Узагальнююче слово вчителя

Словникова робота.

У прислів’ях та приказках народ бачив доброго і мудрого порадника і помічника. Вони відображають споконвічну спостережливість і мудрість українського народу, його погляди на світ, суспільне життя, характер і поведінку людей. Часто їх називають золотими зернами народної мудрості.

Прислів’я – короткий, влучний вислів, яскравий і образний вислів повчального характеру, що виражає закінчену думку.

Приказка – короткий, влучний, яскравий народний вислів, що не має повчального характеру і не виражає закінченої думки.

Порівнюючи прислів’я з приказкою, народ говорить «Приказка цвіт, а прислів’я - плід». Хоч і близькі між собою прислів’я і приказки, але відрізняються. Чим? Спробуємо з’ясувати.

3.4. Читання і коментар прислів’їв та приказок із підручника.

3.5. Пояснення вчителя про специфічні особливості жанру. Робота в зошитах. Спостереження.

Сторінку зошита поділимо на дві частини вертикальною лінією і записуємо:

Приказка Прислів’я

Не кажи - не вмію. Не кажи – не вмію, а кажи – навчуся.

Ластівка день починає. Ластівка день починає, а соловей його кінчає.

Згода будує. Згода будує, а незгода руйнує.

Чужими руками жар загрібати. Чужими руками жар загрібати легко.

3.6. Колективне укладання текстуальної схеми-опори.

Приказка Прислів’я

Спільне

Узагальнення вірувань, світогляду, досвіду;

Повчальність, лаконічність, малий обсяг;

Яскраво-поетичні, інтонаційно-ритмічні;

Влучні, точні і дотепні;

Використання у прямому й переносному значенні.

Відмінне

- Незакінченість думки; - Закінчена думка;

- Складається з 1 частини; - Складається із 2 частин;

- Тільки натякає на висновок; - Дається певний висновок;

- Дає дотепну оцінку. – Завжди закінчене речення.

3.7. Читання й аналіз прислів’їв та приказок із підручника.

3.8. Самостійне складання таблиці «Тематичне багатство жанру». Самостійна робота.

- ________________________________________;

Т - ________________________________________;

Е - ________________________________________;

М - ________________________________________;

И - ________________________________________;

- ________________________________________;

Аби заповнити таблицю, школярі працюють за поданим алгоритмом:

1 крок – прочитай текст, уяви, прокоментуй значення;

2 крок – визнач жанр (прислів’я чи приказка), обґрунтуй (користуйся при цьому схемою №1.);

3 крок – пряме чи переносне значення;

4 крок – визнач тему. Запиши в таблицю.

IV. Підсумок уроку.

1.3. Робота з епіграфом.

Прочитайте слова, що стали епіграфом нашого уроку, прокоментуйте їх значення.

-Як ви думаєте, чому наш народ такого великого значення надавав прислів’ям та приказкам? Чому цей жанр називали «золотими зернами народної мудрості»?

- Чи використовують члени вашої родини у своєму мовленні прислів’я? Які саме? Навіщо?

- Чи траплялася у вашому житті ситуація, коли до вас зверталися із прислів’ям? Пригадайте її.

Прислів’я та приказки – перлини народної мудрості. Вони виникли дуже давно і через товщу віків прийшли до нашого часу. Збереглися, звичайно, ті, що мали глибокий зміст, були найточнішими, найвиразнішими. Здавна вважається, що людина, яка активно використовує у своєму мовленні цей жанр, мудра, ерудована. Іноді ціле висловлювання можна замінити одним прислів’ям. У цьому сила жанру. В. Анікін про них сказав так:»Прислів’я гніваються, печаляться, сміються, беруть на кпини, веселяться, плачуть, зітхають, стогнуть, кричать, жартують, допікають, лякають, остерігаються, вчать, обурюються – словом, відображають стільки ж почуттів, скільки їх у народу - творця прислів’їв».

V. Оголошення і коментар домашнього завдання.

Опрацювати теоретичний матеріал за підручником та в зошиті. Знати визначення, спільні та відмінні риси.

Вивчити по 3 зразки із різних тематичних груп.

Дібрати приклади прислів’їв та приказок із прямим та переносним значенням.

Список використаної літератури:

1. Волошина Н.Й. Вичення української літератури в 5-му класі: методичний посібник. – К.: Пед. думка, 1997. – 144 с.

2. Шабельникові Л.П. Українська література. Підручник для 5-го класу. – К.: Грамота, 2005. – 296 с.

3. Шуляр В.І. Урок літератури в умовах 12-річної школи: 5-9 класи: Практико-орієнтовна монографія. – Миколаїв: Вид-во «Іліон»2006. – 284 с.

Особливості вивчення переказів та легенд.

Народні перекази та легенди пропонуються програмою вже у 5 класі для текстуального вивчення. Обидва названі жанри фольклору – прозові епічні твори. Отже, етапи роботи над ними такі ж, як і над малими епічним жанрами у 5-6 класах.

