуючи структури і системи землекористувачів, з іншими технічними і соціальними даними;

г) проводять кількісний аналіз стану використання земель в різних районах;

д) розробляють моделі зміни землекористування в часі і просторі;

е) оформлюють результати вишукувань і досліджень так, щоб вони були зрозумілі навіть для простих верств населення.

В межах міста визначають землі:

- одно і двоповерхової житлової забудови;

- багатоповерхової забудови;

- легкої промисловості;

- будівництва;

- кар’єрів;

- оптової торгівлі;

- державного управління;

- оборони;

- освіти;

- культури;

- охорони здоров’я;

- громадських та релігійних організацій тощо.

Категорії земель міста Стаття 19 ЗКУ.

Лекція №5, 6

План:

1. Роботи по видачі Державних актів на право власності на землю

2. Роботи по відведенню земель для державних і громадських потреб

2.1 Реєстрація землеволодінь, землекористувань, розпайованих і орендованих земель

2.2 Опрацювання державних документів на земельну власність

3. Внутрішньогосподарський землеустрій

1. Роботи по видачі Державних актів на право власності на землю:

(Дивись методичку ст..12)

Державний акт на право приватної власності на землю виготовляється на підставі рішення районної ради народних депутатів або розпорядження райдержадміністрації.

В акті вказується місце розташування земельної ділянки, її площа, кому надається земля, підстава надання, дата, реєстраційний номер. Складовою частиною акту є план зовнішніх меж земельної ділянки з відображенням поворотних точок, довжин межових ліній, масштабу та опису меж сумісних землекористувачів.

У процесі оформлення Державного акту виконується повний обсяг землевпорядних робіт:

1. Вивчається і систематизується юридична документація та планово-картографічний матеріал;

2. Складається план зовнішніх меж землеволодіння з населенням і звірянням границь суміжного землекористування.

Зовнішні межі землеволодіння встановлюються в натурі землевпорядником проектної організації разом з громадянином, районним землевпорядником та представниками суміжних землекористувачів. У разі неявки представників суміжних землекористувачів про це складають акт і визначення обопільної межі в натурі проводиться без них.

3. Розраховується загальна площа землеволодіння і ділянок стороннього користування.

4. Складається експлікація земель в межа, що зазначені на плані.

5. Готується рішення райвиконкому та пояснювальна записка.

Окрім того, законом передбачається погодження проектної документації з головою сільської ради, начальником відділу земельних ресурсів району, з архітектором району, головним лікарем санепідемстанції району, начальником екологічної інспекції району.

Після видачі Державного акту на право приватної власності на землю затверджений проект зовнішніх меж землеволодіння переноситься в натурі шляхом закріплення точок на місцевості межовими знаками.

Державний акт може оформлятися на наступні категорії земель:

1. Землі України за основним цільовим призначенням
поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики,
оборони та іншого призначення.

2. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у
власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть
перебувати у запасі.

2. Роботи по відведенню земель для державних і громадських потреб.

Д/З ст..140, 143, 146-151

1.1 Передача земель у власність і надання земель у користування

Згідно діючого ЗКУ у приватну власність можуть надаватися:

• землі сільськогосподарського призначення;
• землі в межах населених пунктів, що надаються для ведення фермерського господарства, особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування житлового будинку й господарських будівель (присадибна ділянка), дач, гаражів, АЗС, незавершеного будівництва.

Не дозволяється передавати у приватну власність такі землі державної власності:

• землі загального користування населених пунктів (надані для розміщення будівель органів державної влади; гірничодобувної промисловості; енергетичної та космічної систем; транспорту, зв’язку, оборони);
• землі природоохоронного і рекреаційного призначення, оздоровчого та історико-культурного (лісового фонду за винятком ділянок лісів до 5 га; водного фонду, за винятком водоймищ і боліт до 3 га; сільськогосподарських наукових і навчальних закладів та їх дослідницьких господарств, сортовипробувальних станцій, насінницьких господарств та ін.).

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

• для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство;
• для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;
• для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;
• для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
• для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;
• для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).

Право приватної власності виникає внаслідок:

• купівлі;
• спадкування;
• дарування;
• обміну;
• приватизації;
• розподілу спільного подружнього майна.

