II. Основна частина - 80хв

Заняття № 1

Час: 2 години

Розробив:

Підполковник О.Л.Трофімчук

  Обговорена на засіданні

кафедри військової підготовки

Протокол № __

від „ ” 201 р.

м. Рівне.

Т Е М А № 12: Наступальний бій механізованого відділення (слайд № 1).

Заняття 1:

Організація та ведення наступу механізованим відділенням.

Мета заняття:

1.Навчити студентів основам наступу відділення. 2.Сконцентрувати увагу тих, хто навчається, на головних питаннях організації та ведення наступу механізованим відділенням. 3.Ознайомити студентів з особливостями ведення наступального бою в особливих умовах.

Час: 2 години

Місце: клас

Метод: лекція

МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

  Слайди, дошка, крейда, схеми, екран, відеопроектор, ПЕОМ.

Навчальні питання і розподіл часу (слайд № 2):

I. Вступна частина – 5хв.

1. Основи ведення наступального бою механізованого відділення – 30 хв.

1.1. Мета наступу.

1.2. Бойові завдання відділення в наступальному бою.

1.3. Побудова бойового порядку механізованого відділення.

1.4. Бойові можливості відділення в наступі.

2. Організація наступального бою механізованого відділення – 25 хв.

3. Ведення наступального бою механізованого відділення – 25 хв.

3.1. Наступ на противника, який обороняється, із положення безпосереднього зіткнення з ним.

3.2. Наступ з ходу на противника, який обороняється.

3.3. Управління вогнем в ході наступального бою.

3.4. Ведення наступального бою в особливих умовах (в місті, лісі і взимку).

III. Заключна частина – 5хв.

Керівництва і посібники (слайд № 3)

  1.Бойовий статут Сухопутних військ, ч. ІІ (батальйон, рота). Розділ 4. Наступальний бій. Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, 2010 р. – С. 49 (139), 51 (143). 2.Бойовий статут Сухопутних військ, ч. ІІІ (взвод, відділення, екіпаж танка). Розділ 4. Наступальний бій. Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, 2010 р. – С. 88 (193 – 205), с. 107 (229 – 239), с. 127 (279- 285). 3. Підручник Тактика (взвод, відділення, танк).  

ХІД ЗАНЯТТЯ.

I. ВСТУПНА ЧАСТИНА – 5хв (слайди № 4, 5).

У відповідності з основною метою миролюбивої політики нашої країни, розроблена військова доктрина - система офіційно прийнятих основоположних поглядів на запобігання війни.

Наша військова доктрина має однозначно оборонну направленість і підпорядкована головній меті - не допустити війни, як ядерної, так і звичайної, захистити країну від можливої агресії.

Але у випадку виникнення війни, не можливо отримати перемогу над противником тільки обороняючись. З метою повного розгрому противника необхідно проводити наступ. Ось чому, вам, як майбутнім командирам механізованих підрозділів, необхідно знати і вміти правильно організувати і керувати діями особового складу в ході наступу. Питання організації і ведення наступального бою механізованим відділенням ми розглянемо в даній лекції.

II. ОСНОВНА ЧАСТИНА – 80хв.

1. Основи ведення наступального бою механізованого відділення – 30 хв (слайд № 6).

1.1. Мета наступу (слайд № 7).

Наступ проводиться з метою розгрому (знищення) противника і оволодіння важливими районами (рубежами, об’єктами) місцевості.

Він полягає:

- в ураженні противника всіма засобами, які є в наявності;

- рішучій атаці;

- стрімкому просуванні підрозділів у глибину його бойового порядку;

- знищенні та полоненні живої сили;

- захопленні озброєння, військової техніки, намічених районів (рубежів) місцевості.

Використовуючи результати вогневого ураження противника, відділення повинно (слайд № 8):

- вести наступ із повним напруженням сил, у високому темпі, безупинно, вдень і вночі, у будь-яку погоду;

- в тісній взаємодії штатних, доданих, підтримуючих і сусідніх підрозділів і знищити противника, який обороняється.

Це досягається:

- вмілим застосуванням усіх наявних сил і засобів, своєчасним використанням результатів вогневого ураження противника;

- швидким подоланням загороджень;

- вмілим поєднанням дій у бойовому і передбойовому порядках із широким використанням способів пересування на полі бою;

- захопленням з ходу рубежів (об’єктів);

- широким застосуванням маневру вогнем;

- умілим використанням місцевості для маневру підрозділами з метою швидкого виходу у фланги і тил противнику;

- проведенням рішучих атак;

- своєчасним і постійним уточненням (постановкою) завдань підрозділам і забезпеченням їх під час бою.

У залежності від завдання, яке виконується (слайд № 9), характеру місцевості, дій противника й інших умов обстановки механізоване відділення може наступати в пішому порядку (взимку на лижах), на БМП (БТР) або десантом на танках.

Наступ може вестися на противника, який обороняється, наступає або відходить (слайд № 10).

Наступ взводу (відділення, танка) на противника, який обороняється,здійснюється і з положення безпосереднього зіткнення з ним або з ходу (слайд № 11).

Взвод наступає на фронті до 300 м, а механізоване відділення в пішому порядку – на фронті до 50 м (слайд № 12).

1.2. Бойове завдання відділення в наступальному бою (слайд № 13).

Бойове завдання механізованого відділення, у наступі включає: об’єкт атаки і напрямок продовження наступу. В окремих випадках, коли перед фронтом наступу противник не розвіданий, під час постановки бойового завдання по радіо, при наступі в лісі, а також в інших особливих умовах відділенню може бути вказаний тільки напрямок атаки або напрямок продовження наступу.

Об’єктом атаки механізованого відділення, як правило, є:

- жива сила в окопах або в інших фортифікаційних спорудах;

- танки, гармати, ПТКР, кулемети й інші вогневі засоби противника, які розташовані в першій траншеї і у найближчій глибині перед фронтом наступу відділення.

