Загальна характеристика злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина

Система злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина.

Задля кращого засвоєння сутності суспільних відносин, на які посягають злочини, передбачені розділом V чинного КК України, зробимо спробу поділити їх на підставі особливостей безпосередніх об’єктів на умовні групи. Суспільні відносини, на які посягають злочини, віднесені до певних груп, утворюють видові об’єкти, які у свою чергу є складовими частинами родового об'єкта злочинів, передбачених у розділі V КК України 2001 р.

Отже, запропонована нами умовна класифікація має наступний вигляд:

1. Злочини, що посягають на суспільні відносини зі здійснення громадянами виборчих прав (статті 157, 158, 159, 160 КК).

2. Злочини, що посягають на суспільні відносини з дотримання трудових прав громадян (статті 172,173,174,175 КК).

3. Злочини, що посягають на суспільні відносини, пов’язані з недоторканістю приватного життя особи (статті 162, 163, 168, 182 КК).

4. Злочини, що посягають на суспільні відносини з виконання обов’язків щодо утримання та догляду за непрацездатними дітьми, батьками та особами, які знаходяться під опікою (статті 164, 165, 166, 167, 169 КК).

5. Злочини, що посягають на суспільні відносини із здійснення інших особистих прав і свобод людини й громадянина (статті 161, 170, 171 КК).

6. Злочини, що посягають на право інтелектуальної власності (статті 176, 177 КК).

7. Злочини, що посягають на суспільні відносини в сфері забезпечення конституційного права громадян на свободу світогляду й віросповідання (статті 178, 179, 180, 181 КК).

8. Злочини, що посягають на суспільні відносини із соціального забезпечення населення (статті 183, 184 КК).

Об'єктом цієї групи злочинів є такі загальнолюдські цінності, закріплені у Конституції України, як свобода здійснення своїх виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина.

Об'єктивна сторона злочинів цієї групи може бути виражена дією або бездіяльністю. Більшість із них визначаються як такі, що можуть вчинятися лише шляхом дії. Майже всі склади таких злочинів за своїм змістом є формальними. Вони вважаються закінченими з моменту вчинення самого діяння. Але окремі склади злочинів передбачають настання суспільно небезпечних наслідків як необхідної ознаки складу злочину. Так, наприклад, злочин, передбачений ч. 3 ст. 161 КК, відноситься за конструкцією до так званих матеріальних складів злочину, тому закінченим він буде з моменту настання зазначених у законі наслідків.

Із суб'єктивної сторони злочини цієї групи вчиняються умисно. Для деяких складів злочинів характерним є умисне ставлення до діяння та необережне ставлення до суспільно небезпечних наслідків. Так, суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 161, характеризується прямим умислом, що підкреслено законодавцем у самій диспозиції. Необережністю характеризується тільки ставлення винного до настання наслідків, передбачених ч. 3 ст. 161. Деякі склади злочинів передбачають наявність факультативних ознак суб’єктивної сторони, таких як, наприклад, корислива мета (ст. 167 “Зловживання опікунськими правами”), особисті мотиви (ст. 172 “Грубе порушення законодавства про працю”).

Суб'єктом злочинів, що розглядаються, може бути особа, яка досягла до моменту вчинення злочину 16 років. Значна кількість таких злочинів передбачає наявність спеціального суб'єкта (наприклад, член виборчої комісії або інша службова особа; особа, яка має право прийому на роботу чи звільнення з роботи або яка несе відповідальність за додержання вимог трудового законодавства, особа, яка згідно з записом у книзі реєстрації органів РАГСу визнана кровною дитиною або була усиновлена у встановленому законом порядку тощо). При цьому окремі склади злочинів визнають вчинення суспільно небезпечного діяння спеціальним суб’єктом кваліфікуючою обставиною.

Глава ІІ. Характеристика окремих видів злочинів, що посягають на виборчі, трудові та інші особисті права та свободи людини і громадянина.

Дата добавления: 2014-01-04