Ієрархічні рівні організації інформаційної діяльності

Інформаційної діяльності юридичної особи

Лекція 4. Ієрархічні рівні організації інформаційної діяльності. Організація і реорганізація

Як зазначалось у вступній частині цього курсу, власне органі­зація інформаційної діяльності у сфері управління (далі — організація інформаційної діяльності) являє собою спосіб функціонування структурних елементів будь-якої інформаційної системи (під­приємства, політичної партії, держави тощо). Відповідно організація інформаційної діяльності будь-якого суб'єкта управління — це спосіб функціонування структурних елементів інформаційної системи дано­го суб'єкта. Практика свідчить, що організована інформаційна діяльність часто має ієрархічний характер.

З позицій кібернетики найсуттєвішими характеристиками ієрархічних систем є:

- вертикальна декомпозиція на відповідні підсистеми;

- пріоритет дій підсистем ви­щого рівня;

- залежність поведінки підсистем вищого рівня від фактич­ного виконання своїх функцій підсистемами нижчого рівня ієрархії.

При цьому система або підсистема розглядаються як процес перетво­рення вхідних параметрів у вихідні [100, с 53-87].

На підставі цього можна виділити такі рівні організації інформа­ційної діяльності у сфері управління:

• міжнародний (наднаціональний, глобальний);

• загальнодержавний/національний;

• регіональний (у межах певної держави);

• підприємство або некомерційна організація, як правило, юри­дична особа (у межах певної держави);

• у межах структурних ланок підприємств і некомерційних орга­нізацій;

• індивідуальний.

На кожному з означених рівнів існує певна кількість суб'єктів (не менше одного), які виступають координаторами/організаторами по­токів інформації, а в певних випадках й інформаційних відносин вза­галі. Таким чином, рівні організації інформаційної діяльності харак­теризуються:

• кількісним та якісним складом суб'єктів;

• характером самоорганізації цього рівня інформаційної діяль­ності, ступенем його централізації (децентралізації);

• співвідношенням економічних та адміністративних (нееконо­мічних) механізмів регулювання діяльності суб'єктів цього рівня;

• характером відносин між суб'єктами (відносини ієрархії, рівності тощо;

• швидкістю реакції суб'єктів на вплив зовнішніх чинників, сту­пенем мобільності (інертності) цього рівня організації інформа­ційної діяльності в цілому;

• обсягами, ступенем різноманіття та складності потоків інфор­мації, що функціонують на цьому рівні ієрархії;

• потенційними можливостями ("пропускною спроможністю") суб'єктів цього рівня ієрархії в царині збору, переробки, збері­гання та передачі інформації.

Причому організаціяінформаційної діяльності на певному рівні ієрархії управління:

• спрямована перш за все на забезпечення життєдіяльності суб'єктів цього рівня;

• зв'язана з інформаційною діяльністю на вищих і нижчих рівнях ієрархії через систему прямих і зворотних зв'язків;

• певною мірою впливає на організацію інформаційної діяльності нижчого рівня ієрархії та, у свою чергу, її ефективність на цьо­му рівні залежить від ефективності організації інформаційної діяльності нижчого рівня.

Прикладом ієрархічної системи може слугувати механізм інфор­маційного забезпечення функціонування ринків грошей. Діяльність національних грошових ринків спрямована в першу чергу на обслу­говування національних економік. Але центральні банки держав і резиденти — суб'єкти підприємницької діяльності повинні враховува­ти інформацію, яка надходить від міжнародних фінансових центрів, що репрезентують найвищий рівень ієрархії глобального ринку гро­шей. У свою чергу, на ефективність функціонування глобального ринку грошей впливає якість і своєчасність надходження інформації від національних ринків.

Для ілюстрації перелічених положень зупинимося на деяких ха­рактеристиках організації інформаційної діяльності, притаманних різним рівням ієрархії управління, починаючи з найнижчого.

Індивідуальний рівень організації інформаційної діяльності в ос­новному розглядається у контексті вивчення інформаційно-аналітич­ного процесу (див. розд. 7).