Напрямок продовження наступу відділення визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувалося оволодіння об’єктом атаки взводу.

З оволодінням визначеним об’єктом атаки відділення продовжує безупинний наступ у зазначеному напрямку, під час якого йому ставиться нове бойове завдання.

1.3. Побудова бойового порядку відділення (слайд № 14).

Побудова бойового порядку механізованого відділення, яке наступає в пішому порядку, складається з бойової лінії з інтервалом між солдатами 6-8 м (8-12 кроків), та БМП (БТР) (за наявності у командира відділення засобів зв’язку), яка діє за бойовою лінією відділення на віддаленні до 300 м, на її фланзі або безпосередньо в бойовій лінії. Для зручності ведення вогню і кращого використання місцевості (місцевих предметів) солдати в бойовій лінії можуть висуватися вперед або зміщатися вбік, не порушуючи загального фронту наступу і не заважаючи діям сусідів.

Зростання ролі дрібних - підрозділів у боротьбі із малочисельними мобільними групами противника, обумовило доцільність створення у складі механізованих підрозділів позаштатних бойових груп – „ двійок” та „трійок”.

Первинним підрозділом механізованих військ є відділення, до складу якого можуть входити до трьох бойових груп (слайд № 15).

Для ведення бою в траншеях, ходах сполучення, у місті, лісі і горах, під час виконання завдань у глибині оборони противника, на поспішно зайняту оборону противника, при веденні боїв у ході переслідування невеликих груп противника та в інших сприятливих умовах обстановки, а також для кращої взаємодії у відділенні завчасно перед наступом можуть створюватися бойові групи. При цьому інтервал між бойовими групами (“двійками” та “трійками”) може бути 15-20 м, а між солдатами – 3-5 м. Під час ведення наступу на місцевості, яка забезпечує вогневу підтримку між бойовими групами, вони переміщаються по черзі під прикриттям вогню тактичних груп, які вже висунулися на вказаний командиром відділення рубіж. Після зайняття рубежу бойова група готується для ведення вогню і прикриває висування групи (“двійки”, “трійки”), яка залишилася. БМП (БТР) діє за відділенням на віддаленні до 300 м, у проміжках бойових порядків або на одному з його флангів.

З метою підвищення ефективності виконання завдань у наступі відділення може діяти також тактичними групами, які за своїм призначенням можуть бути маневреною (розгородження) і вогневою (слайд № 16).

Маневрена група призначена для оволодіння об’єктом атаки, знищення противника в траншеї (очищення траншеї), здійснення маневру для виходу у фланг і тил противнику, закріплення досягнутого рубежу і виконання інших завдань. У деяких випадках вона буде проробляти проходи у мінно-вибухових і невибухових загородженнях, виконуючи функції групи розгородження. Командиром групи, як правило, призначається старший стрілець.

Вогневу групу очолює командир відділення. Вона призначена для прикриття дій маневреної групи, знищення живої сили і вогневих засобів противника на об’єкті атаки і на його флангах, заборони підходу (маневру) противника до об’єкта, який атакується, позбавлення противника можливості надання допомоги своїм вогнем тим, хто обороняється, й атаки його на вказаному об’єкті спільно з маневреною групою.

При наступі відділення тактичними групами вони можуть діяти в лінію, уступом вправо (вліво) або в дві лінії (одна за одною). У всіх випадках інтервал між групами може бути 25-30 м, дистанція – 30-50 м, а солдати в групі діють спільно або на віддаленні 3-5 м між собою. БМП (БТР) може діяти за тактичними групами на відстані до 300 м, у проміжках між ними, на одному з флангів відділення або входити до складу однієї з груп.

1.4. Бойові можливості відділення у наступі (слайд № 17).

Бойові можливості відділення у наступі - це показники, що характеризують можливість відділення виконувати визначені бойові завдання за встановлений час у конкретних умовах обстановки. Вони залежать від стану зброї і бойової техніки, від рівня бойової підготовки і морально психологічного стану особового складу. На бойові можливості підрозділів значно впливають характер протидії противника, місцевість, стан погоди, час року і доби та інші фактори.

Складовими бойових можливостей підрозділів є вогнева міць і маневреність.

Вогнева міць (слайд № 18) - це можливості відділення з нанесення противнику ураження вогнем протитанкових засобів, БМП і стрілецької зброї.

Маневрені можливості (слайд № 19) відділення визначаються швидкістю пересу­вання танків, бронетранспортерів (бойових машин піхоти), що може бути максимальна (танків - 50- 60км/год, БТР -60-80км/год, БМП -50-60км/год), середня (танків - 35-45км/год, БТР - 30-40км/год, БМП -25-35км/год), а та­кож здатністю підрозділу здійснювати пересування і розгортання:

- перешикування в перед бойовий порядок - 10 - 15с;

- розгортання у бойовий порядок - 10 - 15с;

- посадка відділення на БМП у ході наступу за 1хв. 15с.

Темп атаки при діях в пішому прядку може бути 4 - 5км/год, на БМП 8 -

12км/год.

Методика розрахунку можливостей відділення боротьби з танками, БМП(БТР).

Сучасне озброєння відділення дозволяє йому вести боротьбу не тільки з піхотою, а і з бронетехнікою противника. Наявність у відділенні таких засобів боротьби, як ручний протитанковий гранатомет (РПГ-7), БМП і ручні протитанкові гранати, дозволяє йому наявними засобами знищувати танки і інші броньовані цілі противника.

Високий темп вогню дозволяє відділенню за короткий час зосередити вогонь по найбільш важливим цілям, а при необхідності вести вогонь і по декількох цілях.

У мвід одна БМП, коефіцієнт ефективності в наступі на підготовлену оборону-1, на поспішно зайняту оборону-1,3, є один РПГ-7 - коефіцієнт -0,2. Загальний коефіцієнт складає - 1,5, таким чином відділення в наступі може знищити 1-2 танка.

