Підставою для звільнення такої особи від кримінальної відповідальності є її щире покаяння у вчиненому злочині

Наявність клопотання колективу підприємства, установи чи організації про передачу на поруки особи, яка вчинила один із зазначених злочинів.

Особливістю такого злочину в цьому разі є обов'язкова наявність потерпілого, тобто фізичної особи, якій заподіяна фізична, моральна чи матеріальна шкода (ч. 1 ст. 49 КПК).

Це випливає із положення ст. 46 КК про примирення особи, яка вчинила злочин, з потерпілим, тобто з особою, яка володіє свідомістю і волею. Йдеться про такі, наприклад, злочини, як умисне або необережне заподіяння тілесних ушкоджень різної тяжкості (статті 122-125, 128 КК), побої і мордування (ст. 126 КК), погроза вбивством (ч. 1 ст. 129 КК) та ін.

Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 46 КК є:

1. Примирення особи з потерпілим;

2. Відшкодування особою завданих потерпілому збитків або усунення заподіяної шкоди.

Примирення — це угода зазначених осіб, результатом якої є прощення потерпілим свого кривдника, який заподіяв йому шкоду. Участь у такій угоді потерпілого повинна бути добровільною, а не вимушеною.

2.4. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки (ст. 47 КК).

Стаття 47 передбачає:

1). Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

2). У разі порушення умов передачі на поруки особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин».

Умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею її на поруки є вчинення особою:

1. вперше злочину;

2. невеликої або середньої тяжкості (див. ст. 12 КК). Так, злочином середньої тяжкості відповідно до ч. З ст. 12 КК визнається злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років або штраф у розмірі до 10000- н.м. доходів громадян. До числа таких належать, наприклад, умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК), необережне вбивство (ч. 1 ст. 119 КК), крадіжка (ч. ч. 1 і 2 ст. 185 КК), шахрайство (ч. ч. 1 і 2 ст. 190 КК) та ін.

Таке каяття, як уже відзначалося, передбачає усвідомлення особою своєї вини, щирий жаль про вчинений злочин і осуд своєї поведінки.

Аналізований вид звільнення від кримінальної відповідальності належить до числа необов'язкових (факультативних) і умовних. Факультативність звільнення від кримінальної відповідальності полягає в тому, що суд, навіть за наявності відповідних передумов і підстав, не зобов'язаний звільняти особу від кримінальної відпові­дальності, якщо визнає це недоцільним (наприклад, внаслідок порівняної тяжкості злочину, оцінки особи винного або інших обста­вин справи).

Крім того, розглядуване звільнення застосовується під певною умовою, а саме: особа протягом року після передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру і не порушуватиме громадського порядку. У разі порушення цих умов особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин у порядку, встановленому КПК.

2.5. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки (ст. 48 КК)

Іноді діяння, будучи суспільне небезпечним в момент його вчинення, втрачає цю властивість у результаті змін, що відбулися у суспільстві, регіоні, окремій місцевості і т. ін. Якщо такі обставини сталися під час розслідування або розгляду справи в суді, то це й обґрунтовує можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності. Так само можливість такого звільнення може виявитися й у разі, якщо до зазначеного часу буде встановлено, що внаслідок зміни обстановки сама особа, яка вчинила злочин, перестала бути суспільне небезпечною. У цьому разі втрачається сенс притягнення особи до кримінальної відповідальності, оскільки її цілі вже досягнуті на стадії розслідування або розгляду справи в суді. Виходячи з цього, ст. 48 КК встановлює: «Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що під час розслі­дування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільне небезпечною».

Підстави звільнення:

Підставами звільнення є те що, на час розслідування або розгляду в суді є:

1. Діяння втратило характер суспільно-небезпечного

2. Особа, яка вчинила злочин перестала бути суспільно-небезпечною

Втрата діянням характеру суспільна небезпечного — це або втрата ним зовсім суспільної небезпечності, або втрата її в такій мірі, при якій діяння внаслідок своєї малозначності (ч. 2 ст. 11 КК) визнається незлочинним. Втрата діянням характеру суспільно – небезпечного може бути двох видів.

