Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Характеристика аналізаторів. Закон Вебера-Фехнера

Наш мозок безперервно одержує інформацію про всі зміни навколишнього середовища, а також про внутрішній стан організму. Яку інформацію отримує кожен з вас на цей момент, прошу назвати (опитування студентів та курсантів).

Ця інформація сприймається особливими фізіологічними апаратами, які дістали назву сенсорних систем. Сенсорні системи (від латинського sensus - відчуття), аналізатори, органи чуттів.

У зв'язку з тим, що дія подразників, які сприймаються сенсорними системами, викликає певні уявлення, відчуття, сенсорні системи ще називають органами чуттів. Проте ці чутливі утворення є лише частиною фізіологічного апарата, який виконує складну функцію оцінки якісних і кількісних характеристик різних подразнень. І.П.Павлов, підкреслюючи необхідність урахування всіх ланок системи, які сприймають подразнення, передають їх у відповідні зони кори великого мозку й аналізують одержану інформацію, запропонував назвати такі сенсорні системи аналізаторами. Отже, сукупність нейронів, які приймають участь у сприйманні подразнень, проведенні збуджень, а також клітини головного мозку, в яких відбуваються процеси аналізу і синтезу отриманої інформації, називають аналізаторами. В організмі людини їх вісім: зоровий, слуховий, вестибулярний, смаковий, нюховий, шкірний, руховий і вісцеральний. Периферійною ланкою будь-якого аналізатора є рецептори (окремі клітини, органи, крупних розмірів молекули). Нейрони (звичайні клітини з відростками – дендритами). В органах чуття рецептор перетворює сигнали навколишнього середовища на нервові імпульси. Кожний вид рецепторів перетворює тільки один вид подразнень: рецептори ока - світло, рецептори вуха - звук.

Кожна ланка аналізатора є необхідною для його функціонування, і якщо вона виходить з ладу, то робота аналізатора блокується. Цю властивість використовують для впливу на людину

Розрізняють такі основні види рецепторів: механорецептори (сприймають механічну енергію – рецептори слухової, вестибулярної, рухової і частково вісцеральної чутливості); хеморецептори (нюховий, смаковий); терморецептори (шкірний аналізатор); фоторецептори (зоровий аналізатор).

Ушкодження будь-якої з трьох частин аналізатора призводить до втрати здатності розрізняти певні подразнення. Наприклад, людина може втратити зір, якщо в неї порушені функції рецепторів ока, ушкоджений зоровий нерв або уражена зорова зона кори великих півкуль.

З позицій безпеки життєдіяльності особливо важливим є те, що органи чуття сприймають і сигналізують про різноманітні види і рівні небезпеки. Людина бачить авто, що їде назустріч і відступає в бік, від гуркоту грому в неї виникає потреба сховатися.

Спільні властивості аналізаторів (за В. І. Шостак):

1. Надзвичайно висока чутливість до адекватних подразників. Техніка не йде в порівняння з чутливістю аналізаторів живих істот. Комаха бачить 1-2 фотони світла. Орлиний зір, голубиний зір використовують для рятування людей на воді (на оранжевий колір). Коти чують шкряботіння миші через стіну товщиною 20 м. Акула відчуває запах крові на віддалі 1 км. Комахи бачать УФ промені. Деякі павуки витримують 1000 рентген радіації.

2. Усі аналізатори здатні виявляти відмінність за інтенсивністю між подразниками (диференціальний поріг).

Абсолютна межа чутливості має верхній та нижній рівні. Нижня абсолютна межа чутливості – це мінімальна величина подразника, що викликає чутливість. Верхня абсолютна межа – максимально допустима величина подразника, що не викликає в людині біль.

Існують різні класифікації органів відчуттів і чутливості організму до подразників, що надходять до аналізаторів із зовнішнього світу або зсередини організму. Залежно від міри контакту органів чуття з подразниками розрізняють чутливість контактну (дотикову, смакову, больову) та дистантну (зорову, слухову, нюхову).

Основною кількісною характеристикою відчуттів є їх інтенсивність.

Відповідно до закону Вебера-Фехнера, відчуття збільшується пропорційно логарифму сили подразнення. де.S – інтенсивність, величина відчуття, R - величина подразнення, а та b - постійні величини. Рівняння є спрощеним.

