Структура есе. Контрольні запитання

План

Контрольні запитання

1. Чи згодні Ви з думкою, що кожну людину можна назвати особистістю?

2. За якими зовнішніми проявами особистості можна зробити висновок про рівень її розвитку та суспільну свідомість?

3. У чому полягають відмінності між поняттями «людина», «індивід», «особистість», «індивідуальність»?

4. Охарактеризуйте структуру особистості.

5. Назвіть приклади задатків, на основі яких розвиваються здібності.

6. Що є переважаючим у формуванні здібностей: природжені задатки чи сприятливе соціальне середовище?

7. Охарактеризуйте основні чинники, що впливають на розвиток особистості.

8. Назвіть основні засоби формування особистості.

9. Обґрунтуйте взаємозв'язок самооцінки і рівня домагань.

Література

1. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: основні положення. Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: «ЕксОб», 2001. – 304с.

2. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки: Посібник. – К.: Академвидав, 2003. – 504 с.

3. Сисоєва С.О., Поясок Т.Б. Психологія та педагогіка. – К.: Міленіум, 2005. – 520 с.

4. М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. Посіб. – 5 – те вид., стер. – К.: Вища школа, 2006. – 487 с.: іл..

5. Немов Р.С. Психология. В 3 кн. – 4-е изд. – М.: ВЛАДОС, 2001.

6. Шапарь В.Б. Словар практического психолога. – М.: Форсинг, 2004.–734 с.

7.Бандурка О. Основи психології і педагогіки. - Харків: Нац.ун-т внутр. справ, 2003.-336 с.

8.Гоцуляк В. П. Основи психології та педагогіки. - К.: НАУ, 2001.-164с.

9. Климов Е. А. Общая психология. - М.: Юнити-Дана, 1999. -512с.

10. Колесниченко Л. А. Основи психології та педагогіки. - К.: КНЕУ, 2002. -158с.

11. Максименко С. Д. Загальна психологія. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 272 с. –

12. Основи психології: Підручник // За ред. О. В. Киричука, В.А. Роменця. - К.: Либідь, 2002. - 560 с.

13. Психологія: Підручник // За ред. Ю.Л. Трофимова. – К.: Либідь, 2003. – 558с.

14. Туркот Т.І., Виноградова Т.І. Психологія трудових відносин. Навчальний посібник. – 2-е вид. доп. – Херсон: «Айлант»,2007. – 298с.

15. Общая психология / Под ред. С.Д.Максименко. – М.: «Рефл-бук», «Ваклер», 1999.

16. Стрелков Ю. К. Инженерная и профессиональная психология: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. - М.: Издательский центр «Академия»; Высшая школа, 2001. - 360 с.

17. Психология и этика делового общения: Учебник для ву-П86 зов/ Под ред. проф. В.Н. Лавриненко. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 1997. - 279с.

18. Морозов А. В. Деловая психология. Курс лекций; Учебник для высших и средних специальных учебных заведений. СПб.: Издательство Союз, 2000. - 576с.

1. Есе як вид письмової навчальної роботи

2. Структура есе.

3. Дев’ять правил для написання креативного есе.

4. Основні вимоги до есе

5. Як підготувати й написати текст есе?

6. Редагування есе.

7. Використання літератури

8. Оцінювання есе

Есе́ — невеликий за обсягом прозовий твір, що виражає думку та бачення автора на певну тему та не претендує на повне висвітлення проблеми.

Визначальними рисами есе, як правило, є незначний обсяг, чітке окреслення проблеми, авторський аналіз та висновки, що узагальнюють думку автора в підкреслено вільному, суб'єктивному її тлумаченні. Як правило, есе виражає нове, суб'єктивне слово про щось.

1. Есе як вид письмової навчальної роботи

Індивідуалізація сучасних суспільних відносин та, як наслідок, індивідуалізація сучасної професійної освіти відкриті для застосування нових ефективних форм діяльності, в т.ч. навчальної. Ось чому есе (трансформований, адаптований, змінений жанр літератури) набуває все більшої популярності як вид письмової самостійної роботи українського студента, а саме: як твір-міркування невеликого обсягу з вільною композицією, що виражає індивідуальні враження, міркування з конкретного питання, проблеми й свідомо не претендує на повноту й вичерпне трактування теми.