По-перше це може бути пов’язано з втратою суспільної небезпечності певного виду злочину внаслідок швидких змін у тих чи інших сферах життя суспільства, при яких законодавець не встигає відповідним чином змінити ознаки кримінально-правового примусу. Наприклад, ст. 336 КК передбачає відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією. З припиненням або скасуванням мобілізації може відпасти І суспільна небезпечність таких діянь. Нарешті, зміна обстановки може вплинути на оцінку небезпечності і таких видів діянь, реальний зміст яких є нестабільним. Так, якщо посадова особа внесла завідомо неправдиві відомості до офіційних документів державної звітності, а потім форми цієї звітності були скасовані, то і раніше вчинене службове підроблення в цій частині (ст. 366 КК) втрачає характер суспільно небезпечного діяння.

Другий вид втрати діянням характеру суспільно небезпечного має місце тоді, коли зміна обстановки тягне за собою втрату суспільної небезпечності лише окремого, конкретного діяння, вчиненого особою, хоча в цілому даний вид діянь, як і раніше, визнається злочинним. Це характерно для зміни обстановки місцевого, локального масштабу. В цих випадках раніше вчинене особою діяння в конкретних умовах зміни обстановки визнається таким, що не заподіяло істотної шкоди конкретному об'єкту кримінально-правової охорони. На практиці мали місце випадки звільнення від кримінальної відповідальності за незаконну порубку лісу, оскільки після вчинення злочину було прийняте рішення про необхідність будівництва м. Славутич.

Звільнення від кримінальної відповідальності при втраті діянням характеру суспільно небезпечного слід відрізняти від випадків декриміналізації даного діяння, при якій законодавець виключає його із числа суспільно небезпечних і кримінальне протиправних. У такому разі діють правила про зворотну дію в часі кримінального закону, який скасовує злочинність діяння (ст. 5 КК).

Стаття 48 КК може бути застосована і за умови, якщо після вчинення злочину обстановка змінилася таким чином, що внаслідок цього особа, яка його вчинила, перестала бути суспільно небезпечною. Відомо, що така небезпечність знаходить своє вираження насамперед у вчиненні особою злочину, а в подальшому визначається у першу чергу ступенем можливості вчинення нею нового, тотожного або однорідного злочину. Висновок про це будується на основі характеристики даної особи (соціальної, психологічної, демографічної, кримінально-правової та ін.), а також оточуючої її обстановки, тобто зовнішніх стосовно цієї особи умов (оточення в побуті, сім'ї, на роботі тощо). На практиці до змін обстановки відносять призов до Збройних Сил України або звільнення із армії, влаштування на роботу або звільнення з роботи, тяжке захворювання, переїзд на Інше місце проживання, поміщення неповнолітнього до інтернату, усунення тяжких особистих обставин, під впливом яких був вчинений злочин, розрив зв'язків з особами, що примусили вчинити злочин, тощо.

Умовою звільнення є вчинення особою:

1. вперше злочину;

2. злочину невеликої або середньої тяжкості (див. ст. 12 КК). Тому вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (закінченого або незакінченого, однією особою або у співучасті) виключає застосування аналізованого виду звільнення. Крім того, навіть вчинення особою злочину невеликої або середньої тяжкості, але не вперше, а повторно, також унеможливлює застосування ст. 48 КК.

3. Злочини завжди вчиняються у певній обстановці, тобто в тих чи інших об'єктивних умовах, що характеризують соціальні, економічні, правові, політичні, духовні, організаційні, міжнародні та інші процеси, які відбуваються в масштабах країни, області, міста, району, підприємства, установи, організації, сім'ї, оточення тощо. Зрозуміло, в такий спосіб обстановка і повинна бути встановлена на момент вчинення особою злочину невеликої або середньої тяжкості, з тим щоб порівняти і оцінити її зміну на час розслідування або розгляду справи в суді.

Для застосування ст. 48 КК повинно бути встановлено, що після вчинення особою злочину змінилася та обстановка, в якій було у свій час вчинено цей злочин. Зміна обстановки може стосуватися всієї країни, цілого регіону, окремої місцевості, конкретного підприємства, оточення тощо (наприклад, припинення стану війни або скасування воєнного стану, зміна економічного або політичного курсу країни, зміна підходів держави до вирішення тієї чи іншої проблеми, прийняття різних рішень органами влади, зміна масштабу цін, високі темпи інфляції, ліквідація або реорганізація підприємства тощо). Подібні зміни обстановки повинні вплинути на оцінку раніше вчиненого злочинного діяння або особи, яка його вчинила, при якій суд визнає, що це діяння вже не може розглядатися як суспіль­не небезпечне або особа перестала бути суспільне небезпечною.

Дата добавления: 2014-01-04