Іноземні громадяни, особи без громадянства, мають право на приватизацію та власність на ділянки під об’єктами незавершеного будівництва та АЗС.

Чинність виникнення права пов’язана із:

• встановленням меж земельної ділянки на місцевості;
• одержанням дердавного документа, що засвідчує право власності на землю.

Право власності не є абсолютним. У документах на право власності обов’язково засвідчується цільове призначення земельних ділянок. Використання не за цільовим призначенням – одна із причин припинення права на землю. Усі рішення про припинення права власності на землю виносяться Радами народних депутатів.

Існує право постійного і тимчасового користування, а також право на оренду.

Тимчасове:

• короткострокове (менше 3 років);
• довгострокове (3-25 років).

Можливе продовження зазначених термінів. Земля у користування надаєтья із земель державної власності.

У постійне користування земля надається:

• громадянам - для ведення особистого підсобного господарства, фермерського господарства;
• сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям;

У тимчасове користування земля надається:

• громадянам - для ведення фермерського господарства, городництва, садівництва, випасу худоби;
• підприємствам, установам та організаціям для забезпечення впровадження відповідної діяльності;
• місцевим Радам народних депутатів.

Надання земель у різні види користування реєструється у місцевих радах.

Можливе також обмежене користування чужою земельною ділянкою (сервітути). Український класифікатор прав обмеженого користування чужою земельною ділянкою визначає такі сервітути:1. Прохід чи проїзд через земельну ділянку.2. Використання земельної ділянки для прокладки і ремонту лінійних інженерних споруд.3. Проведення дренажних робіт на земельній ділянці.4. Прохід тварин через земельну ділянку.5. Забір води і доступ до водних об'єктів.6. Спорудження будівель і споруд на земельній ділянці з опорою на сусідню земельну ділянку.7. Використання земельної ділянки для ремонту ліній електропередач.

1. Інші права, визначені судом або взаємною угодою.

2.2 Реєстрація землеволодінь, землекористувань, розпайованих і орендованих земель

Форми державних актів на право власності були визначені такими нормативними документами: ”Про форму сертифіката на право члена сільськогосподарського колективу на пай”, ”Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення та форму державного акту на право власності на землю”.

Громадяни (юридичні особи), що є власниками об’єктів нерухомості, подають заяву про купівлю цих земельних ділянок:

• до сільських, міських рад (якщо земельна ділянка знаходиться на землях комунальної власності);
• до місцевих державних адміністрацій (земельна ділянка знаходиться на землях державної власності).

У заяві вказується: ПІБ, паспортні дані, ідентифікаційний номер; у клопотанні юридичної особи – найменування, місце знаходження, банківські реквізити, площа, цільове призначення, місцезнаходження.

До документів додають:

• копію свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності;
• договір купівлі-продажу об’єкту нерухомого майна;
• державний акт або договір на право постійного, тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди.

Якщо земельну ділянку купують у спільну власність, додається список співвласників, атрибути кожного, їх частка у власності.

На основі всього цього приймаються рішення Радою чи місцевою адміністрацією про продаж або відмову.

В результаті продажу земельної ділянки несільськогосподарського використання складається державний акт на право власності, який видається покупцеві, і в якому вказують:

• найменування і місце знаходження юридичної особи (ПІП громадянина і місцевого проживання);
• ким виданий державний акт і на підставі яких документів;
• площа земельної ділянки, її місце знаходження й цільове призначення.

Додається: план зовнішніх меж землекористування. В акті передбачається фіксація змін із посиланням на дату, номер і зміст документів про зміни. Державний акт складається у 2 примірниках. Видача державних актів реєструється у Книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю.

Необхідні матеріали для реєстрації договорів оренди землі:

• заява;
• договір оренди (3 примірники);
• план земельної ділянки (3 примірники);
• рішення органів державної влади про надання земельної ділянки в оренду;
• результати конкурсу чи аукціону;
• копія держакту на право власності на землю, що перебуває у власності фізичних чи юридичних осіб.

Основні позиції, що позначаються у договорі оренди землі:

• об’єкт оренди (з параметрами);
• орендна плата;
• термін договору;
• цільове рпизначення4
• умови повернення земельної ділянки до орендодавця;
• сторона, що несе ризик випадкового пошкодження об’єкту;
• відповідальність сторін.

