Культура східних слов'ян дохристиянської доби

Питання походження слов'ян до сьогодні є недостатньо вивченим. В історичній науці існує декілька версій щодо території та часу формування слов’янського етносу. Найпоширенішою є версія, згідно з якою слов’яни – автохтонне населення і початок формування слов’янства належить до другої половини ІІ – початку І тис. до н.е. Куль­тура східних слов'ян синтезувала в собі всі попередні культури. Разом з тим, східнослов'янська культу­ра виникла як самобутня, унікальна частка світової культу­ри взагалі.

Найбільш яскраво слов'янська культура виявляється в зарубинецькій (3 ст. до н.е. – 2 ст. н.е.) та черняхівській (2 – 5 ст.) археологічних культурах, ку­льтурі антів (пеньківська культура). Мешканці слов'янських поселень використовували природно-географічні умови при спорудженні своїх посе­лень і городищ: як правило, житла будували по високих бе­регах річок. Східнослов'янські поселення за розміром були не дуже великі. У центрі зводилися гради, тобто укріплені фортеці, що слугували для захисту, проведення племінних сходів і культових обрядів. По всіх українських землях за­лишилося багато городищ, у кожному племінному об'єднанні були значні горо­дові центри: у полян – Київ, у сіверян – Чернігів, у древ­лян – Турів. З Києвом міг змагатися багатством Чернігів.

Міста поступово перетворювалися у центри ремесла і торгівлі,, що сприяло подальшим культурним впливам. Сло­в'яни знали керамічне, скляне, ювелірне, шкіряне, збройне виробництво. Горщики, миски, глечики, вази, кухлі, піфаси вироблялися на гончарному колі. Ювелірні вироби – при­краси і деталі одягу фібули, пряжки, підвіски, шпильки – виготовляли із бронзи, срібла, золота. Бронзу застосовували для медичних виробів: пінцетів та хірургічних ножів.

Релігійний світогляд слов'ян у передхристиянський пері­од мав у своїй основі культ природи і культ роду. Разом з тим, русько-слов'янська міфологія взагалі дуже бідна, бо слов'янське Плем'я, як писав М.С. Грушевський, не мав особливого нахилу до релігійної творчості. В слов'янській релігії слід зазначити два головні моменти: єдиний бог, єди­ний владика світу, з котрим пов'язують всі метеорологічні явища, разом з ним — численні дрібні божества і взагалі надприродні істоти з другорядним значенням.

У зв'язку з таким поглядом на природу існували різноманітні обряди, свята, пов'язані із змінами весни, літа, осе­ні, зими. Вони перейшли й до християнських свят у формі різних обрядів: коляди, щедрування, масляниці, веснянки, купальських. У цих святах відбивається старовинний хлібо­робський та скотарський побут.

Кожне слов'янське плем'я шанувало своїх богів і мало власні культи, але з процесом творення держави відбулося об'єднання цих богів. Головними з них були Дажбог - бог сонця, Велес – бог худоби, Сварог, Хорс, Стрибог. Очолю­вав цей пантеон слов'янських богів бог грому і блискавки – Перун..

Культ роду заповнював усе життя слов'ян. На кожному кроці відчувалася присутність предків, зокрема під час народження, весілля, смерті. В могилах слов'янської, культури знаходять рештки і трупоспалення, і трупопокладення. Сло­в'яни вірили у життя після смерті: разом з померлими по­кладали їжу, зброю, прикраси. Над могилою насипали горб­ки, іноді у вигляді курганів і за рік влаштовували тризну на могилі з великою шаною. До нашого часу дійшов один з старовинних обрядів – вшанування дня померлих.

Слов'яни любили поспівати, потанцювати, були веселі, життєрадісні. У слов'янському малюнку домінували червоні, жовті, сині, зелені, блакитні тони.

Отже, в східнослов'янській культурі немає галузі, роз­виток якої б не спирався на багатовікові, іноді тисячолітні традиції: в різні часи різні народи мали більший або менший вплив на культуру населення української території та залишали в українській культурі певні елементи, деякі з яких зберігаються до сьогодні.

Дата добавления: 2014-01-04