Основними показниками можливостей відділення з ураження противника вогнем стрілецької зброї є математичне очікування втрат, яке наноситься його живій силі.

Методика розрахунку заснована на порівнянні щільності вогню стрілецької зброї, яке виявляється кількістю куль на 1 м фронту за хвилину.

Бойова швидкострільність зброї механізованого відділення складає: АК-100, РПК-150; ПКТ -250 пострілів за хвилину. Виходячи з цього, відділення, укомплектоване на 100%, маючи 6 одиниць автоматичної зброї, здатне випустити перед своїм фронтом наступу біля (4 АК X 100+ 1РПК Х 150+ 1 ПКТ Х 250 = 800) 800 куль за хвилину. Відділення, наступаю­чи на фронті 50 м, з урахуванням ведення вогню на флангах повинне знищувати живу силу і вогневі засоби противника на фронті до 100 м. Виходячи з цього, воно здатне створити щільність вогню (800: 100 = 8)8 куль за хвилину на 1 п/м фронту. Щільність 8-10 куль на 1 м фронту наступу, як показує досвід ведення бойових дій, забезпечує відділенню виконання бойового завдання, при цьому воно може знищити в середньому близько З - 4 цілей противника.

Ударна сила реалізується у ближньому бою, результатом якого є роз­гром визначеного противника і оволодіння важливими районами місцевості. Тому одним з основних показників ударної сили є втрати, які наносяться у ближньому бою.

Досвід показує, що успіх наступу можливий при 2-3- кратній перевазі над противником. Виходячи з цього, відділення, маючи у своєму складі 8 чо­ловік, здатне успішно наступати на фронті місцевості, яка обороняється 3 - 4 солдатами противника.

Висновки (слайд № 20).

1. Протягом багатовікової військової історії тактика наступального бою безупинно змінювалась, насамперед, під впливом удосконалення сил і засобів збройної боротьби. Сьогодні наступальний бій придбав загальновійськовий характер.

2. Перемога у сучасному загальновійськовому бою досягається рішучими діями, розгром противника досягається тільки наступом, а головна роль в досягненні успіху в наступі належить загальновійськовим підрозділам. Механізовані і танкові підрозділи в ході наступу, використовуючи свій вогонь і удар, при підтримці вогню артилерії і авіації захоплюють або знищують живу силу, ОВТ противника і оволодівають районами його території.

3. Механізоване відділення є найменшою організаційною одиницею механізованих військ і, як правило, вирішує бойові завдання у складі взводу. Маючи на озброєнні БМП (БТР) відділення за своїми бойовими можливостями здатне ефективно виконувати бойові завдання в ході наступу.

2. Організація наступального бою механізованого відділення - 25 хв (слайд № 21).

До початку наступу з положення безпосереднього зіткнення із противником відділення приховано займає вихідну позицію (вказане командиром взводу місце).

У вихідному положенні особовий склад механізованого відділення, як правило, розташовується в траншеї, а БМП (БТР) – на вогневій позиції поряд із траншеєю з метою підтримки атаки відділення вогнем, просування за ним під час наступу і швидкого відходу для посадки особового складу або в глибині вихідного району разом із іншими машинами взводу.

Із заняттям вихідної позиції (вказаного місця) командир відділення організує:

- спостереження,

- систему вогню,

- маскування на випадок відбиття можливої атаки противника або знищення вогневих засобів під час вогневої підготовки атаки.

У вихідному положенні командир відділення ставить завдання спостерігачу, в якому вказує:

- орієнтири,

- відомості про противника,

- місце для спостереження, сектор спостереження, район особливої уваги, порядок доповіді.

На випадок відбиття атаки противника командир відділення ставить завдання, де вказує:

- передній край оборони противника і звідки можна чекати його несподіваної атаки,

- смугу вогню відділення (її межі праворуч, ліворуч) і додатковий сектор обстрілу;

- кулеметнику – вогневу позицію, основний і додатковий сектори обстрілу;

- гранатометнику – вогневу позицію, основний і додатковий сектори обстрілу;

- автоматникам – місця на позиціях;

- час готовності і дії з початком атаки противника.

Після цього, за необхідності, робить вказівки щодо дообладнання позицій, що займають у вихідному положенні, де визначається конкретний обсяг необхідних робіт, виконавці і час початку і закінчення робіт.

Під час підготовки наступу з ходу відділення у складі взводу займає визначене місце у вихідному районі роти.

З отриманням бойового завдання командир відділення організовує підготовку наступу (слайд № 22). Він повинен:

- з’ясувати завдання;

- оцінити обстановку (зрозуміти, де знаходиться противник і що він робить, а також розташування його вогневих засобів; вивчити місцевість, її захисні і маскуючи властивості, вигідні підступи до переднього краю оборони противника (об’єкта атаки), загородження і перешкоди, умови спостереження і ведення вогню);

- провести бойовий розрахунок і визначити завдання особовому складу,

- віддати бойовий наказ;

- організувати підготовку відділення до виконання завдання;

- перевірити знання завдань особовим складом, його забезпеченість всім необхідним і

- доповісти командиру взводу про готовність відділення до наступу.

Під час підготовки наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником усю роботу з організації наступу командир відділення проводить на місцевості, а під час наступу з ходу за неможливості виїхати на місцевість – за схемою (на макеті місцевості).

Під час з’ясування завдання командир відділення повинен (слайд № 23):

- зрозуміти завдання взводу, відділення (об’єкт атаки і напрям продовження наступу, рубіж переходу в атаку і місце спішування, завдання танка, за яким наступає відділення, і його номер (розпізнавальний знак) і порядок його виконання (дії до початку і під час атаки), а також

- завдання сусідів,

- час готовності до наступу.

