Захист працівників від небезпечних виробничих факторів. Організує навчання керівник підприємства, а в підрозділах — їх керівники

Організує навчання керівник підприємства, а в підрозділах — їх керівники.

Допуск до роботи осіб, що не пройшли навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці, забороняється.

Працівники, робота яких пов’язана з використанням обладнання, зобов’язані пройти технічний мінімум, який здійснюється один раз на рік по діючому обладнанню, а по новому — в міру його надходження на підприємство, але до моменту пуску в експлуатацію.

Безпека виробничого процесу — здатність виробничого процесу зберігати відповідність вимогам безпеки праці за умов, що встановлені нормативно-технічною документацією.

Безпека виробничого процесу досягається відповідним обґрунтованим вибором:

 технологічних процесів, робочих операцій та порядку обслуговування обладнання;

 виробничих приміщень та зовнішніх площадок;

 обладнання та умов його розміщення;

 способів зберігання і транспортування сировини, напівфабрикатів та готової продукції;

 засобів захисту працівників.

Крім того, необхідно:

◙ переглянути норми забезпечення працівників засобами індивідуального захисту, врахувати при цьому появу нових професій, видів робіт і технологій;

◙ посилити контроль за забезпеченням працівників засобами індивідуального захисту;

◙ сприяти поширенню інформації щодо розробок нових видів Всесвітня Організація Здоров’я,, забезпечення інспекторського складу сучасними зразками засобів захисту з метою пропаганди їх використання.

До колективних засобів захисту належать:

 сигнальне забарвлення та розмітка;

 запобіжні та блокуючи пристрої;

 захисні огородження;

 стіни, екрани, спеціальне покриття;

 знаки та надписи.

Індивідуальні засоби застосовують для захисту:

 тіла — спецодяг (костюми, халати, фартухи, взуття);

 рук — рукавиці;

 обличчя — щитки, захисні маски;

 голови — каски, головні убори;

 органів дихання — протигази та респіратори;

 очей — захисні окуляри;

 органів слуху — беруші, навушники.

Безпека виробничого обладнання - властивість виробничого обладнання відповідати вимогам безпеки праці при виконанні технологічних функцій за умов, що встановлені нормативно-технічною документацією.

Виробниче обладнання при експлуатації не повинно створювати небезпеки внаслідок дії вологи, сонячної радіації, механічних коливань, високого чи низького тиску та температур, агресивних середовищ, мікроорганізмів, а також повинно бути пожежо- та вибухобезпечним.

*Професійний відбір. У даному напрямі діяльності необхідно:

♦ розробити і впровадити у провідних галузях суспільного виробництва системи професійного психофізіологічного добору фахівців, зайнятих на роботах підвищеної небезпеки;

♦ розробити списки професій з відповідними критеріями й показниками щодо професійної придатності;

♦ впровадити науково обґрунтовану систему тестування працівників та їх медичного обстеження на певній професійну відповідність.

У перехідний період, поки зазначена система тестування ще не впроваджена, має бути забезпечене належне медичне обстеження працівників на відповідність професій.

* Облік, аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці. Для вирішення питань, пов’язаних з обліком, аналізом та оцінкою стану умов та безпеки праці, слід:

◙ опрацювати (удосконалити) і забезпечити впровадження єдиної державної статистичної звітності щодо обліку, аналізу та оцінки стану безпеки й умов праці;

◙ законодавчо врегулювати звітність щодо обліку, аналізу та оцінки стану безпеки й умов праці підприємств недержавної форми власності;

◙ надати матеріальну підтримку СУОПП шляхом включення до державного бюджету витрат, пов’язаних з проведенням обґрунтованого аналізу стану охорони праці, наглядової діяльності та їх взаємозв’язку, опрацюванням періодичних аналітичних матеріалів щодо стану охорони праці в Україні.

*Планування робіт з охорони праці. Планування таких робіт повинно здійснюватись з урахуванням результатів аналізу й оцінки стану охорони праці, визначення пріоритетних напрямів діяльності.

* Фінансування робіт з охорони праці. Необхідно створити належне правове підґрунтя і забезпечити фінансування заходів з охорони праці на державному, галузевому і регіональному рівнях за рахунок коштів:

■

Згідно статті 19 Закону України „Про охорону праці":

- фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем;

- фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієнипраці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах;

- на підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці;

- суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з Переліком заходів тазасобів з охорони праці, що затверджено наказом Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 р. N 994 (додаток 1 до рекомендацій).

Треба відзначити, що згідно статей 7, 8, 9 Закону України „Про охорону праці" та статті 7 Закону України „Про колективні договори і угоди", окрім витрат, передбачених вимогами нормативних актів з охорони праці, роботодавець може за власні кошти забезпечувати працівникам додаткові гарантії та соціально-побутові пільги (пільги та компенсації за важки або шкідливі умови праці, видача спец огляду, спецвзуття та засобів індивідуального захисту понад встановлені законодавством норм, додаткові виплати потерпілим від нещасних випадків та членам їх сімей, тощо). Ці заходи фіксуються у колективному договорі, після чого є обов’язковим до виконання (згідно зі статтею 18 Закону України „Про колективні договори і угоди" на осіб, з вини яких порушено чи не виконано зобов’язання щодо колективного договору, накладається штраф до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, і вони також несуть дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади).

Система контролю за витрачанням коштів, виділених на охорону праці на рівні підприємства, повинна бути удосконалена таким чином, щоб забезпечити їх спрямування за цільовим призначенням відповідно до Переліку заходів, та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

*Інформаційне забезпечення в галузі охорони праці. Воно має здійснюватися органами управління охороною праці на всіх рівнях і потребує удосконалення шляхом визначення та поширення міжнародного та вітчизняного досвіду щодо пропаганди безпечних методів і засобів праці, вирішення інших актуальних питань у цій сфері із залученням сучасних інформаційних технологій, ЗМІ, оперативного розповсюдження посібників, пам’яток, методик, листівок відповідного спрямування.

ННДІОП має забезпечити збирання, обробку й доведення до кожного підприємства, незалежно від сфери управління (галузевого чи регіонального рівня), інформації з питань управління та нагляду за охороною праці.

1. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці

Відповідно до статті 44 Закону України "Про охорону праці" держаними нагляд за дотриманням законодавства та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють:

- Державний комітет України по нагляду за охороною праці;

- органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ;

- органи санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я:

Вищий нагляд за дотриманням законодавства про охорону праці здійснює Генеральний прокурор України.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, громадських об'єднань, політичних формувань, органів місцевої влади і діють відповідно до положень, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці (державні інспектори) мають право:

- безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки дотримання законодавства про охорону праці;

- надсилати керівникам підприємств обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці;

- зупиняти експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, окремих робочих місць до усунення порушень, що створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих:

- притягати до адміністративної відповідальності працівників, які порушили законодавчі та інші нормативні акти з охорони праці.

Власник зобов'язаний безкоштовно створювати необхідні умови для роботи представників органів державного нагляду за охороною праці.

Дата добавления: 2014-01-04