Есе припускає вираження автором своєї точки зору, особистої суб'єктивної оцінки предмета міркування, дає можливість нестандартного (творчого), оригінального висвітлення матеріалу; часто це розмова вголос, вираження емоцій та образність. Це також вільний стиль з можливими елементами імпровізації, певного пафосу, іронії. Однак все це призводить як до різних трактувань цього виду письмової роботи, так і до різних спроб його формалізації.

Зауважимо, що на відміну від реферату, який адресується будь-якому читачеві, тому традиційно починається зі слів: «Я хочу розповісти про…», а закінчується словами: «Я можу сформувати наступний висновок…», есе – це ближче до репліки, що адресується підготовленому читачеві. Тобто людині, яка вже має уяву, про що йде мова. Власне, така «адресність» дозволяє автору есе зосередити увагу на розкритті нового змісту, а не нагромаджувати різними службовими деталями викладення матеріалу в письмовому форматі.

Звернімося до деяких спостережень викладачів та методистів щодо есе як виду письмової творчості. «Що таке есе, ніколи досконало не було визначено», - стверджує один із енциклопедичних словників, тоді як інший додає більшої категоричності: «Есе не може бути приведеним до будь-якої дефініції». Ця «невизначеність» становить особливу природу есе. І все ж є можливість виділити певні загальні ознаки, принципи виду письмової діяльності, які найчастіше зустрічаються в енциклопедичних словниках, а саме: есе – це суб’єктивний, індивідуальний, самостійний простір, де формуються позиції, висловлюються думки, передбачення та демонструється відповідне індивідуалізоване ставлення.

Тому, головна місія та мета есе – це самостійне бачення студентом проблеми, питання, теми на підставі опрацьованого матеріалу та аргументів, у відповідності до обраного підходу, стилю тощо.

Зауважимо, що не потрібно розглядати есе виключного як форму рубіжного контролю знань. Перш за все – це форма вираження теоретичного пошуку творчого студента, який здатний підвестися над формалізованим характером академічного (традиційного) реферату і запропонувати собі та викладачеві письмову роботу абсолютно іншого рівня культури навчальної діяльності. На відміну від інших прийомів, методів контролю й перевірки знань, метою есе є діагностика продуктивної, творчої складової пізнавальної діяльності студента, який припускає аналіз інформації, його інтерпретацію, побудову міркувань, порівняння фактів, підходів і альтернатив, формулювання висновків, особисту оцінку тощо.

Застосування есе сприяє більш чіткому й грамотному формулюванню думок, допомагає розташовувати ці думки в логічній послідовності, припускає вільне володіння мовою термінів і понять, розкриває глибину й широту навчального матеріалу, вчить використати приклади, цитати, необхідні аргументи за відповідною темою.

- Назва (влучна і цікава, доцільно не більше 10 слів).

- Вступ (визначення сутності ситуації, що дозволила змінити проблему на краще, обґрунтування вибору проблеми - орієнтовно – один-два абзаци).

- Основна частина (розкриття ситуації, використовуючи тези і аргументи).

Думки автора есе з проблеми викладаються у формі коротких тез. Думка повинна бути підкріплена доказами - тому за тезою слідують аргументи. Аргументи - це факти, явища суспільного життя, події, життєві ситуації і життєвий досвід, наукові докази, посилання на думку вчених та ін. Аргументи мають бути логічно та стилістично пов`язані між собою. Доцільно приводити два аргументи на користь кожної тези.

(В основній частині 3-4 тези).

- Висновок (узагальнення та висновки, що ґрунтуються на наведених вище аргументах).

(У вступі та висновку потрібно зосередити увагу на проблемі (у вступі вона ставиться, в висновку - резюмується думка автора).

- Список використаних джерел.

Есе слід писати на білому папері стандартного формату А4 і зшити.

Структура есе. Щоб у вашого есе справді був зміст, необхідно задати йому головну ідею. Вона повинна проходити червоною лінією через все есе. Інші ідеї - менш яскраві - повинні підтримувати те, що ви збираєтеся донести до читача. Таким чином, у Вас вийде якась структура.

Сама по собі структура есе повинна мати сенс. Інші ідеї повинні логічно узгоджуватися. За такою структурою можна писати кожне есе, наповнюючи його потрібними фактами. Важливо також, щоб висновок «повертався» до головної ідеї. Іншими словами, він повинен містити те, що було написано у вступі. Викладачі читають есе досить швидко, тому те, як сформовано висновок, відіграє вирішальну роль в оцінці вашого есе.