Під час вивчення противника командир відділення повинен (слайд № 24):

- зрозуміти накреслення переднього краю (траншеї, ходу сполучення) перед фронтом наступу відділення і його віддалення від вихідної позиції (рубежу переходу в атаку і спішування),

- склад об’єкта атаки (обслуга кулемета, протитанкового ракетного комплексу, група піхоти, БМП(танк), інші вогневі засоби) і його розташування, у тому числі вогневих засобів на флангах і в глибині об’єкта атаки.

Під час вивчення місцевості командир відділення визначає:

- вигідні підступи до об’єкта атаки, наявність загороджень, природних перешкод і проходів у них, її доступність для дій в пішому порядку і на БМП (БТР),

- захисні і маскуючи властивості,

- умови спостереження і ведення вогню до і в ході наступу.

Проводячи бойовий розрахунок, командир відділення повинен:

- призначити спостерігача за противником, зв’язківця до командира взводу і піднощика боєприпасів,

- визначити склад бойових “двійок” (“трійок” тактичних груп) і їх старших, порядок їх розміщення в БМП (БТР) і в бойовому порядку.

Визначаючи завдання особовому складу, командир відділення намічає:

- розміщення кожного солдата в бойовому порядку відділення (бойових груп в бойовому порядку відділення),

- цілі для ураження вогнем стрілецької зброї і БМП (БТР), порядок їх руху,

- порядок висування відділення до проходу в мінно-вибуховому загородженні і його подолання,

- спішування, розгортання і ведення вогню під час переходу в атаку, в ході її ведення та дії при бої в глибині;

- порядок взаємодії та взаємної підтримки вогнем,

- способи і сигнали управління.

У бойовому наказі командир відділення вказує (слайд № 25):

– орієнтири, склад і характер дій противника, накреслення його переднього краю оборони, місця розташування вогневих засобів;

– завдання взводу і відділення (об’єкт атаки і напрямок продовження наступу), завдання сусідів, танка, за яким буде наступати відділення, його номер (розпізнавальний знак), а також порядок використання вогню артилерії старшого командира й інших вогневих засобів;

– після слова “Наказую” – завдання особовому складу відділення (“двійкам”, “трійкам”, тактичним групам) і доданим вогневим засобам;

– час готовності до виконання завдання, сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дії за ними;

– своє місце і заступника.

Під час постановки завдань командир відділення вказує:

- всьому особовому складу (“двійкам”, “трійкам”, тактичним групам) – місце і порядок спішування, місце кожного солдата (групи) в бойовій лінії відділення, порядок подолання загороджень і перешкод;

- навіднику-оператору, кулеметнику і гранатометнику, а за необхідності й іншому особовому складу (групам) – цілі для ураження і порядок ведення вогню;

- механіку-водію – напрямок, порядок руху в атаці, подолання загороджень і перешкод;

Бойовий наказ командир відділення віддає на місцевості, а за неможливості – за схемою (на макеті місцевості) і уточнює бойове завдання на місцевості під час висування до рубежу переходу в атаку або з початком атаки.

Під час взаємодії командир відділення повинен:

- організувати взаємодію з сусідами і засобами, що діють на напрямку дій відділення, а також між вогневими засобами відділення за місцем (рубежем, об’єктом), часом і завданням, що вирішується.

Взаємодія з танком досягається рухом без відставання особового складу механізованих підрозділів і підтримання їх своїм вогнем, наданням допомоги при подоланні перешкод, прикриттям вогнем при виході з ладу, знищення протитанкових засобів, що заважають просуванню танків.

Найважливішою умовою підтримання взаємодії механізованих підрозділів з підрозділами інших родів військ є своєчасний показ танкам, артилерії і авіації цілей для ураження і використання результатів їх дій механізованими підрозділами.

Підготовка відділення до виконання завдання включає (слайд № 26):

- розставляння особового складу, що прибув, за посадами;

- підготовку особового складу до виконання завдання;

- підготовку озброєння – до бойового застосування, поповнення ракет і боєприпасів;

- технічне обслуговування БМП (БТР);

- виконання завдань інженерного обладнання вихідної позиції (місце розташування).

У ході підготовки командир відділення перевіряє:

- знання особовим складом бойового завдання і способів дій у наступі;

- сигналів і порядку дій за ним;

- готовність озброєння, БМП (БТР) до бою;

- наявність встановленого запасу боєприпасів, пального, продовольства й інших матеріальних засобів.

Виявлені недоліки усуваються на місці. Про готовність до наступу командир відділення у встановлений час доповідає командиру взводу.

Висновки (слайд № 27).

1. Робота КВід з організації наступу залежить від умов переходу в наступ (з положення безпосереднього зіткнення з противником або з ходу) та буде декілька відрізнятися.

2. Для якісної підготовки до наступу командир відділення проводить визначену роботу з його організації, яка є важливою складовою підготовки відділення до бою.

3. Загальний порядок і послідовність роботи командира визначений в бойовому статуті ч.ІІІ та включає: усвідомлення завдання, оцінку обстановки, визначення завдань підлеглим, віддачу бойового наказу, організацію підготовки відділення до наступу.

3. Ведення наступального бою механізованого відділення – 25 хв

(слайд № 28).

3.1. Наступ із безпосереднього зіткнення з противником (слайд № 29) відділення починає з вихідної позиції (з траншеї, окопу), яка займається у встановлений командиром взводу час із перестроюванням бойового порядку (при знаходженні в положенні оборони) або після зміни підрозділів, які оборонялись.

Для наступу з положення безпосереднього зіткнення із противником відділення займає ділянку траншеї (ходу сполучення) з урахуванням побудови бойового порядку для наступу або зручності посадки на техніку під час атаки на БМП (БТР, десантом на танку). БМП (БТР) займає вогневу позицію за відділенням або знаходиться разом із взаємодіючими танками на вихідній (очікувальній) позиції. Із заняттям вихідної позиції командир відділення організовує спостереження за об’єктом атаки, систему вогню і маскування на випадок переходу противника в наступ або для знищення його вогневих засобів, які виявлені, дообладнання вихідної позиції і підготовку пристосувань для швидкого вистрибування з траншеї, а при наступі на БМП (БТР) вказати особовому складу місце і порядок посадки і спішування.