Закон про оренду землі передбачає можливість суборенди (передачу орендарем земельної ділянки іншій особі).

2.3 Опрацювання державних документів на земельну власність

Опрацювання державних документів на земельну власність проводиться у 4 етапи:

2) підготовчі роботи;

3) визначення меж земельних ділянок4

4) заповнення бланків державних актів і договорів;

5) реєстрація і видача документів на землю.

1 етап включає:

· виписки про надання Радами народних депутатів земельних ділянок, про розміри земельних ділянок;

· звірка плану ділянки з натурою, звірка меж земельних ділянок із суміжниками;

· аналіз договору купівлі-продажу;

· вивчення матеріалів проекту відведення;

· вивчення матеріалів проекту роздержавлення і приватизації земель;

· вивчення планово-картографічних матеріалів;

· аналіз геодезичних даних на зовнішні межі;

· вивчення земельно-облікових документів.

2 етап передбачає:

• закріплення меж межовими знаками;
• перевірка встановлених меж;
• знімання меж ділянки (за необхідності) за участю суміжників і складання протоколу.

3 етап включає:

• внесення до форми документів письмових записів про основні суттєві ознаки ділянки;
• креслення плану земельної ділянки тушшю на відповідній стороні акту (договору).

4 етап – завершальна процедура: реєстрація державних документів і видання зареєстрованих документів на руки приватним власникам, землекористувачам, орендарям, які після цього визнаються юридично.

Реєстраційні книги заповнюються виконкомами рад народних депутатів, відділами земельних ресурсів, районними, міськими державними адміністраціями. Сторінки Книг нумеруються спеціальною нумерацією й шнуруються. Книги підписуються головою Ради і інженером-землевпорядником. Підписи скріплюються гербовою печаткою Ради.

Поземельна книга – перший вітчизняний земельно-кадастровий документ з принципово новим наповненням, що започаткував справу реєстрації прав власності, обмежень та обтяжень на нерухомість.

Книга містить правові, просторові, якісні характеристики ділянки та складається із:

• опису земельної ділянки;
• кадастрового плану;
• опису прав власності на земельну ділянку;
• опису обтяжень прав власності на земельну ділянку;
• об’єкти нерухомого майна, опис прав власності;
• опис обмежень прав на об’єкти нерухомості.

Приклад

Треба побудувати завод.

Землевпорядну справу порушують:

Підприємства, організації чи установи, зацікавлені у відведенні земельної ділянки. Ці підприємства подають клопотання виконкому обласної ради за місцем розміщення земель. В клопотанні вказують:

- цільове призначення;

- орієнтовану площу ділянки;

- бажане місце розміщення об’єкту будівництва. Область розглядає клопотання на засіданні. Відсилають рішення у райвиконком.

Створюють комісію, яка оглядає ділянки, піднімає архіви. Пишуть акт-висновок з обґрунтуваннями рішення, якщо ні, – то показують оптимальний варіант земельної ділянки в іншій в іншій місцевості.

Посилають акт комісії в область и обласний виконком розглядає матеріали, приймає рішення.

Після цього надається дозвіл на проведення вишукувальних і проектних робіт на цій земельній ділянці.

Викуп земельних ділянок для суспільних потреб 1. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених цим Кодексом, мають право икупу земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та ридичних осіб, для таких суспільних потреб: а) під будівлі і споруди органів державної влади та органів місцевого самоврядування; б) під будівлі, споруди та інші виробничі об'єкти державної та комунальної власності; в) під об'єкти природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) оборони та національної безпеки; ґ) під будівництво та обслуговування лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, газопроводів, водопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, нафто- та газових терміналів, електростанцій тощо); д) під розміщення дипломатичних та прирівняних до них представництв іноземних держав та міжнародних організацій; е) під міські парки, майданчики відпочинку та інші об'єкти загального користування, необхідні для обслуговування населення. 2. Власник земельної ділянки не пізніше, ніж за один рік до майбутнього викупу має бути письмово попереджений органом, який приймає рішення про її викуп. 3. Викуп земельної ділянки здійснюється за згодою її власника. Вартість земельної ділянки встановлюється відповідно до грошової та експертної оцінки земель, яка проводиться за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

4. Якщо власник земельної ділянки не згоден з викупною вартістю, питання вирішується в судовому порядку.