Мета та ресурси інформаційної діяльності структурних ланок підприємств та організацій задаються, як правило, вищим керівницт­вом. Тому автономія цих суб'єктів обмежена. Взаємодія суб'єктів цьо­го рівня забезпечується переважно через адміністративні зв'язки. Вели­ким підприємствам та організаціям, як правило, притаманна ієрархія внутрішньої будови. Так, у межах організації можуть створюватись управління, в межах управлінь — відділи, в межах відділів — сектори тощо. Подібна ієрархія формується для зменшення інформаційного перевантаження різних рівнів системи управління та підвищення мо­більності її структурних підрозділів. Хоча, як свідчить досвід, саме стосунки структурних підрозділів залишаються ахіллесовою п'ятою в інформаційній діяльності багатьох підприємств та організацій. Що ж стосується мобільності структурних ланок, їхньої "інформаційної по­тужності", то вони залежать від величини підрозділів і виконуваних ними функцій.

Організації інформаційної діяльності юридичної особи, як єдино­го суб'єкта на цьому рівні управління (самоуправління), притаманна відносна автономія. До того ж ступінь самоорганізації інформацій­ної діяльності юридичної особи, як правило, досить високий і знахо­диться у зворотній залежності від величини суб'єкта. Причому треба зазначити, що одні технології вимагають децентралізації інформа­ційної діяльності, як, наприклад, торгівля. Інші, навпаки, — її кон­центрації та централізації. Перш за все це наукомісткі й водночас ка­піталомісткі галузі обробної промисловості. У межах окремої юри­дичної особи в основному переважають адміністративні механізми управління, а в її зовнішніх відносинах — економічні. Відповідним чином забезпечується і функціонування її внутрішніх і зовнішніх інформаційних відносин. З формально-правової точки зору всі юри­дичні особи рівноправні. Але місце конкретної юридичної особи у ре­альній ієрархії інформаційного простору залежить від її ресурсної за­безпеченості у широкому значенні цього поняття і перш за все від її фінансово-економічного потенціалу. Ступінь мобільності органі­зацій переважно обернено пропорційний їхньої величині. Що ж сто­сується обсягів потоків інформації та ступеня їх різноманіття, то вони прямо пропорційні величині організації та залежать від її галу­зевої належності. Наприклад, у більш наукомістких і капіталоміст­ких видах діяльності обсяги та ступінь різноманіття потоків інфор­мації в основному відносно вищі. А "пропускна спроможність" інформаційної системи організації, як правило, прямо пропорційна величині цієї організації та залежить від її галузевої належності. Зно­ву ж таки, наукомісткі та капіталомісткі підприємства мають віднос­но потужніші системи пошуку, збору, обробки та зберігання інфор­мації, ніж рівновеликі їм організації інших галузей.

Загальнодержавний/національний рівень організації інформацій­ної діяльності характеризується наявністю численних суб'єктів, по­в'язаних між собою переважно економічними відносинами. При цьо­му в деяких видах відносин між суб'єктами в межах цього рівня організації інформаційної діяльності спостерігаються відносини ієрархії. Наприклад, між державою та підприємствами, між мате­ринськими та дочірніми компаніями тощо. Саме функціональна різноманітність суб'єктів інформаційних відносин (див. розд. 4), а та­кож продукування загальнодержавних правових норм є характер­ною ознакою цього ієрархічного рівня організації інформаційної діяльності. Водночас на національному рівні стрімко зростають су­купні обсяги інформаційних потоків та інертність інформаційної діяльності.

Глобальний рівень інформаційної діяльності поряд із карколом­ним зростанням кількості суб'єктів та обсягів потоків інформації ха­рактеризується подальшим ускладненням своєї організації, що сама по собі має складну ієрархічну структуру. За таких умов законо­мірно, що роль політичних і особливо економічних важелів є визна­чальною для організації інформаційної діяльності на цьому рівні ієрархії.

Дата добавления: 2014-01-04