Становлення і розвиток книгодрукування

Книгодрукування було винайдено в Китаї в VII ст. н.е., однак використовувалося лише в монастирях. Спочатку китайські монахи вирізували з дерева рельєфні тексти та ікони в їх дзеркальному відображенні, потім змащували їх фарбою і відтискали на папері зображення (цей процес отримав назву ксилографія).

У 1403 р. корейці навчились виготовляти чавунний шрифт за допомогою штампування й матричних форм.

У середині XV століття в усій західній Європі розповсюдилися книги, які друкували з паперових аркушів за допомогою дерев'яних форм-матриць.

Першим винайшов спосіб набирання текстів з окремих глиняних знаків коваль Лі Шен у XI столітті. Згодом такі знаки стали робити з олова, потім з міді.

В історію людства, однак, уписане ім'я I. Гутенберга як винахідника друкарства. Цікаво, що І. Гутенберг був проголошений "людиною тисячоріччя" за підсумками 1999 р. серед відомих персон різних країн світу [19].

Перші книги І.Гутенберга з'явилися в Німеччині в 40-х роках XV ст. До кінця століття книги вже випускалися в 200 містах Європи. У них було віддруковано 35-45 тис. видань. За перші 50 років людство отримало більше книг, ніж за сотні років до того.

Розуміння того, у чому заслуга І.Гутенберга спотворилося за більш ніж п'ять століть. 3 одного боку, не збереглося записів, як саме створювалися перші книги, з іншого боку, проникало неправильне уявлення про те, що І. Гутенберг друкував з дерев'яних дощок або за допомогою дерев'яних літер.

Заслуга І. Гутенберга не просто в переході до механічного друкування, а в створенні й практичному застосуванні принципу рухливих металевих літер; у "розробці комплексної технології виготовлення шрифту, одержанні розбірної друкованої форми й побудови процесу друкування на обох боках аркуша. Друкований верстат був найменш вирішальним і найменш оригінальним, хоч й істотним елементом винаходу" [21].

До відкриттів цього часу можна віднести також винахід гарту (типографського металу): 70 частин свинцю, 25 - олова, 5 - сурми. 3 XVI стали додавати вісмут, а в цілому склад залишався без змін протягом століть, так само як і типографська фарба із сажі Й лляного масла, що також була розроблена Гутенбергом, тому що чорнило не годилося для друку.

Конструкція друкованого верстата, хоча й повторювала ідею преса для винограду або паперового млина із незначним полегшенням деяких важких деталей, збереглася до XIX століття, поки не з'явилася друкована машина Кеніга. Однак, технологія автоматичного подання аркуша паперу точно на потрібне місце щодо друкованої форми й збереження однакового розміру полів й їхньої чистоти від фарби - заслуга І. Гутенберга.

Створена І. Гутенбергом технологія поліграфії виправдовувала себе протягом трьох з половиною століть, і суть її залишалася незмінною, незважаючи на гігантські успіхи механізації й хімії, а деякі операції зовсім не мінялися, наприклад, ручний набір. Він дожив до свого радикального відновлення тільки в наші дні, коли поступився місцем комп'ютерній верстці макета книги.

У Східній Європі одним з перших діячів книгодрукування був Франциск Скорина. Він добре знав церковнослов'янську мову, навчався в кількох університетах Європи. Перші слов'янські книги почали друкувати вже в XV ст. у Венеції.

Декілька друкарень було відкрито й на території сучасної України. Так, одна з таких друкарень була збудована мешканцем Львова Степаном Дропаном.

Заслуга відродження книгодрукування в Україні, як прибуткового ремесла, належить Івану Федорову, перша книга якого під назвою "Апостол" була видана у Львові в 1574 році.

Одним з осередків книгодрукування стала Печерська лавра, друкарство в якій розпочав архімандрит Єлисей Плетенецький (1599-1624 рр.). Лавра випустила у світ цілу низку розкішних видань, наприклад, "Бесіди на Діяння" 1624 р., "Апостол" 1665р., "Пересопницьке Євангеліє" 1667 та 1707 років.

Суспільний підйом 60-х років XIX ст. позначився як на загальному зростанні друкарської продукції, так і на зміні тематики літератури.

Зросла кількість підручників, релігійних книг, соціально-економічної, природничої літератури.

Незабаром друкована книга стала звичайним предметом, товаром і новим інформаційним ресурсом, перетворилася у форму багатства. Вона послужила зразком використання інших видів товарів і ресурсів, уключаючи людські ресурси. Однотипність і відтворюваність книги вплинули на різні галузі людської діяльності.

До XX століття книга представлялася, в основному, як добуток друку, як видання у формі кодексу; рукописна її форма була ґрунтовно забута. Мабуть, тому всі традиційні визначення книги були сформульовані з урахуванням двох її основних форм - друкованої та рукописної. Будучи гетерогенною за своєю природою, традиційна книга характеризувалася наявністю тексту, переданого умовними знаками, закріплена на матеріальному носії й призначена для зорового сприйняття (читання).

Кінець XX - початок XXI ст. ознаменувався переходом від звичного паперового варіанта матеріальної основи книги до нових технологій її створення - мультимедійних. З'явилась електронна книга (e-book). До позитивних сторін електронної книги відносяться:

-компактність - можливість співіснування на одному диску великої кількості книг;

- швидкий пошук - застосування функцій електронного каталогу та оперативного пошуку потрібного документа;

- конфіденційність - можливість захисту від несанкціонованого доступу за допомогою різноманітних технологій шифрування, упровадження електронного підпису;

- зручність модифікації - можливість перенесення до інших електронних документів;

- необмеженість тиражу - можливість тиражування за допомогою копіювання (за наявності погодження з автором).

