Основною задачею початкового етапу навчання є створення попереднього уявлення про вивчаєму вправу (розповісти про призначення данного етапу (пояснення, показ, наочність)

Відніміть від 220 свій вік, помножте на 0,8 – верхня межа пульсу.

Відніміть від 220 свій вік, помножте на 0,6 - це нижня межа пульсу.

Тренувальний пульс, такий пульс ще називають «аеробним». Бігові навантаження, які виконуються на цьому пульсі, забезпечують достатній тренувальний ефект для кардіореспіраторної системи. Зона тренувального пульсу знаходиться в межах 75-85% від максимальної величини ЧСС. 85% - умовна межа між аеробною і анаеробною зонами навантажень.

Максимальним вважається такий пульс, при якому серце працює на межі можливостей і вже не може повністю задовольняти запити організму по перекачуванню крові до працюючих м'язів. Серце, працюючи в максимальному режимі, вже не може скорочуватися частіше. У бігунів з багатолітнім стажем максимальний пульс складає близько 220 уд./мин. Для мало тренованих бігунів і осіб старших вікових груп максимально допустиму величину пульсу можна визначити по формулі: 220 мінус вік.

За півгодини легкого бігу підтюпцем спалюється в середньому 300 калорій. Але спалювання відбувається нерівномірно і починається не відразу. Вирахувати, коли організм переходить до спалювання підшкірного жиру, можна по формулі, загальній для всіх аеробних навантажень:

Припустимо, вам 30 років. Тоді ваш пульс, по формулі, повинен знаходитися в межах 114-152 ударів в хвилину. Врахуйте: неважливо, де саме в цих межах б'ється ваше серце при бігу. Якщо вам комфортно бігти при пульсі 114, бігайте на здоров'я.

Отже, загальноприйнято аеробним навантаженням вважається навантаження, яке здійснюється в пульсових межах 140-160 ударів в хвилину (уд/мин). Тренування в даних межах повністю забезпечує необхідною кількістю кисню, іншими словами, спортсмен може забезпечити свій організм тією кількістю кисню, яка необхідна для виконання конкретної вправи. Виконання вправ в зоні аеробного навантаження не призводить до накопичення кисневої заборгованості і появи молочної кислоти (лактату) в м'язах спортсмена.

Правильно регулювати навантаження на уроці можна тільки у тому випадку, якщо вчитель отримує інформацію про стомлення учнів.

Признаки стомлення:.

1. ( частота пульсу) Умовно прийнято рахувати нормальне навантаження, коли пульс піднімається до 120-160 уд./хв. Частоту пульсу треба навчити контролювати самим учням.

2. Зовнішні признаки (порушення координації рухів, постави, змінюються колір обличчя, дихання, потовиділення).

3. Важливим показником є самопочуття учнів після фізичного навантаження.

Навчання гімнастичним вправам умовно розділяють на три етапи:

Перший етап завершується спробами, які виконуються під наглядом вчителя з допомогою і страхуванням.

Основними завданнями другого етапу розучування є вибір найефективніших методів навчання, уточнення уявлення про вправу і ліквідація помилок. Перенос рухових навичок впливає на засвоєння вправи чи позитивно або негативно.(навести приклади).

На другому етапі умови навчання (висота приладу, орієнтири, направлення рухів i т.д.).результатом завершення даного етапу є технічно правильне i самостійне виконання вправ.

Основною задачею етапу закріплення i удосконалення вправи є варіативність завдань, які дає вчитель.

Методи навчання на кожному етапі використовуються в різних пропорціях:

На першому етапі в основному використовується метод слова i метод показу.

На другому – практичні методи навчання: метод цілісної вправи (розкрити даний метод), а також метод підвідних вправ (виконуються в цілому раніше вивчені i самостійні, схожі з новою вправою, навести приклади). Другим основним методом навчання є метод роздільного розучування (призначення його).(приклад: колесо).

Метод вирішення допоміжних рухових задач - вид роздільного метода. Різниця між роздільним i допоміжним - іде відбір серії навчальних завдань, які зберігають компоненти техніки основного руху. Приклад: стрибки де окремо вивчають розбіг, настрибування на місток, відштовхування i т.д.).

Для системного навчання складних гімнастичних вправ був розроблений метод програмного навчання.

Послідовність використання методу програмного навчання:

1. Попередньо розробляється програма для вивчення, яка передбачає перевірку початкового стану учнів, готовність до виконання нової вправи, належний розвиток фізичних здібностей і рухової бази.

2. Розробляється серія навчальних завдань.

3. Визначення порядку переходу від одного завдання до другого.

Однією з форм програмуючого навчання є прєдписання алгоритмічного типу; ця методика розроблена доктором педагогічних наук, професором А.М.Шльоміним та його учнями.

Предписання передбачають розподіл навчального матеріалу на учбові завдання, а навчання вправ по частинам відбувається у суворо визначеній послідовності. Наприклад:

Перша частина (серія) учбових завдань повинна включати вправи на розвиток фізичних якостей, від яких залежить успішне виконання вивчаємої рухової дії.

Друга серія включає вправи на засвоєння вихідних i кінцевих положень. Перша i друга серії можуть вивчатися окремо i разом.

Третя серія передбачає виконання основних дій, які забезпечують умови для виконання вивчаємої вправи (технічної основи). Наприклад: для перекидів учень повинен вміти робити перекати вперед i назад.

Четверта серія складається з завдань, пов’язаних з навчанням умінню оцінювати свої дії у просторі, часі i по ступеню прояву м’язових зусиль (імітаційні вправи).

П’ята серія учбових завдань - підвідні вправи.

Шоста серія - вивчаються рухи в цілому.

Дата добавления: 2014-01-04