Висновок

Накладення стягнень за адміністративні правопорушення -важливий і відповідальний етап діяльності органа (посадової особи), котрі розглядають справу. Адміністративне стягнення повинно бути справедливим, то б то віддзеркалювати загальні напрямки боротьби з адміністративними правопорушеннями, враховувати шкідливість проступків, особу правопорушників.

Загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення.

Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх.

Серед загального числа суб'єктів адміністративних правопорушень можна виділити і т. зв. спеціальні суб'єкти, тобто ті, яким властиві певні особливості щодо вчинення окремих адміністративних правопорушень або які не несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До їх числа можна відносяться і неповнолітні.

Неповнолітні - це особи, які не досягли 18-ти років тоб то віку, з яким закон встановлює настання дієздатності.

В ст. 13 КпАП сказано, що до осіб віком від 16 до 18 років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, пе­редбачені ст. 24-1 КпАП, а саме:

· зобов'язання публічно або в іншій формі попросити ви­бачення у потерпілого;

· застереження;

· догана або сувора догана;

· пере­дача неповнолітнього під нагляд батькам, педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

У разі вчинення особами віком від 16 до 18 років окремих адміністративних правопорушень вони підлягають адміністративній відповіда­льності на загальних підставах. До таких правопорушень відносяться:

- незаконні виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, переси­лання наркотичних засобів чи психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ст. 44 КпАП);

- дрібне розкрадання державного або колективного майна (ст.51 КпАП);

- порушення правил дорожнього руху (ст.ст.121-127, ч.. 2 ст.130 КпАП);

- дрібне хуліганство (ст. 173 КпАП);

- стрільба з вогнепальної, холодної метальної чи пневматичної зброї в населених пунктах (ст. 174 КпАП);

- злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку, військовослужбовця (ст. 185 КпАП)

- порушення правил дозвільної системи щодо вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї та бойових припасів (ст. ст. 190-195 КпАП)

- проте і в цих випадках з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (окрім тих, що вчинили правопорушення, передбачене ст. 185) можуть бути за­стосовані заходи впливу, передбачені ст. 24¹ КпАП.

Таким чином, відповідальність неповнолітніх має свої особливості, пов’язані з застосуванням заходів виховного впливу, що є виразом гуманної політики держави до неповнолітніх правопорушників.

Перед тим як вибрати захід стягнення, орган (посадова особа), що розглядає справу, зобов’язані перевірити правильність кваліфікації діяння правопорушника, що гарантує здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності у точній відповідності з вимогами Кодексу, виключить неправильне застосування адміністративних стягнень, забезпечить виховне значення адміністративних стягнень

Чинне законодавство (статті 33 - 40 КпАП України) закріплює загальні правила та особливості накладення адміністративних стягнень. Стягнення за адміністративне правопорушення накладається в межах, установлених нормативним актом (статтею), що передбачає відповідальність за дане правопорушення. При накладенні стягнення врахову­ється характер вчиненого правопорушення, особа порушника, міра його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Загальні правила накладення адміністративних стягнень конкретизують конституційні принципи законності, гуманізму, індивідуалізації покарання з урахуванням характеру правопорушення та особи порушника.

Особливу роль при накладені обгрунтованого, доцільного і справедливого, адміністративного стягнення відіграють обтяжуючи та пом’якшуючи відповідальність за адміністративні правопорушення обставини.

Обставинами, що пом'якшують відповідальність у відповідності до ст. 34 КУпАП за адміністративне правопорушення, визнаються:

1) щире розкаяння винного;

2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, доб­ровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;

3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;

4) вчинення правопорушення неповнолітнім;

5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.

Орган (посадова особа), що вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законодавстві (наприклад, інвалідність, державні відзнаки тощо).

Обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються:

1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її;

2) повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню;

3) вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин;

4) Втягнення в правопорушення неповнолітнього;

5) вчинення правопорушення групою осіб;

6) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин;

7) вчинення правопорушення в стані сп'яніння.

Орган (посадова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою.

Перелік обставин, що обтяжують відповідальність за адміністратив­не правопорушення, є вичерпнім.

При вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції. встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених правопорушень (ст. 36 КУпАП)

При вирішенні питання про притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності враховуються давностні строки його накладення.

Строки в адміністративному праві обчислюються:

- для адміністративного арешту – добами;

- для виправних робіт – місяцями або днями;

- для позбавлення спеціального права – роками, місяцями або днями.

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення одноразового (одноактного) правопорушення (наприклад, дрібного хуліганства, порушення правил дорожнього руху, появи в громадських місцях у п'яному вигляді та ін.), а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення (наприклад, проживання без прописки, порушення строків реєстрації автотранспорту, втрата паспорта та ін.)

