Поняття і сутність соціології особистості

ТЕМА 4. ОСОБИСТІСТЬ.СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ.

Після вивчення теми ви будете знати: специфіку соціологічного підходу до вивчення особистості, основні соціологічні концепції особистості та її структуру, соціологічний зміст понять «соціальний статус» і «соціальна роль»; компоненти, етапи, основні підходи до визначення сутності соціалізації, сутність девіантної поведінки.

Основні поняття та терміни: індивід, людина, особистість, соціалізація, агенти соціалізації, феральні люди, девіація, соціальний статус, соціальна роль, конформізм, відчуженці, лідер.

Ключові питання:

· Поняття і сутність соціології особистості.

· Соціологічна структура особистості. Соціальний статус і соціальна роль.

· Поняття «соціалізація», основні етапи процесу соціалізації.

· Основні теорії соціалізації.

Соціологія особистості – галузь соціології, яка вивчає особистість як соціальну систему, як об’єкт і суб’єкт соціальних відносин.

Поняття «особистість» давні римляни запозичили у етрусків. Латиною воно означало – «персона».

У сучасному суспільстві предметом соціології особистості є два взаємозалежні напрями пізнання: соціальна сутність людини та закони становлення і змін особистості у процесі життя. Перший напрям відображає онтологічний, а другий – гносеологічний аспекти. Предметний бік соціології особистості інтегрує пізнавальні можливості як усього комплексу наук про людину і суспільство (антропологія, медицина, психологія, етика, педагогіка, генетика та ін.), так і досягнення літератури, мистецтва, релігії.

Багато фахівців психологічного спрямування стверджують, що пріоритетна роль у пізнанні особистості належить психології. Залежно від орієнтації вчених поняття «особистість» розкривається переважно у трьох основних аспектах:

1.Як щось ціле, висновок або єдність окремих ідей, відчуттів, потягів, цілей, мотивів, вольових актів, установок та інших ознак.

2.Як утворення, яке зумовлює реакцію на безліч зовнішніх подразників і впливів, гарантуючи істоті адаптацію і виживання.

3.Як щось унікальне, неповторне, найцінніше, найвище у природі та соціальному бутті.

Сучасна наука тлумачить поняття «особистість», беручи до уваги взаємостосунки соціуму як чогось цілого і особистості як не менш цілого і неподільного.

Онтологічний аспект, розкриваючи суть особистості, відповідає на питання, що відрізняє особистість від інших об’єктів та суб’єктів суспільного буття. Соціологічний підхід до цієї проблеми потребує визначення таких тісно пов’язаних з розумінням суті особистості понять, як «людина», «індивід», «індивідуальність», «особа». В соціології ці поняття є невіддільними одне від одного. Вони виражають різний ступінь індивідуалізації, і щоб порівняти їх, варто розкрити їх зміст.

Поняття «людина» вживається для характеристики загальних якостей і здібностей, які притаманні усім людям. Цей термін підкреслює наявність у світі такої особливої спільноти, як людський рід (homo sapiens), тобто людство, яке відрізняється від усіх інших животворних систем способом життєдіяльності. Але людство як таке само по собі не існує. Живуть і діють конкретні люди. Існування окремих представників людства виражається у понятті «індивід».

«Індивід» - це одиничний представник людського роду, конкретний носій всіх соціальних і психологічних рис людства: розуму, волі, потреб, інтересів і т.п..Тобто, поняття «індивід» використовується в значенні «конкретна людина». Щоб відрізнити індивіда, не варто брати до уваги ні особливості біологічних факторів (вікових особливостей, статі, темпераменту), ні відмінностей соціальних умов життєдіяльності. Поняттям «індивід» звичайно визначається людина як окремий представник тієї або іншої соціальної спільноти (робітник, фермер, бізнесмен).

Поняття «особа» розкриває соціальну роль, яку відіграють окремі верстви населення в життєдіяльності суспільства. Реалізація людиною своїх індивідуальних якостей у системі зв’язків між різними компонентами соціальних структур відображає її місце серед інших людей, погляди на себе і світ, ставлення до себе та ін.. Цей загальний стан особи у соціальному середовищі характеризує соціальний статус конкретної людини.

Поняття «індивідуальність» визначає те особливе, специфічне, що відрізняє людину від усіх інших, включаючи природні і соціальні, тілесні і психічні, успадковані та здобуті, вироблені в процесі онтогенезу властивості.

Поняття «особистість» також є багатогранним. З одного боку, воно визначає конкретного індивіда як суб’єкта діяльності у єдності його індивідуальних властивостей та соціальних ролей, з іншого, - особистість розуміється як соціальна властивість індивіда, як сукупність поєднаних у ньому соціально важливих властивостей, якостей та рис, що виникли у процесі взаємодії з іншими людьми.

Тобто, особистість – система соціально значущих властивостей, якостей та рис, що характеризують людину як продукт суспільного розвитку та включення в систему соціальних зв’язків.

«Індивідуалізм» як соціологічне поняття слід виокремити, оскільки воно вказує на рису світогляду, що побудована на самопротиставленні окремого індивіда колективу і суспільству.

Таким чином, основними критеріями розмежування зазначених понять є потреби, ціннісні орієнтації, в якійсь мірі біологічні якості, рівень психічного і розумового розвитку та рід діяльності.

Кожна людина має власні думки, переконання, почуття тощо. Разом вони визначають зміст та характер людської поведінки.

Для соціології ж істотне значення мають соціальні (типові) думки та почуття людей. Об’єктом досліджень виступають інтереси та відносини людей, що живуть у подібних обставинах, та схожі за соціальними характеристиками. Н а підставі істотних соціальних якостей визначають соціальний тип особистості.

Соціальний тип особистості – це сукупність повторюваних якостей людини як соціальної істоти. Він є результатом взаємодії історичних, культурних, економічних та соціальних умов життєдіяльності людини.

У соціологічній науці є два підходи, за якими виділяють соціальні типи особистості. Згідно з першим підходом всіх людей у суспільстві ділять на три соціальні типи:

1) Ідеальний – такий, що втілює особливості соціального ідеалу певного суспільства і відповідає його ідеології;

2) нормативний (базисний) – представляє сукупність якостей особистості, необхідних для розвитку певного суспільства. Формується сукупністю прагматичних проблем;

3) модальний (реальний) – переважаючий тип особистості на певному етапі розвитку суспільства. Формується на рівні повсякденного життя і соціальних контактів. Може суттєво відрізнятися від нормативного та ідеального типів.

Деякі вчені інакше розрізняють соціальні типи особистості:

1) конформісти – особистості, «розчинені» у суспільстві. Для них характерні духовна обмеженість та потяг до стадності, пасивне пристосування;

2) відчуженці – особистості, що відокремлюються від держави та інтересів суспільної системи. Це особистості з глибоким внутрішнім протистоянням поглядів стосовно існуючого навколо суспільства;

3) лідери – особистості, відкриті для перспективи подальшого розвитку суспільства та спроможні брати в цьому безпосередню участь. Вони можуть не довіряти владі, тягнутися до релігії, бути неординарними та роздвоєними у свідомості.

Знання соціологічної типології особистостей має суттєве значення щодо уявлення типової стратифікації населення країни і здійснення відповідної соціально-економічної та духовної політики держави.

Дата добавления: 2014-01-04