Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Суть грошового ринку

Грошовий ринок - це сукупність усіх грошових ресурсів країни, що постійно переміщуються (розподіляються та перерозподіляються) під впливом попиту і пропозиції з боку різних суб'єктів економіки.

У західній та вітчизняній літературі грошовий ринок нерідко ототожнюють з фінансовим ринком. З таким підходом можна погодитись, якщо сам фінансовий ринок трактувати широко — як особ ливий сектор ринку, на якому формуються і балансуються попит і пропозиція на всі види фінансових інструментів (гроші, облігації, акції, депозитні сертифікати, тощо).

У сучасних умовах грошовий ринок охоплює сукупності операцій з короткостроковим та довгостроковим позиковим капіталом. Основ ними джерелами його утворення стають заощадження домашніх господарств.

Отже, грошовий (фінансовий ринок)це економічний простір, на якому формуються та функціонують обмінно-перерозподільні відносини, що пов’я за ні з процесами купівлі-продажу грошових (фінансових) ресурсів та фінансових фондів.

Сутність грошового ринку проявляється в таких функціях:

мобілізація тимчасово вільних фінансових ресурсів;

 розподіл акумульованих вільних коштів між численими кінцевими спожи-

вачами;

 прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних проце-

сів у державі;

 забезпечення умов для мінімізації фінансових ризиків.

3 Інституційна модель грошового ринку.

Структура грошового ринку. Грошовий ринок має складний механізм функціонування. На ньому застосовуються різноманітні інструменти та методи управління грошовими потоками. Це дозволяє виділити три аспекти класифікації ринку:

Схема системної структуризації грошового ринку

 

Види структуризації Види ринків
За економічним призначенням ресурсів Ринок грошей. Ринок капіталів.
За інституційними ознаками Ринок банківських кредитів. Ринок продуктів інших фінансових інституцій. Фондовий ринок.
За видом фінансових інструментів Ринок позичкових зобов’язань. Валютний ринок. Ринок цінних паперів.

Залежно від призначення й рівня ліквідності фінансових активів розрізняють два

основних сегменти грошового ринку: ринок грошей та ринок капіталів (рис. 3.3).

Ринок грошеймонетарний ринок, де продаються грошові кошти у вигляді ко-

роткострокових позик (до одного року) і депозитних операцій з метою обслуговування

руху обігових коштів підприємств, банків, населення і держави.

Об’єктом купівлі-продажу стають тимчасово вільні кошти і валюти, а суб’єктами

ринку грошей виступають фінансово-кредитні інститути, які мобілізують і пере-

розподіляють грошові кошти юридичних та фізичних осіб і держави. Ринок грошей

складається з валютного ринку та ринку банківських кредитів (теми 6, 11).

Ринок грошей характерний тим, що він дуже чутливий до будь-яких змін в

економіці та фінансовій сфері. Тому попит і пропозиція тут надто мінливі, а

відсоток як ціна грошей часто змінюється під їхнім впливом. Через це він є

найбільш реальним індикатором кон’юнктури грошового ринку взагалі і слугує

базою формування відсоткової політики в країні.

Ринок капіталів охоплює відносини акумулювання й купівлі-продажу середньо-

строкових і довготермінових кредитів і фінансових активів строком викорис-

тання понад один рік. Структурними сегментами ринку капіталів є ринок цін-

них паперів і ринок середньо- та довготермінових банківських кредитів (тема 9).

На ринку капіталів кредитори і позичальники домовляються про обмін грошових

коштів на фінансові інструменти (акції, облігації), які можна перепродати за іншою

альтернативною вартістю, яку визначає фінансовий ринок.

Особливістю цього ринку є те, що попит і пропозиція тут менш рухливі, рівень від-

соткової ставки залишається більш стабільним. Фінансові активи, що обертаються

на ринку капіталів, як правило, менш ліквідні, мають найбільший рівень фінансового

ризику і, відповідно, високий рівень дохідності.

Структуру грошового ринку за видами фінансових інструментів можна розпо-

ділити на три сегменти:

ринок позичкових зобов’язань;

ринок цінних паперів;

валютний ринок.

Хоча в організаційно-правовому аспекті ці ринки функціонують самостійно, між

ними існує тісний зв’язок. Грошові кошти можуть легко переміщуватися з одного

ринку на інший, одні й ті самі суб’єкти можуть здійснювати операції одночасно чи по-

переміннона кожному з них. Наприклад, комерційний банк на грошовому ринку за до-

помогою своїх депозитних зобов’язань мобілізує кошти, які може розмістити на ринку

цінних паперів або на валютному ринку, і навпаки.