Якщо вихідна позиція відділення має ділянку траншеї, то вона дообладнуватиметься стрілецькими окопчиками, пристосуванням для швидкого вистрибування, а при необхідності і заглиблюється. За відсутності фортифікаційних споруд особовий склад відриває поодинокі окопи, а за наявності часу – ділянки траншеї (окоп на відділення) й укриття для особового складу, а також споряджає магазини, стрічки і готує до дії гранати. Для розміщення БМП (БТР) використовуються наявні окопи, а при їх відсутності – складки місцевості або влаштовуються укриття. Всі роботи проводяться під виглядом посилення оборони переважно вночі, в інших умовах обмеженої видимості і до світанку ретельно маскуються.

З початком вогневої підготовки наступу командир відділення веде спостереження за об’єктом атаки і про все відмічене в ньому і біля нього (виявлені вогневі засоби противника), а також про результати вогню своєї артилерії й інших вогневих засобів доповідає командиру взводу. Відділення вогнем своєї зброї знищує виявлені кулемети, гранатомети й інші вогневі засоби, а також живу силу противника в об’єкті атаки і на його флангах, або діє за рішенням командира взводу.

Під час атаки в пішому порядку з підходом танка до траншеї на відстань 100-200 м командир відділення подає команду “Відділення – ПОЗНАЧИТИ ПРОХІД ДЛЯ ТАНКІВ”, а потім за командою (сигналом) командира взводу – “Відділення – ПРИГОТУВАТИСЯ ДО АТАКИ”. За цією командою особовий склад заряджає зброю повними магазинами (стрічками), приєднує багнети і встановлює, при необхідності, обладнання для швидкого вистрибування з траншеї, веде спостереження за танками і сигналами командирів відділень.

За командою (сигналом) командира взводу про початок руху в атаку командир відділення подає команду “Відділення, в атаку – ВПЕРЕД”, за якою відділення швидко вистрибує з траншеї (окопу) і прискореним кроком або бігом слідом за танком або самостійно, за підтримкою вогнем БМП (БТР), атакує противника, ведучи вогонь на ходу і з коротких зупинок і продовжує наступ углиб.

Під час атаки відділення не відстаючи, слідує за танком і своїм вогнем знищує вогневі засоби противника, в першу чергу протитанкові, вчасно вказує БМП (БТР) і танку найбільш небезпечні цілі, які перешкоджають просуванню.

Командир відділення, просуваючись у бойовій лінії, на ходу уточнює (ставить) завдання кулеметникам, гранатометнику і стрілкам (бойовим групам), а при необхідності – порядок подолання загороджень.

Мінне поле відділення долає слідом за танком його коліями або проробленими проходами бігом, як правило, у складі взводу. При підході до мінного поля за командою командира взводу або самостійно командир відділення командує: “Відділення, за мною, у колону по одному (по двох), у прохід, бігом – МАРШ”. За цією командою кулеметник першим висувається до проходу, долає його, вогнем прикриває рух відділення. Решта солдатів із наближенням поступово скорочують інтервал до 1 м, перешиковуються в колону і стрімким кидком під прикриттям вогню БМП (БТР) і кулеметника долають мінне поле.

За командою командира відділення “Відділення, в напрямку такому-то, направляючий такий-то, до бою – ВПЕРЕД” або “Відділення, за мною до бою – ВПЕРЕД”. При цьому слід пам’ятати, що мінно-вибухові загородження не являються такою загрозою, як вогонь противника, що прикриває загородження.

Подолавши мінне поле, відділення (танк) знову розгортається в бойову лінію і стрімко атакує противника. Наблизившись до противника, який знаходиться в траншеї, на 25-40 м, особовий склад за командою командира відділення “Відділення, гранатами – ВОГОНЬ” закидає його гранатами, з криком “Ура” вривається на передній край оборони противника, знищуючи його вогнем впритул і гранатами, а при виникненні рукопашної сутички – багнетами і прикладами, неспинно, слідом за танками продовжує атаку у визначеному напрямку.

Якщо танки затрималися, відділення повинне висуватися вперед і атакувати противника, не очікуючи танків, використовуючи результати вогню артилерії і мінометів.

В атаці рівняння повинне бути тільки по передніх солдатах, ніхто не має права відставати. Успішне просування вперед хоча б тільки одного солдата повинно бути негайно підтримано іншими солдатами та відділенням у цілому.

Знищивши противника, відділення, не затримуючись, просувається вперед, при послабленні опору противника за командою (сигналом) командира взводу проводить посадку в бойову машину піхоти (БТР, десантом на танк) і продовжує наступ у вказаному напрямку.

Під час атаки з висуванням на рубіж переходу в атаку на БМП (БТР) посадка в них особового складу здійснюється з підходом БМП (БТР) до початкового положення для наступу. Механізоване і протитанкове відділення за командою своїх командирів “ДО – МАШИНИ”, “ПО – МІСЦЯХ” швидко роблять посадку, готуються для ведення вогню з ходу і слідом за танком або самостійно атакують противника, ведучи вогонь з ходу через бійниці (поверх борту), знищуючи живу силу противника і його вогневі засоби, в першу чергу ті, що перешкоджають просуванню танків.

Отримавши завдання знищити противника, що залишився в траншеях і ходах сполучення, 2-3 солдати (одна з бойових груп) відділення, закидавши противника гранатами, стрімко заскакують у траншею, враховуючи ведення вогню вздовж траншеї в різні напрямки, для прикриття один одного з тилу, просуваються траншеєю, вогнем в упор, багнетами і гранатами знищують противника, який обороняється, долають прямолінійні ділянки траншей (ходу сполучення) після їх обстрілу і подавлення вогневих точок гранатами, просуваючись від повороту до повороту і знищуючи тих, хто обороняється. Решта складу відділення (бойова група) рухається обома боками траншеї зверху, не втрачаючи з виду солдатів, що просуваються траншеєю, знищують виявлені вогневі засоби і противника, який намагається залишити (захопити) траншею.

