Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Антихолінестеразні засоби


Існує група речовин, які можна назвати непрямими М-, Н-холіномімети-ками. Це так звані антихолінестеразні засоби - прозерин, галантаміну гідро­бромід, фосфакол, піридостигміну бромід.

Механізм дії антихолінестеразних речовин полягає у зв'язуванні ацетил-холінестерази. При цьому в синаптичній щілині накопичується багато аце­тилхоліну, який збуджує М- і Н-холінорецептори. Залежно від міцності зв'я­зку з ферментом, антихолінестеразні речовини поділяють на 2 групи. Пер­ші - засоби оборотної дії, які зв'язуються з аніонним і ефірним центрами холінестерази. їх ефект відносно нетривалий, після припинення взаємодії із ферментом його активність відновлюється. Це такі препарати, як прозерин, галантаміну гідробромід, піридостигміну бромід. Інші - речовини необорот­ної дії (фосфакол), які зв'язуються лише з ефірним центром холінестерази, викликають її фосфорилювання, що призводить до необоротної втрати актив­ності. Процес інактивації ацетилхоліну відновлюється тоді, коли у синапсі синтезується нова ацетилхолінестераза. Велика група фосфорорганічних от­рут також є необоротними інгібіторами цього ферменту.

При дії антихолінестеразних препаратів на око виникають такі ефекти: збуджуються М – холінорецептори м’яза, що звужує зіницю виникає міоз, при цьому покращується відтік внутрішньо очної рідини та знижується внутрішньо очний тиск. Скорочення війкового м’яза сприяє збільшенню опуклості кришталика ( бачення близьких предметів)

Здатність антихолінестеразних препара­тів знижувати внутрішньоочний тиск вико­ристовується для лікування глаукоми - за­хворювання, яке супроводжується високим внутрішньоочним тиском. Із цією метою застосовуються очні краплі 0,5 % розчину прозерину, 0,02 % і 0,013 % розчинів фосфаколу. Галантаміну гідробромід для лікування глаукоми не ви­користовується, тому що викликає набряк кон"юнктиви.

При системній дії антихолінестеразних препаратів спостерігається підви­щення тонусу гладенької мускулатури внутрішніх органів, зокрема кишечни­ка, сечового міхура (стимуляція М-холінорецепторів). Під їх впливом зростає секреція залоз, сповільнюються серцеві скорочення і знижується артеріаль-

ний тиск. Це також відбувається за рахунок збудження М-холінорецепторів. Одночасно покращується проведення імпульсів через синапси, що мають Н-холінорецептори і розміщені на закінченнях соматичних нервів.

Антихолінестеразні засоби, які є третинними амінами (галантаміну гід-робромід), добре проникають через гематоенцефалічний бар'єр і впливають на М- і Н-холінорецептори центральної нервової системи.

Оскільки антихолінестеразні препарати підвищують тонус і скоротливу активність гладеньких м'язів, їх використовують для профілактики і лікуван­ня післяопераційної атонії кишечника і сечового міхура. З цією метою хво­рим вводять підшкірно або внутрішньом'язово розчини прозерину або галан­таміну гідроброміду. Парентеральне введення 0,05 % розчину прозерину показане також для ліквідації залишкових явищ після перенесених невритів, паралічів, при міастенії.



Введення галантаміну гідроброміду застосовують при рухових порушен­нях, що залишилися після травм голови, перенесених менінгіту, поліомієлі­ту, енцефаліту.

При отруєнні речовинами з групи М-холіноблокаторів, передозуванні деяких міорелаксантів (тубокурарину хлориду) хворим вводять прозерин, галантаміну гідробромід.

Прозерин є синтетичною антихолінестеразною речовиною, яка прояв­ляє переважну дію на периферичні холінореактивні системи і практично не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Належить до антихолінестераз­них засобів оборотної дії, його ефект продовжується протягом 2,5-4 год.

Галантаміну гідробромід є алкалоїдом, який виділено з бульб підсніж-ників. Препарат проникає через гематоенцефалічний бар'єр, тому має не лише периферичну, але й центральну дію. Остання полягає у полегшенні

 

проведення імпульсів у холінергічних синапсах центральної нервової систе­ми. Тривалість дії галантаміну гідроброміду більша, ніж прозерину. тому його можна призначати 1-2 рази протягом доби.

Піридостигміну бромід (калімін) - антихолінестеразний засіб оборот­ної дії, який є четвертинною амонійною сполукою. Його активність нижча, ніж у прозерину, але діє він довше. Препарат застосовують у хворих на міастенію, після травм, невритів, паралічів, у періоді реконвалесценції після поліомієліту, енцефаліту.

