Океанологія як наука

План лекції

ЛЕКЦІЯ 14. СВІТОВИЙ ОКЕАН ТА ЙОГО ЧАСТИНИ.

Визначення частотних характеристик об’єкту заданого різницевими рівняннями (час змінюється дискретно).

На практиці часто має місце ситуація, коли система визначається у дискретні рівновіддалені моменти часу:

(9)

Приймемо наступні очевидні позначення вхідного та вихідного сигналів у відзначені моменти часу:

Очевидно, що у останніх виразах можна не писати, а залишити лише коефіцієнти. Матимемо:

Зазначені формули визначають значення сигналу у зсунуті моменти часу. Величина зсуву у часі визначається показником степеня, де − оператор а не множник;. Знак "+" відповідає зсуву вперед, знак "−" відповідає зсуву назад.

Кожній похідні у рівнянні (2) поставимо у відповідність зсунуте значення функції за правилом:

	(10)

Тоді після заміни у рівнянні (2) похідних відповідними виразами (10), отримаємо різницеве рівняння аналогічне диференціальному рівнянню (2):

(11)

або після винесення за дужки отримуємо

(12)

Якщо ввести оператори

(13)

то різницеве рівняння (11) або (12) в операторній формі набуде виду

(14)

Найчастіше різницеве рівняння розглядають у наступній формі:

У цьому випадку оператори (13) набудуть виду

(15)

а рівняння (14) запишеться так

(16)

Тоді вираз

називають передатною функцією дискретної системи.

1. Океанологія як наука.

2. Гіпотези походження і розвитку океанів.

3. Світовий океан та його частини.

4. Сучасні методи океанологічних досліджень.

Океанологія – наука про природні процеси в Світовому океані. Світовий океан – безперервна водна оболонка земної кулі, над якою виступають елементи суші – материки і острови та яка має спільний сольовий склад.

Океанологія розглядає Світовий океан одночасно і як складову частину гідросфери, і як цілісний планетарний природний об'єкт, який взаємодіє з атмосферою і літосферою, материковим стоком, і де в складному взаємозв'язку протікають фізичні, хімічні, геологічні й біологічні процеси.

Головне завдання океанології – визначення загальних закономірностей природи океану як єдиного цілого. Методологічна основа їхнього пізнання –вивчення трансформації і обміну речовин та енергії в океанічних водах, а також між водами суміжними з ними середовища.

Океанологія базується на фактичних даних вимірювання глибин, температури, солоності, течій, хвиль, кольору, прозорості води, вмісту розчинених хімічних речовин і сполук, різних біологічних та інших показників, опираючись на теоретичні положення фізики, математики, хімії, біології; використовує методи системного аналізу та електронно-обчислювальну техніку.

Найбільш важлива прикладна задача океанології – наукове забезпечення ефективної діяльності морських галузей народного господарства, гарантування безпеки підводного і надводного мореплавання, використання біологічних ресурсів вод і дна океану, удосконалення методів прогнозу погоди та ін.

Океанологія – комплексна наука, що об'єднує декілька напрямків, кожне з яких вивчає певний аспект природи океану. Фізична океанологія (фізика океану) досліджує фізичні процеси в океанічних і морських водах, закономірності взаємодії океану і атмосфери. Хімічна океанологія (хімія океану) вивчає хімічні властивості, склад, фізико-хімічні процеси вод Світового океану. Геологія океану (морська геологія) вивчає геологічні, геофізичні, геохімічні процеси, що протікають на дні та в надрах Світового океану і пов'язані з ними закономірності утворення корисних копалин в океанах і морях; до геологічного вивчення океану відноситься і дослідження геології і геоморфології берегової частини океанів і морів, біологічна океанологія (біологія океану) досліджує тваринний і рослинний світ океанів та морів, формування біологічної продуктивності океанічний і морських вод, та процеси, що протікають в них.

Дата добавления: 2014-01-04