Однак для того, щоб написати есе, близьке до успішного, цього мало. Існує кілька прийомів написання есе, які допомагають організувати ваші думки таким чином, щоб вони були зрозумілі не тільки вам, але й викладачеві.

1. Хронологія. Щоб викладач не заплутався в подіях, необхідно навчитися дуже плавно переходити від одного випадку до іншого. Для цього існує таке поняття як послідовність подій. Недолік у такого прийому один: есе може вийти нудним. Щоб цього не відбулося, не зациклюйтесь на часі - просто згадуйте його. Не намагайтеся також описати все, що відбувалося в певний період. Пам’ятайте, що відштовхуватися потрібно від того, як звучить тема (що у вас запитують).

2. Оповідання. За допомогою цього прийому есе перетворюється в повість. Починається таке есе з якої-небудь дії або історії, що триває до самого кінця. У процесі можна підкреслювати різні якості, можливості або знання, які пов’язані з темою.

3. Опис. Цей прийом дуже близький до оповідального, однак наявність якої-небудь історії не обов'язкова. При цьому характерними рисами такого есе є яскрава фантазія, що підтверджується багатою мовою, і цікаві деталі, які гарно використовуються в тексті. Перевага прийому в тім, що викладач довгий час залишається під враженням. При цьому, як показує практика, у викладача в пам'яті відкладаються певні деталі, за якими він легко ідентифікує автора есе.

4. Порівняння. Прийом застосовується в основному до питання, за яким потрібно описати, наприклад, досвід або ж невдачу. Однак цим використання такого підходу не обмежується.

5. Ефективний початок. Як з'ясувалося, прийомів для написання есе існує багато. Завдання залишається одне – сісти й написати! Однак важливіше зуміти правильно почати есе.

Вступ важливий для того, щоб читач визначив для себе: чи варто читати ваше есе. Також важливий початок кожного параграфа, оскільки, переходячи від одного абзацу до іншого, читач вирішує для себе: чи варто продовжувати. Саме тому перша фраза повинна бути настільки захоплюючою, щоб змусити викладача не просто прочитати ваше есе й відкласти убік, але й запам'ятати! Звичайно, можна просто й сухо викласти свою думку, і тоді читачі розчаровано подумають: «Ну, от, знову те саме». Вихід один - навчитися робити початок оригінальним. Для початку есе є кілька підходів:

1) Стандартний. Цей підхід є найпоширенішим, але зовсім не «занудним». Щоб почати своє есе таким чином, необхідно відповісти мінімум на 6 питань: хто, що, коли, де, чому і як. Чимось нагадує прес-реліз, правда? Відповіді на ці питання повинні повідомити викладачу те, що йому очікувати. Незважаючи на кількість питань, відповіді на них повинні укластися в один абзац.

2) Несподіваний. Такий підхід шокує й зацікавлює. Це може бути все, що завгодно.

3) Дієвий. Такий початок змушує читача переміститися в сам процес, причини й наслідки, які випливають далі. Цей підхід зручний для коротких есе, де не потрібно описувати абсолютно все в деталях.

4) Авторитарний. Не дивуйтеся, є й такий. Цей підхід пропонує інформацію в наказовому тоні, що не може не шокувати читача. Створюється враження, що автор упевнений тільки в собі.

5) Інформативний. Перевага такого підходу в тім, що читач відразу ж одержує інформацію про те, що буде далі. Це може бути або інформація про життя, про якусь ситуацію, або щось інше.

6) Із цитатами. Найкращий спосіб почати есе, якщо обрано доречну цитату. Вона повинна відповідати темі есе. Прислів'я й кліше краще не використовувати - це нудно й банально.

7) Діалоговий. Даний підхід стимулює початок есе як діалог із читачем. З іншого боку, це може бути просто потік думок з риторичними питаннями.

6. Фінальні компоненти. Те, як ви будете переходити від параграфа до параграфа, відіграє величезну роль. Плавні, послідовні переходи - це вкрай важливий елемент успішного есе, оскільки саме це демонструє ваше вміння ясно та цікаво викладати свою думку. В кінці-кінців, есе без плавних переходів нагадує шматки нескладного потоку думок.

Останні кілька абзаців у вашому есе є вкрай важливими. По-перше, вони дійсно повинні завершувати вашу думку. По-друге, у викладача вони повинні залишити в пам'яті яскравий слід. Зробити це нескладно.

3. Дев’ять правил для написання креативного есе.