3. Внутрішньогосподарський землеустрій.

(Див. методичку ст..14-23)

Мета – створення оптимальних організаційно-територіальних і виробничих умов для підвищення культури землеробства і продуктивності сільськогосподарських угідь, інтенсивного використання кожного гектара землі, високопродуктивних застосування техніки і раціональної організації виробництва сільськогосподарських підприємств.

Проведенню внутрішньогосподарського землеустрою передують роботи по:

Міжгосподарському землеустрою, а аткож роботи по зайомці ситуації або коригуванню планово-картографічних матеріалів.

Землевпорядний процес по внутрішньогосподарському землеустрою включає такі стадії робіт:

1. підготовчі роботи;

2. складання, розгляд і затвердження проекту;

3. перенесення проекту в натуру;

4. оформлення і видачу землевпорядних документів;

5. авторський нагляд за здійсненням проекту.

Підготовчі роботи:

Проводять збирання, перевірку, систематизацію і вивчення матеріалів, які характеризують природні, економічні і соціально-економічні умови господарства умови господарства.

Це такі матеріали:

1. проект останнього внутрішньогосподарського землеустрою і стан його освоєння;

2. результати нової зйомки території або коригування результатів зйомок минулих років;

3. результати бонітування грнутів та економічної оцінки земель, рекомендації щодо поліпшення використання земель, текстові і графічні матеріали меліоративних, геоботанічних та інших обмежень;

4. дані про наявність і розміщення на території господарства меліорованих земель та перспектива їх розширення;

5. дані, які характеризують сучасний економічний стан господарства;

6. дані про температурні умови, умови зволоження, вегетаційний період основних сільськогосподарських культур, переважні вітри по періодах року в зоні розміщення господарства;

7. схема землевпорядного району;

8. схема районного планування щодо розміщення населення, населених пунктів, виробничих центрів на території землеволодіння;

9. матеріали генеральної схеми протиерозійних заходів;

10. матеріали робочих проектів організації використання земель;

11. дані про розміщення посівів сільськогосподарських культур за останні два роки;

12. дані перспективного плану розвитку господарства, виходячи з багато укладницьких форм економіки.

Обов’язково проводять польове обстеження господарства з метою встановлення фактичного стану угідь, виявлення резервів підвищення ефективності використання земель і визначення місць для розміщення всіх елементів проекту.

3 ст. Перенесення проекту в натуру:

Ідемо на місце і обходимо всі структурні елементи, які позначили на плані.

Ведуть абрис.

Межові знаки.

Потім вносимо зміни в план.

Складання остаточної експлікації земель.

Лекція № 7

План

1. Вишукувальні роботи

2. Організація і планування робіт районної і землевпорядної служби.

3. Картографічне забезпечення землевпорядних робіт.

1 Вишукувальні роботи.

(Див. Тему: Види землевп. Робіт.)

Як приклад: виконання вишукувальних робіт по коригуванню планово-картографічних матеріалів.

Завдання коригування – приведення матеріалів зйомки у відповідність з фактичним станом земельного фонду. Коригування здійснюється у випадках, коли обсяг польових робіт становить не більше 50 % обсягу повної зйомки місцевості. В інших випадках виконують нову зйомку.

Етапи:

1. Підготовчі роботи.

2. Зйомочні роботи.

3. Камеральні роботи

Зйомочні роботи:

Виконуються у полі. Особливу увагу звертають: на правильність класифікації угідь і їх підводів, встановлення меж присадибного землеволодіння, бригадних відділень, виробничих центрів, господарських дворів.

Межі нових контурів у натурі землевпорядник встановлює разом з представником господарства.

Носимо зміни в існуючий план. Якщо багато змін, то складається новий план землеволодінь.

Обчислюються площі контурів, які змінилися.

Складають експлікацію земель.

Вносять зміни в державний земельний кадастр.

2. Організація і планування робіт районної і землевпорядної служби.