 

3.2. Інституційна модель грошового ринку

 

Надзвичайно складна сутність, багатоликість та певна умовність грошового ринку істотно ускладнюють розуміння механізму його функціонування. Для полегшення цього завдання побудуємо інституційну модель грошового ринку, яка відображає взаємозв’язки між суб’єктами грошового ринку, що реалізуються через потоки грошей та інструментів фінансового ринку.

У загальному вигляді інституційну модель грошового ринку можна подати як схему потоків грошей та інструментів між трьома групами економічних суб’єктів: тими, що заощаджують гроші; тими, що запозичують гроші; фінансовими посередниками (рис. 3.2).

Кредиторами можуть бути будь-які економічні суб’єкти, що заощадили грошові кошти. Це насамперед сімейні господарства (населення), а також фірми, урядові структури, включаючи органи місцевого самоврядування, іноземні фізичні та юридичні особи. Позичальниками можуть бути ті ж види економічних суб’єктів, але на перше місце за частотою і обсягом запозичень слід поставити ділові фірми, а потім — урядові структури, сімейні господарства, іноземців. Стрілки, що показують рух грошей, спрямовані від кредиторів до позичальників, а стрілки, що відображають рух інструментів, — від позичальників до кредиторів.

 

 

Рис. 3.2. Інституційна модель грошового ринку

 

За інституційним критерієм грошовий ринок можна поділити на два сектори:

- сектор прямого фінансування;

- сектор опосередкованого фінансування.

У секторі прямого фінансування зв’язки між продавцями і покупцями грошей здійснюються безпосередньо, і всі питання купівлі-продажу вони вирішують самостійно один з одним. Функціонуючі тут брокери та дилери виконують скоріше технічну роль звичайних посередників, допомагаючи їм швидше знайти один одного. У цьому секторі виділяють два канали руху грошей:

- канал капітального фінансування, по якому покупці назавжди залучають кошти у свій оборот; для цього використовуються як інструмент акції;

- канал запозичень, по якому покупці тимчасово залучають кошти в свій оборот, використовуючи для цього як інструмент облігації та інші подібні цінні папери.

Наявність сектору прямого фінансування має важливе економічне значення. Для покупців грошей розширюються можливості вибору найвигідніших умов купівлі, зниження ціни грошей та скорочення плати за користування позиками. Продавець грошей тут може знати свого покупця “в обличчя”, що дає можливість вибирати найбільш надійних позичальників, уникати зайвих ризиків. Завдяки цим перевагам сектор прямого фінансування розвивається досить інтенсивно в структурі грошового ринку. Крім того, наявність цього сектору загострює конкурентну боротьбу між фінансовими посередниками на грошовому ринку, примушує їх знижувати ціни та розширювати асортимент своїх послуг для суб’єктів цього ринку.

У секторі опосередкованого фінансування зв’язки між продавцями і покупцями грошей реалізуються через фінансових посередників, які спочатку акумулюють у себе ресурси, що пропонуються на ринку, а потім продають їх кінцевим покупцям від свого імені. Вони створюють власні зобов’язання й вимоги, які можуть бути самостійними інструментами грошового ринку, зумовлювати появу нових грошових потоків. Тому фінансові посередники цього сектора істотно відрізняються від технічних посередників першого сектора як за своєю роллю в економіці, так і за технологічними процесами функціонування. Вони активно діють у напрямі мобілізації грошових коштів у тих суб’єктів ринку, які їх заощадили, і цілеспрямовано розміщують їх серед тих суб’єктів, які мають потребу у додаткових грошах, допомагаючи тим самим швидше, зручніше і вигідно перемістити вільні гроші від кредиторів до позичальників. Цю свою діяльність, яка ще називається фінансовим посередництвом, посередники здійснюють заради одержання прибутку, що робить її важливою сферою бізнесу.

Сектор опосередкованого фінансування є об’єктивно необхідною складовою грошового ринку. Він не просто доповнює сектор прямого фінансування, а створює спеціальний механізм реалізації тих зв’язків між кредиторами і позичальниками, які не можуть бути реалізовані через сектор прямого фінансування. Насамперед мова йде про зв’язки, установлення яких вимагає великих витрат грошей і часу на пошуки і вивчення контрагента, чи реалізація яких пов’язана зі значними ризиками. Завдяки діяльності фінансових посередників вдається найбільш повно реалізувати всі можливості і вигоди, які властиві грошовому ринку взагалі. Тому між секторами прямого й опосередкованого фінансування існують не тільки конкурентна боротьба, а й інтеграційні процеси, зокрема активне проникнення фінансових посередників у сектор прямого фінансування як технічних посередників, кредиторів та позичальників (більш детально діяльність фінансових посередників буде розглянута в розділі 10).