Жива сила і вогневі засоби противника, що розташовані в бліндажах та інших оборонних спорудах, закидаються гранатами, за необхідності частина бойової групи вривається в бліндаж і вогнем впритул завершує його знищення, про цьому 1-2 солдати контролюють входи і виходи з бліндажа зовні.

Після знищення противника в траншеях, ходах сполучення та інших фортифікаційних спорудах відділення, не затримуючись, просувається у визначеному напрямку.

Виявивши відхід противника, командир відділення доповідає про це командиру взводу, не відстаючи, переслідує противника і знищує його вогнем усіх своїх засобів.

Командир відділення, діючи в бойовому порядку відділення, управляє вогнем і рухом відділення командами, що подаються, як правило, голосом. Сигнальними патронами і трасуючими кулями він вказує БМП (БТР) і танку цілі, що перешкоджають просуванню відділення.

З підходом особового складу до загороджень за командою командира відділення у встановленому порядку долають загородження Після подолання мінного поля відділення розгортається в бойовий порядок і атакує противника одночасно всім відділенням або маневреною групою під прикриттям вогневої групи.

Можливий такий варіант:

Маневрена група відділення діє в безпосередній близькості за танком і веде вогонь уздовж лівого (правого) борту танка, знищуючи живу силу і протитанкові засоби ближнього бою безпосередньо перед ним;

Вогнева група відділення діє на видаленні 5-10 м за танком і своїм вогнем знищує живу силу і вогневі засоби праворуч від танка. Не виключено подолання загороджень тільки маневреною групою під прикриттям вогневої групи і БМП (БТР).

Під час наступу в глибині оборони противника відділення, не відхиляючись від напрямку наступу, використовуючи складки місцевості, швидко виходить у фланг або тил противнику і рішучою атакою знищує його. Переміщення відділення здійснюється за командою командира взводу. На окремих ділянках спосіб пересування (прискореним кроком, бігом, перебіжками, переповзанням) визначає командир відділення у залежності від рельєфу місцевості й інтенсивності вогню противника. Він зобов’язаний слідкувати за тим, щоб підлеглі швидко просувалися вперед, вміло використовували місцевість і витримували вказаний напрямок. Відкриті ділянки місцевості, що прострілюються противником, вигідно долати перебіжками (бігом) усім складом відділення одночасно або по одному – по два. На закритій місцевості необхідно рухатись у бойовій лінії прискореним кроком. Прихованим підступом механізоване відділення просувається в колоні по одному. Невеликі ділянки, що прострілюються противником і мають незначні укриття можуть, долатись солдатами відділення почергово, короткими перебіжками, під прикриттям вогню сусіда. А першим повинен розпочати рух солдат, що знаходиться позаду інших. Вогонь у відділенні ведеться з ходу і з коротких зупинок, при цьому командир відділення зобов’язаний встановити такий порядок просування і ведення вогню, щоб не припинявся рух відділення в цілому: кулеметник (одна “двійка”, “трійка”, тактична група) і частина стрільців веде вогонь, а інші – просуваються вперед, потім ті, що просунулись, відкривають вогонь, забезпечуючи просування тих, що залишилися позаду.

Якщо відділення потрапило під вогонь артилерії (мінометів), воно виходить з-під обстрілу стрімким кидком уперед.

Противник може застосувати зброю масового ураження. Для захисту від неї людей, техніки і озброєння використовуються складки місцевості, укриття, інженерні споруди. Найефективнішим засобом захисту є безпосереднє зіткнення з противником, тому що це лишає його можливості застосувати зброю масового ураження, щоб не вразити свої війська.

Надійний захист особового складу відділення може бути досягнутий вмілими і енергійними діями командира й особового складу, використанням захисних якостей техніки, місцевості, індивідуальних засобів захисту, санітарної обробки особового складу, дегазації і дезактивації обмундирування, ОВТ.

Виявивши відхід противника, командир відділення доповідає про це командиру взводу, не відстаючи, переслідує противника і знищує його вогнем усіх своїх засобів.

3.2. До переходу в наступ з ходу, на противника, який обороняється (слайд № 30), відділення у складі взводу розташовується в вихідному районі і знаходиться поза досяжністю наземних засобів розвідки радіолокації, вогню далекобійної артилерії. Механізоване відділення (танк) розташовується у вказаному командиром взводу місці на відстані 25–50 м від сусідніх відділень (у місці, зручному для виходу на маршрут висунення).

Особовий склад відділення розміщується поблизу бойової машини піхоти. За наявності часу для особового складу, а потім для БМП відриваються щілини і окоп, які по можливості перекриваються і ретельно маскуються.

Відділення знаходиться у постійній готовності до відбиття нападу наземного, повітряного противника і знищення його диверсійно – розвідувальних груп.

Під час наступу з ходу командир механізованого відділення з початком розгортання взводу в бойовий порядок виводить БМП (БТР) на свій напрямок, уточнює навіднику-операторові (кулеметнику БТР) і механіку-водію (водію) об’єкт атаки (цілі), напрямок продовження наступу (направлення наступу), місце і номер проходу в загородженнях і управляє вогнем відділення.

Під час атаки на БМП (БТР) відділення після розгортання взводу в бойову лінію услід за танком або самостійно продовжує висунення до переднього краю оборони противника, знищує його протитанкові цілі й інші вогневі засоби вогнем зі зброї бойової машини і стрілецької зброї через бійниці (поверх борту) (слайд № 31).

