Соціально-економічне значення охорони праці

Охорона праці тісно пов’язана з економікою. Створення умов безпечних і здорових умов праці сприяє підвищенню продуктивності та зниженню собівартості продукції. Підвищення продуктивності відбувається за рахунок регулярного виходу на роботу, зниження стомлюваності працюючих протягом робочого часу, його. використання. Собівартість продукції знижується при зменшенні витрат на компенсацію втрат робочого часу в зв’язку з тимчасовою або стійкою непрацездатністю, а також при зниженні витрат на сплату пільг за роботу в несприятливих умовах.

Відомо, що в 1996 р. в Україні на заходи щодо охорони праці була витрачено 52 грн. на одного працюючого, в той же час витрати на відшкодування збитків потерпілим на виробництві складали 268,3 млн. грн., тобто 950 грн. з розрахунку на одного потерпілого.

За границею підприємці підрахували та пришли до висновку, що економічно більш прибутково укладати кошти в охорону праці, ніж прирікати себе на постійну ліквідацію наслідків нещасних випадків та аварій на виробництві.

У Законі “Про охорону праці" вперше в історії України економічні заходи управління охороною праці зведені до рангу державної політики Цим Законом у суспільстві стверджуються принципово нові взаємовідносини, що базуються на економічному механізмі управління умовами праці - формуванні у власника (роботодавця) економічної зацікавленості в проведенні заходів щодо поліпшення умов праці.

Основні економічні методи управління охороною праці:

- диференційовані тарифи на соціальне страхування залежно від рівня виробничого травматизму, ступеня шкідливості умов праці, ступеня ризику виробництва;

- фінансування охорони праці;

- економічне стимулювання.

1.3 Мета і завдання предмету “ Охорона праці ”

Предметом дисципліни є система законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, які забезпечують працездатність і збереження здоров'я людини у процесі праці.

Роль дисципліни "Основи охорони праці" у підготовці студентів полягає у тому, що вона надає їм знання та практичні навички щодо безпечного виконання своїх обов’язків.

Дисципліна викладається для студентів всіх спеціальностей і спеціалізацій.

Викладення курсу здійснюється у відповідності з Концепцією освіти з напряму "Безпека життя і діяльності людини", затвердженою Міністром освіти і науки України.

Знання та практичні павички з питань охорони праці студенти вищих навчальних закладів отримують у процесі теоретичного і практичного (виробничого) навчання.

Основи охорони праці у Вищому навчальному закладі вивчаються в загальному курсі “Охорона праці” за 72-годинною програмою (с них 44 години - аудиторних), розробленою Міністерством освіти і науки та погодженою з Держгірпромнагляд – Державним комітетом України з промислової безпеки охорони праці та гірничого нагляду (раніше Державний комітет України по нагляду за охороною праці. )

Мета вивчення цього курсу - дати студентам знання щодо загальних питань законодавства з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки, електробезпеки, гігієни праці, способів надання першої допомоги потерпілим при нещасних випадках, аваріях.

Програма складається з таких тем:

- засади формування основ охорони праці;

- основи фізіології та гігієни праці;

- основи техніки безпеки;

- пожежна безпека.

Науково-технічний прогрес повинен супроводжуватись поліпшенням умов праці, ліквідацією на багатьох виробництвах тяжкої ручної праці, виведенням працівника з зони шкідливого виробництва, широкого впровадження ефективних методів забезпечення безпеки праці.

Але, на жаль, науково-технічний прогрес приніс людству і численні лиха.

Людина-творець прогресу стала його заложником. В нашій країні щорічно травмується на виробництві біля 120 тис. чоловік, з них близько 2,5 тис. травмується зі смертельним наслідком, більше 5 тис. отримують професійні захворювання. Допускаються серйозні виробничі аварії з груповими нещасними випадками (шахти, авіатранспорт, автотранспорт, хімічне та газове виробництво та ін.).

Разом з тим. в невиробничій сфері (в побуті) щорічно травмується більш ніж 2 мли. чоловік, з яких близько 28 тис. стають інвалідами.

В Україні вже з 1990 роду існує Концепція удосконалення управління охорони праці. Враховуючи, що стан охорони праці відбивається практично на всіх показниках життя суспільства (тривалості життя людей, стану їх здоров'я, генофонду, збереження національного багатства), при розробці Концепції враховані такі основні принципи:

1. Обов'язкове забезпечення безпеки людини, пріоритет життя і здоров'я працівника по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства, установи, організації.

2. Плата за ризик. Розрахунки показують, що нещасні випадки коштують декілька десятків разів дорожче, ніж нар гість заходів по їх попередженню. Не випадково в багатьох розвинених країнах інвестування в заходи по охороні праці вважаються вигідним бізнесом.

3. Добровільність і прийнятність ризику. Він означає, що ніхто не має права посилати людину на ризик без її згоди.

4. Правове регулювання ризику, тобто наявність державних законів, які встановлюють систему заборон і норм попередження нещасних випадків і професійних захворювань, а також обов'язкову відповідальність за порушення цих законів.

