Затримання особи без ухвали слідчого судді, суду

VІІ. ПИТАННЯ

Затримання особи без ухвали слідчого судді, суду регламентується в ст. 192 КПК, а також § 2 гл.18 КПК „Запобіжні заходи. Затримання особи”.

Відповідно до ст. 209 КПК особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Відповідно до ст.204 КПК якщо до підозрюваного, обвинуваченого застосовано запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, він не може бути затриманий без дозволу суду, слідчого судді у зв'язку з підозрою або обвинуваченням у тому ж кримінальному правопорушенні.

У ч.2 ст.207 КПК зазначено, що кожен має право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-яку особу, крім осіб, зазначених у ст.482 КПК (тобто, крім суддів і народних депутатів України):

1) при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення; Замахом є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення правопорушення, передбаченого відповідною статтею ЗУ про кримінальну відповідальність, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі (≈ ст.15 КК);

2) безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні. (ч.2 ст.207 КПК).

Кожен, хто не є уповноваженою службовою особою і затримав відповідну особу, зобов’язаний негайно доставити її до уповноваженої службової особи або негайно повідомити уповноважену службову особу про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (ч.3 ст.207 КПК).

Затримавши особу той, хто її затримав, може тимчасово вилучити відповідно до ст.167 КПК в затриманого майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:

1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; під засобами розуміють предмети матеріального світу, які застосовуються при вчиненні злочину для його полегшення чи прискорення (підроблені документи для шахрайського заволодіння майном, транспортні засоби для перевезення членів злочинної групи або викраденого майна, відмички або ключі для проникнення у житло з метою вчинення крадіжки тощо). Знаряддя – це предмети, які безпосередньо використовуються для виконання об’єктивної сторони злочину, зокрема для заподіяння суспільно небезпечних наслідків (наприклад, зброя, якою заподіюються смерть чи тілесні ушкодження потерпілому).

2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення;

3) є предметом кримінального правопорушення, пов’язаного з їх незаконним обігом;

4) набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення. (ст.167 КПК).

Таким чином, тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому ст.207, 208 КПК. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов’язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом. (ч.1 ст.168 КПК)

Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:

1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;

2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин. (ч.1 ст.208 КПК);

Крім того, уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виключно у випадку, якщо підозрюваний не виконав обов’язки, покладені на нього при обранні запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує. (ч.2 ст.208 КПК)

Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз’яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень ст.213 КПК, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені КПК. (ч.4 ст.208 КПК)

Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених ст.104 КПК, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 КПК; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов’язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору. (ч.5 ст.208 КПК).

У разі наявності достатніх підстав вважати, що для припинення кримінального правопорушення чи запобігання вчиненню іншого, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного щодо перешкоджання кримінальному провадженню, забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, необхідно тимчасово обмежити підозрюваного у користуванні спеціальним правом, слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа мають право тимчасово вилучити документи, які посвідчують користування спеціальним правом, у законно затриманої ними особи в порядку, передбаченому ст.208 КПК.

Тимчасово вилученими можуть бути документи, які посвідчують користування таким спеціальним правом:

1) право керування транспортним засобом або судном;

2) право полювання;

3) право на здійснення підприємницької діяльності. (ч.1 ст. 148 КПК)

Особа, яка здійснила затримання у передбаченому статтею 208 КПК порядку, зобов’язана одночасно із доставленням затриманої особи до уповноваженої службової особи (особи, якій законом надано право здійснювати тимчасове вилучення документів, що посвідчують користування спеціальним правом) передати їй тимчасово вилучені документи, які посвідчують користування спеціальним правом, якщо такі документи було вилучено. Факт передання тимчасово вилучених документів, які посвідчують користування спеціальним правом, засвідчується протоколом, складеним в порядку, передбаченому КПК (ч.1 ст.149 КПК)

Слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час законного затримання та тимчасового вилучення документів, які посвідчують користування спеціальним правом, або негайно після їх здійснення зобов’язана скласти відповідний протокол у порядку, визначеному КПК (ч.2 ст.149 КПК).

Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором під час досудового розслідування має право звернутися до слідчого судді із клопотанням про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом. У випадку тимчасового вилучення документів, які посвідчують користування спеціальним правом, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором зобов’язаний звернутися до слідчого судді із відповідним клопотанням не пізніше двох днів з моменту тимчасового вилучення. Пропуск зазначеного строку тягне за собою необхідність повернення тимчасово вилучених документів (ч.1 ст.150 КПК).

Уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 КПК (ч.3 ст.208 КПК) за ухвалою слідчого судді.

Уповноважена службова особа зобов’язана доставити затриману особу до найближчого підрозділу органу досудового розслідування, в якому негайно реєструються дата, точний час (година і хвилини) доставлення затриманого та інші відомості, передбачені законодавством (ч.1 ст. 210 КПК).

Уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов’язана надати затриманій особі можливість негайно повідомити про своє затримання та місце перебування близьких родичів, членів сім’ї чи інших осіб за вибором цієї особи. Якщо уповноважена службова особа, що здійснила затримання, має підстави для обґрунтованої підозри, що при повідомленні про затримання ця особа може зашкодити досудовому розслідуванню, вона може здійснити таке повідомлення самостійно, проте без порушення вимоги щодо його негайності (ч.1 ст.213 КПК).

Уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов’язана негайно повідомити про це орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги. У разі неприбуття в установлений законодавством строк захисника, призначеного органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, уповноважена службова особа негайно повідомляє про це відповідний орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги. (ч.4 ст.213 КПК).

Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання, який визначається згідно з вимогами статті 209 КПК (ч.1 ст.211 КПК). Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу (ч.2 ст.211 КПК).

Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а якщо це неможливо у строк, передбачений частиною другою статті 211 КПК, - до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа була затримана. Клопотання про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, має відповідати вимогам, зазначеним у статті 184 КПК. До клопотання має бути доданий протокол затримання підозрюваного відповідно до ст.192 КПК.

ВИСНОВКИ З сьомого ПИТАННЯ:

1. Без ухвали слідчого судді, суду будь-яка особа має право затримати будь-яку особу (за виключенням суддів і народних депутатів України), в зв’язку зі вчиненням останньою кримінального правопорушення для передачі затриманого уповноваженій службовій особі. Уповноважена службова особа може без ухвали слідчого судді затримати будь-яку особу (за виключенням суддів і народних депутатів України), підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачається покарання у виді позбавлення волі.

висновки З теми:

1. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються в переважній більшості випадків слідчим суддею або судом і призначені для забезпечення дієвості кримінального провадження.

2. Запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на них процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам підозрюваних, обвинувачених негативно впливати на перебіг кримінального провадження.

3. Заходи забезпечення кримінального провадження покликані забезпечити нормальний хід кримінально-процесуальної діяльності й виступають гарантією ефективного функціонування кримінального провадження.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДАНОЇ ТЕМИ

Під час вивчення даної теми рекомендується особливу увагу звернути на питання щодо підстав і процесуального порядку застосування заходів забезпечення кримінального провадження взагалі, і запобіжних заходів зокрема.

Основне, що треба засвоїти курсантам, це те, що стосується обмеження конституційних прав громадян. В переважній більшості випадків працівники правоохоронних органів не наділені компетенцією щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження і тому змушені звертатися до суду з відповідними клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, за винятком окремих випадків застосування затримання, тимчасового вилучення майна і вилучення документів, які посвідчують користування спеціальним правом, є прерогативою суду. Під час підготовки теми треба з`ясувати повний перелік випадків застосування заходів забезпечення кримінального провадження, що входить до компетенції уповановаженої службової особи та слідчого ОВС. Також слід з’ясувати, яким є порядок ініціювання питання про застосування судом заходів забезпечення кримінального провадження.

Рекомендується також ознайомитися із Рішеннями Європейського суду з прав людини, де розглядаютьмя питання обрання запобіжних заходів.

Захарко А.В. Неізоляційні запобіжні заходи в кримінальному процесі України: дис. … кандидата юр. наук: 12.00.09 / Захарко Андрій Володимирович. – Д., 2010. – 229 с.

[2] Манукян В.И. Международная защита прав человека: право, прецеденты, комментарии: Научно-практическое пособие. – К.: Истина, 2010. – С.152

Дата добавления: 2014-01-04