Замах на злочин та його види

Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі (ч.1 ст.15 КК).

Замах в порівнянні з готуванням є більш суспільно небезпечний. Вони відрізняються між собою по характеру дій. Якщо готування охоплює всі дії, які створюють необхідні умови для вчинення злочину в майбутньому, то замах розпочинається з того моменту, коли злочинець вчиняє дії, безпосередньо спрямовані на виконання задуманого злочину. Ці дії входять в об’єктивну сторону злочину, вони створюють реальну можливість закінчення злочину і настання злочинного результату.

Від закінченого злочину замах відрізняється частковим виконанням винним об’єктивної сторони злочину: виконується тільки частина дій, утворюючих об’єктивну сторону даного злочину. Для кримінально караного замаху характерно те, що припинення злочинної діяльності, ненастання наслідку обумовлені обставинами, які не залежать від її волі.

Т. і В. були визнані судом винними в тому, що бажаючи придбати гроші для купівлі вина, зупинили на вулиці неповнолітнього Д. і стали вимагати у нього гроші. Коли Д. відповів, що грошей в нього нема, Т. і В. декілька раз вдарили його, перевірили кишені і зникли.

В приведеному прикладі дії Т. і В. були спрямовані на негайне заволодіння грошима, але злочинний наслідок не настав з причин, що не залежній від її волі – у потерпілого не було грошей.

Згідно зі ст.186 КК України грабіж визнається закінченим з моменту заволодіння винним чужим майном. Для того, щоб притягти Т. і В. до кримінальної відповідальності за закінчений злочин, (грабіж) необхідно, щоб були вилучені із кишені Д. гроші.

Законодавче визначення замаху на злочин дозволяє виділити три ознаки його об’єктивної сторони.

По-перше, замах на злочин виражається у вчиненні винним частини або всіх дій, що утворюють об’єктивну сторону закінченого складу злочину. Винний посягає на конкретний об’єкт, ставить його в реальну небезпеку, а інколи спричиняє йому певну шкоду. Як правило, замах вчинюється шляхом активних дій (наприклад, завдання удару для заподіяння тілесного ушкодження), але в окремих випадках він вчинюється і шляхом бездіяльності. Наприклад, це має місце у разі залишення особи в небезпеці з метою позбавити її життя, ненадання з тією ж метою допомоги хворому медичним працівником.

По-друге, замах характеризується тим, що при його вчиненні злочин не отримує повного завершення, не доводиться до кінця. Саме за цією ознакою замах відрізняється від закінченого злочину. На цій стадії об’єктивна сторона складу злочину виконується лише частково, не отримує свого повного розвитку. Наприклад, для злочинів із матеріальним складом частковість означає ненастання передбаченого статтею Особливої частини КК злочинного наслідку взагалі (куля від пострілу не влучила в жертву, удар ножа прийшовся в металевий предмет, що знаходився у кишені потерпілого, тощо), або настала інша шкода, яка не є конструктивною ознакою злочину, на який було вчинено замах. Скажімо, суб’єкт бажав вчинити крадіжку у великих розмірах, а в сейфі було тільки кілька гривень; особа хотіла вчинити вбивство, а заподіяла лише середньої тяжкості тілесне ушкодження. Для злочинів з формальним складом недоведення злочину до кінця означає невчинення всіх дій, які створюють об’єктивну сторону конкретного посягання. Наприклад, це має місце у разі друкування лише однієї сторони підроблених банкнот національної валюти, ґвалтівник подолав опір потерпілого, а вчинити статевий акт не встиг, хабародавець залишив на столі службової особи предмет хабара, а та відмовилася його прийняти.

По-третє, суттєвою ознакою замаху є переривання злочинної діяльності з причин, що не залежали від волі винного. Такими причинами можуть бути, зокрема: неякісні дублікати ключів, які суб’єкт намагався використати для проникнення у приміщення для вчинення крадіжки; осічка вогнепальної зброї; відсутність можливостей відключити сигналізацію; з’явлення на місці злочину людей; належний опір потерпілого. Ці обставини об’єднує те, що вони виникають або існують незалежно від волі винного.

Суб’єктивна сторона складу замаху на злочин характеризується тільки прямим умислом (ч.1 ст.15 КК). Суб’єкт усвідомлює, що він своїми діями (бездіяльністю) вчинює конкретний злочин, виконує частину об’єктивної сторони, передбачає настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (у злочинах із матеріальним складом) і бажає довести злочин до кінця (а в злочинах із матеріальним складом - настання суспільно небезпечних наслідків). Крім того, свідомістю суб’єкта охоплюється незавершеність злочину, що йому не вдалося повністю реалізувати умисел.

Закон розрізняє два види замаху: закінчений і незакінчений.

Для розмежування цих видів замаху користуються суб’єктивним критерієм, так, як сам злочинець уявляв собі про ступінь завершеності своїх дій.

Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежать від її волі (ч. 2 ст. 15 КК).

При закінченому замаху винний впевнений, що все залежне від нього для закінчення злочину ним виконано і злочинний наслідок обов’язково повинен настати без будь-яких додаткових його дій.

Так, Лобов вирішив позбавитись своєї дружини. Він зустрів її в морозну ніч на вулиці, коли вона поверталася з другої зміни, зв’язав її, заткнув їй рот кляпом і в такому положенні залишив. Люди, які поверталися з роботи, виявили зв’язану жінку і врятували її.

Смерть потерпілої не настала внаслідок втручання сторонніх осіб, хоча Лобов зробив все від нього залежне для позбавлення життя і вважав, що ніяких додаткових дій вчиняти не треба.

