Основні законодавчі акти

Тема 1. Вступ до охорони праці

Тема 6. Основи пожежної безпеки

Тема 5. Техніка безпеки

Тема 4. Загальні методи покращення умов праці

Тема 3. Основи виробничої санітарії та гігієни праці.

Тема 2. Правові та організаційні питання охорони праці

Тема 1. Вступ до охорони праці

Редакционно-издательский отдел ГИПО

Зміст

1.1. Основні законодавчі акти

1.2. Основні терміни і визначення

2.1. Режим праці й відпочинку

2.2. Основні й додаткові відпустки

2.3. Гарантії прав громадян на охорону праці..

2.4. Соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань.

2.5. Право працівника на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови

2.6. Відшкодування власником шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров’я

2.7. Охорона праці жінок

2.8. Охорона праці неповнолітніх.

2.9. Управління, нагляд і контроль за охороною праці

2.10. Система управління охороною праці та пожежною безпекою

2.11. Відповідальність на порушення положень з охорони праці.

2.12. Фінансування заходів з охорони праці

2.13. Виробниче навчання з охорони праці.

2.14. Виробничий травматизм.

3.І. Норми планування та влаштування робочих місць і зон,

будівель і споруд, побутових і допоміжних приміщень

3.2. Побутові й допоміжні приміщення

3.3. Основні шкідливі й небезпечні виробничі фактори

3.4. Метеорологічні умови виробничих приміщень

3.5. Характерні шкідливі й небезпечні фактори

металургійного виробництва, вплив на організм

4.1. Способи вентиляції повітряного середовища. Розрахунок обміну повітря.

4.2. Захист від шуму й вібрації.

4.2. Освітлення виробничих приміщень

5.1. Електробезпека

5.2. Безпека праці при обслуговуванні машин і механізмів

6.1. Організація пожежної охорони

6.2. Загальні відомості про процес горіння

6.3. Причини і класифікація пожеж

6.4. Класифікація виробництва по вибухо- і пожежонебезпеці

6.5. Класифікація матеріалів і конструкцій щодо пожежної небезпеки та вогнестійкості

6.6. Способи і засоби гасіння пожеж

6.7. Вогнегасники

6.8. Захист від блискавки

Законодавство про охорону праці ґрунтується на положеннях, які відповідають Конституції України. Статті 43, 45, 46, 49, 50, 53, 56 і 64 Конституції України гарантують право громадян України на працю, відпочинок, охорону здоров’я, медичну допомогу та страхування, а також у випадку повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, У старості та в інших випадках.

Законодавчі документи та положення з охорони праці затверджені і видані в різний час Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Державним Комітетом України з нагляду за охороною праці.

Законодавство про охорону праці складається із Закону України «Про охорону праці», Кодексу законів про працю та інших нормативних актів.

Закон України «Про охорону праці» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя та здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим органом (далі - власник) і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Державна політика в галузі охорони праці закріплена Законом (стаття 4) і базується на принципах:

· пріоритету життя і здоров'я працівників відповідно до результатів

· виробничої діяльності підприємства, повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

· комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань та з урахуванням інших напрямків економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища;

· соціального захисту працівників, повного відшкодування збитків особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

· встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств незалежно від форм власності та видів їх діяльності;

· використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних та нешкідливих умов праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці;

· здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з охорони праці;

· забезпечення координаційної діяльності державних органів, установ, організацій та громадських об'єднань, що вирішують різні проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між власниками та працівниками, між усіма соціальними групами при прийнятті рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

· міжнародного співробітництва в галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов праці та її безпеки.

Всі норми, які відповідають законодавчим та нормативним актам про охорону праці, що діють в Україні, можна поділити на чотири групи.

До першої групи норм відносяться вимоги щодо охорони праці при проектуванні виробничих об'єктів та засобів виробництва. Ст..24 Закону забороняє будівництво виробничих об'єктів, виготовлення нових технологій і засобів колективного та індивідуального захисту працюючих без попередньої експертизи (перевірки) проектної документації відповідності нормативним актам про охорону праці.