У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кри­мінальної справи, але при наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути нак­ладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.

Особа вважається підданою адміністративному стягненню протягом 1 року з дня винесення постанови про накладення такого стягнення. Якщо така особа протягом року з дня виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то вона вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.

Важливе значення має не тільки знання загальних правил накладення адміністративних стягнень, а й вміння застосовувати їх конкретних ситуацій.

Майже всі конкретні адміністративні правопорушення вказані в Особливій частині розділу 2 КУпАП України, де вони розміщені в одинадцяти главах. У відповідних статтях після описання диспозиції того чи іншого правопорушення вказується санкція, тобто конкретне адміні­стративне стягнення, яке застосовується за це правопорушення.

Адміністративні правопорушення об'єднані в главах залежно від об'єкту посягання або певної галузі чи сфери, де вони скоюються. Це, наприклад, правопорушення, що посягають на власність; на громадський порядок і громадську безпеку; на встановлений порядок управ­ління, а також правопорушення в галузі охорони праці і здоров'я насе­лення; в галузі охорони природи; в промисловості, будівництві та в га­лузі використання електричної і теплової енергії; у сільському господар­стві; на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку; в галузі житлових прав громадян; в галузі торгівлі та підприємницької діяльно­сті та ін.

Отже, якщо потрібно вияснити, яке адміністративне стягнення тягне те чи інше правопорушення, слід звернутись до Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, як уже зазначалось. Законом України від 5 жовтня 1995р. "Про боротьбу з корупцією" передбачено застосування адміністратив­них стягнень за корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією. До таких діянь, зокрема, відносяться - незаконне одержання матеріальних благ, у т.ч. винагороди чи подарунка, послуг, пільг або інших переваг; порушення спеціальних обмежень, встановлених для державних службовців; порушення вимог фінансового контролю; не­вжиття керівниками заходів щодо боротьби з корупцією; умисне неви­конання своїх обов'язків по боротьбі з корупцією та ін. Як адміністра­тивні стягнення за такі правопорушення застосовується штраф у підви­щених розмірах(в окремих випадках - до ста неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян) та додатково звільнення з посади чи інше усу­нення віл виконання функцій держави (під іншим усуненням розумієть­ся дострокове припинення депутатських повноважень або звільнення з виборної посади, а так само звільнення з військової служби військової посадової особи - крім військовослужбовців строкової служби).

Знання загальних правил накладення адміністративних стягнень дозволяє однаково підходити до розв’язання питання про відповідальність у конкретних обставинах, з метою забезпечення реалізації принципів законності та справедливості при здійсненні цього важливого виду державної діяльності.

Суттєві особливості має адміністративна відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюються дії дисциплінарних статутів (або спеціальних положень про дисципліну). Так, відповідно ст..15 КУпАП військовослужбовці й призвані на збори віськовозобов’язані, а також особи рядового і начальницького складу ОВС несуть відповідальність за вчинення адміністративних проступків за дисциплінарним статутом.

Водночас ці особи за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху (н-д, ст..122 Перевищення водіями транспортних засобів швидкості руху, невиконання сигналів регулювання дорожнього руху, порушення правил перевезення людей та інші правила дорожнього руху), норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху (ст..121-1 Експлуатація водіями транспортних засобів, номери агрегатів яких не відповідають записам у реєстраційних документах), санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм (ст..42 Порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних з корупцією, неправомірним використанням державного майна, невжиттям заходів щодо окремої ухвали суду чи окремої постанови судді, щодо подання органу дізнання, слідчого або протесту, припису чи подання прокурора, ухиленням від виконання законних вимог прокурора, порушенням законодавства про державну таємницю, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. Але при цьому до зазначених осіб не може бути застосовано такі види адміністративних стягнень, як виправні роботи і адміністративний арешт.

Питання розглянуті нами на сьогоднішній лекції є вкрай важливими для подальшого засвоєння навчального матеріалу та майбутньої вашої практичної роботи.

Без цих знань неможливо правильно застосовувати адміністративні стягнення, як досить впливовий механізм охорони суспільних відносин.

Правильне застосування адміністративних стягнень є запорукою забезпечення законності при реалізації державними органами та посадовими особами адміністративного примусу.

Застосування адміністративних стягнень має за мету не тільки покарання правопорушника, але і виховання його та інших громадян в дусі дотримання законів, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Застосування адміністративних стягнень грунтується на чітко регламентованій правовій базі, основу якої становить Кодекс України про адміністративні правопорушення. На жаль, це законодавство, як і інше законодавство України, сьогодні нестабільне, досить мінливе і вимагає постійного стеження за змінами і оновленнями, які в ньому відбуваються.

Дата добавления: 2014-01-04