Незакінченим замах вважається тоді, якщо з причин, що не залежали від волі особи, вона не вчинила всіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця (ч.3 ст.15 КК) (в матеріальних складах для настання злочинного наслідку).

Так Хорошев і Акімов проникли в бухгалтерію підприємства, де знаходився сейф з грошима, але відкрити сейф не змогли і тому грішми не заволоділи.

В даному випадку Хорошев і Акімов не вчинили всіх дій, які вони вважали необхідними здійснити для заволодіння грошима. Вони це самі усвідомлювали. Такий замах є незакінченим.

На відміну від закінченого злочину, при закінченому замаху не настає бажаний винним злочинний наслідок. Закінчений замах більш суспільно-небезпечний, ніж незакінчений.

Підвищена небезпека закінченого злочину полягає в тому, що воно могло потягти за собою настання злочинного наслідку, якби цьому не перешкодили обставини, від волі злочинця не залежні. Врахування характеру дій, безпосередньо спрямованих на вчинення злочину і тим самим ступіні здійснення злочинного наміру можуть мати суттєве значення для більш точного визначення ступіні суспільної не­безпеки всього вчиненого діяння, а отже повинні бути враховані судом при призначенні винному конкретної міри покарання. Практичне значення такого роду класифікації замаху має значення не тільки для індивідуалізації покарання, але і при рішенні питання про харак­тер дій при добровільній відмові.

З питання про критерії розмежування закінченого і незакінченого замаху в учбовій, монографічній літературі нема єдиної думки.

Одні автори (А.А. Пионковский, Н.Д. Дурманов та інші) пропонують суб’єктивний, інші (Шаргородський М.Д.) – об’єктивний критерій ділення замаху на види. З точки зору останніх замах являється закінченим коли виконані дії, об’єктивно необхідні для досягнення бажаного наслідку.

Останнє ствердження являється неточним, справа в тому, що в більшості випадків злочин не доводиться до кінця саме тому, що винний не все зробив, що об’єктивно необхідно для його завершення. Якби злочинець зробив все, що було об’єктивно необхідним, злочинний наслідок обов’язково б наступив.

Закінчений замах відмежовується від закінченого злочинного діяння тим, що при замаху відсутні суспільно-небезпечні наслідки, які являються елементом об’єктивної сторони даного злочину. Але їх настання не перетворює вчинене в закінчений злочин, так як (наприклад) визнання вбивства закінченим злочином закон вимагає обов’язкового настання не будь-яких шкідливих наслідків, а того, який являється елементом об’єктивної сторони даного злочину (смерть).

При розмежуванні замаху і закінченого злочину, треба керуватися не тільки поняттям замаху, яке визначається в ч.1 ст.15 КК України, але і враховувати особливості конструкції складу злочину. Для наявності закінченого складу багатьох злочинів настання певного суспільно небезпечного наслідку або зовсім не вимагається, або досить однієї тільки можливості заподіяння такого наслідку.

Можливі випадки, коли замах на вчинення одного злочину за своїми зовнішніми рисами схожий з іншим закінченим злочином. Так, замах на вбивство може виявитися з зовнішньої стороні в заподіянні легкого, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження. Тому кваліфікація злочину, що виявився в нанесені тілесних ушкоджень залежить від спрямованості умислу винного. Якщо він спричинив тілесні ушкодження, переслідуючи мету вбити потерпілого, то в наявності замах на вбивство. При наявності умислу на спричинення шкоди здоров’ю настає відповідальність за відповідний вид умисного тілесного ушкодження.

В теорії кримінального права в залежності від реальної можливості досягнення мети виділяють також «неналежний замах».

В свою чергу його ділять на замах з непридатними засобами і замах на неналежний об’єкт.

Під замахом з непридатними засобами розуміють такий замах, коли винний застосовує засоби, об’єктивно неспроможні призвести до завершення або до настання злочинного наслідку.

Так Сипець, в цілях незаконного проведення аборту зробила двом жінкам вливання, виготовленого нею настою, який в дійсності був непридатним для переривання вагітності, про що Сипець не знала.

Замах з непридатними засобами, об’єкту шкода не спричиняє з причин які не залежать від її волі, так як винний помилився (наприклад, замість отрути в чай винний насипав цукор).

Замах з непридатними засобами за загальним правилом є суспільно необ’єктивним діянням. В цих діях проявляється рішучість особи вчинити злочин. При кваліфікації і вирішенні питання про покарання замаху з непридатними засобами застосовуються правило фактичної помилки.

Поняття і види фактичних помилок і її вплив на вину і кримінальну відповідальність вами вивчено за темою № 9 «Суб’єктивна сторона злочину».

Подібного роду суспільно небезпечна діяльність особи повинна тягти кримінальну відповідальність за ст.15 КК і відповідній статті Особливої частини КК України.

В судовій практиці відомі випадки коли особа, яка вчинила замах з непридатними засобами, не притягується до кримінальної відповідальності. Це може мати місце при використанні явно непридатних засобів (спроба заподіяти шкоду людині шляхом чаклунства, заклинання тощо.). Подібні випадки в науці кримінального права розглядаються як виявлення умислу, що не тягне кримінальної відповідальності.

Замах на непридатний об’єкт вважається такий замах, коли особа спрямовує свої дії на певний об’єкт, охоронюваний законом про кримінальну відповідальність (власність, життя), намагається заподіяти йому шкоду, але вона не може бути припинена в зв’язку з допущеною особою фактичною помилкою.

Причиною такої помилки являється:

1. Відсутність об’єкта чи предмета посягання на момент або у місці вчинення злочину.

2. Об’єкт не має певних ознак, якостей (при посяганні на життя, удар ножем наносять трупу, прийнятому за намічену жертву).

Дата добавления: 2014-01-04