Фосфакол є антихолінестеразним засобом необоротної дії. Проявляє сильний і тривалий міотичний ефект. Стійко знижує внутрішньоочний тиск. Фосфакол ніколи не вводять парентерально, тому що він може спричинити важке отруєння.

Антихолінестеразні засоби протипоказані при епілепсії, гіперкінезах, бронхіальній астмі, стенокардії, брадикардії.

Гостре отруєння речовинами антихолінестеразної дії може розвиватись при передозуванні препаратів цієї групи, а також при недотриманні правил безпеки під час роботи з фосфорорганічними сполуками (інсектицидами). Останні (дихлофос, метафос та ін.) широко використовуються у побуті та сільському господарстві для боротьби із шкідниками та комахами. У потерпі­лих з'являються нудота, блювання, пронос, біль у животі. Спостерігається різке звуження зіниць, погіршується зір (спазм акомодації). Підсилюється слино-, потовиділення, розвивається бронхоспазм. Може бути як тахі-, так і брадикардія. У хворого виникають судоми, збудження, втрата свідомості, коматозний стан. Смерть настає внаслідок недостатності дихання, бронхо-спазму і набряку легень.

Лікування необхідно розпочинати негайно. Проводять заходи, що при­скорюють виведення отрути з організму. Хворому промивають шлунок роз­чином натрію гідрокарбонату, призначають сольові проносні, ентеросорбен-ти, роблять сифонні клізми. Якщо отрута потрапила на шкіру, її ретельно змивають. Показаний форсований діурез, у тяжких випадках - гемосорбція, гемодіаліз. Обов'язковим є призначення антагоніста - атропіну сульфату. Його вводять внутрішньовенно повторно, по 2-4 мл 0.1 % розчину, з інтерва­лом 5-10 хв. Критеріями достатності дози атропіну сульфату є поява тахікар­дії, розширення зіниць, сухості в роті. Призначають також реактиватори хо-лінестерази, які відновлюють активність цього ферменту. До них належать дипіроксим, алоксим. Найбільшу активність препарати проявляють, коли їх застосовують у перші години після виникнення отруєння. Механізм ліку­ючої дії полягає у дефосфорилюванні ферменту з відновленням його активно­сті внаслідок витіснення фосфорорганічних сполук із зв'язку з ацетилхоліне-стеразою. Залежно від важкості отруєння, вводять дипіроксим одноразово або декілька разів. Середня доза препарату у тяжких випадках становить 3-4 мл 15 % розчину. Сумарна доза алоксиму становить 0,4-1,6 г, добова - 0,2-0,8 г (по 0,075 г внутрішньом'язово попередньо розчинивши, через 1-3 год.).

У разі необхідності хворому роблять штучне дихання, проводять симптома­тичне лікування.

М-, Н-холіноблокатори

До засобів, які блокують М- і Н-холінорецептори, належать амізил та циклодол.

Амізил - ефір дифенілоцтової кислоти. Проявляє різнобічну фармако­логічну активність. Найбільше виражена дія на холінорецептори центральної нервової системи (переважно - на М-холінорецептори), тому його відносять до холіноблокаторів центральної дії. Разом із тим, проявляє помірну спаз­молітичну активність, протигістамінну. місцевоанестезуючу та антисеротоні-нову дію. Амізил підсилює дію снодійних, аналгезивних, місцевоанестезую-чих засобів. Пригнічує кашльовий рефлекс. Під його впливом розширюються зіниці, зменшується секреція залоз та знижується тонус гладеньких мязів. У зв'язку з наявністю транквілізуючої дії препарат використовують у психіатрії при невротичних розладах. Як центральний холіноблокатор амізил показа­ний при хворобі Паркінсона й інших екстрапірамідних розладах, у тому числі при синдромі паркінсонізму, спричиненому нейролептиками. Іноді викорис­товується для премедикації перед наркозом, при захворюваннях, що супро­воджуються спазмом гладеньких м'язів, при кашлі, для розширення зіниці в офтальмологічній практиці. Призначають препарат всередину по 0,001-0,002 г 3-4 рази на добу, для введення в кон'юнктиючий мішок використовують 1-2 % розчин.

Побічні ефекти амізилу зумовлені його холіноблокуючими властивостя­ми: сухість слизових, почащення пульсу, розширення зіниць, порушення ако­модації. Препарат протипоказаний при глаукомі.

Циклодол - антихолінергічний препарат, який переважно блокує центра­льні Н-холінорецептори та периферичні М-холінорецептори. Широко використо­вується при хворобі Паркінсона та медикаментозному паркінсонізмі (стор. 213).

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
| Антихолінестеразні засоби

Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 905; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ‚аш ip: 54.159.120.168
Генерация страницы за: 0.085 сек.