У сфері інтелектуальної власності

Міжнародне співробітництво

Лекція №2

Лабораторні методи обстеження.

Радіоізотопна діагностика

- сукупність методів для вивчення патологічних змін органів і систем з використанням спеціальних радіоактивних ізотопів. Радіометрію (визначення концентрації радіоізотопів в органах і тканинах) застосовують для вивчення функціонального стану щитоподібної залози, визначаючи накопичення радіоактивного йоду.

Радіографію (реєстрація накопичення, розподілу та виведення з органу ізотопу) використовують для дослідження функції легень, печінки, нирок, для аналізу стану кровообігу і вентиляції легень.

Ультразвукове дослідження (УЗД)

- є методом дослідження внутрішніх органів з використанням ультразвукових сигналів, відбитих від тканин організму, ультразвукова ехолокація, ехографія, санографія, ультразвукове сканування. Ультразвукове обстеження у більшості випадків не потребує спеціальної підготовки, відноситься до неінвазивних методів і набуває широкого застосування не тільки у клініці внутрішніх хвороб, але в акушерстві з гінекологією, хірургії). Цим методом досліджують серце, печінку, жовчний міхур, підшлункову залозу, селезінку, нирки, наднирники, щитоподібну залозу. Метод дозволяє виявляти рідину в плевральній і черевній порожнинах.

Досліджують кров, ексудати, трансудати, випорожнення, секрети організму. Правильне трактування результатів лабораторних досліджень, проведених у динаміці, має не лише діагностичне і прогностичне значення, але є визначальним у виборі адекватного лікування.

Лабораторні дослідження проводять у таких напрямках: вивчення фізичних властивостей досліджуваного матеріалу; мікроскопічне дослідження; визначення у досліджуваному матеріалі тих чи інших речовин - найчастіше це хімічні, біохімічні, бактеріологічне та серологічне дослідження. Можливості лабораторної діагностики значно розширились з впровадженням у клінічну практику методів імунної діагностики.

Дякую за увагу

1. Міжнародні договори, конвенції та угоди у сфері інтелектуальної власності.

2. Регіональні міжнародні організації з питань охорон інтелектуальної власності.

3. Патентування винаходів і корисних моделей в іноземних державах.

Література

1. 1.Альтшулер Г.С. Найти идею. Введение в теорію решения изобретательских задач._Новосибирск: Наука, 1986, 209с.

2. Андрианов П.А. Техническое творчество учащихся. – М.: Просвещение, 1986.-215с.

3. Дахно И.И. Патентоведение.–Харьков, 1977.ю–3131с.

4. Жаров В.О. Захист прав інтелектуальної власності в Україні: Навч. посібник.–2-е вид., перероб. І доп.–К.: ЗАТ „Інститут інтелектуальної власності”, 2002.–188с.

5. Жаров В.О. Інтелектуальна власність в Україні: правові аспекти набуття, здійснення та захисту прав.–К.: Видавничий дім „Ін Юре”, 2000.–187с.

6. Інтелектуальна власність: словарь– ТRIPS.довідник / за заг. ред.. О.Д. Святоцького.–у 2-х т.: Том 1. Авторське право і суміжні права /за ред.. О.Д. Святоцького, В.С. Дроб’язка.–К.: Видавничий дім „Ін Юре”, 2000.–356с.

7. Економіка інтелектуальної власності: використання і передача прав на об’єкти інтелектуальної власності /Укладач Міняйло Л.А..–К.: ЗАТ „Інститут інтелектуальної власності і права”, 2000.–168с.

Майже до середини ХІХ століття одержати охорону інтелектуальної власності, і в першу чергу промислової, у різних державах світу було досить важко, оскільки закони в цих державах дуже відрізнялися один від одного.

Початком реалізації цих ідей вважають 1873 р., коли уряд Австро-Угорської імперії запропонував іншим державам взяти участь у першій міжнародній виставці винаходів у Відні. Тоді деякі держави відмовились від участі в ній через неадекватну правову охорону винаходів, що демонструвалися на виставці. Занепокоєний станом у цій сфері Віденський конгрес з патентних реформ цього ж року прийняв головні принципи патентування винаходів.

У рамках ВОІВ функціонують різні міжнародні угоди. Їх поділяють на nhb три групи:

1) угоди, що встановлюють міжнародну систему охорони – програмні;

2) угоди, що закладають міжнародні класифікаційні системи – класифікаційні;

3) угоди, що полегшують отримання охорони промислової власності в декількох країнах - реєстраційні.

До програмних міжнародних угод належать:

1.Паризька конвенція про охорону промислової власності;

2.Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів;

3.Міжнародна конвенція про охорону прав виконавців, виробників фонограм і організацій ефірного мовлення (Римська конвенція);

4.Найробський договір про охорону олімпійського символу;

5.Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з метою патентної процедури;

6.Мадридська угода про недопущення неправдивих або таких, що вводять в оману, зазначень походження товарів;

7.Договір про закони щодо товарних знаків (Женевський);

8.Міжнародна конвенція про охорону селекційних досягнень.

Дата добавления: 2014-01-04