За характером посередницьких операцій розрізняється багато видів фінансових посередників: банки, страхові компанії, інвестиційні, фінансові та трастові компанії, пенсійні фонди, кредитні товариства тощо. За місцем на грошовому ринку їх можна розділити на дві групи: банки та небанківські фінансово-кредитні установи.

Виокремлення банків в окрему групу зумовлено тим, що вони мають значно ширші можливості оперувати на грошовому ринку, ніж інші інституції. Тому банки відіграють ключову роль у секторі опосередкованого фінансування. Це зумовлено двома рисами, притаманними банкам:

1) вони не тільки можуть акумулювати вільні кошти кредиторів, а й самі створювати депозитні грошові кошти в процесі кредитної діяльності;

2) вони здійснюють розрахунково-касове обслуговування всіх інших фінансово-кредитних інституцій, а тому можуть мобілізувати, а отже — тимчасово використати, вільні кошти останніх.


Тема 14: Грошові системи

1 Поняття грошової системи.

Грошова системаце законодавчо встановлена форма організації грошового обо-

роту в країні. Вона є складовим елементом господарського механізму і регулюється

законами, встановленими державою.

Грошова система країни формується історично, що позначається на структурі та змісті її елементів. Основні з них:

1) найменування грошової одиниці;

2) масштаб цін;

3) валютний курс;

4) види готівкових грошових знаків, які мають законну платіжну силу;

5) регламентація безготівкового обороту;

6) державний апарат, який здійснює регулювання грошового обороту.

З економічної точки зору грошова система розуміється як один з визначених, історично обумовлених типів державного регулювання вартості грошових знаків. За сферою охоплення економічних відносин грошова система — явище надзвичайно широке, адекватне всьому грошовому обігу. Всі грошові потоки незалежно від сфери економіки, з якої вони походять, та форми, в якій вони здійснюються, є об'єктами регулятивного впливу грошової системи.

 

Елементи грошової системи та їх характеристика.

Грошова система складається з двох блоків елементів.

Функціональні елементи грошової системи:

— національна валюта — гривня (грошова одиниця України);

— масштаб цін — ваговий вміст дорогоцінного металу в грошовій одиниці;

— види грошових знаків, які мають статус законного платіжного засобу на території України.

Організаційні елементи грошової системи:

— організація готівкового грошового обігу;

— організація безготівкового грошового обігу;

— сукупність державних органів, які здійснюють управління грошовим обігом в Україні.

Грошова система країни формується історично, що позначається на структурі та

змісті її елементів. Основні з них:

1) найменування грошової одиниці;

2) масштаб цін;

3) валютний курс;

4) види готівкових грошових знаків, які мають законну платіжну силу;

5) регламентація безготівкового обороту;

6) державний апарат, який здійснює регулювання грошового обороту.

Найменування грошової одиниці (національної валюти), як правило, виникає

історично. До введення власної грошової одиниці в Україні функціонувала

грошова одиниця колишнього СРСР — карбованець (рубль), сотою часткою

якого була копійка. Найменування «рубль» закріпилося за грошовою одини-

цею Росії порівняно пізно — в XVII ст. Становлення державної незалежності

України зумовило перехід до найменування стародавньої грошової одиниці,

що використовувалась у Київській Русі, — гривні1.

Масштаб цін — історично зумовлений елемент грошової системи, що визначає

ваговий вміст у грошовій одиниці металу, який у відповідний період викону-

вав роль грошей. Установлений державою золотий (чи срібний) вміст грошей

виступав важливим елементом системи ціноутворення в країні. В умовах обі-

гу паперових грошей масштаб цін втратив своє вагоме значення як елемент

грошової системи. Величина вираження вартості товарів у грошовій одиниці в

сучасних умовах визначається відповідно до основ формування вартості гро-

шей. Масштаб цін відіграє важливу технічну роль при виконанні грошима

функції міри вартості.

Валютний курс — це співвідношення між грошовими одиницями (валютами)

різних країн.

Він являє собою своєрідну «ціну» валюти однієї країни, виражену у валютах ін-

ших країн. Залежно від типу грошової системи валютний курс може визначатися

ринком або встановлюватись державою в особі уповноважених нею органів.

Держава визначає види готівкових грошових знаків, що мають статус законно-

го платіжного засобу на її території. До них належать банківські білети, казна-

чейські білети та розмінна монета. Суттєва відмінність грошових білетів по-

лягає в механізмі їхньої емісії — порядку випуску в обіг та вилучення з нього.