На сьогодні відразу кілька великих компаній незалежно одна від одної займаються розробкою платформи для електронних книг. Так, компанії Microsoft і Adobe намагаються робити це на основі Windows. Компанії Everybook, NuvoMedia й SoftBook створюють принципово нові пристрої винятково для читання. Цікаві розробки пропонує компанія Sinbon - це планшет Sinbon minibus e-book Reader, побудована на операційній системі Culturecom 1610 Chinese. При всьому різноманітті електронні книги засновані лише на двох форматах: це PDF та різні інтерпретації мов HTML та XML.

Фірма Hewlett Packard створила пристрій, що заміняє паперовий матеріал книги. Ним став рідкокристалічний екран розміром не більше стандартної книги із сенсорною системою керування й підключенням до комп'ютера або сервера, що зберігає електронні копії книг. На цей пристрій можна "скачати" потрібний матеріал і читати, перегортаючи "сторінки", проводячи пальцем по панелі.

Американська компанія EInk створила "електронний папір", що являє собою дуже тонкий чорно-білий дисплей. Роль чорнила грають крихітні капсули, заповнені чорним або білим барвником. Його товщина становить менш 0,3 мм. Його можна згинати й скручувати (до певних меж). У співробітництві з Philips сконструйована на основі електронного паперу "електронна книга". Це два дисплеї, які з'єднані й розкриваються так, що нагадують звичайну книгу. "Електронний папір" забезпечує надзвичайну чіткість зображення. Зображення на ньому майже не відрізняється від надрукованого й читається без підсвічування.

Історія рукописної й друкованої книги, тематика й типи книг, їхнє виникнення й розвиток, способи поширення й відтворення (читання), історія друкарень і видавництв, а також умови суспільного побутування книги, її правового режиму більш детально вивчаються в рамках книгознавства. Саме в цій науці, спираючись на загальну історію, історію культури, науки й техніки, аналізуються факти й закономірності розвитку рукописної й друкованої книги, їхня роль на різних етапах людської цивілізації; виявляється загальне призначення книги, її основні функції як знаряддя науково-технічного й культурного прогресу. Функціональний підхід припускає вивчення книги й книжкової справи під кутом зору читача, задоволення його різноманітних потреб у книзі й читанні.

4. Книжкова справа як підсистема духовної культури і відносно самостійна підсистема книги може бути розгорнута рівнями:

Книжкова справа (спосіб існування книги) –

книговиробництво, книгорозподіл, книговідтворення (процес існування

книжкової справи) --

книговидавнича, книготоргівельна, бібліотечна,

бібліографічна справа (сучасні форми існування процесів

книговоробництва, книгорозподілу, книговідтворення)

Ці процеси неможна ототожнювати лише з матеріальним виробництвом книжкового видання, розподілом тиражу через бібліотеки і книжкову торгівлю, перевиданням і читанням даного книжкового видання, тобто розкривати зміст і форму одного і того ж процесу.

Книговиробництво – це виробництво книги як способу соціальної духовної комунікації засобами книжкової справи, тобто виробництво суспільної свідомості, форма духовного суспільного виробництва.

Книгорозподіл – це розподіл книги як способу суспільної духовної комунікації засобами книжкової справи, тобто процес і результат форми розвитку суспільної свідомості.

Книговідтворення – це відтворення книги як способу соціальної духовної комунікації засобами книжкової справи, тобто форма відтворення суспільної свідомості.

На своїх внутрішніх рівнях ці процеси матеріалізуються в процеси книговидавничої, книготоргівельної, бібліотечної, бібліографічної справи.

4. Книжкова справа – це сукупність галузей практичної діяльності,які займаються створенням, зберіганням і поширенням книжкових видань.

До книжкової справи відносяться: редакційно-видавничий процес, мистецтво книги, поліграфія, книжкова торгівля, бібліотечна справа, бібліографія, статистика друку.

Редакційно-видавничий процес– діяльність з підготовки рукописів до друку. Складається із процесів:

l формування видавничого репертуару (тобто відбір рукописів);

l редагування (з лат.: приводити в порядок). Передбачає послідовне виконання редактором цілої низки організаційних, творчих та технічних функцій, спрямованих на удосконалення змісту і форми призначеного для друку (передачі в ефір) твору, приведення його у відповідність із загальноприйнятими вимогами і правилами.

- загальне (універсальне) (передбачає цілісну систему роботи редактора над

оригіналом, яка забезпечує його довершеність за змістом, формою і зручністю

для користування читачем (споживачем);

- літературне (займається виправленням стилістичниї та ідеологічних

помилок);

- наукове (інколи виникає необхідність запрошення спеціаліста в тій чи іншій

галузі науки. Такий спеціаліст здійснює наукове редагування оригіналу.

Основне його завдання – аналіз, оцінка твору і виправлення неточностей з

наукового боку.);

- художнє (займається розробкою оформлення книги);

- технічне (займається розташуванням ілюстрацій і тексту на сторінках);

l коректури (виправлення граматичних помилок).

Дата добавления: 2014-01-04