Поділ і кооперування праці на підприємстві

Тема 5. Організація праці

Социальные проблемы регионов.

Литература:

1. Зеленов, Л. А. Социология города: учеб. пособие / Л. А. Зеленов. – М.: Норма, 2004.

2. Пирогов, С. В. Социология города: учеб. пособие / С. В. Пирогов. – М.: Новый учебник, 2004.

3. Социальная стратификация российского общества / отв. ред. Э. Т. Голенкова. – М.: Летний сад, 2003.

4. Социологическая энциклопедия: в 2 т. / Г. Ю. Семигин. – М.: Мысль, 2003.

5.1.Поняття, зміст і завдання організації праці

Організація праці – це спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів.

У змісті організації праці виділяють такі елементи:

· поділ і кооперування;

· організація і обслуговування робочих місць;

· нормування праці;

· організація підбору персоналу та його розвиток;

· оптимізація режимів праці та відпочинку;

· раціоналізація трудових процесів, прийомів і методів праці;

· поліпшення умов праці;

· зміцнення дисципліни праці;

· мотивація й оплата праці.

В масштабах народного господарства вдосконалення організації праці має такі завдання:

· відвернення економічних і соціальних втрат;

· забезпечення якнайповнішого використання людських ресурсів;

· регулювання співвідношення чисельності зайнятих у виробничій і невиробничій сфері;

· раціональне розміщення ресурсів між регіонами.

В межах підприємства вдосконалення організації праці має такі завдання:

· правильна розстановка працівників у виробництві;

· узгодженість діяльності.

На конкретному робочому місці організації праці має такі завдання:

· впровадження найпрогресивніших робочих прийомів;

· правильне обладнання і планування робочих місць;

· рівномірне і безперебійне забезпечення їх інструментами і матеріалами;

· створення належних санітарно-гігієнічних і естетичних умов для роботи і життєдіяльності людини.

В економіці країни можна виділити такі форми поділу праці: між галузями економіки, всередині цих галузей, всередині підприємства.

Поділ праці на підприємстві передбачає спеціалізацію окремих працівників на виконання певної частини спільної роботи. Існують такі основні види поділу праці:

· технологічний;

· поопераційний;

· функціональний;

· професійний;

· кваліфікаційний.

Технологічний поділ праці передбачає поділ виробничого процесу за видами, фазами і циклами.

Поопераційний поділ праці означає закріплення за працівниками окремих операцій для скорочення виробничого циклу.

Функціональний поділ праці відбувається за різними категоріями працівників, які входять до складу персоналу (робітники, керівники, спеціалісти і службовці), а також між основними і допоміжними робітниками.

Професійний поділ праці відбувається між групами робітників за ознакою технологічної однорідності виконуваних ними робіт і залежить від знарядь і предметів праці, технології виробництва.

Кваліфікаційний поділ праці зумовлюється ступенем складності виконуваних робіт і полягає у відокремлені складних робіт від простих.

Поділ праці є необхідною передумовою підвищення продуктивності праці, дає змогу організувати послідовну та одночасну обробку багатьох предметів праці.

Існують економічні та соціальні межі поділу праці.

З економічної точки зору поглиблювати поділ праці доцільно доти, доки це поглиблення супроводжується підвищенням ефективності використання робочої сили і обладнання.

З соціальної точки зору – це необхідність збереження широкої кваліфікації працівників та змістовності їх роботи, попередження монотонності та надмірної втоми.

Поділ праці на виробництві нерозривно пов’язаний з її кооперацією.

Кооперація – це організована виробнича взаємодія між окремими працівниками, колективами бригад, дільниць, цехів, служб у процесі праці для досягнення певного виробничого ефекту.

Розрізняють три взаємозв’язані форми кооперації:

· всередині суспільства, коли обмін діяльністю і продуктом праці здійснюється між галузями економіки;

· всередині галузі, що передбачає обмін продуктами праці або спільну участь низки підприємств у виробництві певної продукції;

· всередині підприємства – здійснюється між цехами, дільницями та окремими виконавцями залежно від конкретних виробничих умов (тип виробництва, особливості техніки і технології та ін.).

На підприємстві кооперування праці може здійснюватися за умов індивідуального виконання роботи на окремих робочих місцях, багатоверстатної роботи або суміщення трудових функцій і спеціальностей під час колективної роботи.

Серед колективних форм організації праці провідне місце посідають групові форми організації праці, зокрема, виробничі бригади.

Бригада – це група працівників, що разом здійснюють виробничий процес або його частину і колективно відповідають за результати своєї роботи.

Розрізняють спеціалізовані і комплексні бригади.

Спеціалізовані бригади формують з робітників однієї професії, що виконують однорідні технологічні процеси.

Комплексні бригади складаються з працівників різних професій, що виконують технологічно різнорідні, проте взаємопов’язані роботи, що охоплюють повний цикл виготовлення деталей, вузлів та ін.

Комплексні бригади можуть бути з повним поділом праці, частковим і без поділу праці.

У бригаді з повним поділом праці кожний робітник постійно виконує роботу однієї професії і кваліфікації, і ця робота є складовою частиною комплексного завдання бригади.

У бригаді з частковим поділом праці, яка зумовлена певною технологічною послідовністю виробництва, робітник поряд зі своєю певною операцією в разі необхідності виконує операції зі споріднених спеціальностей.

В комплексних бригадах без поділу праці властиве широке суміщення професій і певна взаємозамінність робітників у процесі праці. Кожний робітник може виконувати всі операції, що входять у виробниче завдання бригади.

Залежно від режиму роботи комплексні і спеціалізовані бригади можуть бути змінними і наскрізними.

До складу змінних бригад входять робітники лише однієї зміни, протягом якої виконується весь комплекс робіт.

Наскрізні бригади створюють за таких умов, коли тривалість циклу оброблення виробів або час виконання певної роботи на дільниці перевищує тривалість зміни. До таких бригад входять робітники двох або трьох змін.

За кількісним складом бригади можуть бути нечисленні (5-10 осіб), середні (11-25 осіб), великі (26-50 і більше осіб).

Запровадження бригадного госпрозрахунку передбачає:

· створення системи госпрозрахункових показників (обсяги виробництва, матеріальні витрати, якість продукції та ін.);

· закріплення за бригадами конкретної площі, технологічного устаткування;

· обґрунтованість, стабільність і своєчасність доведення до бригад планових завдань;

· забезпечення бухгалтерського і оперативного обліку діяльності бригади;

· організація зберігання і видачі бригадам матеріальних цінностей;

· установлення бригадних норм і розцінок;

· наявність системи госпрозрахункових претензій.

Дата добавления: 2014-01-04