Під час атаки десантом на танку відділення розмішується, головним чином, у його кормовій частині, над силовим відділенням. Командир відділення займає місце праворуч біля башти і виходить на зв’язок із командиром танка через танковий переговорний пристрій. Для ведення вогню солдати розміщуються: кулеметник – у центрі танка, безпосередньо за його баштою; стрільці – праворуч і ліворуч від башти; гранатометник розташовується поряд із командиром відділення і веде спостереження за сигналами командира взводу. Під час руху десантом на танку відділення веде спостереження, за командою командира відділення і самостійно знищує виявлені цілі противника, особливо протитанкові засоби ближнього бою. Командир відділення попереджає командира танка про загородження, які розташовані попереду, і природні перешкоди.

Під час атаки в пішому порядку з виходом БМП (БТР), танка з десантом до встановленого місця спішування відділення за командою свого командира “ДО – МАШИНИ” швидко вискакує з машини (спішується) і за командою “Відділення в напрямку _________, напрямний _____________, до бою – ВПЕРЕД” або “Відділення, за мною – ДО БОЮ” розгортається в бойову лінію і прискореним кроком або бігом, ведучи інтенсивний вогонь з ходу, продовжує атаку.

Атаку переднього краю оборони противника і розвиток наступу в глибині відділення здійснює в такому самому порядку, як і під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником.

Після бою відділення виходить у призначене місце, де (слайд № 32):

- організовує спостереження та безпосередню охорону;

- розташовує особовий склад, дотримуючись вимог маскування;

- уточнює втрати особового складу, озброєння, витрати боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів, наявні пошкодження ОВТ.

Про результати бою командир відділення доповідає командиру взводу. В доповіді вказуються:

- результати виконання бойового завдання;

- місце (рубіж) втрати особового складу, знаходження, а по можливості, місця перебування поранених і убитих;

- втрати та пошкодження ОВТ;

- витрати ракет і боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів;

- морально-психологічний стан особового складу, інші питання.

3.3. Управління вогнем в ході наступального бою (слайд № 33).

Найважливішим фактором, що визначає результат бою, є управління боєм і його складова – управління вогнем.

Управління вогнем – найважливіший обов’язок командира відділення, він включає:

- розвідку цілей і оцінку їх важливості;

- вибір виду зброї для надійного їх ураження;

- подання команд на відкриття вогню;

- спостереження за результатами вогню і його корегування, маневр вогнем;

- контроль за витратою боєприпасів.

Під час ведення бою командир відділення просувається в бойовій лінії у безпосередній близькості від кулеметника і гранатометника з метою своєчасної постановки їм завдання. Крім цього, трасуючими кулями він вказує цілі танку на напрямку дій, що заважають відділенню просуватись вперед.

При пошкодженні і зупинці БМП (БТР) екіпаж продовжує вогнем із місця знищувати противника, димовими гранатами чорного диму імітує загоряння, приймаючи одночасно заходи щодо усунення пошкодження, доповідає про пошкодження командиру взводу (відділення) або його заступнику. Якщо машину самостійно відновити неможливо то необхідно дочекатися підходу ремонтних (евакуаційних) засобів. При виникненні пожежі в машині екіпаж вживає заходів щодо її гасіння, а якщо це неможливо, або при загрозі вибуху, екіпаж залишає її, забираючи закріплену за ним зброю, у тому числі спарений кулемет, боєприпаси до неї, гранати, і приєднується до свого відділення, доповідає командиру відділення причину залишення машини.

Висновки (слайд № 34).

1. Механізоване відділення може наступати на противника у пішому порядку, на бойовій машині або десантом на техніці. У випадку дій проти іррегулярного противника та наступі на непідготовлену оборону відділення може діяти у складі бойових груп.

2. Склад та задачі бойових груп не є постійними та залежать від конкретної обстановки та рішення командира. Командири бойових груп визначають задачі кожному військовослужбовцю групи та управляють групою в бою.

3. Висування та атака противника здійснюється з використанням усіх способів пересування військовослужбовців на полі бою з урахуванням протидії противника та обстановки, що склалася. Атака повинна проводитися стрімко, рішуче з використанням вогню всіх видів озброєння відділення.

3.4. Ведення наступального бою в особливих умовах (в місті, лісі і взимку).

а) В місті (населенному пункті) взвод наступає, ж правило, вздовж вулиць по одній або по обох її сторонах, а відділення по одній стороні. Взаємна підтримка досягається веденням вогню по будинках, розташованих на протилежній стороні вулиці. Механізоване відділення і придані йому вогневі засоби, гранатомети і вогнемети знищують противника вогнем та гранатами, в першу чергу в підвалах і нижніх поверхах будинків.

Танк, ж правило, діє в цепу механізованого відділення або за ланцюгом знищуючи своїм вогнем противника в підвалах, нижніх поверхах будинків і інших укриттях, забезпечуючи просування особового складу відділення. БМП діє за танком стрибками, від укриття до укриття, і вогнем своєї зброї знищує противника, який перешкоджає просуванню особового складу і танка.

При організації наступу в місті (населенному пункті) командир відділення ретельно вивчає характер оборони об'єкта противника, особливо його систему вогню, і можливість ведення флангового вогню із сусідніх будинків, найбільш зручні підступи до об'єкта та наявність загороджень.

Перед атакою БМП танки, гармати і протитанкові керованні ракетні комплекси, вогнем прямою наводкою знищують противника в будинуц який атакують та сусідніх. Одночасно особовий склад відділення і придані йому вогнметники ведуть вогонь по вікнах, дверях та амбразурах і використовуючи проломи в стінах, підземні комунікаційні споруди, ходи сполучення і інші приховані підступи, висуваються до об’єкта.

По мірі наближення відціленнядо об’єкта атаки, вогонь танків, гармат і інших вогневих засобів переноситься на верхні поверхи і горища. Діючи сміливо і відважно, особовий склад під прикриттям всіх вогневих засобів, аерозолів (димів) вривається в будинок і, переходячи знизу вгору, з поверха на поверх по сходах або через проломи в міжповерхових перекриттях, знищує противника впритул із автоматів, кулеметів і гранатами.