Як радять писати есе? Правильно: креативно. Що криється за цим словом? Швидше за все, поле думки, оригінальність тощо. Все просто: головне - засвоїти дев’ять наступних правил.

1. Тільки позитивна мова: описувати краще те, що є, а не те, чого немає.

2. Слова-зв'язки: в они допомагають плавно переходити з одного параграфа до іншого.

3. Різна структура речень: п остійно читати речення правильної структури (підмет, присудок, доповнення…) - нудно. Урізноманітніть свою техніку, наприклад додайте кілька інверсій. Добре писати різні по довжині речення.

4. Зрозумілі слова: розумійте всі слова, які ви пишете в есе. Ви пишіть для того, щоб уразити змістом, а не словниковим запасом. Вишуканість гарна, але в міру.

5. Різні слова. Мова йде про синоніми.

6. Лаконічність.

7. Кожне слово важливо: без повторів, кожне речення повинне нести унікальний зміст.

8. Активний стан життєвої позиції.

9. Книги про есе – це здорово.

4. Основні вимоги до есе

Обсяг есе визначається вмінням автора стисло і водночас вичерпно розкрити тему: показати актуальність питань, що розглядаються, розкрити його зміст, оцінити його висвітлення в спеціальній літературі та розв’язання на практиці, представити самостійне бачення проблеми питання, зробити висновки та обґрунтувати власні пропозиції відповідно до обраного підходу, стилю тощо.

Обов’язкова наявність ілюстрацій – таблиць, схем, графіків, діаграм тощо. Список використаної літератури (не менше 5-и джерел) оформляється згідно з діючими правилами.

Вимоги до написання есе:

Максимальний обсяг – 3 сторінки друкованого тексту.

Мова: українська

Висловлення думок та особистого ставлення автора до обраної проблеми

Чіткість, послідовність та логічність висловлювань

Нестандартні, позитивні ідеї

Естетичний вигляд роботи

Грамотність написання тексту.

5. Як підготувати й написати текст есе?

Якість будь-якого есе залежить від трьох взаємозалежних складників, таких як:

вихідний матеріал, що буде використаний (конспекти прочитаної літератури, лекцій, запису результатів дискусій, власні міркування й накопичений досвід з даної проблеми);

якість обробки наявного вихідного матеріалу (його організація, аргументація та докази);

аргументація (наскільки точно вона співвідноситься з піднятими в есе проблемами).

Процес написання есе можна розбити на кілька стадій: обмірковування - планування - написання - перевірка - виправлення.

Планування - визначення мети, основних ідей, джерел інформації, термінів закінчення й подання роботи. Мета повинна визначати дії. Ідеї, як і мета, можуть бути конкретними й загальними, більше абстрактними. Думки, почуття, погляди й подання можуть бути виражені у формі аналогій, асоціації, припущень, міркувань, суджень, аргументів, доводів тощо.

Джерела. Тема есе підкаже, де шукати потрібний матеріал. Звичайно користуються бібліотекою, Інтернет-ресурсами, словниками, довідниками. Перегляд означає редагування тексту з орієнтацією на якість і ефективність. Якість тексту складається із чотирьох основних компонентів: ясності думки, виразності, грамотності й коректності. Необхідно чітко і ясно формулювати ідеї, які хочете виразити, інакше вам не вдасться донести ці ідеї й відомості до читачів.

Виразність — це доступність тексту для розуміння. Легше всього її можна досягти, користуючись логічно й послідовно ретельно обраними словами, фразами й взаємозалежними абзацами, що розкривають тему.

Грамотність відбиває дотримання норм граматики й правопису. Якщо в чомусь сумніваєтеся, загляньте в підручник, словник або посібник зі стилістики чи дайте прочитати написане людині, чия манера писати вам подобається.

Коректність — це манера письма. Писати треба полемічно, але чемно.

Перевірка есе

Велике значення має перевірка першої версії есе. При складанні чернетки головне завдання студента - напрацювати аргументацію, вдосконалити основні думки та розташувати їх в логічній послідовності, супроводжуючи ілюстративним та додатковим матеріалом.

При перевірці, перш за все, студент звертає увагу на “силу”, спроможність власної аргументації:

- Чи переконливо це?

- Чи достатньо використано дані?

- Чи ефективно вони використані?

Наступний крок студента: перевірка граматики, орфографії, пунктуації тощо; самооцінка відповідності окремих розділів заголовкам, підзаголовкам, послідовності тощо.

Дата добавления: 2014-01-04