На етапі підготовки до сприймання творів необхідно дати відомості про виникнення жанру. Народ завжди переказував оповідки-розповіді про бачене і почуте. На відміну від казок, у переказах описані події достовірні, реальні, вимислу і домислу не так багато. Перекази іноді містять елементи фантастики, але значно менше, ніж у легендах (казковість і фантастика, гіперболізація подій і образів – обов’язково притаманні жанру).

Перекази – усні оповідання, які передаються із уст в уста. У зв’язку із цим маємо варіантність, деякі перекази, оповиваючись фантастикою, стали легендами.

Героями народних переказів часто ставали запорожці-козаки, саме їх народ вважав прикладом відваги, звитяги і лицарства, безмежної любові до рідного краю та українського народу. Найбільше переказів складено про реальних осіб, які у складних умовах показали себе справжніми героями.

Легенди бувають міфологічні, апокрифічні й історико-героїчні.

Міфологічні легенди – це твори, в яких дається фантастичне пояснення походження землі, людей і тварин: йдеться про фантастичні перетворення людей у звірів, птахів, рослин, а також про витворених уявою людей домовиків, водяників, русалок тощо. Наприклад, легенда про дівчину, яка з туги за милим перетворилася в тополю.

В апокрифічних легендах подавалися з народної точки зору перероблені різні біблійні та євангельські історії.

В історико-героїчних легендах йдеться про опоетизованих народною фантазією видатних героїв, що боролися проти турецько-татарської навали, проти шляхетсько-польських і шведських нападників тощо (Про Олексу Довбуша, Устима Кармелюка тощо).

Під час аналізу діти повинні навчитися розрізняти перекази і легенди, тобто бачити реальне і вигадане, гіперболізоване, фантастичне. Події, описані в переказі, порівнюємо із історичними джерелами. Розповіді про історичних осіб із енциклопедичними відомостями. Фотоматеріали можуть бути зоровою опорою.

Перекази зберігають відомості про минуле. Але творяться вони і в наші дні. Ми були свідками помаранчевої революції. Вона вже теж обросла переказами і легендами.

4. Методика вивчення дум та історичних пісень.

За чинною програмою із української літератури (за заг. ред. Р.Мовчан) календарно-обрядові, колискові, літературного походження, стрілецькі пісні вивчаються в 6 класі, суспільно-побутові (козацькі, чумацькі, бурлацькі, кріпацькі, солдатські, заробітчанські тощо), коломийки вивчаються у 7 класі, історичні пісні та думи вивчаються у 8 класі, родинно-побутові пісні (про кохання, про сімейне життя) та народні драма і балади вивчаються у 9 класі. Знання учнів про різновиди українських народних пісень, дум, балад, легенд тощо поглиблюються і в наступних класах, адже творчість письменників містить у собі елементи фольклору.

Народні пісні та думи – це ліро-епічні твори. Це поєднання зумовлює й етапи роботи над цими жанрами.

Як показує практика, досить часто вивчення у школі народних пісень та дум зводиться до простого читання, що завершується бесідою про поетичні образи цих творів та їхню ідейно-естетичну спрямованість. Тобто, пісні та думи учні опрацьовують як звичайні ліричні твори, в результаті чого втрачається той емоційний вплив, який здатні зробити ці твори на слухачів, окрім того, учні так і не засвоюють специфіку окреслених жанрів.

Пісні і думи вимагають своєрідного підходу до вивчення. Жанрова своєрідність народної пісні не тільки зумовлена особливостями змісту, а й ритмомелодійною будовою, засобами художньої виразності. Ліризм і особлива поетичність народної пісні виявляється в мелодії. Мелодія – душа пісні, невід’ємний компонент її художньої форми і змісту. Виходячи із цього, важливо, щоб під час вивчення пісень та дум, учні почули їх у грамзапису чи у безпосередньому виконанні.

Без мелодії, музичного супроводу важко донести до учнів неповторний колорит різноманітних пісенних жанрів, розкрити емоційне забарвлення твору. Жодне читання, яким би майстерним воно не було, не може замінити пісні в її природному звучанні.

Виконання дум вимагає особливого музичного таланту, своєрідного стилю імпровізації. Їх виконавцями були і є професійні співаки-кобзарі, лірники. Дума, як відомо, виконується речитативом під акомпанемент кобзи чи бандури. Знайомство учнів із цим жанром повинно будуватися саме на цій жанровій особливості творів. В іншому разі вони так і не відчують їх колорит, характер звучання.

Шестикласники недостатньо усвідомлюють взаємозв’язок між мелодією, ритмом і загальним характером звучання пісні, що призводить до поверхового сприймання. Тому перед безпосередньою роботою над піснею чи думою необхідно підготувати учнів до сприймання пісні. Мета цього етапу не тільки налаштувати емоційно, пробудити настрій, намалювати в уяві картини, а дати необхідну суму знань про епоху, оспівану у творі, її героїв, розкрити і умови творення окресленого жанру.