5. Доступність і відкритість інформації з питань охорони праці.

14 жовтня 1992 року Верховна Рада України прийняла Закон “Про охорону праці", який має велике соціально-економічне, бо торкається, життєвих, життєвих інтересів близько 30 мли. громадян України

Тепер Закон передбачає чітку систему державного управління охороною праці — від уряду, при якому створена і функціонує Національна рада по забезпеченню безпечної життєдіяльності населення, до підприємства.

Додаткові вимоги при підготовці робітників для робіт з підвищеною небезпекою

Особлива увага повинна приділятися навчанню професій, пов’язаних з роботою у шкідливих і небезпечних умовах.

Специфічні питання охорони праці, пов’язані з виконанням робіт з підвищеною небезпекою, вивчаються в курсі спеціальних дисциплін і органічно поєднуються з вивченням технологій виробництва.

Особливе значення має якість підготовки працівників для робіт, пов’язаних з технічною експлуатацією підйомних споруд, котлів, посудин що працюють під тиском, трубопроводів пара і гарячої води, газових установок тощо, що потребує від обслуговуючого персоналу підвищеної відповідальності, професійних умінь і навичок.

Наказом Державного комітету України по нагляд за охороною праці від 30 листопада 1993 року № 123 затверджений перелік робіт з підвищеною небезпекою.

1.7. Терміни та визначення основних понять з охорони праці наведені в

ДЕСТ 2293-99 та деяких стандартах системи стандартів безпеки праці (ССБП). Розглянемо найважливіші з них.

Умови праці — сукупність чинників виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на здоров'я і працездатність людини під час виконування нею трудових обов'язків.

Несприятливі чинники, в тому числі й виробничі, підрозділяються на шкідливі та небезпечні.

Шкідливий виробничий чинник — виробничий чинник, вплив якого за певних умов може призвести до захворювання, зниження працездатності і (або) негативно­го впливу на здоров'я нащадків.

Небезпечний виробничий чинник — виробничий чинник, вплив якого на працівника в певних умовах призводить до травм, отруєння, іншого раптового різкого погіршення здоров'я або до смерті.

Відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 небезпечні та шкідливі чинники за природою дії поділяються на такі групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.

До фізичних небезпечних та шкідливих виробничих чинників належать: рухомі машини та механізми; пересувні частини виробничого устаткування; підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони; підвищена чи понижена температура поверхонь устаткування, матеріалів чи повітря робочої зони; підвищений рівень шуму, вібрацій, інфразвукових коливань, ультразвуку, іонізуючих випромінювань, статичної електрики, електромагнітних випромінювань, ультрафіолетової чи інфрачервоної радіації; підвищені чи понижені барометричний тиск, вологість, іонізація та рухомість повітря; небезпечне значення напруги в електричному колі; підвищена напру­женість електричного чи магнітного полів; відсутність чи нестача природного світла; недостатня освітленість робочої зони; підвищена яскравість світла; пряме та відбите випромінювання, що створює засліплювальну дію; та ін.

До хімічних небезпечних та шкідливих виробничих чинників належать хімічні речовини, які за характером дії на організм людини поділяються на загальнотоксичні, подразнювальні, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні та такі, що впливають на репродуктивну функцію.

До біологічних небезпечних та шкідливих виробничих чинників належать па­тогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, грибки та ін.) та продукти їх життєдіяльності, а також макроорганізми (рослини та тварини).

До психофізіологічних небезпечних та шкідливих виробничих чинників належать фізичні (статичні та динамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, монотонність праці, перенапруження органів чуття, емоційні перевантаження).

Один і той же небезпечний і шкідливий виробничий чинник за природою своєї дії може належати одночасно до різних груп.

Виробнича травма — порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок дії виробничих чинників.

Виробничі травми класифікують:

- за видом агента, що призвів до травмування — механічні, термічні, хімічні,
променеві, електричні, комбіновані та ін.;

- за виробничими матеріальними причинами (носіями) травми — рухомі частини обладнання, готова продукція, відходи виробництва та ін.;

- за локалізацією травм — травми очей, голови, рук, ніг, тулуба;
- за ступенем тяжкості пошкоджень — легкі, тяжкі, смертельні;

- за технологічними операціями — вантажно-розвантажувальні роботи, перевезення вантажів та ін.

Нещасний випадок на виробництві - раптове погіршення стану здоров'я чи настання смерті працівника під час виконування ним трудових обов'язків внаслідок короткочасного (тривалістю не довше однієї робочої зміни) впливу небезпечного або шкідливого чинника.

Професійне захворювання -— патологічний стан людини, обумовлений надмірним напруженням організму або дією шкідливого виробничого чинника під час трудової діяльності.

Виробничо зумовлене захворювання — захворювання, перебіг яких ускладнюється умовами праці, а частота їх перевищує частоту у працівників, які не зазнають впливу певних професійних шкідливих чинників

Дата добавления: 2014-01-04