Д/З ст..10,17

1. планування землевпорядних робіт;

2. організація проектно-вишуковальних робіт;

3. контроль: приймання виконаних робіт;

4. ведення основного і поточного земельного кадастру (коли не виділ окрема кадастрова служба);

5. надання допомоги господ. у здійсненні проектів;

6. державний контроль за використанням і охороною земель;

7. участь у роботі постійних і спеціальних комісій райвиконкому;

8. робота з листами, заявками і скаргами підприємств, установ, організацій і громадян.

Основні документи статистичної звітності землевпорядних служб:

1) 2 – зем (звіт про землі, які перебувають у власності і користуванні);

2) 6-зем (звіт про наявність земель, їх розподіл за власн. землі, землекорист., угіддями та видами економічної діяльності);

3) 6_а – зем (звіт про наявність зрошув. земель та їх розподіл за власн. землі, землекорист., угіддями);

4) 6_б – зем (звіт про наявність осуш земель -//-//) подаються щорічно, станом 1 січня, 1 липня.

5) 5 – зем (звіт про державний контроль за використанням та охороною земель).

Д/З Володін «Основи ЗК» ст.. 193-199.

Д/З Метод ст..29-31

3. Картографічне забезпечення землевпорядних робіт.

Карти, плани, схеми, розрізи, графіка.

Мова йде про облік географічні особливості регіону чи території і характеру просторового розповсюдження планів, які вивч.

Картографічний метод забезпечує найефективнішу та най економнішу інвентаризацію територіальної інформації, доступний для сприйняття і концентрації, забезпечення необх. ефект. і значущість для вирішення поставлених завдань.

Карти – групи земельних ресурсів:

ландшафтна;

геоморфологічна;

геологічна;

грунтова;

рослинності;

використаних земель;

гідрологічна.

Ландшафтна – форми рельєфу і природно-кліматичних особливостей; відображає сучасний стан ландшафту, вік ступінь антропогених дій.

Викор. для аналізу структури, вивчення зв’язків між компонентами ландшафту, виявлення несприятливих і шкідливих природних процесів, оцінки території при господарському освоєнні, при вирішенні агровиробних, архітектурно-планувальних завдань, а також заходів по охороні природи і відтворенню ресурсів.

Геоморфологічна (Див. конспект геології)

Використовується для вивчення морфології, генезису і динаміки рельєфу.

Геологічна – (Див. конспект геології)

Грунтові – відображають географічні закономірності розповсюдження грунтів, їх фізично-хімічний склад і структуру. потрібні для земельно-оцінних робіт, бар-би з ерозією, для проведення меліорацій.

На їх основі створ. карти агровиробн. груп грунтів, грунт-клімат., грунт. – меліорат. і ін..

Рослинності – використовується для оцінки рослинних ресурсів, обліку запасів, структури і динаміки рослин. покриву.

З їх допомогою здійснюється аналіз можлив с/г освоєння, рекреаційного потенц. терит., екол. моніторинг

Викор. земель – ст..19

Розкрив. терит. організ., методи ведення змлер. і тварин, існуючу структуру земелекор.

Дозвол. зрозуміти причини формування груп використаних земель, яке склалося, і оцінити по відношенню до рівня продуктивності і еродован.земель, доцільність попр. їх викор.

18. Межові знаки:

Після видачі державного акту на право приватної власності на землю затверджений проект меж землеволодіння переноситься в натуру шляхом закріплення точок на місцевості межовими знаками (стовпами). Останні встановлюють на всіх поворотах границь.

Межові знаки можуть бути дерев’яними, залізними, залізобетонними. вони мають довжину 1,5 м і товщину 20 см. На верхньому кінці стовпа набивають металеву таблицю з прізвищем землевласника. На нижньому кінці стовпа закріплюють поперечний брусок (щоб утруднити витягування стовпа). Ту частину стовпа, яку закопують у землю, попередньо обпалюють і присмолюють.

В яму під стовпом закладають каміння чи ін. предмети (щоб на випадок втрати стовпа можна було встановити його місце).

Лекція № 8

План:

1. Державний кадастр і його складові частини

1.1 містобудівний кадастр

1.2 кадастр природних ресурсів

1 Державний кадастр і його складові частини

Дата добавления: 2014-01-04