Так, перед прослуховуванням чумацьких пісень учителю доцільно розповісти про давній чумацький промисел, показати шлях на карті, який долали чумаки, обговорити і всі ті труднощі, що доводилося долати в дорозі. Не зайвими будуть і фотоматеріали, де були б зображені самі чумаки, їх транспортні засоби. Авторами чумацьких пісень були самі чумаки, тому ці пісні стали реальним відображенням тих часів, донесли до нас історію чумакування. Такою роботою підготуємо учнів до розуміння тужливого, сумного характеру мелодії цих творів.

Первинне знайомство із текстом можна провести різними способами. Після підготовчої роботи прослухати грамзапис пісні чи думи. Далі проводимо бесіду на сприймання, головне завдання якої з’ясувати, чи усвідомили учні єдність мелодії і слів, настрій твору.

Правильно буде йти іншим шляхом. Спочатку прочитати текст історичної пісні чи думи. Відзначити, який настрій виражений у тексті твору. Далі з’ясовуємо, якою, на їх погляд, повинна бути мелодія до цієї пісні, чим це зумовлено. А потім прослуховується твір у виконанні співаків.

Пісня покликати зворушити найтонші струни сердець слухачів, отже, й аналіз не повинен руйнувати сприймання твору. Запитання вчителя для обговорення твору повинні бути спрямовані на виявлення емоцій, реакцій на зміст і ритмомелодику твору, почуття, викликані зустріччю з піснею, допомогти зрозуміти основний зміст поетичних картин і образів. Під час поглибленої роботи над ідейно-художнім змістом пісні визначаємо також і засоби поетичної виразності – епітети, метафори, порівняння, символіку образів та кольорів. Особливу увагу зосереджуємо на народнопоетичній символіці, які часто повторюється у фольклорі. Наприклад, орел, сокіл, явір символізують мужність козаків; калина – дівочу вроду; голуби – закоханих; чорний ворон – символ смерті чи біди; верба, шум діброви – журбу тощо. Якщо читач не розуміє ідейно-естетичної функції образів-символів, він неправильно зрозуміє твір в цілому.

Восьмикласники нерідко ототожнюють думу та історичну пісню, бо за своїм ідейно-тематичним змістом вони близькі. Проте дума відрізняється від історичної пісні своєю будовою, характером відтворення життєвих подій, способом змалювання героїв, ритмікою, поетичною мовою, способом виконання. У цьому специфіка думи як окремого фольклорного жанру. Варто учителю провести порівняльну роботу, зіставити ці жанри, щоб учні побачили різницю і навчилися самостійно визначати жанри.

Дума, як казка, має зачин і кінцівку. Але функціональна роль їх різна. У зачині вказується місце і час дії, оспіваних у творі, а також готує слухача до сприймання глибокого ідейно-художнього змісту твору.

Думи близькі до російських билин. Корисно практикувати зіставлення різних фольклорних жанрів.

Даємо фрагмент уроку.

Тема. Купальські пісні «Заплету віночок», «Ой вінку мій, вінку», «Купайло, купайло». Літо – пора найбільшого розквіту природи, пафос гармонії духовного світу людини з природою (6 клас).

Мета: поглибити знання учнів про народні обрядові пісні літнього календарного циклу, дати відомості про особливості купальських пісень, розкрити значення пісні в естетичному й духовному розвитку людини;

розвивати навички виразного читання пісень, аналізу пісенних текстів, уміння знаходити образи-символи і коментувати їхнє ідейно-художнє навантаження, формувати вміння самостійно працювати з додатковою народознавчою літературою;

виховувати інтерес до народних звичаїв та обрядів, прищеплювати любов до української пісні.

Обладнання: фотоматеріали народних гулянь на Івана Купала, аудіозапис купальських пісень, макет Марени та Купала, вінок, репродукції картин К.Білокур.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань і формування на їх основі вмінь і навичок.

Епіграф: Гратиме сонечко на Івана!

Народна пісня

Хід уроку

I. Актуалізація опорних знань

1.1. Бесіда

- Який твір називається народною піснею?

- А які пісенні твори називаються обрядовими?

- Наведіть приклади обрядових пісень.

1.2. Робота з епіграфом

Епіграфом нашого уроку стали слова із народної пісні. Прочитайте вислів і запишіть у зошит. Як ви думаєте, про якого Івана згадується в цих рядках?

1.3. Перегляд фотоматеріалів із зображенням святкування Івана Купала.

- Подивіться уважно на фотографії. Що на них зображено?

- Довкола чого відбуваються купальські дійства? (Вогонь).

- Символом чого на землі, на думку наших пращурів, є вогонь? (Сонце).

- Де відбувалося купальське дійство? (На леваді, де було поблизу водоймище).

- Назвіть найголовніших персонажів свята? (Купайло й Марена).

Дата добавления: 2014-01-04