Машини, механізми, устаткування, транспортні засоби та технології процеси, що впроваджуються у виробництво і в стандартах на які є вимоги щодо забезпечення безпеки праці, життя і здоров'я людей, повинні мати сертифікати, що засвідчують безпеку їх використання, видані у встановленому порядку.

Забезпечення безпеки праці під час роботи на підприємстві передбачає друга група норм (ст. 17, 18): порядок опрацювання і затвердження положень, інструкцій та інших актів про охорону праці, що діють в межах підприємства; посадова особа здійснює контроль за дотриманням працівниками вимог щодо охорони праці; а працівник зобов'язаний знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці.

До третьої групи можна віднести норми, які регламентують видачу працівникам спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, змиваючих та знешкоджуючих засобів і забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням (ст. 9,10).

Не менш важливе значення мають вимоги щодо обов'язкового медичного огляду працівників певних категорій (ст. 19), навчання працівників при прийнятті на роботу і в процесі роботи з питань охорони праці (ст. 20), а також фінансування заходів, що забезпечують відповідність умов праці нормам і вимогам та підвищенням існуючого рівня охорони праці на виробництві.

У четвертій групі норм значної уваги надається органам державного нагляду і громадського контролю за дотриманням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці (ст. 44, 48), а також відповідальність за порушення законодавчих актів про охорону праці (ст. 49).

Раціональний режим праці та відпочинку - фізіологічно обґрунтоване чергування часу роботи та відпочинку впродовж зміни, тижня, місяця, року, яке забезпечує високу і стійку працездатність людини. Робочий час - установлений законом (або на його основі) час, упродовж якого трудівник відповідно до внутрішнього трудового розпорядку (розкладу, графіка або особистої вказівки адміністрації) повинен виконувати свої трудові обов'язки або іншу доручену йому роботу.

До основних заходів підвищення безпеки праці, спільних для всіх виробництв, відносять:

· розробку і впровадження безпечних та нешкідливих технологій. Проектування й організація технологічного процесу відбувається таким чином, щоб виключити будь-які відхилення технологічних параметрів від нормативних. Ця проблема найпростіше розв’язується при заміні дискретних процесів на безперервні;

· механізацію й автоматизацію виробничих процесів, що дозволяє виключити взагалі контакт працюючих з виробничим середовищем, небезпечними шкідливими факторами;

· оснащення основних металургійних агрегатів та обладнання сучасними засобами техніки безпеки та промислової санітарії, щоб відвернути поширення небезпечних та шкідливих факторів за межі агрегату або механізму.

Суттєвого підвищення безпеки виробничих процесів і устаткування можна домогтися реалізацією комплексних заходів, в яких поряд із запровадженням нової, більш безпечної технології вирішуються питання автоматизації, механізації процесу та оснащення устаткування засобами захисту працюючих від дії небезпечних та шкідливих виробничих факторів.

1.2. Основні терміни і визначення

Охорона праці – це система законодавчих актів, соціально-економічних,

технічних, гігієнічних та організаційних заходів, що служать для створення безпеки, збереження здоров’я і працездатності людини у процесі праці.

Техніка безпеки являє собою систему організаційних та технічних заходів і засобів, що запобігають впливу небезпечних виробничих факторів на праці працівників.

Виробнича санітарія – система організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів і засобів, що відвертають вплив шкідливих виробничих факторів на працюючих.

До небезпечних виробничих факторів відносять такі, дія яких на працюючого призводить до травми; до шкідливих виробничих факторів – такі, дія яких на працюючого спричиняє хворобу.

Гігієна праці – комплекс санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів для оздоровлення умов праці. До таких заходів відносять створення на робочих місцях нормального повітряного середовища, освітлення, усунення шкідливого впливу вібрації та шуму, обладнання необхідних санітарно-побутових приміщень.

Дата добавления: 2014-01-04