3. Для аналізаторів характерна адаптація - здатність пристосувати рівень своєї чутливості до інтенсивності подразника. Завдяки адаптації при високій інтенсивності діючих подразників чутливість знижується, при низьких - підвищується. Наприклад, якщо ви потрапляєте до яскраво освітленого чи темного приміщення, то нічого не бачите - проте такий стан дуже швидко минає. У деяких випадках самі нервові центри можуть змінювати чутливість рецепторів. Наприклад, при насиченні організму їжею нервові центри зменшують чутливість смакових рецепторів, імпульси від яких формують відчуття апетиту.

4. Аналізаторам притаманна здатність тренуватися, яка полягає як у підвищенні чутливості, так і в прискоренні адаптаційних процесів. Таким чином, тренується слух у музикантів, відчуття смаку та запахів у спеціалістів-дегустаторів.

5. Особливою властивістю аналізаторів є їх здатність певний час зберігати відчуття після припинення дії подразника. Пам‘ять. Якщо людині лише на соту частку секунди показати якийсь досить добре освітлений і не дуже складний малюнок, то, незважаючи на малу експозицію, вона правильно опише зображення. Ця властивість полягає в тому, що дія подразника закінчується, а збудження в нервових центрах продовжується.

6. Аналізатори за умови нормального функціонування перебувають у постійній взаємодії. Діяльність аналізаторів об'єднується мозком, тому у разі порушення одного аналізатора його функція частково заміщується іншими функціями. Так, за допомогою слуху, дотику можна створити уявлення (зорове) про форму, загальний вигляд предметів і тим самим частково компенсувати порушення зору. Якщо у дитинстві з якихось причин порушується надходження до мозку нервових імпульсів від різних органів чуттів, спостерігається затримка розвитку розумових здібностей.

Часткове посилення одних відчуттів при ослабленні або ушкодженні інших називається – вікаруванням.

Кожне відчуття можна охарактеризувати такими показниками, як просторове та часове сприйняття, інтенсивність та якість. Наприклад, якщо ми відчуваємо дотик до шкіри, то ми можемо точно визначити його місце на тілі (просторовий показник), а також початок і закінчення дотику (часовий показник). За інтенсивністю дотик може бути різної сили (слабкий, сильний), за якістю - тупий та гострий. Усі подразники мають інерційність. Треба деякий час для того, щоб збудження й відчуття розвинулись повністю. І для припинення всіх фізіологічних процесів, викликаних подразником у всіх структурах сенсорної системи, потрібен такий же час. Інерційністю зорового сприйняття користуються кінематографісти: на кіноекрані дія нам здається безперервною, хоча відтворюється з окремих кадрів.

Чуттєве пізнання характеризується тим, що предмети і явища об'єктивного світу безпосередньо діють на органи чуття людини - її зір, слух, нюх, тактильні та інші аналізатори і відображуються у мозку. До цієї форми пізнання дійсності належать пізнавальні психічні процеси відчуття та сприймання. Враження, одержані за допомогою відчуттів і сприймань, несуть інформацію про зовнішні ознаки та властивості об'єктів.

Відчуття - це найпростіший психічний процес, первинна форма орієнтування живого організму в навколишньому середовищі.

Зоровий аналізатор

Дуже велике значення в житті людини мають відчуття, пов'язані із зором. Понад 90% інформації про навколишній світ вона отримує через зоровий аналізатор. Дія світла на очі людини викликає трансформацію енергії електромагнітного випромінювання у нервові імпульси, які по зоровому нерву передаються в головний мозок - до зорової зони кори великих півкуль.

Зоровий аналізатор складається з ока, зорового нерва та зорового центру, розташованого в головному мозку. Здатність ока чітко розрізняти предмети називається гостротою зору. Око розрізняє сім основних кольорів та близько 150 їх відтінків. Кольорові відчуття викликаються впливом світлових хвиль різної довжини 380-780 нм:

380-455 нм – фіолетовий; 455-470 нм – синій; 470-500 нм – блакитний;

500-550 нм – зелений; 540-590 нм – жовтий; 590-610 нм – оранжевий;

610-780 нм – червоний.

