Основні суспільні та індивідуальні функції сучасної сім’ї

Універсальність сім’ї як соціального інституту розкривається в її функціях, які є одночасно суспільними та індивідуальними:

матеріально-виробнича - це регулювання питань щодо працездатності та працевлаштування членів сім’ї за віком, освітою, професійною кваліфікацією, статусом і станом здоров’я, матеріальне забезпечення або підтримка неповнолітніх і непрацездатних, а також безпосередньо – між подружжям та всіма іншими членами сім’ї, незалежно від наявності або відсутності заробітної плати і пільг;

господарсько-побутова – це перш за все вирішення житлової проблеми, забезпечення мінімально-необхідного стану господарсько-побутових послуг, догляду за дітьми, підтримання на належному рівні фізичного і соціального стану здоров’я всіх членів сім’ї;

сімейно-економічна та споживча – це раціональна організація сімейної економіки. Передбачає розробку, регулярне ведення та систематичний аналіз у сімейному колі кошторису фінансових надходжень та витрат відповідно до реального сімейного бюджету, визначення і розподіл між членами сім’ї реально можливого споживчого кошика та інших фінансових витрат;

репродуктивна (функція продовження роду) – біологічне відтворення – з суспільної точки зору та задоволення потреби в дітях – з індивідуальної. В сучасних умовах середня сім’я в Україні складається здебільшого з 3 душ і майже третина сімей з 4-5 душ. І хоча з першої половини 90-х рр.. кількість таких сімей зменшилась, все ж просте відтворення знаходиться під загрозою. На репродуктивну функцію сім’ї негативно впливають розлучення. Збільшення двох-трьохдітніх сімей стримується не лише особистими прагненнями подружжя, а й економічними умовами і правовим становищем;

виховна – соціалізація дітей, підтримання культурної неперервності суспільства та особисте задоволення людської потреби у контактах з дітьми, їх виховання і самореалізації в дітях. До того ж виховна функція передбачає здійснення батьками первинного соціального контролю – відповідальності батьків за своїх дітей, моральну регламентацію поведінки членів сім’ї та формування моральних санкцій за порушення норм взаємин між членами сім’ї;

комунікації, духовного спілкування і організації дозвілля – розвиток членів сім’ї як особистостей та їх духовне взаємозбагачення, передавання певного соціального досвіду і статусів членам сім’ї, відтворення соціальної структури суспільства та власне задоволення потреб у соціальному просуванні кожної людини, а також задоволення потреб у суспільному відпочинку;

сексуальна – задоволення статевих потреб і контроль над статевою поведінкою членів сім’ї;

емоційна – емоційна стабілізація членів сім’ї та їх психологічна терапія у вигляді отримання психологічної підтримки і захисту, задоволення почуттям любові і особистого щастя;

спадкоємницька – забезпечення розумового накопичення матеріальних цінностей, їх доцільного використання протягом життя та передачі ренти у спадок.

Таким чином, сім’я як соціальний інститут виконує важливу роль у формуванні суспільства. Її чисельні функції можна розглядати як в об’єктивному, так і в суб’єктивному плані.

Для більшості людей сім’я – нормальне, необхідне середовище проживання, існування. За даними соціологічних досліджень смертність людей, які не в шлюбі, значно перевищує смертність людей сімейних, одружених. Це стосується практично всіх причин смертності і самогубств внаслідок зловживання алкоголем або наркотиками, і в смертності через хворобу, що вимагає тривалого лікування. Особливо це стосується чоловіків. Так у віці від 20 до 65 років розлучені чоловіки удвічі частіше вдаються до самогубств, аніж сімейні, в 2,3 рази частіше вмирають від цирозу печінки і від рака, в 5,4 рази частіше – від діабету і туберкульозу та ін..

Дата добавления: 2014-01-04