При бюджетній емісії, яка проводиться спеціальним органом міністерства фі-

нансів (казначейством), в обіг випускаються казначейські білети. Кредитна

емісія обумовлює випуск банкнот. Банківські білети надходять до сфери обігу

у зв’язку з видачею кредиту; його погашення зумовлює вилучення грошових

знаків з обігу.

http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vchnu/Ekon/2009_4_1/pdf/200-205.pdf

Характерними рисами сучасних грошових систем є такі:

1) утрата зв'язку із золотом унаслідок витіснення його з внутрішнього та зовнішнього обороту;

2) випуск грошей в обіг не тільки для кредитування господарства, а й для кредитування держави;

3) широкий розвиток безготівкового обігу та зменшення готівкового;

4) хронічна інфляція;

5) державне регулювання грошового обігу;

6) відміна офіційного золотого вмісту банкнот, їх забезпечення та розміну на золото;

7) розвиток інтеграційних процесів у сфері грошово-кредитних відносин.

2 Основні типи грошових систем.

 

 

Типи грошових систем

 

 

Неринкову грошову систему відрізняє наявність значних обмежень щодо функ-

ціонування грошей (талони, карткові системи розподілу тощо), використання ад-

міністративних методів регулювання грошового обігу (раціонування видачі грошей,

лімітування кредитів тощо), розмежування сфер готівкового та безготівкового обі-

гу, заборона певних грошових операцій, здійснення контролю за грошовими операці-

ями юридичних осіб та громадян тощо. В такій грошовій системі фактично пору-

шуються її межі як форми організації обігу грошей, а регулювання безпосередньо

поширюється на зміст грошових операцій. Такий тип грошової системи властивий

адміністративно-командній економіці, якою була система управління економікою

колишнього СРСР. Він призводить до підриву самої природи грошей.

Грошову систему ринкового типу характеризує вільне функціонування грошей.

Зберігаються лише певні обмеження щодо проведення грошових операцій на рівні бан-

ків як елемента грошової системи країни. При цьому регулювання грошового обігу проводиться використанням економічних методів впливу на обсяг, динаміку та структуру грошової маси.

Історично системи металевого обігу реалізувались у формі біметалізму та монометалізму. На ранніх етапах розвитку капіталістичного виробництва грошова система, як правило, ґрунтувалася на біметалізмі.

При біметалізмі роль загального еквівалента законодавчо закріплювалася за двома металами, — як правило, золотом і сріблом. Відповідно до принципів регулювання співвідношення між золотими і срібними монетами виділяють три різновиди біметалізму:

система паралельної валюти, за якої вищезазначене співвідношення встанов-

люється стихійно, на ринковій основі;

 система подвійної валюти, коли таке співвідношення визначає держава;

 система «кульгаючої» валюти, за якої один з видів монет карбується в закритому порядку.

Монометалізм — це грошова система, за якої тільки один вид металу виконує

роль грошей. Найпоширенішим в історії був золотий монометалізм. Його най-

послідовнішою формою виступав золотомонетний стандарт.

Золотомонетний стандарт найбільше відповідав вимогам капіталізму періоду

вільної конкуренції, допомагав розвитку виробництва, кредитної системи, світової

торгівлі і вивезенню капіталу. Цей стандарт характеризується такими загальними

рисами:

 у внутрішньому обігу країни перебуває повноцінна золота монета, а золото виконує всі функції грошей;

 дозволяється вільне карбування золотих монет для приватних осіб (звичайно на монетному дворі країни);

 неповноцінні гроші, що перебувають в обігу (банкноти, металева розмінна монета), вільно та необмежено обмінюються на золоті;

 допускається вільне вивезення та ввезення золота та іноземної валюти і функ-ціонування вільних ринків золота.

Функціонування золотомонетного стандарту потребувало наявності золотих

запасів у центральних емісійних банках, які були резервом монетного обігу, забезпечували розмін банкнот на золото, виступали резервом світових грошей.

Відповідно до змісту механізму регулювання грошового обороту виділяють сис-

теми паперово-грошового та кредитного обігу.

Для системи паперово-грошового обігу характерна бюджетна емісія, яка може виступати у двох формах:

1) випуск грошових білетів державним казначейством;

2) покриття бюджетного дефіциту за рахунок кредитної емісії.

В обох випадках випуск грошей визначається не потребами обороту, а величиною бюджетного дефіциту, що, відповідно до законів обігу паперових грошей, призводить до постійного знецінення їх. Регулювання грошового обороту в цих умовах потребує здійснення заходів, спрямованих на оздоровлення фінансів та збалансування бюджету.

Система кредитного обігу — це випуск і рух грошових знаків, що виникають на основі кредиту. Кредитна емісія забезпечує еластичність грошового обігу, дає можливість, на відміну від бюджетної емісії, не тільки легко збільшувати, а й зменшувати кількість грошей в обігу. Це створює реальну можливість підтримання їхньої кількості на рівні об’єктивної потреби обігу.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Зміна повідомлення про підозру | Поняття форми та їх призначення
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 2795; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.012 сек.