Зоровий аналізатор має найбільшу величину адаптації – 8-10 хв. При адаптації у темряві чутливість ока досягає оптимального рівня за 30-50 хв.

У техніці, відповідно до Держстандарту 12.04.026-76, встановлено чотири сигнальних кольори: червоний, жовтий, зелений і синій. Червоний сигналізує про безпосередню небезпеку; жовтий для попередження небезпеки, зелений – для знаків, що наказують робити саме так, синій – для вказівних знаків. Інерція зору складає 0,1-0,3 с.

Акомодація. Коли людина дивиться вдалечінь, предмети, що розташовані на близькій відстані, здаються нечіткими. Якщо розглядати близькі предмети, то нечітко видно віддалені предмети. Люди можуть чітко розрізняти предмети, які знаходяться на різній відстані від ока, завдяки здатності кришталика змінювати свою кривизну, а відповідно й заломлюючу силу ока. Здатність ока пристосовуватися до ясного бачення предметів, що знаходяться на різній відстані, називають акомодацією.

У людини є монокулярне й бінокулярне поле зору. Звичайно центральна ділянка поля зору розглядається двома очима, а периферійні ділянки - одним оком. Полем зору називається простір, який охоплюється одним оком при фіксованому стані очного яблука. Поле зору дорівнює у людини: вгору - 55-60°, вниз - 70-75°, назовні - 94°, всередину - 62°. Бінокулярне поле зору по горизонталі - 120-220°, по вертикалі - 30°, вниз - 40°, вправо та вліво - по 60°. Для кольорів поле зору різне: воно менше для синього та жовтого, ще менше - для червоного і мінімальне для зеленого - лише 20-40°.

Для розпізнавання предмета необхідно, щоб орган зору забезпечував сприйняття кожної деталі цього предмета, або, інакше, щоб відчуття їх не зливалися. Коли з центра ока умовно провести конус, то найкраща гострота зору буде в конусі з кутом 3°, добра в конусі 5-6°, задовільна в конусі 12-14°. Тому всі оперативні знаки (дорожні) повинні розміщуватися в межах зорового конуса з кутом не більше 12°.

Середня тривалість зорових фіксацій для розв’язання найпоширеніших задач: читання літер – 0,31с, пошук умовних знаків – 0,3 с, фіксація стану індикаторів (горить-не горить) – 0,28 с, сприйняття умовних знаків – 0,04 с. Середня тривалість пошукових рухів ока 0,025 с. Основні характеристики зорового аналізатора людини значно змінюються у процесі навчання та тренування.

Слуховий аналізатор.

Слуховий аналізатор – є другим за значенням для сприйняття людиною навколишнього середовища і безпеки життєдіяльності. Слуховий аналізатор людини являє собою систему для сприймання звукових коливань, формування слухових відчуттів і розпізнавання звукових образів. Виникнення слухових відчуттів людини пов'язане саме з коливанням повітря. Ось чому в безповітряному середовищі передача звуку стає неможливою.

У людини орган слуху виконує надзвичайно важливу функцію. Він є частиною системи, яка забезпечує здатність до виразної мови. Дитина, яка втратила слух у ранньому дитинстві (до того, як навчилась говорити), втрачає і мовну здатність, хоча весь голосовий апарат залишається неушкодженим. Допоміжним апаратом периферичної частини аналізатора є вухо.

Периферичною частиною слухової сенсорної системи є вухо, яке складається з: зовнішнього, середнього і внутрішнього вуха, слухового нерва та системи зв’язку з мозком.

Фізична одиниця, за допомогою якої оцінюється частота коливань повітря в секунду – герц (Гц), чисельно рівна одному повному коливанню, що здійснюється за одну секунду. Діапазон звукових коливань, які ми чуємо знаходиться в межах від 16…20 Гц до 20-25 кГц. Мовне повідомлення сприймається при темпі мови до 160 слів на хвилину. Оптимальний темп – 120 сл/хв. Межа відчуття болю становить 130-140 дБ і менше залежить від частоти. Якщо на вухо тривалий час діє звук, особливо голосний, поступово орган втрачає здатність до адаптації.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Нервова система – природна система захисту життєдіяльності організму людини від небезпеки | Смаковий аналізатор
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 2877; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.025 сек.