Противник, який веде вогонь із вікон та дахів будинків, знищується снайперами і спеціально призначеними кулеметниками і стрільцями. Придані сапери в цей час пророблюють проходи в стінах і міжповерхових перекриттях, а при необхідності розміновують захоплений будинок.

Захопивши будинок і очистивши його від противника, відділення атакує наступний об'єкт. Для захопленя підготовлених до оборони особливо міцних будинків і споруджень, відділення інколи може діяти в складі штурмової групи. В склад штурмової групи, крім механізованого підрозділу можуть включатись танки, гармати, переважно самохідні, міномети, протитанкові керовані ракетні комплекси, гранатомети, вогнемети і інші вогневі засоби, а також підрозділи інженерних військ з підривними зарядами. Штурмовій групі видасться збільшена кількість боєприпасів, особливо ручних і протитанкових гранат, аерозолів (димів), запалювальних і сигнальних засобів, а також пристроїв для штурму будинків і подолання перешкод.

Міцно укріплені будинки блокуються, а потім висаджуються у повітря.

б) В лісі відділення наступає, як правило, вздовж дороги, просіки або за вказаним азимутом.

При організації наступу в лісі, командир відділення, крім звичайних питань, передбачених при підготовці наступу, повідомляє особовому складу азимут напрямку наступу, встановленює порядок подолання лісових завалів і знищення противника, який веде вогонь з дерев.

Механізоване відділення діє, як правило, в пішому порядку, інтервали між солдатами скорочуються. Командир відділення просувається в центрі цепу. Танки діють на доступній для них місцевості, в цепу механізованих підрозділів або за цепом, підтримуючи атаку піхоти своїм вогнем. Стрільці вказують танкам цілі, знищують протитанкові засоби противника і забезпечують просування танків. БМП в цьому випадку наступає за танками і вогнем своєї зброї знищує цілі противника, які перешкоджають просуванню особового складу і танків.

В ході наступу в відділенні ведеться кругове спостереження, при цьому особлива увага звертається на виявлення і знищення протитанкових засобів і безпосередню охорону. Противник, який веде вогонь з дерев, знищується снайпером чи спеціально призначеним кулеметником (стрільцем).

Відділення просувається в лісі минуючи галявини і просіки.

Із-за товстих стовбурів дерев вогонь ведеться із любого положення, а якщо ліс молодий (стовбури дерев тонкі) — з положення лежачи. Вогонь по повітряним цілям може вестись з використанням дерев як опори. При раптовому зіткненні з противником, відділення закидує його гранатами і рішучою атакою знищує його в рукопашній сутичці.

Лісові завали та інші загородження відділення, як правило, обходить, а при неможливості обходу долає по проробленому проходу. При підході до завалів і загороджень необхідно їх заздалегідь обстріляти і розвідати.

в) Взимку при глибокому сніговому покритті особовий склад механізованого відділення наступає, як правило на лижах. Спішування особового складу і постановка на лижі при наступі з ходу проводиться, як правило, на більшій відстані ніж за звичайних умов від противника.

БМП діє за танками, вогнем своєї зброї зншцує вогневі засоби противника, які перешкоджають просуванню особового складу і танків. На важко доступних напрямках БМП просувається, як правило, по дорогах, підтримуючи відділення вогнем. Атака на БМП можлива по насту або льодовому простору.

При організації наступу особливу увагу командир відділення приділяє підготовці озброєння, техніки і засобів індивідуального захисту до використання за умов низьких температур і на запобігання переохолодження і Обмороження особового складу, вживає заходів для забезпечення БМП засобами підвищення прохідності. Відділення забезпечується маскувальними халатами, а озброєння і БМП фарбується в білий колір.

Під час бою в глибині оборони противника, для здійснення обходів і атаки противника у фланг і тил, механізоване відділення широко застосовує дії на лижах.

III. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА – 5 хв.

- визначається ступінь досягнення навчальної мети заняття в цілому;

- зосереджується увага на позитивних результатах заняття та загальних недоліках і їх причинах;

- оголошуються оцінки студентів за заняття (якщо вони були отримані), відзначаються не тільки кращі, а й ті, хто має гірші результати;

- викладач відповідає на запитання студентів;

- доводиться під запис завдання студентам для самостійної роботи та командира взводу з її організації;

- ставиться завдання командиру взводу щодо роботи з матеріалами заняття тими студентами, які були відсутні на занятті;

- записується завдання для самостійної роботи в журнал обліку навчальних занять та, в разі необхідності, зауваження і заохочення щодо підготовки та дисципліни студентів.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:

До теми 12. Наступальний бій механізованого відділення.

Заняття 2, семінар. Організація та ведення наступу механізованим відділенням.

Вивчити та бути готовим до розгляду питань:

1. Бойовий порядок відділення в наступі у складі бойових груп.

Показати схемою склад бойових груп (2 варіанти) та записати обґрунтування розподілу о/с для кожного із 2-х варіантів.

2. Дії бойових груп у ході наступального бою.

Показати схемою порядок подолання відділенням МВЗ по проробленому проходу у складі бойових груп (1 варіант) та записати перелік команд, які будуть подавати при цьому командир відділення, командири бойових груп.

3. Робота командира відділення з організації наступального бою.

Розкрити пункти роботи командира відділення.

4. Управління вогнем в ході наступального бою.

Записати перелік команд, які подає при управлінні вогнем та підрозділом у ході наступу командир відділення.

5. Ведення наступального бою в особливих умовах. Реферати.

Розкрити особливості наступального бою в місті, в лісі, узимку, вночі).

Розробив:

Старший викладач кафедри військової підготовки

підполковник О.Л.Трофімчук

Дата добавления: 2014-01-04